Програма для загальноосвітніх навчальних закладів

Скачати
Програма
1   2   3   4   5






9 клас

(70 годин, 2 години на тиждень,

резервний час – 7 год.)


Кількість годин

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої

підготовки учнів

1

ВСТУП. УКРАЇНСЬКА ЛІТЕ­РАТУРА ЯК ХУ­ДОЖ­НЄ ВІДОБРА­ЖЕН­НЯ ЖИТТЯ НАРОДУ.


Теорія літератури: Принципи аналізу художнього твору.

Учень:

визначає роль і місце художньої літератури в духовному житті нації, характеризує зв’язок літератури з життям народу. Формулює поняття про літературний розвиток, літературний процес від найдавніших часів до наших днів, характеризує становлення і розвиток художньої літератури, зв’язок з усною словесною творчістю. Визначає художній текст як загальнолюдську естетичну цінність, як вид мистецтва. Відзначає важливість історичного та естетичного аналізу художнього твору. Знає принципи та схему аналізу худож­нього твору.

2

Усна народна творчість. Народна драма. „Просо”. „Коза”. „Весілля”.


Теорія літератури: Поняття про народ­ну драматургію та її основні жанри.

Знає про українську усну народну творчість як складову і невід’ємну частину великої культури народу. Називає основні роди українського фольклору: народний епос, народну лірику і народну драму. Характеризує народну драматургію та її основні жанри: пісню-гру з драматичними діалогами („Просо”), драматичну сценку-гру жартівливого характеру („Коза”), родинно-обрядову драму („Ве­сілля”). Аналізує одну з прадавніх трудових пісень-ігор „Просо”, що є мікродрамою жартів­ливого характеру. Характеризує мовні особливості діалогу, магічний характер пісні. Аналізує елементи драматичного твору (ремарки, діалоги) у п’єсі-грі „Коза”. Пояснює виділення з обрядів різдвяного циклу окремих складників і перетворення їх на самостійні сцени, розкриває варіантність пісні про козу-дерезу, що дійшла до наших днів. Аналізує народну драму „Весілля” та її варіанти у різних народів. Розкриває зв’язок української народної драматургії зі світоглядом, мен­тальністю українців.

3

ПРАДАВНЯ УКРАЇН­­СЬКА ЛІТЕРАТУРА. ВСТУП. Періодиза­ція української

лі­тератури. Пере­кладна світська лі­тература. Літописи. „Поучення” Воло­димира Мономаха. „Слово про закон і благодать” („Опис Києва”) Іларіона.


Теорія літератури: Поняття про літопис. Поняття про жанр „повчання”.

Знає періодизацію української літератури (прадавню українську літературу до ХІV ст.; давню – з ХІV ст.; нову українську літературу – з часу виходу „Енеїди” Івана Котляревського (з 1798 р.). Характеризує основні віхи у становленні та розвитку української літератури від Київської Русі до кінця ХІХ ст. Пояснює основні умови створення держави Київська Русь, знає літературні пам’ятки прадавньої літератури: літописи – найдавніші пам’ятки світської літератури Київської Русі; твори перекладної церковної і світської літератури. Характеризує літописи як пам’ятки історії і літератури: „Повість врем’яних літ” (приблизно 1113 р.), „Київський літопис” (з 1118 р. до 1200 р.), „Галицько-Волинський літопис” (до 1292 р.). Аналізує перекладну церковну літературу (церковні книги візантійсько-болгар­ського походження) та світську літературу, серед творів якої називає „Слово про закон і благодать” Іларіона, „Поучення” Володимира Мономаха. Характеризує Іларіона як першого київського митрополита, талановитого письменника, який прославив Київську Русь, обстоював ідею рівноправності всіх народів. Узагальнює традиції, закладені письменством Київської Русі, окреслює їх значення для подальшого розвитку української та інших слов’янських літератур.

3

Слово о полку Ігоревім”.


