Програма для загальноосвітніх навчальних закладів з російською мовою навчання Українська мова 10-12 класи (Академічний рівень) пояснювальна записка

Скачати
Програма
  1   2   3   4   5   6   7   8




ПРОГРАМА

для загальноосвітніх навчальних закладів

з російською мовою навчання


Українська мова


10–12 класи


(Академічний рівень)


ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА


Навчання державної мови в системі профільної освіти посідає особливе місце з огляду на універсальну необхідність належного володіння нею всіма учнями і випускниками незалежно від їх майбутньої спеціалізації.

У зв’язку із впровадженням профільного навчання у ЗНЗ з навчанням російською мовою передбачено, крім рівня стандарту, курс української мови на академічному рівні, який визначає обсяг змісту, достатній для подальшого вивчення предмета у вищих навчальних закладах, і включає не профільні, а базові або споріднені з ними предмети (щодо академічного курсу української мови це всі інші мови, література, історія та ін.).

Наукові засади профільного навчання державної мови на академічному рівні ґрунтуються на основних положеннях Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті, Концепції загальної середньої освіти (12-річна школа), Державного стандарту базової і повної середньої освіти, Загальноєвропейських рекомендацій з мовної освіти, Концепції профільного навчання в старшій школі, Концепції вивчення української мови в 5-12 класах загальноосвітніх навчальних закладів з російською мовою навчання (ж. «Українська мова і література в школі». — № 5. — 2002) та Концепції підручника української мови для ЗНЗ з російською мовою навчання (ж. «Дивослово». — № 4. — 2002), державних нормативних документах з питань освіти.

Профільне навчання української мови на академічному рівні здійснюватиметься на основі поєднання особистісного, комунікативно-діяльнісного, компетентнісного, функціонального, соціокультурного та інших підходів, а також принципів єдності навчання, виховання і розвитку, взаємозв’язаного опанування мови й мовлення, всіх чотирьох видів мовленнєвої діяльності; диференціації; наступності й перспективності між основною і старшою ланками загальноосвітньої школи та між профільною і професійною освітою.

Академічний курс української мови в загальноосвітніх навчальних закладах з навчанням російською мовою викладатиметься за розробленими на основі рівня стандарту1 спеціальними програмами для академічного рівня і спільним для обох рівнів єдиним підручником.

Мета навчання української мови в старшій школі на академічному рівні полягає у створенні оптимальних умов для становлення духовно багатої особистості, яка володіє уміннями й навичками вільно, комунікативно виправдано користуватися виражальними засобами української мови, її формами, типами, стилями, жанрами в усіх видах мовленнєвої діяльності, вільно орієнтується у всезростаючому інформаційному потоці, вміє формувати й обстоювати власну думку, громадянську позицію щодо тих чи інших соціальних, політичних, культурних подій і явищ, давати їм адекватну оцінку, самонавчатись і самовдосконалюватись.

Завдання академічного курсу -

Навчання української мови на академічному рівні стає ще більш особистісно зорієнтованим. Велика роль надається розвиткові здатності застосовувати сформовані компетентності для розв’язання навчальних і життєвих завдань, користуватися мовою як важливим інструментом професійного самовизначення, допрофесійної підготовки й особистісного становлення. Це забезпечується створенням оптимальних умов для різнобічного мовленнєвого розвитку кожного учня з урахуванням його майбутньої спеціалізації та соціалізації, індивідуальних здібностей і пізнавальних інтересів, зрослих комунікативних потреб, заохоченням до більшої самостійності у розширенні й поглибленні здобутих в основній школі знань, удосконаленні набутих умінь і навичок.

Зміст навчання української мови на академічному рівні структурується за чотирма змістовими лініями — мовленнєвою, мовною, соціокультурною та діяльнісною (стратегічною). Мовна і мовленнєва змістові лінії у старшій школі (академічний рівень) максимально тяжіють до об’єднання, і їх розмежування стає ще більш умовним, ніж в основній ланці. У 12-му класі ці лінії збігаються.

