Навчальний посібник Хмельницький 2010

Скачати
Навчальний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   14

Контрольні тести

  1. Завдяки інформації про суперників підприємство отримує:

  1. економічну безпеку підприємства;

  2. систему створення цінностей;

  3. конкурентна перевага;

  4. формує глобальний підхід до стратегій;

  5. правильної відповіді немає.

  1. За можливою реакцією на дії підприємства конкурентів можна класифікувати:

  1. неквапливий, розбірливий, «медвідь», сміливий;

  2. непередбачуваний, «тигр», розбірливий;

  3. непередбачуваний, «тигр», неквапливий, розбірливий;

  4. правильної відповіді немає

  1. Зовнішня конкурентна перевага базується:

  1. на цінності для товаровиробника та дозволяє знизити собівартість більшою мірою, ніж пріоритетний конкурент ;

  2. інтенсивності сил конкуренції;

  3. на відмінних якостях товару, що створює цінність для покупця за рахунок зменшення його витрат чи підвищення ефективності його діяльності;

  4. правильної відповіді немає.

  1. До властивостей конкурентоспроможність товару не належать:

  1. споживчі;

  2. організаційно-комерційні умови;

  3. економічні;

  4. функціональні;

  5. нормативні.

  1. До резервів підвищення конкурентоспроможності не входять:

  1. орієнтація якості та техніко-економічних параметрів продукції на вимоги споживачів;

  2. виявлення та забезпечення переваг продукту порівняно з його замінниками;

  3. використання виробничо-технологічного потенціалу.

  4. використання організаційного потенціалу підприємства;;

  5. використання ринкової ситуації.

  1. За формулою розраховується:

  1. показник рентабельності з обороту;

  2. коефіцієнт Лернера;

  3. груповий показник конкурентоспроможності товару;

  4. правильної відповіді немає.

  1. Координати вектора стратегії конкурентоспроможності підприємства розраховується за формулою:

  1. ;

  2. ;



  3. ;



  1. За методом 1111-5555 максимальне значення конкурентоспроможності буде дорівнювати:

  1. 24;

  2. 225;

  3. 20;

  4. 5;

  5. 4444.

Лекція 4. Конкурентоспроможність регіонів


4.1. Суть кластерів і їх конкурентні переваги.

4.2. Конкуренція на локальних ринках.

4.3. Місце розташування фірми і його роль в глобальній конкуренції.


4.1. Суть кластерів і їх конкурентні переваги


В умовах посилення взаємозв’язку та взаємозалежності економічних процесів, поняття конкурентоспроможності розповсюджується на регіони. Конкурентоспроможність регіону багато в чому залежить від конкурентоспроможності його продукції. Світовий досвід показує, що у високо розвинутих країнах регіональні фактори розвитку виробництва стають домінуючими. Об’єднання зусиль науковців, підприємців та влади на певній території, тобто кластерів, дає значні переваги у конкурентній боротьбі

Кластери – це сконцентровані за географічною ознакою групи взаємопов’язаних компаній, спеціалізованих постачальників, постачальників послуг, фірм у відповідних галузях, а також пов’язаних з їх діяльністю організацій (наприклад університетів, агентств по стандартизації, а також торгових об’єднань) в певних галузях, що конкурують між собою, але разом з тим, ще ведуть спільну роботу. Або це територіально-галузеве добровільне об’єднання підприємств, що тісно співпрацюють з науковими установами та органами місцевої влади з метою підвищення конкурентоспроможності власної продукції і економічного зростання регіону 13, с. 28.

Кластери можуть поєднувати підприємства й установи як окремих регіонів, так і різних країн для підвищення ефективності їхньої діяльності, зростання продуктивності праці та якості продукції, стимулювання конкуренції й інновацій, сприяння формуванню нових підприємств з урахуванням їх вигідного географічного розташування.

Географічні масштаби кластера можуть варіюватися від одного міста до країни і навіть ряду сусідніх країн. Кластери набувають різних форм в залежності від своєї складності, але в більшості випадків включають:

Деякі кластери включають також торгові асоціації та інші спільні структури приватного сектора, що підтримують членів кластера.

Кластери функціонують в багатьох галузях і навіть в деяких глобальних видах бізнесу, таких як ресторанна справа, торгівля автомобілями, мережі антикварних магазинів. Кластери функціонують як в умовах розвинутої так і в економіці, що розвивається.

