Навчальний посібник Хмельницький 2010

Скачати
Навчальний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14

Контрольні тести

  1. До основних принципів за якими фірма досягає міжнародної конкурентоспроможності не належать:

  1. конкурентна перевага випливає із поліпшувань та нововведень;

  2. конкурентна перевага стосується усієї системи створення цінностей;

  3. конкурентна перевага вимагає вдосконалення джерел;

  4. підтримання переваги вимагає глобального підходу до стратегій;

  5. правильної відповіді немає.

  1. Структура ринку складається із складових:

  1. ресурсна, просторова, елементна;

  2. продуктова, елементна, територіальна;

  3. виробники, споживачі, ресурси;

  4. правильної відповіді немає

  1. Вибір ринкової ніші не залежить від:

  1. розміру та стадії розвитку ніші;

  2. інтенсивності сил конкуренції;

  3. відповідності можливостям підприємства;

  4. правильної відповіді немає.

  1. Місце підприємства на міжнародному ринку визначається:

  1. отримання конкурентних переваг;

  2. підтримання конкурентних переваг;

  3. підтримання конкурентної переваги та отримання ніші;

  4. дотримання норм права;

  5. здатність знайти нішу.

  1. Назвіть чинники галузевої конкуренції.

  2. Визначити стадію розвитку економіки на якій відбувається піднесення виробництва:

  1. факторів виробництва;

  2. інвестицій;

  3. нововведень;

  4. багатства.

  1. Одним із симптомів переходу до цієї стадії є зростання кількості злиття і придбання фірм:

  1. факторів виробництва;

  2. інвестицій;

  3. нововведень;

  4. багатства.

  1. Назвіть основні етапи конкурентоспроможності будь-якого товару, який іде на експорт.

  2. До оперативного рівня управління конкурентоспроможності підприємства належать:

  1. адаптивність системи управління;

  2. платоспроможність;

  3. прибутковість;

  4. стратегічність управління;

  5. фінансова та управлінська прозорість

  1. Тактичний рівень управління конкурентоспроможності не охоплює:

  1. платоспроможність;

  2. прибутковість;

  3. керованість бізнесу;

  4. інвестиційна привабливість;

  5. адаптивність системи управління;

  6. фінансова та управлінська прозорість.


Лекція 3. Методичні підходи до аналізу конкурентоспроможності суб’єктів господарювання


    1. Збір і аналіз інформації про конкурентів.

    2. Класифікація і сутність основних методів конкурентоспроможності підприємства.

    3. Потенціал та резерви підвищення конкурентоспроможності підприємства

    4. Напрямки підвищення міжнародної конкурентоспроможності




  1. Збір і аналіз інформації про конкурентів.


Завдяки інформації про суперників підприємство отримує конкурентну перевагу, відчуває себе у безпеці та може попередити і уникнути загрози і небезпеки бізнесу. Саме тому кожній компанії потрібно продумати організацію системи збору інформації про конкурентів, потурбуватись про її достовірність, повноту та ефективність. Кожний співробітник повинен не лише розуміти, обслуговувати і намагатись задовольнити покупців – він повинен бути зацікавлений у отриманні інформації про дії конкурентів і передання її у спеціалізовану службу – службу економічної безпеки. Створення системи спостереження передбачає наступні етапи:

Отримати інформацію щодо конкурентів можна із спеціальних бюлетенів, інформаційних листків, відвідання виставок, презентацій, оцінок відходів тощо. Менеджери можуть звертатись до служби спостереження, якщо їм необхідна допомога в оцінці неочікуваної дії конкурента, потрібна інформація про сильні та слабкі їх сторони або коли необхідно з’ясувати можливу реакцію конкурента на певні кроки підприємства. Ефективна система спостереження за діями конкурентів полегшує завдання розробки конкурентної стратегії підприємства. Крім того, доцільним може виявитись аналіз споживчої цінності, який дозволяє виявити сильні та слабкі сторони підприємства у порівнянні з конкурентами.

