Інформація про книжки з питань історії, теорії літератури, фольклору. До покажчика включено також літературу, видану в 2004 році, що надійшла до нпб україни із запізненням

Скачати
Інформація
  1   2   3   4   5   6   7


МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ І ТУРИЗМУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА ПАРЛАМЕНТСЬКА БІБЛІОТЕКА УКРАЇНИ


Художня література. Критика.

Літературознавство.

(2005)


Рекомендаційний бібліографічний покажчик




Київ 2006



Рекомендаційний бібліографічний щорічник „Художня література. Критика. Літературознавство" містить відомості про художні твори письменників України, української діаспори, а також письменників зарубіжних країн в українських перекладах, що вийшли у 2005 р. Подається інформація про книжки з питань історії, теорії літератури, фольклору. До покажчика включено також літературу, видану в 2004 році, що надійшла до НПБ України із запізненням.

Видання адресовано бібліотечним працівникам, викладачам, аспірантам, студентам, учням середніх навчальних закладів, усім, хто цікавиться новинками художньої літератури.


Автори-укладачі С. М. Остапенко

К. М. Сомкіна

Відповідальний редактор В. О. Кононенко


©Національна парламентська

бібліотека України, 2006


ФОЛЬКЛОР


БІБЛІЙНІ казки: Казки та легенди про святих / Упоряд. Ю. П. Винничук. – Х.: Фоліо, 2005. – 318 с.: іл. – (Б-ка укр. казок).

КАЗКИ і легенди часів Київської та Галицької Русі / Голов. ред. Н. Є. Фоміна. – Х.: Фоліо, 2005. – 381 с.: іл. – (Б-ка укр. казок).

МЕРТВЕ царство: Казки про мерців, упирів, привидів / Голов. ред. Н. Є. Фоміна. – Х.: Фоліо, 2005. – 383 с.: іл. – (Б-ка укр. казок).

РУСАЛЧИН тиждень: Казки про русалок, водяників, болотників, криничників / Голов. ред. Н. Є. Фоміна. – Х.: Фоліо, 2005. – 319 с.: іл. – (Б-ка укр. казок).

ПРАВДА і Кривда: Побутові казки та притчі / Голов. ред. Н. Є. Фоміна. – Х.: Фоліо, 2005. – 413 с.: іл. – (Б-ка укр. казок).

ПРОКЛЯТЕ болото: Казки про відьом і чарівників / Голов. ред. Н. Є. Фоміна. – Х.: Фоліо, 2005. – 317 с.: іл. – (Б-ка укр. казок).

Кожна книжка з серії „Бібліотека українських казок” містить багато цікавого і чарівного, вчить мудрим істинам життя, розповідає про добро і зло...

В представлених збірках „живуть” казкові мешканці українського фольклору.

Відкривши „Мертве царство”, потрапляєш у світ жахливих історій про царя, що був під землею, про царівну-опирицю, про привида і перевертня, про життя і смерть – таке казкове плетиво сюжету і персонажів перехоплює подих.

У збірці „Русалчин тиждень” описані захопливі пригоди про жителів підводного царства: як бабуся болотняка перехитрила, як легінь шукав підземну царівну, як чоловік перебував у морського півня .

„Прокляте болото” повідає історії про відьом і чарівників, які переповідаються із покоління в покоління.

Побутові казки та притчі із книжки „Правда і Кривда” познайомлять читача зі світом веселих, розумних і сміливих героїв, яків вчать робити добро, виступають проти зла і борються за справедливість.

„Біблійні казки” представляють легенди та казки українського народу на біблійні сюжети: про святих та Господа Ісуса Христа і про те, як Він із святим Петром по світу ходили, як цар Соломон правив своєю країною і творив свої закони.

В „Казках і легендах часів Київської та Галицької Русі” читач знайде цікаві історичні відомості, дізнається про тогочасні народні уявлення щодо створення світу, виникнення міст, сіл, річок, відчує чарівну красу і поезію рідної мови.

ГОЛУБЕНКО О. І. Неминуче світло юності: Фольклор. зб. / І.О. Голубенко. – К.: НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2005. – 218 с.

У зростанні духовності нації, її ментальності важливе значення, на думку М. Драгоманова, має автентичність нашої пісні, першорядність її серед фольклору сусідніх народів, стійкість від „шкідливих впливів”.

Збірник дає нагоду познайомитись з піснями записаними у регіонах Правобережжя, західних областей України і в частині Українського Лівобережжя.

Ця збірка пройнята патріотизмом, кожна пісня про Україну наснажена любов’ю до Вітчизни, людяністю у стосунках між її мешканцями, у піснях засуджується зрада, яничарство, манкурство.


У величезному масиві українських народних пісень виділяється своєю яскравою образністю та задушевними мотивами особистісна лірика. Це родинно-обрядова поезія, соціально-побутові пісні, твори про героїчну звитягу у боротьбі проти іноземних поневолювачів.