Кластери у своєму функціонуванні проходять три етапи:

На першому етапі відбувається поєднання певних компаній у одне ціле і створення нових компаній. Мотивами створення компаній є:

Ініціатором кластерного руху (фасилітатором) є держава, наукові установи, суб’єкти господарської діяльності.

Дослідження зарубіжного досвіду формування кластерів дозволяє виділити певні підходи до їх побудови:

Вибір варіанту залежить від об’єктивних передумов формування кластерів на конкретній території, готовності місцевих органів влади до спілкування із підприємцями на умовах партнерства, розвитку інфраструктури підтримки бізнесу та інших факторів.

В той час як для зародження кластерів існує багато причин, розвиток кластерів можна передбачити. Не дивлячись на те, що гарантій розвитку кластера не існує, але після початку процесу спостерігається щось схоже на ланцюг реакцій. Процес, що відбувається залежить від ефективності зв’язку або зворотного зв’язку, від того наскільки добре, наприклад, місцеві освітні, законодавчі та інші структури реагують на потреби кластера. Особливої уваги потребують три спеціальних сфери: інтенсивність конкуренції в місцевих масштабах, загальне середовище для формування нового виду економічної діяльності в даній місцевості, а також ефективність дії формальних і неформальних механізмів зведення разом учасників кластера. Рушійною силою в швидкому вдосконаленні і розвитку підприємництва є сильна конкурентна боротьба.

Кластери дозволяють підприємствам більш гнучко реагувати на зміну умов ведення бізнесу. Щоб кластер відбувся як життєздатна, самостійна, успішна й ефективна організація, необхідно виконання певних умов [13, с. 28]:

  1. ініціатива, адже ініціативні і впливові люди можуть згуртувати, зацікавити і довести корисність кластерів;

  2. інновації, тому що тільки нові технології в організації виробництва, збуту, управління, фінансування здатні відкрити нові можливості у конкурентній боротьбі;

  3. інформація, яка забезпечує доступність, відкритість, обмін знаннями, що дозволяють одержувати переваги в доступі до ринків предметів праці, збуту, кваліфікованої робочої сили тощо;

  4. інтеграція – передбачає використання нових технологій співробітництва фірм на галузевому і територіальному рівнях за підтримки науки і органів влади;

  5. інтерес, без якого неможливе забезпечення і реалізація основна умова життєдіяльності підприємництва – наявність зацікавленості учасників кластерних об’єднань в одержані ними економічної вигоди.

Кластери здійснюють вплив на конкурентну боротьбу трьома шляхами:

Конкурентні переваги кластерів не будуть однаково вагомі у всіх галузях, не дивлячись на те, що кластери охвачують економіку достатньо широко. Важливість кластерів зростає з ускладненням конкуренції, кількість кластерів постійно збільшується з розвитком економіки.

Кластери у виробництві характеризуються:

Доступом до спеціалізованих факторів виробництва і робочої сили. Кластер являє собою просторову організаційну форму, яка по своїй внутрішній суті може бути більш ефективною у відношенні компоновки факторів виробництва – у випадку доступності конкурентоспроможних місцевих постачальників.

Доступом до інформації. В середині кластера, в фірмах і місцевих організаціях збираються широкі знання по маркетингу, технологіям, а також інші спеціалізовані види інформації. Доступ до цієї інформації може бути краще організований і потребувати кращих витрат для фірм в середині кластера, дозволяючи їм працювати за рахунок цього більш продуктивно.

Взаємодоповненістю. Кластер сприяє підвищенню продуктивності не тільки шляхом придбання один в одного факторів виробництва, але й тим, що він забезпечує розвиток взаємодоповненості між видами діяльності учасників кластера.

Доступом до організацій і суспільних благ. Кластери створюють багато факторів виробництва, які б були занадто дорогими у сфері загальних або квазізагальних товарів/послуг.

Стимулами і визначеннями продуктивності. Кластери дозволяють вирішити негативну дію організаційних проблем, що виникають в більш ізольованих регіонах і фірмах з великою інтеграцією по вертикалі. Кластери підвищують цінність стимулів всередині компаній для досягнення більшої продуктивності по деяким причинам:

Велика кількість переваг об’єднання в кластери відноситься також до підрозділів в рамках однієї компанії. Об’єднання зусиль, направлених на дослідження і розвиток, виготовлення компонентів, зборку, маркетинг, підтримку замовників, а також інша діяльність, можуть полегшити внутрішні потоки ресурсів і інформації, так як і взаємну доповнюваність і інші переваги.