Встановлення цілей конкурента, його сильних і слабких сторін дозволяє побудувати адекватну модель його можливої реакції на дії підприємства. Крім того, у кожного конкурента є певна філософія бізнесу, культура компанії і певні переконання. Враховуючи це, конкурентів можна класифікувати на:

[Международная конкурентность и ее оценка/под ред. В.Н. Завьялова. – М. 1996. – 96 с. ]


  1. Класифікація і сутність основних методів конкурентоспроможності підприємства.

Існує значна кількість методів оцінки та аналізу конкурентоспроможності підприємств. У кожному окремому випадку необхідний диференційований підхід, враховувати галузь підприємства, специфіку споживачів продукції тощо.

До основних методів оцінки конкурентоспроможності підприємства належать: метод переваг; метод інтегральної оцінки; метод профілів; бальна оцінка конкурентоспроможності; структурний і функціональний методи; матричні методи; інші.

Проведемо аналіз найбільш відомих і застосовуваних на практиці методів.

Метод переваг.

Оцінка конкурентоспроможності підприємства передбачає порівняння його характеристик, властивостей або марок товарів, що порівнюються з аналогічними показниками конкурентів (такими, які займають кращі позиції на даному ринку) з метою визначення тих, які створюють переваги підприємства над конкурентами в будь-якій галузі діяльності. При цьому існують зовнішні та внутрішні конкурентні переваги.

Зовнішня конкурентна перевага базується на відмінних якостях товару, що створює цінність для покупця за рахунок зменшення його витрат чи підвищення ефективності його діяльності. Вона збільшує ринкову силу підприємства так, що може примусити ринок прийняти більш високу ціну продажу порівняно з конкурентами.

До зовнішніх факторів конкурентних переваг належать:

Внутрішня конкурентна перевага – це перевага підприємства стосовно витрат чи управління, яка створює цінність для товаровиробника, дозволяє знищити собівартість більшою мірою, ніж пріоритетний конкурент.

До внутрішніх факторів конкурентних переваг належать:

Обидва типи конкурентних преваг мають різне походження і різну природу, а звідси часто бувають несумісні, оскільки вимагають різних підходів, навичок і культури.

Метод SPACE – аналізу. Застосовується для оцінки сильних та слабких сторін діяльності за групами критеріїв:

  1. фінансова сила (ФС);

  2. конкурентоспроможність організації (КО);

  3. привабливість бізнесу (ПБ);

  4. стабільність бізнесу (СБ).

Метод SPACE – аналізу проводиться у наступній послідовності.

  1. Кожний показник, який характеризує головні критерії, оцінюється за десятибальною шкалою на основі порівняння фактичних значень коефіцієнтів підприємства із нормальними коефіцієнтами та на основі вивчення статистичної інформації щодо економічного стану галузі.

  2. Після обчислення зважених оцінок критеріїв за кожною із груп, складається матриця стратегії у системі SPACE та будується вектор стратегії підприємства.

Координати вектора підприємства



  1. В залежності від того у якому квадранті розташовується вектор, визначається тип стратегії (консервативна, захисна, конкурентна, агресивна).

Таблиця

Розрахунок оцінки методом SPACE – аналізу

Критерії

Оцінка, бали

Вага

Зважена оцінка

  1. Фінансова сила(ФС)

8,5

Рентабельність

9

0,2

1,8

Стабільність отримання прибутку

8

0,2

1,6

Ліквідність

8

0,3

2,4

Підвищення рівня капіталізації

9

0,3

2,7

  1. Конкурентоздатність організації (КО)

6,5

Ринок та його обсяги

8

0,1

0,8

Частка ринку підприємства

5

0,2

1,0

Здатність здійснювати маркетингові заходи

5

0,3

2,1

Асортимент послуг

7

0,1

0,5

Зв’язки з клієнтами

7

0,1

0,7

Рентабельність реалізації продукції

7

0,2

1,4

  1. Привабливість бізнесу (ПБ)

