Методичні рекомендації щодо вивчення української мови в загальноосвітніх навчальних закладах у 2010-2011 навчальному році лист мон україни

Скачати
Методичні рекомендації
  1   2   3




Методичні рекомендації щодо вивчення української мови в загальноосвітніх навчальних закладах у 2010-2011 навчальному році

(лист МОН України від 21.08.2010 р. № 1/9-580)


Предметні цілі сучасного курсу української мови максимально наближені до життєвих потреб учнів, відображають їхні життєві орієнтири, спрямовують курс на інтенсивний мовленнєвомислительний, інтелектуальний і духовний розвиток школярів. При цьому розвиток мовленнєвої діяльності учня розглядається як інтегрований показник його особистісного зростання.

З огляду на це зміст навчання української мови і технології його засвоєння базуються на прогресивних підходах до навчально-виховного процесу (особистісно зорієнтованому, компетентнісному, соціокультурному, функціонально-комунікативному), що передбачає розв’язання комунікативних завдань, успішність яких залежить від розуміння учнями спілкування як засобу вираження основної функції мови – комунікативної. Досягти цього можна тоді, якщо навчити дітей не тільки мовних засобів для одержання й передачі інформації, а й самого процесу одержання і передачі інформації.

Потребують перегляду і підходи до контролю й оцінювання результатів навчання, адже учні мають не лише здобути ту чи іншу суму знань, а більшою мірою їх застосовувати на практиці в нових умовах, при цьому виявляючи не лише знання з мови, а й уміння вживати вивчені мовні засоби під час створення усних і письмових (монологічних і діалогічних) висловлювань різних типів, стилів і жанрів мовлення з дотриманням вимог до мовлення і культури спілкування.


У 2010-2011 навчальному році вивчення української мови у 5-9 класах загальноосвітніх навчальних закладів здійснюватиметься за програмою, затвердженою Міністерством освіти і науки України (лист №1/11-6611 від 23.12.2004 року): Українська мова. 5-12 класи /Автори Г.Т. Шелехова, В.І. Тихоша, А.М. Корольчук, В.І. Новосьолова, Я.І. Остаф. За редакцією Л.В. Скуратівського. – К.: Ірпінь: Перун, 2005. – 176 с.

Вивчення української мови у 10 класі загальноосвітніх навчальних закладів здійснюватиметься за програмами, затвердженими Міністерством освіти і науки України (наказ МОН від 22.02.2008 № 122), відповідно до стратегії поступового переходу старшої школи на профільне навчання. Вивчення мови як профільного предмета і визначення ступеня її представленості як окремого навчального предмета в профілях інших спеціалізацій урегульовано за рахунок наявності програм різних рівнів (стандарту, академічного, профільного) для загальноосвітніх навчальних закладів, а саме:




Типові навчальні плани старшої школи реалізують зміст освіти залежно від обраного профілю навчання. Кожен з профілів передбачає вивчення предметів на одному із трьох рівнів:

У процесі навчання української мови за програмою рівня стандарту необхідно розв’язати важливі загальноосвітні, виховні й практичні завдання: підготувати старшокласників до використання мовних ресурсів у всіх ланках виробничої та невиробничої сфери; сформувати в них уміння й навички доцільного використання мовних засобів у різних життєвих ситуаціях із дотриманням українського мовленнєвого етикету; виховувати в старшокласників шанобливе ставлення до української мови як до державної; створити умови для свідомого опанування учнями міцних знань про українську мову; виробити в старшокласників потребу в постійному вдосконаленні рівня знань, культури мовлення.

Навчання української мови на академічному рівні здійснюватиметься на основі поєднання особистісно зорієнтованого, комунікативно-діяльнісного, компетентнісного, соціокультурного та інших підходів, а також принципів єдності навчання, виховання і розвитку; взаємопов’язаного опанування мови й мовлення, усіх чотирьох видів мовленнєвої діяльності; диференціації; наступності й перспективності між основною й старшою ланками загальноосвітньої школи та між профільною і професійною освітою.

Цією програмою з української мови для старшої школи передбачено поглиблення мовної і мовленнєвої компетенцій старшокласників, зокрема узагальнення, систематизація знань і вмінь зі стилістики мови й мовлення, культури мовлення, розвиток комунікативних, оргдіяльнісних і вдосконалення правописних умінь і навичок.