Теорія літератури Поняття про колективного героя. Автор у творі.

Знає „Слово о полку Ігоревім” як найвидат­нішу пам’ятку давньоукраїнської і світової культури, характеризує історичну основу тво­ру, сюжет і композицію, жанр „Слова...”. Визначає тему та головну думку „Слова...”. Зіставляє характеристики князів Ігоря, Всеволода та Святослава. З’ясовує ліризм, мораль­ну красу і велич Ярославни. Характеризує образ рідної землі. Знає про авторство поеми, про „віщого Бояна”. З’ясовує поняття колективного героя. Обґрунтовує єдність змісту і форми „Слова о полку Ігоревім”. Доводить, що це твір високохудожній, структурно досконалий, характеризує фольклорну основу пам’ятки та її художні особливості, називає відомих йому авторів перекладів та переспівів „Слова о полку Ігоревім”.

2

ДАВНЯ УКРАЇН­СЬКА ЛІТЕРАТУРА ХІV–ХVІІІ СТ.


Теорія літератури:

Поняття про рене­сансову літературу.

Знає історичні умови розвитку української літератури ХІV–ХVІІІ ст. (про монголо-татар­ську навалу, про загарбання українських земель сусідніми державами, посилення феодальної експлуатації народу). Характеризує роль Запорозької Січі в розвитку освіти України. Знає про зародження книгодрукування та першодруків, про культурну діяльність братств (церковно-освітніх товариств). Харак­теризує роль Києво-Могилянської академії у розвитку української науки, культури та літератури, аналізує багатство усної народної творчості цього періоду. Знає назви козацьких літописів ХVІІ–ХVІІІ ст. та їх основну тематику („Літопис Самовидця”, „Літопис Гр. Граб’янки”).

2

Іван Величков­ський (бл. 1650–1701). „Зеґар цілий і полузеґа­рок”, „Млеко від вівці, пастиру належноє” (на вибір).


Теорія літератури:

Поглиблене поняття про барокову пое­зію. Поняття про курйозну, зорову поезію. Поняття про акровірш.

Знає характерні риси бароко в українській літературі (орнаментальність, афористичність, дотепність, курйозність та ін.). Аналізує зміст прочитаних епіграм Івана Величков­ського „Тому, хто пише вірші”, „На хміль”, „Хто на чужеє радий, сам зловлений буває” із збірки „Зеґар цілий і полузеґарок”. Розповідає про поетичний пошук митця, про нові і незвичні літературні форми. Визначає особливості поетичного світобачення, у якому філософські роздуми чергуються із побутовими спостереженнями. Знає про переклад І. Величковським латинських епіграм англійського гуманіста Джона Овена українською мовою. Читає теоретичну працю І. Величковського „Млеко від вівці пастиру належноє”. Характеризує естетичний смисл курйозних віршів – стимулювання у читача інтелектуальної напруги задля осягнення невідомого. Говорить про поєднання словесної гри з графічними формами і живописними ефектами.

Узагальнює особливості українського бароко – синтез різних типів мистецтва та поєднання їх з літературою.

4

Григорій Сковоро­да (1722–1794). „Всякому місту – звичай і права”.


Теорія літератури: Поняття про афо­ризм.

Знає основні відомості про життя і творчість Григорія Сковороди, характеризує його як філософа, просвітителя, поета, перераховує християнські морально-етичні ідеали, які сповідував Григорій Сковорода, називає основні твори письменника, їх жанрові особливості (ліричні твори, пісні, байки, притчі). Характеризує збірку „Сад божественних пісень”, що проросли із зерен Святого Письма, називає основні мотиви поезій. Аналізує вірш „Всякому городу – нрав і права”, знаходить у тексті твору рядки про уславлення найвищих людських якостей (розуму, совісті, працьовитості), доводить, що це зразок громадянської та філософської поезії, узагальнює значення творчості Григорія Сковороди для розвитку української літератури. Обґрунтовує поняття про афористичність його мови, дає визначення афоризмів, наводить приклади з творів Григорія Сковороди. Знає напам’ять уривок з вірша.