Пісенна антологія фольклорної інтимно-особистісної лірики, допоможе відчути багатство і красу мови нашого народу.

ПІСНІ Шевченкового краю (с. Христинівка Черкас. обл.) / Фольклор. записи та упорядкув. В. В. Дубравіна. – Ніжин: Вид-во НДУ ім. М.Гоголя, 2005. – 208 с.

Саме на терені Черкаської землі Тарас Григорович Шевченко увібрав в себе дух народного слова, відчув його колорит й інтонацію, генетично відчув душу української народної пісні, сприйнявши її споконвічні сюжети, мотиви, символіку.

Видання підготовлено за матеріалами двох фольклорних експедицій (1981 та 1982), здійснених студентами та викладачами Ніжинського державного університету ім. М.Гоголя. Пісні записувалися як від жителів с. Христинівки так і навколишніх сіл (Вербоватка, Пеніжкове, Сичівка та ін.).

Твори представлені за такими розділами: „Календарно-обрядові” (колядки, щедрівки, меланки, дитячі колядки та щедрівки, весняні, посівальні, купальські, петрівські та ігрові пісні), „Весільні пісні”, „Колискові пісні”, „Суспільно-побутові”, „Родинно-побутові пісні” (про кохання, жіночу долю), „Сучасні пісні”. Всі пісенні зразки транскриповані упорядником і публікуються в даних варіантах вперше. Подаються відомості про їх виконавців.

ФОЛЬКЛОРНА скарбничка: Прислів’я і приказки. Календарно-обрядові пісні. Дідусеві загадки. Скоромовки. Лічилки. Пестушки, усмішки. Гуртові ігри / Упоряд. Є. Г. Орлова. – Х.: ВАТ „Глобус”, 2005. – 159 с. – Бібліогр.: с. 152.

Ця книжка складає творчий доробок, фольклорну спадщину українського народу, в якій відбивається краса і мудрість української душі, людяність і мужність, працьовитість. Читачі ознайомляться із найкращими зразками різноманітних жанрів українського фольклору. Це прислів’я і приказки, які об’єднані за тематикою і представлені за такими розділами: „Явища природи”, „Рослини”, „Тварини”, „Людина. Суспільство”. У календарно-обрядових піснях перегукуються мотиви язичницької давнини із християнськими обрядами.

Перше річне свято – зустріч весни. Її вітали веснянками, гаївками, петрівками. Жниварська тема розкривається у жниварських піснях. У „Дідусевих загадках” читач знайде велику кількість українських народних загадок, зібраних за такими розділами: „Всесвіт: Явища природи”, „Людина”, „Рослини”, „Тварини”, „Різне”. Завершують збірку ігрові жанри дитячого фольклору: скоромовки, лічилки, пестушки, утішки, гуртові ігри.


ТВОРИ ПИСЬМЕННИКІВ УКРАЇНИ


ПРОЗА


КОЦЮБИНСЬКИЙ М. М. Тіні забутих предків: Повісті, оповідання, етюди, нариси, казки / М. М. Коцюбинський; Худож.-оформлювач І. В. Осипов. – Х.: Фоліо, 2005. – 350 с. – (Сер. „Укр. класика”).

Пропоноване видання містить найкращі твори класика української літератури Михайла Михайловича Коцюбинського (1864–1913), одного з найцікавіших майстрів українського слова. Блискучий новеліст, він є одним з новаторів, що створював невеличкі за обсягом, але психологічно напружені твори.

Повість „Тіні забутих предків” була написана внаслідок глибокого захоплення М.Коцюбинського життям карпатських гуцулів, їхніми звичаями й обрядами, оригінальністю мислення і світосприймання. Композиційно повість складається з низки епізодів, що через долю Івана і Марічки передають дух гуцульського життя, органічний зв’язок горян з природою, їхні вірування, звичаї, обряди. Неповторні своєрідності надають творові з тонким художнім смаком використані особливості гуцульської говірки.

ЛЕОНТОВИЧ В. Зібрання творів. У 4 т. Т. 3: Повість. Спогади / В. Леонтович; Упоряд. О. Леонтович. – К.: Сфера, 2005. – 336 с.: портр.

До третього тому цього зібрання увійшли твори Володимира Леонтовича (1866-1933), які ще ніколи не друкувалися в Україні. Це автобіографічна повість „Дитячі і юнацькі роки Володі Ганкевича”. Доля цього твору складалася драматично: він створювався вже на вигнанні, даючи можливість хоч у думках знову полинути в дорогі серцю письменника місця, у Лубни, на Полтавщину. Ця повість була видана за океаном у часопису „Україна” (1958). „Спомин утікача” та „Спогади” дають змогу пізнати українських діячів, з якими В.Леонтовича пов’язували родинні зв’язки, життя, ідейні переконання, українська справа.