Учні ознайомляться зі стилістичними властивостями й синонімічними зв’язками слів, словосполучень, граматичних форм, синтаксичних конструкцій. Так, у 10-му класі розпочнеться послідовне ознайомлення зі стилістичними можливостями звукової системи мови, лексичними, фразеологічними, словотворчими засобами стилістики; у 11-му – морфологічними засобами стилістики, стилістикою простих і складних речень, з різними способами передачі чужого мовлення. Здобуті на більш високому рівні уявлення про стилістичне забарвлення мови, зображувально-виражальні засоби, а також оволодіння учнями відповідними вміннями й навичками дадуть змогу на наступному етапі ефективніше засвоїти матеріал про окремі функціональні стилі мовлення, що має чітко виражене практичне спрямування.. Поряд із засвоєнням старшокласниками матеріалу про стилістику мови і мовлення, культуру мовлення, передбачається розвиток і вдосконалення вмінь і навичок сприймати почуте й прочитане, відтворювати і створювати усні й письмові висловлення різних типів, стилів, жанрів мовлення з урахуванням ситуації спілкування; говорити й писати по суті, аргументовано і переконливо викладати свої думки, дискутувати, відстоювати свої погляди, використовуючи різні способи аргументації, вести діалог з різними співрозмовниками, зокрема по телефону, в Інтернеті тощо, дотримуючись культури спілкування і правил мовленнєвого етикету, що сприятиме підготовці старшокласників до успішного спілкування і в процесі навчання, і майбутньої трудової діяльності.

Набуття і вдосконалення мовленнєвої компетенції старшокласників має здійснюватися в ході аналізу актуальних навчальних і життєвих проблем, у розв’язанні яких учні бачать особистісний сенс, унаслідок чого формується їхня пізнавальна мотивація щодо вивчення мови.

Програма з української мови для профільного навчання учнів (філологічний напрям, профіль – українська філологія) орієнтує не тільки на вивчення української мови, а й на обізнаність з філологічною галуззю в її зв'язках з іншими гуманітарними галузями (історико-літературними, історико-культурними, історико-правовими, мистецькими та ін.).

Викладання української мови у класах філологічного напряму спрямоване на вирішення комплексу завдань: формування усвідомленого ставлення до української мови як інтелектуальної, духовної, моральної і культурної цінності, потреби знати сучасну українську літературну мову й досконало володіти нею в усіх сферах суспільного життя, розвиток інтелектуально-креативних здібностей, прагнення до творчого осягнення вершин української культури й мистецтва слова; готовності до адекватного вибору й отримання професійної гуманітарної (філологічної) освіти; поглиблення знань про мову як багатофункціональну знакову систему й суспільне явище, розуміння основних процесів, що відбуваються в мові, ознайомлення з мовознавством як наукою і працями провідних вітчизняних лінгвістів тощо; засвоєння норм мовленнєвої поведінки в різних сферах і ситуаціях спілкування та вдосконалення умінь і навичок спілкування в науково-навчальній, соціально-культурній, офіційно-діловій сферах, оволодіння різноманітними стратегіями і тактиками ефективної комунікації; оволодіння вміннями сприймати, впізнавати, аналізувати, зіставляти мовні явища і факти, коментувати, оцінювати їх під кутом зору нормативності, відповідності сфері й ситуації спілкування; розмежовувати варіанти норм і мовленнєві порушення; сприймати мову як мистецьке явище, що має етичну й естетичну цінність; працювати з різними типами текстів, мовними формами різних жанрів, стилів і підстилів; розуміння національної своєрідності української мовної картини світу, знання констант української національної культури, виховання поваги до інших етносів, їхніх мов, звичаїв, традицій, культури, історії; формування дослідницької компетенції, удосконалення вмінь і навичок самостійної філологічної роботи з науково-навчальним текстом, різними джерелами наукової, довідкової інформації з лінгвістики, зокрема електронними, розвиток умінь інформаційної переробки тексту.


Навчання української мови створює передумови для усвідомлення художньої літератури як мистецтва слова, закладає основи, важливі для опанування іноземних мов та інших шкільних предметів гуманітарного і негуманітарного циклів. Адже досконале володіння українською мовою, яка водночас є державною, високий рівень мовленнєвої культури – невід’ємна характеристика людини освіченої і культурної незалежно від обраного нею фаху.

Необхідна цілісна особистісно зорієнтована система шкільної україномовної освіти, а саме: чітке визначення загальних і специфічних цілей вивчення української мови, уникнення дублювання й перевантаженості другорядним матеріалом, актуалізація інтегративного підходу, внутрішньопредметні і міжпредметні зв'язки у процесі навчання.