Зміст усіх чотирьох ліній і вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів для академічного рівня ґрунтуються на змісті й вимогах, призначених для рівня стандарту. З метою розмежування цих рівнів матеріал академічної програми виділено спеціальним шрифтом.

Вивчення систематичного курсу української мови закінчується в основній школі. Головне завдання старшої школи — подальше вдосконалення набутих умінь і навичок володіння мовою на основі здобутих раніше і нових знань.

Зміст навчання у 10-12 класах становлять культура мови, стилістика й основи публічного мовлення. Між цими розділами науки про мову існує тісний органічний взаємозв’язок. Культура мови розглядається науковцями на двох рівнях. Вона співвідноситься, по-перше, з мовними нормами, що забезпечують правильність мовлення, і, по-друге, зі стилістичними нормами, які визначають його комунікативну доцільність. Найвищим виявом володіння мовою є красномовство, яке вивчає риторика («Основи публічного мовлення»).

Відповідно до цього і побудовано програму курсу «Українська мова» для старшої школи загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням російською мовою. Основний зміст роботи в 10-му класі становить опрацювання норм сучасної української літературної мови, а також особливостей використання у мовленні стилістичних засобів різних її рівнів. В 11-му класі основна увага зосереджується на комунікативно-стилістичних якостях мови. Завершується старша школа у 12-му класі курсом практичної риторики, присвяченим розвиткові в учнів навичок публічного мовлення.

Десятикласники системно опановують якісні ознаки культури мовлення починаючи з його правильності — відповідності нормам сучасної української літературної мови (норми — загальнообов’язкові історично і соціально зумовлені правила, що відбивають закономірності функціонування мовної системи і поширюються на всі її рівні). Орфоепічні норми регулюють наголошування слів і вимову звуків; лексичні регламентують уживання слів відповідно до їх значень, сполучуваність слів; граматичні (морфологічні й синтаксичні) норми визначають форми слів, регулюють побудову словосполучень і речень; орфографічні норми регламентують написання слів; пунктуаційні — вживання розділових знаків.

У зв’язку з тим, що опрацювання норм сучасної української літературної мови за лінійним принципом (спочатку орфоепічні, потім лексичні, пізніше — морфологічні й насамкінець синтаксичні) неефективне, а тому методично недоцільне, робота над ними здійснюється комплексно, в процесі мовленнєвої діяльності учнів. Це однаковою стосується як програми рівня стандарту, так і академічного. У програмі виділено норми, які найчастіше порушуються (зокрема під впливом інтерференції), що істотно впливає на якість мовлення, рівень мовленнєвої культури учнів.

Оволодіння нормами літературної мови здійснюється на основі актуалізації знань, умінь і навичок, здобутих учнями в основній школі, тому ця робота матиме переважно практичне спрямування.

З метою створення предметної змістової бази для мовленнєвої діяльності десятикласників щодо унормування їхнього мовлення в програму для академічного рівня введено спеціальний розділ — «Стилістика тексту». Його призначення, крім зазначеного вище, — посилити функціонально-стилістичний аспект розгляду мовних явищ і роботи з удосконалення мовлення учнів. Успішній реалізації такого підходу сприятимуть стилістичний аналіз текстів, зіставний аналіз використання тих чи інших мовних засобів залежно від умов і мети спілкування, самостійна робота старшокласників щодо виявлення стилістичних характеристик мовних засобів, робота зі словниками й довідниками.

В 11-му класі перед учнями стоїть завдання вдосконалювати володіння комунікативно доцільним українським мовленням на основі засвоєння його комунікативно-стилістичних якостей — точності, логічності, чистоти, виразності, багатства, доречності. Точність — це строга співвіднесеність слів з означуваними предметами і явищами дійсності; логічність — відповідність сказаного (написаного) певним реаліям життя, продуманість, семантична і структурна впорядкованість мовлення; чистота — це естетичність мовлення, недопущення у нього елементів, невластивих літературній мові (діалектизмів, жаргонізмів та ін.), порушень орфоепічних, лексичних та інших норм; виразність — такі особливості структури мовлення, які підтримують увагу й інтерес у слухача (читача); багатство — різноманітність мовних засобів, значний обсяг активного словника, розвиненість граматичного ладу мовлення; доречність — відповідність мовлення меті й умовам спілкування.