8,4

Характеристика конкурентної ситуації у бізнесі

8

0,2

1,6

Стадія життєвого циклу бізнесу

5

0,1

0,5

Залежність розвитку бізнесу від кон’юнктури ринку

9

0,3

2,7

Суспільна привабливість бізнесу

9

0,2

1,8

Рентабельність реалізації продукції, послуг

9

0,2

1,8

  1. Стабільність бізнесу (СБ)

7,0

Тривалість життєвого циклу бізнесу та стадія його розвитку в Україні

8

0,2

1,6

Маркетингові та рекламні можливості бізнесу

7

0,3

2,1

Стабільність прибутку

7

0,4

2,8

Ступінь впливу іноземних конкурентів

5

0,1

0,5


На досліджуваному підприємстві фінансова сила та привабливість бізнесу мають досить високе значення, а стабільність бізнесу та конкурентоспроможність – дещо нижчі.

Визначимо координати вектору рекомендованої стратегії:






Отже, відповідно до аналізу, підприємству необхідно дотримуватись агресивної стратегії (захоплювати нові ринки реалізації товарів, збільшувати обсяги послуг, пошук нових клієнтів, залучення інвестицій тощо).

Метод профілів. Профілем називаються сума характеристик об’єкту аналізу, завдяки яким він відомий цільовій групі споживачів. Корпоративний профіль – це образ компанії або продукції в очах цільової групи.

За допомогою цього методу виявляють різні критерії задоволення потреб споживачів щодо будь-якого продукту, встановлюють їх ієрархії та порівняльну важливість у межах спектра характеристик, які мають змогу замінити й оцінити споживачі, а також вимірюють техніко-економічні характеристики досліджуваного продукту і порівнюють їх з характеристиками продуктів-конкурентів.

Профіль у даному контексті представляє собою сукупність специфічних параметрів, які характеризують об’єкт аналізу і завдяки яким він відомий цільовій групі споживачів.

Кожну із складових параметрів потрібно оцінити за певною шкалою (п’ятибальна, десятибальна тощо. При цьому 1 – «дуже погано»,….10 – «дуже добре» тощо); позначити у відповідній клітинці, наприклад у вигляді точки. Потім усі відмічені фрагменти з’єднуються неперервною ламаною лінією (профілем).

Після отримання кількісних оцінок дається їх графічна інтерпретація яка дозволяє побачити позиції, за якими існує відставання або випередження конкурента.

Сутність методу полягає у аналізі отриманої площі профілю об’єкта. Збільшення площі характеризується збільшенням конкурентоспроможності підприємства. Для отримання більш достовірної оцінки можна визначити також важливість параметрів.


Рис. Побудова профілю об’єкта.

Основний недолік «методу профілів» полягає в тому, що він не враховує ефективності виробничої діяльності підприємства та прийнятний лише для підприємств, які випускають один вид продукції.

Типи конкурентних переваг, можна виявити, використовуючи ринкову силу і продуктивність (Ж.-Ж. Ламбен).

Конкурентна перевага – це ті характеристики, властивості товару або марки, які створюють для фірми певні переваги над конкурентом [Ж.-Ж. Ламбен Стратегический маркетинг. Европейская перспектива. Пер. с фран. – СПб.:Наука, 1996. – 589 с., С. 279]. Ця перевага виявляється відносною, а конкурент є пріоритетним.

Зовнішні переваги виникають якщо вони засновані на відмінних якостях товару, які створюють цінність для споживача за рахунок скорочення витрат або підвищення ефективності. Це значить, що зовнішня перевага збільшує «ринкову силу» підприємства, тобто воно може змусити ринок прийняти ціну продажу вищою, ніж у пріоритетного конкурента, який не забезпечує відповідної відмінної якості. Стратегія, яка виходить із даної переваги це стратегія диференціації, яка спирається на маркетингове ноу-хау підприємства, його перевагу у виявленні задоволенні очікувань покупців незадоволених існуючими товарами.