Безперечним є врахування потреб, соціальних і пізнавальних мотивів, інтересів, інтелектуального рівня, розвитку образного мислення, естетичних уподобань, художніх смаків старшокласників, зорієнтованість на системну роботу з виявлення і творчого зростання філологічно обдарованих учнів. Завдання філологічного профілю – створити оптимальні умови для загальнокультурного, морального, естетичного розвитку особистості. Проте створення класів філологічного профілю не може бути зведене лише до перерозподілу навчального часу на користь збільшення годин на вивчення мови.

Великого значення у зв’язку з цим набуває проблема методів викладання, інтенсифікація навчання української мови в цілому. У концепції профільного навчання відзначається вирішальне значення наукового супроводу, що передбачає реалізацію завдань дослідницького і творчого характеру, розроблення педагогічних технологій на основі застосування активних та інтерактивних методів вивчення української мови, самостійної творчої діяльності учнів.

Так, для реалізації профільного навчання на уроках української мови в старших класах потрібно застосовувати такі методи для роботи з учнями, як настановчі, оглядові лекції, семінари, колоквіуми, творчі роботи, самостійне вивчення навчальної літератури (основної і додаткової), постановка проблемних завдань, моделювання ситуацій. Оскільки особливої ваги набирає реалізація особистісно зорієнтованого підходу до навчання української мови, то слід також відводити належне місце диспутам, груповій роботі, рольовій грі, керованим дослідженням, проектам тощо. Зазначені методи і форми навчання успішніше формують не лише спеціальні вміння й навички, а й загальнонавчальні способи розумових дій – планувальні (здатність побудувати модель діяльності на день, тиждень, місяць, рік); мислительні (узагальнення і конкретизація, аналіз і синтез, виділення головного, формулювання проблем, припущень, добір доказів для їх підтвердження) тощо.

Загальновизнаною є і потреба в тому, щоб мовлення учнів було правильним не лише у правописному аспекті, а й стилістичному, а також в аспекті мовленнєвої культури. При цьому всі відзначені рівні й аспекти розвитку мовлення школярів можуть повноцінно реалізуватися лише за умови, якщо вони актуалізуються на найвищому рівні – рівні тексту, адже саме на цьому рівні здійснюється вдосконалення вмінь, які мають безпосередній вихід на мовленнєву практику. Оскільки сучасна педагогіка визначила учня суб’єктом, рівноправним партнером процесу навчання, то є всі підстави говорити про діалогізм навчання, про необхідність розширення межі діалогічного поля, залучення школярів до діалогу з авторами підручників чи вміщених у них текстів; про створення оптимальних умов для реалізації особистісного потенціалу кожного учня, запровадження партнерських взаємостосунків учителя й учнів тощо.

У нинішніх умовах старшої школи домінуючою є особистісна орієнтація навчання, яка передбачає забезпечення оптимальних умов для різнобічного мовленнєвого розвитку кожного учня, урахування його індивідуальних особливостей, пізнавальних потреб, інтересів, прагнень, заохочення до самостійності у вивченні мови, самопізнання і саморозвитку.

Особистісно зорієнтований, комунікативно-діяльнісний, функціонально-стилістичний підходи до навчання також передбачають діалог, заохочення учнів до реалізації своїх потенційних можливостей уже в процесі навчання, що є ще не використаним резервом піднесення його ефективності. Потрібно відроджувати мистецтво діалогу, починаючи від засвоєння мовленнєвого етикету, культури поведінки, дотримання умов і правил проведення нарад, засідань, диспутів тощо, адже дотримання культури спілкування є одним із істотних критеріїв досягнення мовленнєвого розвитку учнів (уміння поєднувати правила культури поведінки, дотримання норм культури мовлення і використання формул мовленнєвого етикету у відповідних ситуаціях спілкування). Досягнення успіху в щоденних життєвих справах відбувається завдяки гармонійним гуманним стосункам і високому рівневі культури спілкування.

Головним у навчальному процесі стає переорієнтація з пасивних форм навчання на активну творчу працю. Основною характеристикою активних методів навчання є відповідність природи людського сприйняття, націленість на розкриття особистого ”Я” як учня, так і вчителя через їхню творчу взаємодію. Серед таких активних методів виділяються: евристичне спостереження, порівняння, конструювання, моделювання, смислове бачення, символічне бачення, метод творчої реалізації тощо.