Участь в кластері представляє також таку перевагу як доступ до нових технологій, методам роботи і можливостям здійснення поставок. Кластери із зовнішньою орієнтацією, розташовані в певній географічній області являють собою перш за все джерело довгострокового економічного росу і процвітання регіону. Такі кластери здатні розростатися, виходячи за межі місцевого ринку, поглинаючи робітників з менш продуктивних фірм і галузей. В протилежність цьому попит для локальних галузей обмежений і залежить в основному від успіхів діяльності кластерів із зовнішньою орієнтацією.


4.2. Конкуренція на локальних ринках


Однією з найбільших сил, що впливає на компанії після Другої Світової Війни є глобалізація конкуренції. Все для більш широкого кола компаній є важливим розробка саме глобальної, а не місцевої стратегії. Основну увагу спеціалістів по розробці міжнародної стратегії приваблює можливість багатонаціональної компанії створювати конкурентні переваги за рахунок своєї активної діяльності на світовому ринку.

Не дивлячись на те, що компанії дійсно конкурують в глобальному масштабі такі витрати як сировина, капітал і наукові знання є свідченням того, що діяльність на світових ринках продовжує відігравати найважливішу роль в отриманні конкурентних переваг:

У більшості аспектів конкурентна стратегія для місцевих і глобальних компаній практично однакова, і в тому і в іншому випадку успіх є функцією привабливості галузей в яких фірма конкурує, а також відносною позицією даної фірми в цих галузях. Говорити про глобальну стратегію можна лише у випадку вступу фірми у конкуренцію на міжнародному рівні. Природа міжнародної конкуренції в різних галузях може бути представлена у вигляді певного спектра.

Економічні показники фірми в певній галузі залежать від її конкурентних переваг в порівнянні з її суперниками. Конкурентна перевага виражається або у більш низьких витратах, ніж у конкурентів, або в здатності змінювати або контролювати ціну з надбавкою. Деякі конкурентні переваги є наслідком відмінностей в операційній ефективності, але найбільш суттєві переваги виражаються в тому, що їх власник займає унікальне конкурентне положення.

Щоб зрозуміти суть конкурентної переваги і можливі виграші від застосування глобальної стратегії, потрібно уявити усю діяльність фірми у вигляді відповідного ланцюжка цінностей. Фірма, що конкурує з іншими у якомусь відповідному бізнесі, виконує певну сукупність окремих, але взаємопов’язаних економічних дій. Всі ці дії як правило пов’язані з виконанням відповідних процедур, наявністю людських ресурсів і фізичних активів, залученням відповідних технологій, а також створенням і використанням відповідної інформації. Ланцюжок цінностей дозволяє розділити всю діяльність фірми на декілька категорій. Дії фірми розподіляться на ті, котрі безпосередньо пов’язані з виробництвом, маркетингом, збутом і підтримкою відповідного виробу чи послуги; ті котрі виконують всеохоплюючі функції, такі як добування капіталу і прийняття рішень в цілому. Конкурентна перевага з’являється тоді, коли фірмі вдається виконувати потрібні дії з більш низькими сукупними витратами, ніж у конкурентів, або виконувати певні дії унікальними методами, які б створювали споживацьку цінність і такі щоб підтримували додану вартість.

Конфігурація. Конфігурація акцентує увагу на тому де розміщується кожний із видів діяльності в ланцюжку цінностей відповідної фірми. Міжнародна конфігурація діяльності фірми створює конкурентну перевагу через вибір конкретних місць для виконання кожної дії і числа таких місць.

Координація. Координація акцентує увагу на тому в якій мірі розгалужені види діяльності координуються в мережі або залишаються автономними, тобто пристосованими до місцевих обставин. Координування методів технологій і рішень, пов’язаних з об’ємами продукції, що випускається, по більшості розгалужених видів діяльності підвищує ряд потенційних конкурентних переваг. Серед цих переваг слід відмітити наступні:

Фірми можуть відігравати ключову роль у формуванні переваг або втрат від використання глобальної чи локальної стратегії. Фірми можуть впливати на хід конкурентної боротьби шляхом введення стратегічних інновацій, котрі підвищують переваги глобальної стратегії, або принаймні зменшують її недоліки.