Внутрішня перевага заснована на перевазі підприємства, які виникають витрат виробництва, управлінні, які мають «цінність для виробника» та дозволяють досягнути собівартості нижчої від пріоритетного конкурента. Ця перевага забезпечує підприємству більшу рентабельність, стійкість до зниження ціни тощо.

Для встановлення обох аспектів конкурентної переваги потрібно відповісти на такі питання:

  1. Ринкова сила: як наша максимальна ціна продажів, яка приймається ринком, відноситься до ціни пріоритетного конкурента?

  2. Продуктивність: наші витрати на одиницю продукції вища або нижча від пріоритетного конкурента?

Вказані величини обраховуються у відсотках порівняно із аналогічним значенням пріоритетного конкурента.

Отримана лінія розмежовує прийнятні та неприйнятні зони.




Рис. Конкурентна перевага

Ринкова сила – як максимальна ціна продаж, що приймається ринком, співвідноситься з ціною конкурента.

Продуктивність означає на скільки питомі витрати на виробництво продукції більші чи менші витрати конкурента.

Аналіз конкурентоспроможності за цим методом дає можливість підприємству позиціонувати себе відповідним чином, а отже, визначити відповідну стратегію, сформулювали пріоритетні цілі.

Оцінка конкурентоспроможності підприємства може бути здійснена шляхом аналізу його слабких і сильних сторін. У процесі його необхідно отримати відповіді на наступні питання:

Які плани конкурентів щодо зміни частки ринку, підвищення рентабельності виробництва і збільшення обсягів продажу?

Якої ринкової стратегії дотримуються ваші конкуренти у даний час?

За допомогою яких засобів вони забезпечують їх реалізацію?

Які їх сильні та слабкі сторони?

На які дії можна очікувати в майбутньому від нинішніх і майбутніх конкурентів?

Провести аналіз середовища можна методом SWOT. Проведення аналізу засноване на встановлені сили (Strengths), слабості (Weakness), можливостей (Opportunities), загрози (Threats).

Етапи проведення аналізу:

  1. Виділення та оцінка сильних і слабких сторін підприємства, можливостей та загроз.

Сила – це внутрішні фактори, які будуть сприяти більш ефективній роботі підприємства.

Слабкості – це відсутність чогось важливого для функціонування підприємства, або що йому не вдається у порівнянні із конкурентами, або дещо, що ставить підприємство у гірші умови. Слабкості, в залежності від важливості у конкурентній боротьбі, може зробити підприємство слабким, а може – ні.

Можливості – це зовнішні фактори, які сприяють підприємству. Головною перевагою може бути те, що підприємству вдається зробити краще, ніж конкурентам.

Загрози – це зовнішні фактори, які найймовірніше будуть причинами несприятливих умов для роботи.

  1. Побудова SWOT таблиці.

Таблиця

SWOT – аналіз: характеристики при оцінці сильних і слабких сторін підприємства, його можливостей і загроз



  1. Встановити зв'язок між складовими за допомогою матриці SWOT аналізу.

Таблиця

Матриця SWOT - аналізу



На кожному полі потрібно розглянути усі можливі парні комбінації і виділити ті, які потрібно покращити при розробці стратегії поведінки підприємства [Чайникова Л.Н. Конкурентоспособность предприятия:учеб. пособие. – Тамбов : изд-во Тамбовского гос. Техн.. ун-та. – 2007. – 192с., С. 114].


Структурний та функціональний методи.

Згідно із структурним підходом оцінити становище можна за рівнем монополізації галузі, тобто за концентрацією виробництва і капіталу, і бар’єрів для компаній, що входять у галузевий ринок.