Дуже важливим напрямом роботи в умовах профільного навчання є формування в старшокласників креативної компетентності – здатності до розв’язання будь-якої навчальної задачі творчо; бажання і вміння діяти не за зразком, а оригінально, передбачати новизну під час розв’язання навчальних завдань тощо.

Технології, що використовуються в системі курсів за вибором, повинні бути орієнтовані на те, щоб учень мав таку практику, яка допоможе йому краще оволодіти загальнонавчальними вміннями й навичками, необхідними для успішного засвоєння програми з української мови старшої школи.

Отже, до важливих завдань навчання старшокласників української мови в умовах профілю відносимо:

1) розвиток пізнавального інтересу до української мови як до феномена, вироблення в учнів здатності діставати естетичне задоволення від читання художньої літератури українською мовою, від сприймання усного українського слова;

2) урахування виняткової ролі державної мови в суспільному й особистісному розвитку кожного громадянина і необхідності належною мірою опанування її; необхідність збереження й подальшого її розвитку як безцінного культурного надбання попередніх поколінь українського народу і відповідальності кожного громадянина України в цій справі, зокрема й школярів, перед світовою спільнотою;

3) формування потреби різнобічного розвитку власних здібностей і нахилів, збагачення пам’яті знаннями з різних галузей наук, а розуму – сучасними методами оперування знаннями, використовувати сучасні інформаційні і комунікаційні технології (Інтернет, дистанційні форми тощо);

4) вироблення цілісного світогляду, знаходження сенсу життя як важливих умов удосконалення власної мовленнєвої здатності;

5) потреба дотримання загальнолюдських моральних норм як необхідної передумови уникнення конфліктних ситуацій та оптимального розв’язання їх у разі назрівання; розвиток уміння вести діалог, висловлювати власні думки і переконливо аргументувати їх;

6) прилучення учнів до загальнолюдських цінностей, яке найпродуктивніше можна реалізувати в процесі інтегративного вивчення української мови з використанням засобів музики й живопису, також спираючись на історичні дані.

У сучасних умовах навчання української мови й мовлення з урахуванням прогресивних підходів важливо дбати про структуру уроку. Зокрема ними повинно бути передбачено: а) забезпечення мотивації (створення проблемної ситуації, з’ясування необхідності набутих умінь під час виконання завдань на уроці для подальшого навчання, майбутньої трудової діяльності тощо, активізація опорних знань і вмінь учнів); б) представлення теми й очікуваних навчальних результатів; в) презентація необхідної для учнів інформації; г) забезпечення виконання системи вправ і завдань, спрямованої на формування мовних, комунікативних, соціокультурних і оргдіяльних умінь і навичок; ґ) оцінювання результатів уроку, підбиття його підсумків, яке включає порівняння досягнутих результатів на уроці з очікуваними, їх аналіз і висновки, коригування набутих умінь і навичок, визначення нових тем (проблем) для їх розв’язання, складання плану подальшої роботи тощо.

Учителям важливо весь урок української мови будувати на тематично близькому дидактичному матеріалі, ураховуючи всю сукупність дидактичних цілей уроку, обираючи найдоцільніші комплексні вправи й завдання за мірою допомоги, рівнем творчості і способами інтегрування видів діяльності; організувати різні види проектної діяльності старшокласників та активізувати здобуті результати дослідницької роботи на різних етапах уроку для формування їхнього суб’єктного досвіду, включення їх у цілевизначення, планування діяльності; висунення гіпотез, вибору й розв’язання завдань, рефлексію тощо.


Однією із передумов якісної роботи вчителя і ефективності навчання учнів української мови є наявність підручників і навчально-методичних комплектів. Так, вивчення української мови у 10 класах загальноосвітніх навчальних закладів у 2010-2011 навчальному році здійснюватиметься за підручниками, рекомендованими Міністерством освіти і науки України:




Навчальний матеріал підручнику Заболотного О.В., Заболотного В.В. (видавництво «Генеза») дає змогу поглибити й систематизувати здобуті знання з орфоепії, фонетики, лексикології, фразеології, будови слова, морфології, стилістики, навчитися доцільно використовувати мовні засоби в різних життєвих ситуаціях із дотриманням українського мовленнєвого етикету, Основні опорні факти за курс української мови 5–9-го класів представлений у вигляді узагальнювальних схем.