Світовий досвід доводить наступні переваги виробничих систем на основі кластерної моделі 58, С. 33:

Кластери дозволяють:



4.3. Місце розташування фірми і його роль в глобальній конкуренції


Глобалізація конкуренції дозволяє фірмам досягати конкурентних переваг незалежно від місця розташування, шляхом координації дій в широкому спектрі країн. Однак глобалізація не відмінила важливість вибору місця розташування в конкурентній боротьбі. В сотнях галузей, котрі були дослідженні (включаючи сферу обслуговування і такі нові галузі як проектування програмного забезпечення, розробка нових матеріалів і біотехнологія), штаб-квартири світових лідерів, як правило, розміщуються лише в декількох країнах, а іноді і в одній країні.

Географічна концентрація ведучих фірм в своїх країнах більш чітко демонструє важливість вибору місця розташування для успішного ведення конкурентної боротьби. Особливо цікавим прикладом у цьому відношенні є США. Не дивлячись на повну свободу торгівлі між окремими штатами, спільну мову і закон, а також величезну схожість між різними штатами за багатьма ознаками, ведучі фірми в певних видах бізнесу розташовані по території усієї країни далеко нерівномірно.

Важливою відмінністю в оцінці результатів географічного розташування є відмінність між типами діяльності, що виконуються в різних країнах. Спостерігається тенденція до концентрації найбільш складних своїх видів діяльності в одній країні – найчастіше в країні їх виникнення.

Конкурентна перевага місця розташування виникає не безпосередньо при доступі дешевих факторів виробництва або об’ємів, а з найвищої продуктивності, що досягається при використанні цих ресурсів. Стійкі переваги конкретного місця розташування є результатом вибору такого середовища в якому фірми зможуть продуктивно працювати і при цьому безперервно вдосконалювати методи конкуренції. В конкуренції продуктивності фірми розширюють свою діяльність в глобальних масштабах з метою доступу до факторів виробництва і ринків, але конкурентна перевага виникає в процесі інновацій і зростання продуктивності, максимально локалізованих в “домашній” базі фірми: місці розробки її стратегій, виконання науково-дослідних робіт і критичної маси складного виробництва цієї фірми.

Конкурентні переваги окремого місця розташування містяться в середовищі, яке це місце розташування забезпечує в цілях досягнення високих і зростаючих рівнів продуктивності в конкурентній сфері.

Визначають чотири аспекти національного середовища (за М. Портером „ромб”), котрі визначають контекст для росту, інновацій і підвищення продуктивності:

Умови для факторів виробництва. Поняття порівняльних переваг зазвичай відноситься до вартості і придатності факторів виробництва. Головною метою факторів виробництва, наприклад гарних доріг, зручних портів і кваліфікованих працівників є необхідність уникнення невигідного положення в конкуренції, але цього вже достатньо для посилення своїх переваг за рахунок конкретного місця розташування.

Контекст для стратегії і конкуренції. Певне місце розташування володіє перевагами в конкуренції продуктивності, якщо відповідний контекст правил відповідних соціальних норм і стимулів у цьому випадку сприяє постійним інвестиціям у формах, що підходять для конкретної галузі. Форми інвестицій включають не тільки фіксовані активи, але й НДДКР і розвиток ринку.

Податкова система, правила інтелектуальної власності, і стабільність макроекономічного і політичного середовища, безумовно впливають на інвестиційний клімат у відповідній мірі. Правила корпоративної власності і керування також мають суттєвий вплив. Культурні фактори іноді можуть підвищувати або знижувати престиж тих чи інших видів і сфер діяльності, і відповідно рівень призначених для них інвестицій.

Стан попиту. Перевага формується в наслідок наявності досвідчених і вибагливих місцевих споживачів або споживачів з надзвичайно інтенсивними потребами в спеціалізованих моделях продукції, попит на які існує і в інших місцях. Досвідчені і вибагливі місцевих споживачі примушують компанії шукати методи задоволення їх підвищених стандартів, створення простору для зростаючих запитів цих споживачів, і вони примушують компанії займатися інноваціями і переходити до нових технологій.

Спорідненні і підтримуючі галузі. Близькість до місцевих постачальників спеціалізованих компонентів, станків, обладнання і послуг, а також наявність схожих фірм не є необхідними умовами для збільшення доступу до факторів виробництва, поставки яких можуть здійснюватись з глобальних ринків. Навпаки ця перевага виникає із ефективності, знань і зручності запровадження інвестицій.