Вони охоплюють великий проміжок часу, багато подій, в тому числі історичних, учасником і свідком яких був В.Леонтович. У цьому ж томі подається „Автобіографія”, написана В.Леонтовичем на еміграції.

МИРНИЙ П. Хіба ревуть воли, як ясла повні?: Роман з нар. життя / Панас Мирний. – Х.: Фоліо, 2005. – 350 с. – (Сер. „Укр. класика”).

В історію української літератури Панас Мирний (1849–1920) увійшов як майстер психологічної прози. Його славетний роман „Хіба ревуть воли, як ясла повні?”, вперше вийшов друком у Женеві 1880 року. Це був твір з народного життя, в якому, за визнанням І.Франка, змальовано майже столітню історію українського села, розкрито тогочасну дійсність в усіх її складностях і суперечностях. Прагнення глибоко дослідити закономірності народного життя привело Панаса Мирного до жанру великого епічного твору, який давав змогу широко висвітлити соціальні взаємини між людьми, передати нестримний потяг селянства до землі й волі.

В алегоричній назві твору звучала головна ідея: воли – символічний образ уярмленого селянства. За своїм жанром це багатоплановий соціально-психологічний твір, в образі головного героя Чіпки, письменник показав „безталанну дитину свого віку, скаліченого виводка свого побуту, пригніченого усяким панством...”.

АНДРІЯШИК Р. Вибране: Романи / Упоряд. В. Медвідь; Вступ. сл. С. М. Квіта. – К.: Укр. письм., 2004. – 1077 с. – (Сер. „Б-ка Шевченк. ком.”)

Роман Андріяшик (1933–2000) – майстер історичного роману. Він сам писав про це в листі до В’ячеслава Медведя: „Я вмію втікати сам. Та лишень до історії”. Він зображує світ мистецтва, який розуміє в романтичному дусі. Його твір „Люди зі страху” – один із найпомітніших явищ української історичної прози останніх років.

Це видання вперше об’єднує твори письменника у власний ідеологічно-психологічний простір. Роман „Сторонець” – один із найвдаліших історичних творів присвячений Юрієві Федьковичу. Про трагедію українського народу Галичини в буремні дні жовтня йде мова у романі „Спадок віків”. Процес еміграції українців становить основу твору „Емігранти”.

Герої його творів долають гірке відчуття несправедливості, пов’язане насамперед із навколишньою реальністю, насправді виходять не так з почуття якогось вищого обов’язку, як з оборони власної гідності.

БІЛОКОПИТОВ М. Без паніки!: Гуморески, фейлетони, афоризми, усмішки, байки / М. Білокопитов: Зібране та перебране. – Запоріжжя: Дніпров. металург, 2004. – 359 с.

Початкові проби пера майбутній запорізький гуморист Микола Білокопитов зробив ще у шкільні роки. Перші вірші опублікував у районній газеті „Червоний промінь”, згодом його твори з’являються в обласній та республіканській періодиці, а потім і за кордоном (Росія, Канада, Австралія). У його доробку такі видання: „Вовча наука” (1991), „Нечиста сила” (1995). За книгу „Міні знову в моді” (1994) удостоєний звання лауреата Всеукраїнської літературної премії ім. Степана Руданського.

До збірки відомого автора ввійшли вибрані твори, написані ним за останні тридцять років. Це віршовані та прозові гуморески, байки, фейлетони, пародії, афоризми, у яких автор виступає у іронічно-гумористичному жанрі з домішкою сатири, своєрідно оцінює життя-буття.

БРИК О. Г. Таємниця амулета: Роман / О. Г. Брик. – Ніжин: Вид-во „Аспект-Поліграф”, 2005. – 303 с.: 1 арк. портр.

Олексій Григорович Брик є автором книг „Диво-жінка”, „Гра в коники”, „Не схили чола”, „Всі хочуть жити”, „Спадкоємиця мудрих”, „І возлюби...”, „Шоколадка”. І от світ побачив новий роман автора – „Таємниця амулета”. Його головний герой – Петро Корнієнко, стає свідком пограбування жінки. Випадково до його рук потрапляє невідомий предмет, який він викидає в дупло старого дерева... З того часу і починаються карколомні пригоди. Міліція і сам Петро прагнуть розкрити серійні вбивства. Гинуть люди, винні і невинні, розплутується клубок злочинів, відкриваючи таємничу систему світу вбивств і крадіжок. Та що за предмет викинув Петро? Ця таємниця стане відомою лише в кінці роману.

ВЕРЕТЕННИКОВ В. Запороги. Дикий табун: Романи / В. Веретенников; Вступ. ст. В. Копачинського. – К.: Академія, 2005. – 567 с.: іл.