Параграфи побудовані таким чином, щоб забезпечити етапну роботу над матеріалом підручника. Окреслюються ключові питання теми і повторюються раніше здобуті знання, потім учням пропонується виконати завдання проблемно-пошукового характеру, ознайомитися з теоретичними відомостями й практично осягнути тему в системі тренувальних вправ і завдань різних видів. Кожен параграф закінчується висновками, у яких у вигляді стислих формулювань подається виклад найголовніших положень, що даватиме змогу повертатися до матеріалу в процесі повторення й систематизації вивченого.

У межах виконання завдань у підручнику передбачено створення творчих проектів, власних висловлювань, роботу з додатковими інформаційними джерелами, а також мандрівку рубриками «Культура мовлення», «Моя сторінка», «Мовленнєва ситуація».

Колективно й за окремими правилами відбувається виконання вправ з позначками «Попрацюйте в парах», «Два – чотири – усі разом», «Мозковий штурм», «Мікрофон», ознайомитися з якими можна в додатках наприкінці підручника. У кінці підручника також розміщено чотири словнички, скорочені відповіді до вправ, покажчик термінів і понять.

Підручник Глазової О.П., Кузнецова Ю.Б. (за науковою редакцією Івана Вихованця) (видавництво «Зодіак-Еко») поєднує діяльнісно-комунікативний підхід, цілісне подання матеріалу, формування громадянської компетентності. Методичний апарат підручника забезпечує урахування особистісно зорієнтованого підходу до навчання української мови в школі. Особливу увагу привертають серії завдань, спрямовані на формування гармонійної особистості, розвиток навичок життя в сучасному суспільстві (рубрики завдань «Прагнемо зрозуміти мистецтво», «Спілкуємося з комп’ютером», «Мріємо та фантазуємо», «Мислимо самостійно», «Готуємося жити в інформаційному суспільстві», де впроваджуються елементи медіа-освіти). Рубрика «Практикум спілкування» спрямована на те, щоб дати можливість учням навчитися застосовувати мовну теорію у практиці живого спілкування – у всіх видах мовленнєвої діяльності.

З метою підготовки учнів до успішного проходження ЗНО уведено спеціальну рубрику «Увага: правопис!». У потужному «Довідковому бюро», покликаному допомогти організації самостійної роботи учнів і орієнтованому на їхні зацікавлення, зібрані узагальнювальні таблиці, схеми розбору і пам’ятки, різноманітні словнички, бібліографічний перелік популярних праць зі стилістики української мови, а також вітчизняних науково-популярних видань для молоді «Книжкова полиця».

Основна ідея художньої концепції підручника така: гармонійно поєднавши зміст і форму навчальної книжки, впливати на різні сфери сприйняття дійсності десятикласником, формуючи в нього загальні компетентності й предметні компетенції, розвивати логічне й образне художнє мислення.

Зміст підручника для профільного навчання авторського колективу Плющ М.Я., Тихоша В.І., Караман С.О., Караман О.В. (видавництво «Освіта») спрямований на засвоєння мовної культури в усій її багатогранності. Учні мають змогу поглибити знання про мовну систему, ознайомившись із додатковими теоретичними відомостями з фонетики, орфоепії, орфографії, лексикології й фразеології, морфеміки, словотвору й морфології, удосконалити навички побудови текстів різних стилів і жанрів мовлення, виробити навички дослідницької роботи з мовознавства, роботи з довідковою літературою.

Особливістю підручника є його оригінальна структура: кожну мовну тему представлено у трьох рубриках: «Мовознавчі студії», «Практикум», «Спілкування». Основний і додатковий теоретичний матеріали сконцентровано в лінгвістичних довідках.

Підручник зорієнтовано на різні види роботи — індивідуальну, у парах і групах, під керівництвом учителя й самостійну. У підручнику чимало методичних знахідок, які сприятимуть активізації навчального процесу. Ілюстративний матеріал є додатковим джерелом інформації, креативною складовою підручника. Текстовий матеріал до вправ насичено цікавою пізнавальною інформацією з творчого доробку вчених-лінгвістів, письменників, мислителів, що слугуватиме засвоєнню найважливіших здобутків вітчизняної й світової культури.

У підручнику вміщено тлумачний, термінологічний і діалектологічний словники.

Портфель учня
© ruh.znaimo.com.ua
При копіюванні вкажіть посилання.
звернутися до адміністрації