2

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА (КІН­ЦЯ ХVІІІ – ПЕРШИХ ДЕ­СЯТИЛІТЬ ХІХ СТ.). Розвиток поезії, драматургії, прози.


Теорія літератури: Основні напрями і стилі, роди і жанри художньої літерату­ри (класицизм, реа­лізм, романтизм).

Аналізує суспільно-історичні умови зародження нової української літератури кінця ХVІІІ – початку ХІХ ст. (скасування Запорозької Січі, заборони друкування українських книжок, відхід інтелігенції від народу, по­встання народних мас). Характеризує появу перших друкованих збірників народних пісень, з’ясовує роль Івана Котляревського як зачинателя нової української літератури і нової української літературної мови. Аналізує літературні тенденції цього періоду: орієнтація на народне життя, народну мову. Окреслює основні напрями нової української літератури кінця ХVІІІ – перших десятиліть ХІХ ст. – класицизм, просвітительський реалізм, романтизм; знає основні роди української літератури (лірику, прозу, драматургію). Називає письменників цього часу: Івана Котляревського, Григорія Квітку-Основ’яненка, Петра Гулака-Артемовського та ін.

4

Іван Котлярев­ський (1769–1838). „Енеїда” (скорочено).


Теорія літератури: Поняття про паро­дію, бурлеск і травестію.

Розповідає основні фрагменти з життя Івана Котляревського, характеризує його як зачинателя нової української літератури. Знає історію написання, основні сюжетні лінії, композицію, образи „Енеїди”, жанрові та стилістичні особливості. Аналізує тему і головну думку твору, відзначає втілення патріотизму, вірності обов’язку, мужності в образах троянців Енея, Низа й Евріала. Характеризує національний колорит твору, сатиричне змалювання панів, чиновників, козацької старшини. Звертає увагу на використання письменником прийомів бурлеску і травестії. Обґрунтовує, чому „Енеїду” Івана Котляревського названо „енциклопедією українського життя ХVІІІ ст.” (М. Рильський). З’ясовує актуальність проблем, відображених у поемі, для наших сучасників. Знає уривок з поеми напам’ять (за вибором учителя).

4

Григорій Квітка-Основ’яненко (1778–1843). „Маруся”.


Теорія літератури: Сентименталізм як літературний на­прям в українській літературі. Поглиб­лення поняття про сентиментальну повість.

Знає відомості про життєвий і творчий шлях письменника, розкриває основні чинники формування його світогляду, обґрунтовує роль творчості Григорія Квітки-Основ’яненка як „батька української прози” (С. Єфремов). Називає основні твори та їх жанрові особливості, характеризує поєднання у творчій манері Григорія Квітки-Основ’яненка ознак класицизму, реалізму та сентименталізму. Аналізує перший україномовний прозовий твір нової української літератури „Маруся”, визначає жанр (сентиментально-психологічна повість). Характеризує тему соціальної нерів­ності та головну думку – утвердження християнських ідеалів, зображення високих морально-етичних рис простої людини, характеризує образи Наума Дрота, Марусі та Василя, порівнює образи Марусі і Наталки Полтавки. Відзначає реалістичне змалювання побуту українців, їх обрядів, психологізм у зображенні персонажів. Називає ознаки твор­чого методу сентименталізму, зокрема, відтворення глибоких почуттів і переживань, внутрішнього світу персонажів. Характеризує художні особливості твору, роль пейзажів. Окреслює значення творчості Григорія Квітки-Основ’яненка для наступного розвитку української літератури.


2

ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРО­ЦЕС 40–60-Х РР. ХІХ СТ.

ВСТУП.


Теорія літератури:

Поняття про поетич­ні школи.