Віктор Веретенников автор романів останніх років „Втрачений рай”, „Скачки”, „Дикий табун”, „Запороги”, що є дуже близькими між собою за проблематикою, манерою письма та композиційно. У цих романах створена галерея своєрідних двійників – сучасних олігархів і тих, хто їм протистоїть, прислуговує чи стає їх жертвами. Свідомо чи мимоволі наділяє їх портретними характеристиками, особистісними якостями, манерами поведінки, які асоціюються з далеко не останіми людьми в політикумі й бізнесі новітньої України.

В „Запорогах” він підступається також до проблем взаємодії вселюдського, національного й особистісного в історичному вимірі і на історичних паралелях. Та найхарактернішою особливістю роману є те, що його авторові вдалося поєднати в одному творі роман-антологію і роман-антитезу. У ньому струменить справжнє життя, вирують непідробні емоції, які захоплюють, тримають у напрузі, змушують задуматися й переживати.

В „Дикому табуні” автор досліджує виродження враженої синдромом наживи і владолюбства особистості. „Дикий табун” – це прагнення до сокровенних джерел буття. Цей поліфонічний за своєю проблематикою роман певною мірою є втіленням філософських міркувань автора про взаємозв’язки і взаємозалежності у природі і соціальному світі.

ВИННИЧЕНКО В. К. Вибрані твори: Оповідання. Повість. Роман / В. К. Винниченко; Передм. Л. С. Дем’янівської. – К.: Грамота, 2005. – 926 с. : портр.

ВИННИЧЕНКО В. Записки Кирпатого Міфестофеля: Роман / В.Винниченко; Упоряд. І. О. Кошова; Передм. М. Г. Жулинського. – Черкаси: Брама-Україна, 2005. – 264 с.

З кращими творами Володимира Винниченка (1880-1951) знайомлять дані видання.

Коли з’явилася друком перша збірка оповідань Винниченка „Краса і сила” (1906), вражений І.Франко захоплено запитав: „І відкіля ти такий узявся? Серед млявої тонко артистичної та малосилої або ординарно шанобливої та безталанної генерації сучасних українських письменників виринуло щось таке дуже, рішуче, мускулисте і повне темпераменту, щось таке, що не лізе в кишеню за словом, а валить валом саме життя, в суміш українське, московське, чисте, як срібло, що не має меж своїй обсервації і границь своїй пластичній творчості”.

Автор з особливою психологічною чутливістю „розгорнув” поле битви добра і зла в людській душі, розкрив темну прірву компромісів Роман „Кирпатий Міфестофель” – ностальгія за справжньою любов’ю, без якої людське життя сіре, тужливе. Перед читачами постає цілком благополучний, самовдоволений, втішений усіма принадами заможного життя Кирпатий Міфестофель. Автором порушені проблеми не підвладні часові. Це питання моралі стосунків в сім’ї, любові, життя та віри, позашлюбних дітей, пошуку сенсу буття.

Цей роман дослідниками різних поколінь визнаний кращим художнім здобутком Володимира Винниченка.

У 1922-1924 рр. автором було створено „Сонячну машину” – перший український утопічний і фантастичний роман, що мав великий, просто-таки небувалий успіх у читача. „Її читають, - М.Зеров, – як ні одну українську книгу, як не читали навіть загальнорекомендованих та обов’язкових Коцюбинського та Нечуя –Левицького...”

ГОНЧАР О. Т. Вибрані твори: У 4 т. – К.: Сакцент Плюс, 2005. –

Т.1. : Тронка; Собор; Кресафт. – 542 с. : фотогр.

Т.2.: Циклон; Твоя зоря; Микита Братусь; Далекі вогнища. – 735 с.

Т.3.: Прапороносці; Письменницькі роздуми. – 414 с.

Олесь Терентійович Гончар (1918-1995) – один із тих непокірних, які в умовах тоталітарної системи вистояли, зберегли людську гідність, не побоялися заявити про корозію і лицемірство радянського суспільства. Попри певні компроміси з владою, Олесь Гончар не зрадив свого основного художнього кредо – оспівуючи людське в людині, розвивати гуманістичні традиції української літератури.

„Якщо прийдеться видати мої твори (не завжди ж Україна сидітиме без паперу!)то необхідно взяти найновіші видання... Бо лише ці видання заново відредаговані автором, вільні вже від тоталітарного накипу та цензорських втручань. Всі попередні видання були понівечені більшою чи меншою мірою, – режим не допускав вольностей” – Саме так заповів Олесь Терентійович Гончар вчинити з його творами майбутнім видавцям. Виконано... Світ побачив нове чотиритомне видання Гончарових творів. Знову оживають на сторінках герої його романів, знову зачаровує його магічна мова, ніби сам автор промовляє до читача.

ЗАХАРЧЕНКО В. І. Прибутні люди: Роман / В. І. Захарченко. – К.: Акценти, 2004. – 318 с.