Зазначені комунікативно-стилістичні якості мовлення формуються не почергово, а комплексно, на основі теоретичних відомостей, зміст навчання яких викладено у вступній частині розділу «Культура мови і стилістика» та в окремих цілісних фрагментах програми, присвячених конкретним ознакам зразкового мовлення.

У результаті засвоєння розділу «Культура мови і стилістика» старшокласники удосконалять власне мовлення відповідно до норм української літературної мови, навчаться аналізувати мовні засоби з урахуванням стилістичного аспекту їх функціонування у мовленні, зможуть оцінювати і свідомо добирати їх для створення власних висловлювань; оволодіють різними способами вираження того самого змісту, всім багатством лексичної і граматичної синонімії української мови. Врахування комунікативно-стилістичних якостей зразкового мовлення у побудові власних висловлювань істотно вплине на ефективність мовленнєвої діяльності старшокласників.

Культура мови органічно пов’язана з риторикою як перший і другий етапи оволодіння комунікативно-стилістичними якостями мовлення.

Якщо в 11-му класі учні засвоюють основні якості досконалого мовлення, то в 12-му класі передбачається комплексне опанування цих якостей у їх поєднанні залежно від умов спілкування. Старшокласники освоюють технології досягнення означених якостей у публічному мовленні. Цю технологію покладено в основу курсу «Основи публічного мовлення» в 12-му класі, який має на меті відродити кращі традиції навчання красномовства — ефективної мовленнєвої комунікації. Матеріал цього розділу спрямований на формування в учнів поняття про риторику як мистецтво побудови й оприлюднення досконалого висловлювання, що вкрай необхідно кожній людині для соціалізації та успішної кар’єри.

Опановуючи основи публічного мовлення, старшокласники аналізуватимуть взірці красномовства, вчитимуться визначати актуальні й цікаві теми, вибирати стратегію і тактику оратора, розробляти предметну основу промови, знаходити матеріал, структурувати виступ, вибудовувати переконливу аргументацію для обґрунтування власних тез і коректну критику хибних поглядів на ту чи іншу проблему, виголошувати промову, застосовуючи як вербальні, так і невербальні засоби й ефективні способи встановлення контакту з аудиторією і впливу на неї.

У всіх класах старшої школи передбачено також спеціальні уроки розвитку зв’язного мовлення, на яких учні удосконалюватимуть уміння конспектувати, складати тези, тексти виступів, повідомлень і промов, писати перекази, твори, створювати усні висловлювання, оформляти ділові папери та ін.

Відповідно до програми старшокласники опановуватимуть культуру мовленнєвої поведінки та мовленнєвий етикет.

Курс старшої школи закінчується розділом «Узагальнення і систематизація найважливіших відомостей з основних розділів науки про мову», завданням якого є підбиття підсумків вивченого за курс загальноосвітньої школи і підготовка до зовнішнього незалежного оцінювання.

Успішній реалізації завдань вивчення української мови у старшій школі на академічному рівні сприятиме застосування сучасних освітніх технологій, які оптимально враховують індивідуальні здібності, нахили і потреби старшокласників, аспекти їх особистісного становлення і професійного самовизначення. Це, зокрема, системи розвивального, інтерактивного навчання, технології креативного, дослідницького та інформаційного характеру. Значна роль відводиться розширенню можливостей для самостійної роботи учнів.

У програмі подано орієнтовний розподіл навчального часу. Учителеві надається право у разі потреби вносити до нього необхідні корективи (скорочення кількості спеціальних уроків розвитку мовлення при цьому небажане). Резервний час учитель використовує на свій розсуд.


10 клас

(70 год., 2 год. на тиждень; резервний час — 8 год.)


МОВЛЕННЄВА ЗМІСТОВА ЛІНІЯ

(22 год.)



Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня

загальноосвітньої підготовки учнів

1

2

Відомості про мовлення

Основні поняття мовлення і спілкування. Види мовленнєвої діяльності, їх взаємозв’язок. Вимоги до культури мовлення: змістовність, логічна послідовність, багатство мовних засобів, виразність, точність, доречність, правильність. Шляхи підвищення особистої культури мовлення.