Характеризує суспільно-політичний рух в Україні 40–50-х рр. ХІХ ст., знає про діяльність Кирило-Мефодіївського товариства і участь в ньому Тараса Шевченка. Аналізує причини переслідування української мови царським самодержавством. Відзначає подальше кількісне та якісне зростання української літератури, аналізує творчість поетів-романтиків харківської школи (В. Забіли, А. Чужбинського, П. Гулака-Артемовського та ін.).

Пояснює роль Тараса Шевченка як основоположника нової української літератури і критичного реалізму як творчого методу і літературного напряму. Характеризує розвиток української літератури в Західній Україні (в Галичині, на Буковині та Закарпатті). Знає про діяльність „Руської трійці”, характеризує збірник „Русалка Дністрова”. Обґрунтовує роль Маркіяна Шашкевича як зачинателя нової української літератури на західноукраїнських землях. Характеризує роль Юрія Федьковича як основоположника нової української літератури на Буковині.

12

Тарас Шевченко (1814–1861). Життєвий шлях. „Причинна” (ури­вок „Реве та стогне Дніпр широкий”), „Наймичка”, „На­зар Стодоля” (ско­рочено), „Сон” („У всякого своя до­ля...”), „Кавказ”, „І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм...”, цикл „Думки”, „Ну що б, здавалося, слова…”, „Пророк”, „Полякам” („Ще як були ми козаками”).


Теорія літератури: Система жанрів у творчості

Т. Шевченка.

Знає біографію Тараса Шевченка, відомості про його творчість з попередніх класів. З’ясовує роль Т. Г. Шевченка в розвитку української літератури і нації. Характеризує соціальне походження поета, викуп з кріпацтва (1838), навчання в Академії художеств в Петербурзі. Вказує джерела творчості Великого Кобзаря, називає основні її періоди: рання творчість (1838–1843 рр.), поетична творчість 1843–1847 рр. (період „трьох літ”); невольнича поезія (1847–1857 рр., цикл „В казематі”); творчість після заслання (1857–1861 рр.). Аналізує основні твори цих періо­дів, їх жанрове й тематичне різноманіття, з’ясовує роль подорожей поета в Україну (1843–1844; 1845–1847 рр.). Знає про арешт Тараса Шевченка (1847), умови його перебування на засланні. Характеризує роль видання „Кобзаря”. Розповідає про останні роки життя Тараса Шевченка, похорон, перевезення тіла в Україну і перепоховання в Каневі. Розповідає про вшанування пам’яті великого поета, світове значення його творів.

Аналізує ранню творчість Т. Г. Шевченка, основну тематику (сирітство, соціальна нерівність, трагічна доля жінки-кріпачки), вирізняє з-поміж інших жанр балади, дає визначення. Характеризує баладу „Причинна” – найкращий з відомих ранніх творів поета, фольклорну основу твору, називає ознаки романтизму в ньому (незвичайні обставини, події, герої), розрізняє реальне й фантастичне в баладі. Знаходить і аналізує ліричні відступи, переходи від одного віршового розміру до іншого, зумовлені змістом і настроєм різних частин балади. Знає уривок „Реве та стогне Дніпр широкий…” напам’ять.

Характеризує поему „Наймичка”, основні сюжетні лінії, образи, художні особливості.

Розповідає про Тараса Шевченка як драматурга, аналізує драму „Назар Стодоля”, розкриває тему та головну думку твору (показ соціальних суперечностей), характеризує образи драми.

Аналізує ідейно-художній зміст і образи (ліричного героя, вельмож, царя і цариці) поеми „Сон”, сатиричні засоби (гротеск, сарказм та іронія) у викритті царського самодержавства, у донесенні до людей правди про суспільство насильства і зла. Знає напам’ять уривок (за вибором учителя).