Творчий доробок Василя Захарченка, письменника, лауреата Національної премії України ім. Т.Г.Шевченка добре відомий шанувальникам української літератури. Серед його творів „Співучий корінь”, „Трамвай о шостій вечора”, „Дзвінок на світанні”, „У п’ятницю після обід”, „Лозові кошики”, „Довгі присмерки”.

В основі роману „Прибутні люди” постає Україна часів повоєнного голодомору 1946–1947 років, репресій в Галичині, безпаспортного селянства, приреченого на колгоспне рабство.

ЗЕМЛЯК В. С. Лебедина зграя: Романи. Оповідання / В.С.Земляк; Вступ. сл. О. О. Сизоненка. – К.: Україна, 2005. – 718 с.: портр. – (Сер. „Б-ка Шевченк. ком.”)

Василь Земляк (Василь Сидорович Вацик) (1923-1977) увійшов в історію української літератури ХХ ст. як митець унікальний, автор поетично-філософських творів, сповнених любов’ю до рідної землі. Творчість Василя Земляка практично з перших його серйозних кроків у літературі привернула до себе увагу, а після появи «Лебединої зграї» письменник на тривалий час став об'єктом дискусій про українську прозу 70-х років. Та разом із другою книгою («Зелені Млини», 1976) цей твір був відзначений 1978 p. Державною премією України ім. Т. Шевченка.

В центрі Землякової дилогії історія українського Побужжя втілена в “днях і трудах” села Вавілон. Розповідь розпочинається з пореволюційних подій, коли виникали комуни, точилася смертельна “класова” боротьба, і закінчується очищенням краю навесні 1944-го року від фашистських окупантів. Вражає майстерність автора у змалюванні Вавілону і вавілонян, для яких головне – свята любов до рідної землі. Василь Земляк зумів написати роман в рамках химерної прози, в якому поєдналися лірика і гротеск, сатирична фантастика й потужна фольклорно-етнографічна основа.

ІВАНИЧУК Р. І. Мальви; Орда: Романи / Р. І. Іваничук. – Донецьк: Сталкер, 2005. – 445 с. – (Сер. „Україна крізь віки”).

Роман Іваничук – відомий письменник, майстер української історичної прози. За романи „Вода з каменю” та „Четвертий вимір” удостоєний Національної премії України ім. Т.Г.Шевченка.

В основі історичного роману „Мальви” – події, що відбулися напередодні повстання Богдана Хмельницького при султанському і ханському дворах. Головна героїня твору – полковничиха Марія Самійличиха, полонянка з України. Марія та її діти – двоє синів і донька – потрапили в неволю та не зреклись Батьківщини...

Трагічні часи ХVІІІ століття, пов’язані з руйнуванням славної козацької столиці Батурин є основою твору „Орда”. При гетьманах Д.Многогрішному, І.Самойловичу, І.Мазепі Батурин був столицею України. Та після переходу І.Мазепи на сторону шведського короля Карла ХІІ князь О.Меншиков знищив усе населення Батурина.

Головний герой роману, протоієрей Єпіфаній, улюбленець І.Мазепи. Його очима бачимо палаючий Батурин, Мотрю Кочубеївну. Автор порушує проблему життя і смерті (фізичної і духовної), честі і ганьби.

ІВАНЧЕНКО Р. Високе небо любові: Повісті, оповідання, новели / Р. Іванченко. – К.: Укр. Центр. духовн. культури, 2005. – 443 с.

Українська письменниця Раїса Іванченко йде до свого читача з новою книжкою оповідань, повістей та новел „Високе небо любові”. У цих творах відображена епоха повоєнного життя українців, які піднімалися до нових моральних і психологічних висот у розумінні людської гідності, щирості в оцінці особистих взаємин і суспільних явищ.

КОВАЛЬ В. М. Срібні струни / В. М. Коваль. – Чернігів: Чернігів. обереги, 2005. – 463 с.: портр.

Володимир Миколайович Коваль письменник з Дніпропетровська, лауреат Міжнародного конкурсу „Гранослов”, переможець літературного та журналістського обласних конкурсів, автор численних дослідницьких, науково-популярних та журналістських матеріалів, які виходили друком в українській та білоруській періодиці.

Історичний роман „Срібні струни” є новою працею автора. Події твору розгортаються в Україні у другій половині XVIII століття. Головним героєм є сліпий кобзар Орест, що має талант, який здатен творити дійсно євангельські дива.

КОНДРАТЮК А. Хутір: Роман / А.Кондратюк. – Рівне: Волин. обереги, 2005. – 851 с.

Маленька цятка на мапі, дивовижний закуток посеред лісів на теренах Західної України, історія поселення, що постало на очах одного покоління і зникло на очах іншого – це і є роман А.Кондратюка „Хутір”.

Нажаханий кривавими видіннями у передчуттях нових світових звершень пан Вальковський починає продавати землі, а осяяні віковічною мрією селяни кинулись важкими трудами її викуплять. Так і з’явився у поліському закутку хутір.