Іншим підходом до визначення критерію ефективної конкуренції є функціональний. Згідно із цим методом найбільш конкурентоспроможним є підприємство де краще організовано виробництво та збут товару, ефективне управління фінансами.

Прикладом використання функціонального підходу є методика консультаційної американської фірми «Dun and Breadstreet» для оцінювання конкурентоспроможності галузі окремої країни та підприємств усередині цієї галузі. При цьому аналізують три групи показників

До першої групи належать показники ефективності виробничо-збутової діяльності підприємств.

До другої групи показників належать показники та характеризують стан виробничої сфери підприємств (в основному інтенсивність використання основного та оборотного капіталу).

Третю групу становлять показники, пов’язані з фінансовою діяльністю.


Конкурентоспроможність організації може бути визначена методом середньозваженої арифметичної [40, с.226]:




де ККО – коефіцієнт конкурентоспроможності організації;

ЕП – значення критерію ефективності виробничої діяльності підприємства;

ФО – значення критерію фінансового положення підприємства;

ЕЗ - значення критерію ефективності організації збуту та просування товару;

КТ - значення критерію конкурентоспроможність товару.

Складові розраховуються таким чином:



де В - відносний показник витрат на одиницю продукції;

Ф - відносний показник фондовіддачі

РТ - відносний показник рентабельності товару

ПП - відносний показник продуктивності праці



де КА- коефіцієнт автономії;

КН - коефіцієнт платоспроможності;

КЛ коефіцієнт абсолютної ліквідності;

КО коефіцієнт обіговості обігових засобів.



де РП – рентабельність продаж;

КЗ - коефіцієнт затовареністю готовою продукцією;

КМ - коефіцієнт загрузки виробничих потужностей;

КР - коефіцієнт ефективності реклами та засобів стимулювання збуту.

Загалом алгоритм розрахунку коефіцієнта конкурентоспроможності підприємства передбачає три етапи.

На першому етапі розраховують показники конкурентоспроможності підприємства та переводять їх у відносні величини (бали).

Для переведення цих показників у відносні величини здійснюється їх порівняння з базовими показниками. В якості базових показників можуть виступати:

На другому етапі розраховують критерії конкурентоспроможності підприємства за формулами, наведеними вище. На третьому розраховують безпосередньо коефіцієнт конкурентоспроможності підприємства.

Така оцінка конкурентоспроможності охоплює всі найбільш важливі оцінки господарської діяльності підприємства, виключає дублювання окремих показників, дозволяє швидко та ефективно отримати картину стану підприємства як на внутрішньому так і на зовнішньому ринку.

Розглянутий метод має певні переваги. Він є зручним для використання при дослідженні конкурентоспроможності виробничого підприємства, охоплює основні напрямки діяльності такої організації. Разом з тим в його основу закладена експертна оцінка показників вагомості кожного коефіцієнта, а така оцінка не може вважатися абсолютно достовірною

Ринкову частку підприємства можна оцінювати за допомогою чотирьохчасткового показника концентрації, індекса Херфіндала, індекса Розенблюта, індекса Лернера тощо.

Коефіцієнт Лернера визначає позицію фірми на ринку. Чим нижче його значення, тим кращою є позиція фірми на ринку.


, де

IL – індекс монополістичної влади Лернера;

Р – ціна товару;

МС - граничні витрати виробництва.

На конкурентному ринку Р=МС, тому IL -= 0. Але якщо на ринку існують монопольні структури, то



На практиці важко розрахувати граничні витрати. У цьому випадку враховується, що при рівновазі попиту і пропозиції у довготерміновому періоді граничні витрати дорівнюють середнім витратами на одиницю продукції (АС). Якщо врахувати ще обсяг реалізованої продукції, то отримаємо формулу:




Пр – прибуток;

Овир – виручка від реалізації.