Конспект. Анотація. Відгук. Бібліографія.




Аудіювання

Слухання–розуміння текстів
різних стилів, типів і жанрів мовлення, природного українського мовлення, фоно-, аудіо-, відеозаписів із застосуванням різних видів аудіювання.

Визначення на слух слів і словосполучень, які є “несправжніми друзями перекладача”.

Складання плану висловлювання за кількома прослуханими фрагментами тексту.

Цільове аудіювання із визначеним завданням (скласти тези, конспект, зробити тематичні
виписки).

Прослуховування фоно-, аудіо-, відеозаписів з метою підготовки до дискусії на морально-етичну тему із довільним виписуванням окремих думок, цитат, тез, ключових слів.




Читання

Читання текстів різних стилів, типів і жанрів мовлення із застосуванням засвоєних стратегій читання.

Еквівалентна заміна (вибір з-поміж кількох анотацій тієї, яка найповніше передає зміст тексту).

Формулювання основної думки тексту з орієнтацією на його анотацію.

Визначення тем інформаційних повідомлень, вміщених на шпальтах газет, на основі їх перегляду.

Учень:

  • будує висловлювання з урахуванням здобутих знань, дотримується вимог до культури мовлення; систематично працює над підвищенням особистої культури мовлення;

























  • адекватно сприймає усне мовлення в будь-якому пред’явленні; користується різними видами аудіювання;

  • виділяє на слух найбільш важливу й актуальну інформацію; визначає предмет обговорення й основну тезу в чужому мовленні;

  • ставить різнотипні проблемні запитання за змістом прослуханого; користується різними способами засвоєння почутого;

  • визначає жанр усного мовлення та співвідносні з ним елементи композиції; аналізує й оцінює композицію і
    мовне оформлення чужого мовлення;




  • складає план, тези і конспект прослуханої лекції, доповіді з реконструкцією основних її положень;

  • розуміє зміст кінофільмів;

  • помічає і виправляє помилки в усному мовленні;




  • адекватно сприймає писемне мовлення; користується різними стратегіями читання відповідно до визначених вимог;

  • виділяє найбільш важливу й актуальну інформацію в прочитаному, користується різними способами її засвоєння;

        • формулює основну думку тексту, орієнтуючись на його анотацію;

  • визначає теми інформаційних повідомлень, вміщених на шпальтах газет, користуючись переглядовим читанням;

1

    2

Розуміння фактичного змісту (формулювання порушених/висвітлених у тексті проблем; відповіді на проблемні запитання за змістом; підготовка анотації).

Розвиток умінь інтерпретувати прочитане (визначення ступеня повноти висвітлення автором порушеної в тексті проблеми).

З’ясування спільного й відмінного у змісті різних текстів, присвячених тій самій проблемі.

Визначення пізнавальної цінності прочитаного (складання анотації до тексту із розкриттям його інформативної цінності).

Аналіз використаних автором мовних засобів.

Відгук про книжку.

Складання бібліографії.




Говоріння

Діалог. Ведення діалогу відповідно до запропонованої ситуації із самостійним визначенням його теми і змісту.

Компонування розроблених мікродіалогів у цілісний тривалий діалог.

Складання діалогів для спілкування в умовах ведення дискусії.

Розгорнута відповідь на запитання з попереднім переглядом текстових матеріалів.













Огляд преси (у тому числі тематичний).

Повідомлення про події.

Обговорення викладених у тексті фактів.

Доведення переваг одного з двох тверджень.

Складання зверненого монологічного висловлювання для заданої ситуації спілкування.

Виступ на зборах, семінарах (підготовлений і непідготовлений).







Подієвий телерепортаж (підготовлений).

Інформаційне інтерв’ю (підготовлене).

Розмова по телефону (ділова).




