Роман містить зворушливі драматично-трагічні сторінки з історії повстанського руху на Поліссі. Перед читачем постають колоритні постаті селян зі своїми родинами. Вони любили цю землю, раділи зеленому проростанню кожного зернятка і співові кожної пташечки, і поверненню на весні до своїх гнізд лелек. Живлющі соки землі огортали їхні єства суцільно, немов любов матері.

Події роману проходять крізь серце дитини, що дорослішає. Зі сторінок книги струменить любов до рідної землі, що є одвічним джерелом існування усього сущого на ній, і яку заповідано й нам берегти і любити.

Роман „Хутір” – це перша частина задуманої автором дилогії „Між двома берегами”.

КОНОНОВИЧ Л. Тема для медитації: Роман / Л. Кононович. – Л.: Кальварія, 2004. – 272 с.

Леонід Кононович – професійний журналіст, перекладач, письменник, один із найяскравіших майстрів українського пригодницько-детективного жанру, автор кримінальних романів „Я зомбі”, „Довга ніч над Сунжею”, „Кінець світу призначено на завтра”, „Детектив для особливих доручень”, „Кайдани для олігарха”, „Мертва грамота”, „Феміністка”.

„Тема для медитації” – новий роман на сторінках якого непримиримо сперечаються дві моралі ставлення до винуватців історичної трагедії українців.

Історія повернення Юра – це, фактично, містерія його повернення до таємного знання пращурів, яким володіла його бабця; це розповідь про його втечу від історії, в яку його трагічно закинуто долею...

„Це роман про епоху - як, наприклад, "Смерть героя" Річарда Олдінґтона, "Чорний обеліск" Ремарка чи "Ходіння по муках" Алєксєя Толстого. На відміну від нашої доби, оцієї епохи незалежності, радянський період все-таки був цікавіший - там було місце і для героїзму, і для самопожертви, і, звичайно ж, любові...” – так говорить про свій роман сам автор.

СЛАПЧУК В. Д. Дикі квіти: Роман / В. Д. Слапчук. – К.: Факт, 2005. – 293 с. – (Сер. „Exceptis Excipiendis”).

„Дикі квіти” – сімнадцята книга лауреата Шевченківської премії В.Слапчука. Роман тематично схиляється до напрямку так званої “жіночої прози”. Стиль автора вирізняється витонченим психологізмом, м’якою іронією, парадоксальністю, запрошує вас у захопливу подорож світами Чоловіка, Жінки і Дитини.

Це своєрідна пародія на жанр роману, головний герой – чоловік – живе в типовому світі домогосподарки. Він – безробітний, доволі інфантильний і залежний від дружини. І матеріально, і психологічно. Конфуціанські філософські максими, які він постійно цитує, допомагають виправдатися в цій ситуації, але не викликають розуміння у дружини, яка прагне традиційного розподілу обов’язків у сім’ї та зовсім не зацікавлена в збереженні такого стану речей. У стосунки батьків неминуче вплутана і дитина. Тому психологічні нюанси сімейного життя стають предметом роздумів прозаїка, а достатньо легкий стиль написання, знову ж таки, нагадує жіночі романи.

СМІЛЯНСЬКИЙ Л. Вибране: Роман. Повість / Л. Смілянський; Упорядкув. В. Л. Смілянської; Передм. Л. М. Новиченка. – К.: Укр. письм., 2005. – 574 с.

Леонід Смілянський (1904–1966) – відомий український письменник знову і знову йде до читача зі своїми творами. Як особистість, як духовна натура, він чи не найбільше з багатьох сучасних йому прозаїків був підготовлений до того, щоб мандрувати ”по орбітах геніїв”.

Пропоноване видання містить найпопулярніші твори письменника, зокрема роман про Шевченка „Поетова молодість”. Це – роки надзвичайно інтенсивного формування і світогляду, і творчої, мистецької індивідуальності поета, роки складання того благородного й світлого людського феномена, який називається особистістю Шевченка. Письменник наповнив твір десятками зустрічей з різноманітними людьми тодішньої України та Росії, людьми народних низів, інтелігентських „верхів”, літературно-мистецьких і громадських взаємозв’язків в північній столиці: Сошенком, Гребінкою, Григоровичем, Брюлловим, Мокрицьким і першим видавцем Мартосом. Петербург, Україна – тут геніальному лірикові всміхається життя. Він закоханий, сповнений великих задумів і творчого завзяття.

У повісті „Софія” зображено складні долі української інтелігентної громади на фронті та в евакуації. На уфімській землі свого часу цей твір було піддано несправедливій критиці як буржуазно-націоналістичну оповідь. Люди в цій повісті, переважно науковці різних фахів, живуть одним – працею на оборону і мрією про повернення в рідні краї. Повість „Софія” зберігає інтерес і для нинішнього читача.