Аналізує поему „Кавказ”, її історичну основу, присвяту, композицію твору, тему національно-визвольної боротьби, пов’язує долю кавказьких народів з історичною долею України. Характеризує образ Прометея у зв’язку з міфом про Прометея, розкриває художні засоби сатири, якими засуджується загарбницька політика російського царизму. Знає уривок з поеми „Кавказ” напам’ять (за вибором учителя).

Аналізує послання „І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм...”, характери­зує традицію використання жанру послання в Новому Заповіті, у давній українській літературі, висловлюється про адресата „Послання...”. Аналізує викриття Тарасом Шевченком псевдолібералізму українського панства, його зради своєму народові, підтверджує віру в можливість відродження України, обґрунтовує актуальність поеми для сьогоднішніх українців – земляків Тараса Шевченка, яким адресоване „Послання...”. Знає уривки напам’ять (за вибором учителя).

Аргументує визначальний вплив Тараса Шевченка на розвиток української літератури, духовної культури українського народу, окреслює світове значення творчості Великого Кобзаря.

4

Марко Вовчок (1833–1907). „Інститутка”.


Теорія літератури: Соціально-реалістич­на повість.

Знає основні фрагменти з життя і творчості Марка Вовчка (Марії Вілінської), характеризує її світогляд. Відзначає вплив на творчість письменниці Опанаса Марковича, Тара­са Шевченка та Пантелеймона Куліша. Називає основні твори письменниці (народні оповідання та повість „Інститутка”). Характеризує повість „Інститутка”, життєві основи змісту, головну думку – непереборне прагнення людини до волі. Визначає її жанр – перша соціально-реалістична повість. Характеризує образи повісті (панночки, бабусі-служниці, Прокопа, Назара, Устини, Катрі). Знає зміст понять – літературний характер та його типовість. Розкриває основні ознаки повісті як жанру.

4

Пантелеймон Ку­ліш (1819–1897). „Чорна рада” (скорочено).


Теорія літератури: Поняття про роман, історичний роман, роман-хроніку.

Знає основні відомості про життєвий і твор­чий шлях Пантелеймона Куліша, його видавничу діяльність, журналістську та перекладацьку практику. Називає основні напрями художньої творчості, твори письменника. Харак­теризує „Чорну раду” – перший український історичний роман-хроніку. Відзначає поетизацію давньої слави України. Розкриває основний конфлікт твору. Аналізує образи реаль­них та вигаданих героїв твору (Брюховецького, Череваня, Івана Шрама, Петра Шраменка, Якима Сомка, Лесі Череванівни), неповторних особистостей, життєво правдивих характерів. Простежує особливості поетики роману (особливості оповіді, художніх засобів творення образів, передачі історичного колориту), узагальнює значення П. Куліша для культури, науки та літератури українського народу.

2

УКРАЇНСЬКА ЛІТЕ­РА­­ТУРА КІНЦЯ

ХІХ СТ.

Юрій Федькович (1834–1888). „Три як рідні брати”.


Теорія літератури: Оповідання та інші „малі” форми прози.

Знає основні біографічні відомості про Ю. Федьковича, розповідає про вплив на фор­мування особистості майбутнього письменника гуцульської природи, народної пісні, творчості Тараса Шевченка. Називає основні напрямки його діяльності (письменницький, пе­дагогічний, редакторський, фольклористичний). Знає назви його поетичних, прозових і драматичних творів. Аналізує оповідання „Три як рідні брати”, характеризує тему оповідання – сердечну дружбу, щире побратимство україн­ців (Івана Шовканюка, Якова Нестерюка), нім­ця Тоні Тайвера та словака Баї. Відзначає самобутність письменницького стилю, узагальнює внесок Юрія Федьковича в україн­ську літературу і розвиток української літе­ратурної мови на Буковині.

2

ЛІТЕРАТУРА РІДНОГО КРАЮ.

Знає творчість письменників-земляків, які творили в кінці ХІХ ст.








Портфель учня
© ruh.znaimo.com.ua
При копіюванні вкажіть посилання.
звернутися до адміністрації