        • знаходить спільне й відмінне у розкритті тієї самої проблеми у різних текстах;



  • складає план прочитаного, тези, конспект, анотацію, робить тематичні виписки;

  • аналізує й оцінює композицію і мовне оформлення тексту;

  • пише відгук про книжку;

  • складає бібліографію;

  • знаходить і усуває недоліки в побудові та мовному оформленні тексту;







  • коректно й ефективно веде діалог у діапазоні соціокультурної проблематики, використовуючи відповідні мовні засоби і контролюючи мовний аспект спілкування; ініціює, підтримує розмову і реагує на репліки співрозмовника в різних ситуаціях спілкування: виявляє обізнаність/необізнаність із певної проблеми; висловлює припущення щодо імовірності (малоймовірності, неможливості) чогось; висловлює невдоволення діями співрозмовника, спростовує його твердження, виявляє підтримку і т. ін.; пристосовується до зміни напряму розмови;

  • робить огляд преси, повідомлення на матеріалі друкованих ЗМІ, мережі Інтернет;



        • бере участь в обговоренні викладених у тексті фактів;

        • доводить переваги одного з двох тверджень;



        • висловлюється майже спонтанно, створює монологічні висловлювання різних стилів, типів і жанрів мовлення з урахуванням ситуації спілкування; доречно й контрольовано використовує засвоєні мовні засоби; коректує усне мовлення відповідно до реакції слухача;

        • веде телерепортаж;



        • дає і бере телеінтерв’ю;



        • розмовляє по телефону, дотримуючись правил телефонної розмови та мовленнєвого етикету;



1

2




Письмо

Списування з елементами редагування і стилістичної правки.




Конспектування висловлювань, що сприймаються на слух.

Тематичні виписки, тези, конспект прочитаного (художнього твору, публіцистичної та науково-популярної статей).

Розгортання тексту за комунікативним завданням

Перекази із творчим завданням (висловлення власного ставлення до подій, героїв, їхніх вчинків тощо).

Складання текстів різних стилів мовлення на ту саму тему.

Твори на морально-етичну тему.

Нарис на основі життєвих вражень.

Етюд в художньому стилі.

Виступ на зборах, семінарах (підготовлений).

Відгук про твір мистецтва
(картину, скульптуру, архітектурну споруду та ін.).










Подієвий телерепортаж.

Інформаційне телеінтерв’ю.

Редагування текстів різних стилів, типів і жанрів мовлення.

Бібліографія. Анотація.




Ділові папери

Доручення. Офіційний лист. Вітальний адрес.

Переклад

Переклад текстів різних стилів, типів і жанрів мовлення.

Переказ-переклад.

Переклад речень зі складними випадками слововживання, словами і словосполученнями, які є «несправжніми друзями перекладача».

Усний переклад друкованих текстів (із попереднім прочитанням).

Редагування текстів, у яких допущено помилки й неточності при перекладі.








        • знаходить у реченні або в тексті порушення норм, визначає види помилок, виправляє їх, обґрунтовуючи свої дії;

  • відтворює на письмі готові тексти, ускладнені творчим завданням;

  • складає тези, конспект, робить тематичні виписки на основі виділення найважливішої, значущої інформації із дотриманням вимог до цього виду робіт;

  • створює закінчений текст на основі неповного за комунікативним завданням;







  • складає тексти різних стилів мовлення на ту саму тему;

  • пише твори вказаних у програмі видів відповідно до прийнятих вимог (добре структуровані, з чітким, точним і зв’язним викладом думок, розгорнутою аргументацією, відповідними прикладами і виділенням значущих думок, визначенням шляхів і способів розв’язання проблеми, логічним висновком та належним мовним оформленням);

  • удосконалює написане;

  • складає бібліографію, анотацію;

  • складає текст репортажу, запитання для інтерв’ю;











  • оформляє належним чином ділові папери вказаних у програмі видів;



  • перекладає з російської мови тексти різних стилів, типів і жанрів мовлення; здійснює переказ-переклад;

  • перекладає речення зі складними випадками слововживання;





  • перекладає усно друкований попередньо прочитаний текст;

  • редагує тексти, усуваючи помилки й неточності, допущені при перекладі.
Портфель учня
© ruh.znaimo.com.ua
При копіюванні вкажіть посилання.
звернутися до адміністрації