СКУРАТІВСЬКИЙ В. Мамина молитва: Повісті. Новели. Есеї / В. Скуратівський. – Рівне: Волин. обереги, 2004. – 471 с.

Василь Скуратівський – знаний дослідник старовини, невтомний захисник звичаїв, обрядів і традицій українського народу. Набули широкого розголосу зініційовані В.Скуратівським наукові експедиції „Чумацькими шляхами”, за матеріалами яких відзнято чудовий фільм, видано серію народознавчих праць („Посвіт”, „Покуть”, „Святвечір”, „Український рік”, „Дідух”, „Русалії”, „Кухоль меду”, „Берешня”, „Білояр” та ін.). Всі вони розкривають нашу національну духовність.

Сьогодні перед читачами України постає незнайомий В.Скуратівський – автор художньої прози, в якій відтворено нелегке життя селян у довоєнні і перші повоєнні роки. Герої повістей, новел та есеїв – юні вдови, обтяжені дітьми і ті, що не звідали материнства, дівчата-переростки, яким не судилося заміжжя, бо обранці їхні лежать у братських могилах в Європі. Вони рвуть жили на дармових колгоспних роботах, всіма правдами й неправдами заробляють копійку, аби сплатити численні податки, якими немилосердно обкладала держава. Та не тільки щоденними пошуками шматка хліба живуть вони: душа їхня прагне любові, родинного затишку, чим і поспішає скористатись дехто із чоловіків і парубків („Сивояй”, „Жеребець”).

Та загалом жінки цілеспрямовані, сильні особистості: навіть змучені тяжкою підневільною працею, пригнічені злиднями, вони все ж залишаються вільними, зберігають особисту свободу, не стають знаряддям чужої волі („Нечепана дєвка”).

У книзі автор продовжує відстоювати свої принципи автентичності українського національного духу. Його поетика, барвистість мовної поліської говірки, стильові пошуки природно вкладаються у рамки житомирської прозової школи, яка „стала найбільшою літературною лабораторією сучасної української прози.

СТЕБЛИНА М. Райський провулок: Роман / М. Стеблина. – К.: Просвіта, 2005. – 272 с.

У творчому доробку письменника Миколи Стеблини – повісті „Близькі дороги”, „Сибірські зошити”, збірки оповідань „Коли падає листя”, „Сонячна півонія”, „Дороги в літо”, „Де літо зимує”, „Електричка на Ніжин”. Він українською мовою переклав повісті І.Грекової „Кафедра” та „Вдовиний пароплав”. Він – автор сценаріїв документальних фільмів „Григорій Квітка-Основ’яненко” та „Іван Нечуй-Левицький”, нарисів про славних українців: першу жінку-хіміка Віру Євстахівну Богданівську і відомого в світі, славетного орнітолога Миколу Олексійовича Зарудного.

Нині Микола Стеблина йде до читача з новим романом „Райський провулок”, в основі якого – доля сім’ї Костя Тихоновича Гелевері, його батька, репресованого в часи сталінщини, сусідів, знайомих із того куточка міста, який Кость Тихонович називає Жабокряківкою. Це, по-суті, історія деградації особи, яка заради матеріального благополуччя не гребує ніякими засобами, коли навіть рідний син може, ніби без злого умислу дарувати ще живому батькові випадково придбану за безцінь викрадену десь із цвинтаря металеву оградку на його могилу, мовляв „хороше литво”: однаково скоро вона знадобиться...

Проте ніщо не минає безслідно. І діти самого Костя Тихоновича також не вибирають засобів, щоб урвати ласий шмат, загребти побільше, прагнучи пожити „на всю губу”, здатні на будь-які жорстокі вчинки... Доведений до відчаю, він і лишає записку „Будьте ви всі прокляті”.

СТЕЛЬМАХ М.П. Вибрані твори / М.П.Стельмах; Передм. М.Ткачук. – К.: Сакцент Плюс, 2005. – 734 с.: фотогр.

Михайло Стельмах – один із найяскравіших знавців багатств української мови та її необмежених зображально-виражальних можливостей. Своїми поезіями, оповіданнями, повістями й романами він підніс рідне слово до високих вершин в українському письменстві ХХ ст. Завдяки цьому митець відбив глибинні площини народного життя, визначальні ознаки української ментальності, змалював типові народні характери. У його художньому світі земля і людина посідають центральне місце. Це та вісь, за словами М.Рильського, навколо якої обертається цикл романів письменника. У цьому світі йде гостра боротьба правди й кривди, утверджується добро й заперечується зло. Стельмахівське осягнення етико-філософської системи народного буття, історії не може не знайти живого відгуку сьогодні в українській суспільній свідомості, для якої самоусвідомлення набуває першочергового значення.