Наявність надійних місцевих постачальників знижує досить значні витрати, пов’язані з укладанням угод, а також скорочення затримки фінансування і взаємодії з віддаленими постачальниками, полегшує ремонт і вирішення усяких проблем. Усі чотири типи переваг, зумовлені місцем розташування утворюють «ромбі» в сукупності являють собою динамічну систему, більш важливу, ніж проста сума її складових частин. Вплив на продуктивність однієї частини такого ромба залежить від стану інших частин. Сильна внутрішня конкуренція стимулює ріст продуктивності. Ослаблення у будь-якій частині ромба буде обмежувати потенціал галузі з точки зору росту її продуктивності.

Від локальної до глобальної стратегії.

Поєднаємо конкурентні переваги глобальних мереж і конкурентні переваги окремих місце розташувань в певну інтегровану концепцію глобальної стратегії.

Формування глобалізації на основі унікальної конкурентної пропозиції. Глобальна стратегія повинна починатися з унікальної конкурентної пропозиції, котра виражається в певній конкурентній перевазі. Компанія не зможе подолати бар’єри, що перешкоджають проникненню на незнайомі ринки, якщо вона не пред’явить значну перевагу, яка ґрунтувалась би у витратах чи диференціації.

Проникнення на міжнародні ринки на основі чіткої і послідовної позиції. Інтернаціоналізація відкриває перед компаніями великі міжнародні ринки, що постійно розширяються. Реалізація глобальної стратегії фірми потребує проведення продуманої довгострокової компанії для проникнення на кожен вагомий іноземний ринок, котра разом би з тим підтримувала б і посилювала б унікальні стратегічні позиції цієї фірми.

Створення чітко визначеної „домашньої” бази для кожного самостійного виду бізнесу. Кожна фірма повинна мати чітко визначену „домашню” базу для ведення конкурентної боротьби в кожному стратегічно-самостійному бізнесі. Внутрішня база є тим місцем, де формується стратегія, проектується і створюється основна продукція і технологія процесів, концентрується критична маса складної продукції і сервісної діяльності. В даному випадку недостатньо лише одного координуючого центру інформації і технологій, що здобуваються в будь-яких інших містах.

Предметно-виробнича стратегія „домашніх” баз різних локалізацій. По мірі розширення номенклатури виробів фірми домашньої бази за деякими серіями виробів краще розміщувати в різних країнах. Фірмі слід спеціалізувати свою міжнародну діяльність шляхом асигнування певної серії виробів в країні з „домашнім ромбом”, найбільш сприятливим для відповідного сегменту.

Розповсюдження діяльності з метою розширення переваг домашньої бази. В той час, як внутрішня база є місцем, де зосереджується найважливіші види діяльності, інші дії можуть і повинні розповсюджуватись з метою посилення конкурентної позиції компанії. Кожен вид діяльності в ланцюжку цінностей повинен систематично аналізуватись на наявність цих можливостей, котрі будуть набувати одну з наступних форм:

Координація і інтеграція розосереджених видів діяльності. Координація забезпечує взаємну сумісність і взаємне посилення по різним країнам, що призведе до підвищення диференціації. Координація також необхідна для забезпечення (на домашній базі) інтеграції навчання і технологій, отриманих від розосереджених видів діяльності.

Збереження національної приналежності в дочірніх підрозділах. Національна приналежність фірми в конкретному виді бізнесу зовсім не є тією властивістю, від якої потрібно позбутися. Іноземні споживачі цінують національну приналежність і культуру фірм.

Альянси, як рушійна сила глобалізації – але не як стратегія. Після того, як керівництво компанії визначило свою глобальну мережу в певному бізнесі, вступ в альянси з фірмами, що базуються в інших країнах може виявитись досить успішним засобом більш ефективної і швидкої реалізації, потрібної конфігурації. Альянси дозволяють підвищити ефективність дій, що виконуються з межами „домашньої бази”.

Розширення бізнесу в галузях і сегментах з перевагами, що зумовлені місцем розташування. Конкурентні переваги певного місця розташування є засобом ідентифікації галузей, в яких фірма може досягти унікальної конкурентної переваги в порівнянні з конкурентами, що базуються в інших місцях, а також тих сегментів, в яких середовище „домашньої бази” забезпечує найбільші вигоди. Розвиток нового бізнесу повинен концентруватись саме там.