Чим більшим є дане відношення, тим вищим є ступінь монопольної влади на ринку. Для отримання повної картини на ринку розраховують показники частки ринку і інтенсивність конкуренції. В результаті виявляються підприємства, які є найбільш небезпечними. Додатково можна розраховувати такі показники як частка «свідомості»: відсоток споживачів, які називають певну марку товару, коли їх просять назвати першу яку вони згадали. Цей показник відображає рішення про освідомленість про марку і перевагу.

Частка «голосу»: відсоток простору або часу який займає торгова марка у рекламі засобів масової інформації по відношенню до суспільного обсягу засобів масової інформації для даної галузі. Вимірюється кількістю коштів, витрачених на рекламу. Може вплинути на попередній показник.

Частка «НДДКР»: відсоткове співвідношення витрат підприємства до усіх витрат галузі на НДДКР.

[Шевченко Л.С. Конкурентное управление: уч. Посодие. – Харьков: Эспада, 2004. – 520 с., С.45-46].


Комплексно-параметричний метод. Реальна конкурентоспроможність оцінюється лише при співставленні із характеристиками і умовами продажів аналогічних товарів конкурентів.

Конкурентоспроможність товару – інтегральна характеристика, яка складається із складових:

Для встановлення рівня конкурентоспроможності у кількісних одиницях визначають одиничні параметричні показники конкурентоспроможності власного товару та товару конкурента. Для встановлення базового показника із наведених технічних характеристик вибираємо найкращі показники, це і будуть показники базового зразка. Встановлення коефіцієнту вагомості та балів параметрів здійснюється за допомогою експертів.

Основними групами показників є: економічні, нормативні, функціональні, хімічний склад, фізичні, екологічні, надійність тощо.

Одиничні показники розраховують за формулою:



Ді – значення досліджуваного параметра зразка;

Бі – відповідне значення базового показника.

Надалі одиничні показники зводять до групового за формулою:

,

Кв – відповідний коефіцієнт вагомості показника (встановлюється експертним шляхом).

Інтегральний показник розраховується за формулою:

, де


- сума групових технічних показників; - сума групових економічних показників.

Встановлюємо базовий показник параметра за кращими показниками. Експертним шляхом визначаємо коефіцієнт вагомості показника (див табл.).

Таблиця

Визначення конкурентоздатності товару



Показник

Товари

Базовий товар

Коефіцієнт вагомості

А

Б

Технічні показники

1

Об’єм (літр)

200

250

250

11

2

Строк служби (рік)

17

15

17

10

3

Енергомісткість (кВт год/рік)

230

200

200

6

4

Температура (бали – встановлюється експекрами)

7

8

10 (максимальна оцінка від експертів)

7

5

Дизайн (бали)

7

6

10

8

6

Саморозморожування (наявність – 1; відсутність - 0)

0

1

1

5

7

Термін гарантії (рік)

2

3

3

4

Економічні показники (грошові одиниці)

8

Ціна покупки

250

300

250

9

9

Доставка

10

15

10

1

10

Витрати на ремонт

150

150

150

3

11

Витрати на електроенергію

100

80

80

2


За наведеними вище формулами розраховуємо одиничні, групові та інтегральний показники конкурентоспроможності товару.

Таблиця

Показники конкурентоспроможності товару



Показники

Індекси

одиничний

груповий

інтегральний







А

Б

А

Б

А

Б

Технічні показники

1

Об’єм (літр)

0,8

1

8,8

11










2

Строк служби (рік)

1

0,88

10

8,8

3

Енергомісткість (кВт год/рік)

0,87

(200/230)

1

5,22

6

4

Температура

0,7

0,8

4,9

5,6

5

Дизайн

0,7

0,6

5,6

4,8

6

Саморозморожування

0

1

0

5

7

Термін гарантії

0,66

1

2,64

4




Всього






Портфель учня
© ruh.znaimo.com.ua
При копіюванні вкажіть посилання.
звернутися до адміністрації