Роман „Правда і кривда” (1961) з’явився в часи хрущовської відлиги. У ньому Стельмах сміливо порушив актуальну проблему буття тодішньої людини й суспільства, засудив фашизм і сталінізм як найбільшу кривду й зло втіленням яких є тоталітаризм, що спотворював правду буття, дух і волю людини.

Також до представленого видання увійшли повісті „Гуси-лебеді летять” та „Щедрий вечір”. Завершують книгу поезії Михайла Стельмаха.

СУХОВЕЦЬКИЙ М. Розиграш: Роман / М. Суховецький. – О.: Астропринт, 2004. – 194 с.

Микола Суховецький – письменник з Хмельниччини, у доробку якого оповідання і повісті: „Три кілометри від станції”, „Хоро”, „З коханих рук”, „Кімната для ігор” і збірки віршів „Зустрічі нашої світло”.

„Розиграш” – перший роман Миколи Суховецького, у якому йдеться про молодь, про настрої в українському суспільстві перед проголошенням Україною державної незалежності.

ТЕРЛЕЦЬКИЙ В. Козак: Людські долі: Повість / В. Терлецький. – Луцьк: Надстир’я, 2005. – 184 с.

„Долі людські, які ж ви примхливі! Якими незнаними шляхами женете ви нас. Знати б тільки куди...” розмірковує автор повісті „Козак” Володимир Терлецький. Його захоплююча, повна несподіваних пригод, оповідь про долю козаків Петра і Гриця, які не за своїм бажанням обійшли планету, щоразу зустрічаючи на своєму шляху нові небезпеки та втрачаючи дорогих побратимів у незвіданих чужинах. Автор повертає читача в далеку минувшину, збагачуючи знаннями про далеку непросту історію України. Наші козаки долали пустелі та безкраї океани, засніжені Кордильєри, тропічні ліси...

ТЮТЮННИК Г. Облога: Вибр. твори / Г. Тютюнник; Передм., упорядкув. та прим. В. Дончика. – 2-ге вид. – К.: Пульсари, 2004. – 834 с. – Бібліогр.: с. 824–828.

Про унікальний і глибокий талант українського письменника Григора Тютюнника (1931–1980) пишуть дослідники літератури, почесне місце відводиться йому в сучасних працях з історії художнього слова, його творчість вивчається в школах і вищих навчальних закладах. У доробку письменника десятки оповідань і новел, п’ять повістей, кілька нарисів, есе, рецензій, спогади „Коріння”, кіносценарій за романом „Вир”.

До книги вибраних творів Григора Тютюнника увійшли оповідання та повісті зі збірок: „Зав’язь” (1966), „Деревій” (1969), „Батьківські пороги” (1972), „Крайнебо” (1975), „Поза збірками”, „Повісті”, „Твори для дітей”, „Нариси. Есе. Статті. Інтерв’ю”, „Додаток”, „Автобіографія. Зі щоденників та записників. Спогади. Листи” (Листування Григорія та Григора Тютюнників).

У своїх творах Григір Тютюнник розкрив прекрасний і неповторний український національний характер. Правдивість зображуваних характерів, художня майстерність у відтворенні людських вчинків, емоцій – це те, чим найбільше приваблює письменник свого читача. Представлено бібліографію творів Григора Тютюнника та літературу про нього.

ФОЛЬВАРОЧНИЙ В. Обірвані струни: Роман / В. Фольварочний. – К.: Фенікс, 2004. – 280 с.

„Обірвані струни” – роман про сучасне столичне життя. Головний герой твору – художник, який все життя малював храми Києва. Автор розмірковує про складні перипетії земних доль, перемоги й поразки, чистоту й підступ, безпорадність і жорстокість. Герої роману мають різні стартові можливості й по-своєму приходять до фінішу. Смерть зрівнює всіх, але пам’ять про людину не залежить від початку і кінця, кожен залишає по собі слід залежно від того, як ішов життєвими стежками...

ЧЕМЕРИС В. В сузір’ї Дракона: Фантаст. повісті та оповідання / В. Чемерис. – Д.: Пороги, 2005. – 545 с.: портр.

Валентин Чемерис – сучасний український письменник, що народився на Полтавщині, працює в різних жанрах, він володар багатьох літературних премій. Розпочавши свій творчий шлях, як сатирик-гуморист, він став автором ряду творів для дітей, історичних романів, серед яких особливою популярністю користується „Ольвія”. Плідно працює письменник і в своєму улюбленому жанрові фантастики й пригод. Свого часу було видано значним тиражем роман В. Чемериса „Приречені на щастя” та повість „Білий король детективу”.

Протягом п’ятнадцяти років в періодиці, колективних збірках, альманахах з’являлися фантастико-пригодницькі твори письменника. Розпорошені по різних виданнях вони вперше виходять під однією назвою у книзі „В сузір’ї Дракона”.


Портфель учня
© ruh.znaimo.com.ua
При копіюванні вкажіть посилання.
звернутися до адміністрації