Перші кластери в Україні були створені на Хмельниччині. Це будівельний і швейний кластер у м. Хмельницькому та кластер туристичних послуг у м. Кам’янець - Подільському. На сьогодні в області функціонує такі кластери: будівельний, швейний, продовольчий, харчовий, туристичний, сільського туризму, які об’єднані у Асоціацію «Поділля Перший». Специфікою розвитку кластерів Поділля стало те, що центрами об’єднання підприємств у кластери були різні за розміром і географічним розміщенням територіальні одиниці – обласний центр (м. Хмельницький), центр району (м. Кам’янець - Подільський), сільський центр (смт. Гриців Шепетівського району).

До регіонів України, у яких існують кластери належать також АР Крим, м. Севастополь, Івано-Франківську, Рівненську, Полтавську, Сумську, Харківську, Херсонську, Одеську і Миколаївську області.


Запитання та завдання для контролю знань


  1. В чому полягає суть поняття "кластер"?

  2. Назвіть етапи розвитку кластерів.

  3. Як кластери впливають на рівень конкурентної боротьби?

  4. Що дає кластерізація для виробництва?

  5. Який вплив здійснює економіка на кластери?

  6. Дайте визначення понять «глобальна конкуренція» і «глобальна стратегія».

  7. Охарактеризуйте поняття "ланцюжок цінностей".

  8. Що ви розумієте під "конфігурацією" і "координацією"?

  9. Визначте значення вибору місця розташування для конкурентоспроможності.

  10. Які конкурентні переваги обумовлюються місцем розташування?

  11. Що ви розумієте під інтегрованою концепцією глобальної стратегії?


Контрольні тести


  1. Кластери це:

  1. сконцентровані за географічною ознакою групи взаємопов’язаних компаній, які конкурують між собою;

  2. сконцентровані за географічною ознакою групи взаємопов’язаних компаній, які не конкурують між собою, а разом ведуть спільну роботу;

  3. сконцентровані за географічною ознакою групи взаємопов’язаних компаній, що конкурують та ведуть спільну роботу;

  4. правильної відповіді немає.

  1. Структуру кластеру не складають:

  1. виробники продукту та постачальники сировини;

  2. державні організації;

  3. торгові асоціації та фінансові інститути;

  4. правильної відповіді немає.

  1. На створення кластеру впливає:

  1. випадок;

  2. підвищений попит;

  3. існуванні інших кластерів;

  4. спеціальні умови;

  5. правильної відповіді немає.

  1. Який вплив здійснюють кластери на конкурентну боротьбу:

  1. не здійснюють;

  2. збільшують;

  3. зменшують;

  4. правильної відповіді немає

  1. Причинами підвищення цінності стимулів у середині компаній є:

  1. доступ до факторів виробництва;

  2. конкурентний тиск;

  3. ідентичність умов у суперників;

  4. проблеми мережі збуту.

  1. Ланцюжок цінностей це:

  1. дії, пов’язані з використанням певних процедур;

  2. розподіл діяльності фірми на категорії;

  3. сукупність окремих взаємопов’язаних економічних дій;

  4. правильної відповіді немає.

  1. Конфігурація не передбачає:

  1. визначення кожного із видів діяльності у ланцюжку цінностей фірми;

  2. визначення в якій мірі розгалужені види діяльності пристосовуються до обставин;

  3. обидві відповіді вірні;

  4. правильної відповіді немає.

  1. «Ромб» за М.Портером щодо аспектів зовнішнього середовища включає:

  1. фактори виробництва та контекст для стратегії;

  2. стан попиту та факторів виробництва;

  3. стан споріднених галузей;

  4. ефективність знань та зручності інвестицій

  1. Послаблення будь-якої частини робу викликає:

  1. обмеження потенціалу галузі;

  2. зниження продуктивності галузі;

  3. зниження продуктивності кластера;

  4. посилення конкуренції у кластері.

  1. Кожний вид діяльності аналізується за наявністю таких форм можливостей:

  1. порівняльні переваги ресурсів;

  2. оптимальний доступ до іноземних ринків;

  3. реалізація довготермінової стратегії;

  4. вибіркова реалізація переваг на інших ринках.

Портфель учня
© ruh.znaimo.com.ua
При копіюванні вкажіть посилання.
звернутися до адміністрації