I. Підготовка, оформлення та захист науково-дослідницьких робіт

Скачати
Документи
  1   2   3
I. Підготовка, оформлення

та захист науково-дослідницьких робіт


Наукове дослідження - це процес вироблення нових знань, який характеризується об'єктивністю, доказовістю, точністю й можливістю відтворення.




  1. Як написати й оформити роботу в МАН




Організаторами Малої академії наук України є Міністерство освіти і науки України та Академії наук України (Постанова Колегії Міністерства освіти України від 22.12.93р. № 19/3-9 та Президента Академії наук України № 351). Основні завдання, покладені на МАН , визначаються Державною науковою програмою "Освіта України XXI століття", затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України № 896 від 3.11.93 р., зокрема:

Оскільки Мала академія наук України є творчим об'єднанням молоді, яке забезпечує її інтелектуальний і духовний розвиток, підготовку до активної діяльності в галузі науки та сприяє самовизначенню в майбутній професії, міністр освіти і науки України щорічно видає наказ про проведення Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт членів Малої академії наук України.

Положення про етапи конкурсів-захистів, спосіб розгляду науково-дослідницьких робіт, базові наукові напрями та профілі, відповідальні структури і заохочення регламентуються відповідним наказом міністра освіти і науки України.

Для підвищення об'єктивності під час аналізу конкурсних робіт і визначення пепреможців конкурсу необхідна уніфікація вимог і підходів до підготовки, написання і захисту науково-дослідницьких робіт.

Але це не означає, що науково-дослідницька теоретична або експериментальна робота, яка представляється на конкурс, обмежується рамками певних тематик. Інваріантність спрощує порівняння робіт, а варіативність відтворює концепцію дослідника. В основі роботи має лежати певна наукова ідея, а автор повинен відобразити в ній власну позицію дослідника.

Науково робота в МАН — це перша творча робота, яку самостійно виконує учень на базі знань, умінь і навичок, набутих під час вивчення навчальних предметів. У процесі виконання науково-дослідницької роботи учень, мабуть, уперше отримує не лише право, а й обов'язок самостійно вирішувати певне коло питань, пов'язаних з її виконанням.

Наукові роботи можна умовно поділити на такі групи:

- експериментально-теоретичні;

- теоретичні;

- реферативні.

Роботи, віднесені до однієї з цих чотирьох груп, мають свою специфіку як

виконання, так і написання.

Експериментальні — це роботи, в яких представлено результати, досліджень, отриманих учнями під час їхньої безпосередньої роботи на експериментальних установках з вивчення фізичних властивостей речовин. Результати досліджень пояснюються на основі порівнянь з відомими раніше або на основі відомих теорій чи закономірностей.

Термін "експеримент" (від лат. experimentum — спроба, дослід ) означає спостереження досліджуваного явища у певних умовах. Експеримент первинний відносно теорії і вважається критерієм її істинності.

Експериментально-теоретичні — це роботи, в яких учні вчаться моделювати результати дослідів з метою їх аналітичного опису (тлумачення).

Теоретичні — це роботи, в яких на базі узагальнюючих побудов учні вчаться адекватно відтворювати довколишній світ.

Реферативні — це роботи, в яких аналізуються відомі з літературних джерел явища, закони, закономірності, факти і на основі цього робляться власні висновки.


2. Загальні методичні поради


Важливим етапом у підготовці учня до наукової роботи є вибір теми, а одним із вагомих критеріїв вибору теми є її доступність можливостям виконання, розуміння ним теми на основі вже відомих знань, здобутих у процесі навчання в школі та позашкільних закладах освіти. Необхідно враховувати також наукові і практичну актуальність теми, наявність необхідних матеріалів, експериментальних установок, потрібної літератури.

Аби наукова робота носила дослідницький характер і мала завершені зміст і форму, потрібно скласти орієнтовний план роботи, тобто перелік основних питань, які будуть висвітлені у дослідженні. Крім того, складання плану допомагає з'ясувати питання з якими необхідно ознайомитися в додатковій літературі та які експериментальні установки вивчити. Бажано також на цьому етапі встановити і календарні строки виконання роботи.

Наступний етап — це підготовка до проведення експериментальних досліджень,ознайомлення з літературними джерелами , вивчення відповідних фізичних теорій. Цей етап проводиться спільно з науковим керівником; це — своєрідна спільна творча праця двох дослідників — досвідченого і початківця. Керівник пропонує молодому науковцю необхідну літературу, оригінальні статті зі спеціальних наукових періодичних видань, спрямовує зусилля учня на пошук правильного розв'язання наукової задачі, на вибір ефективної та обгрунтованої методики досліджень.

Якщо мета роботи в загальному визначає головний напрям розв'язування поставленої задачі, то у вирішенні кожного з пунктів плану ця мета поступово конкретизується.

Успіх у написанні роботи значною мірою визначається умінням працювати з літературними джерелами, до яких належать навчальні підручники, монографії та наукові статті у періодичних виданнях.

Сьогодні ми ще не маємо можливості повсюдно користуватися послугами біблуотек за допомогою комп'ютерної мережі INTERNET, тому пропонуємо деякі поради початківцям. Бібліографія до обраної наукової теми найкраще складати у вигляді картотеки. Для особистої картотеки найзручнішими є бібліографічні картки розміром 148 х 105 мм.

На лицьовому боці зазначається джерело інформації (це може бути монографія, збурник наукових статей, стаття з періодичного видання тощо).

На зворотному боці занотовуються коротка інформація, план чи тези тієї роботи, що вас зацікавила і буде використана в науковій роботі.

Для складання особистої картотеки з теми даного дослідження, крім літератури, запропонованої керівником, необхідно використовувати також літературу з каталогів бібліотек.

Каталоги поділяються на:

- алфавітні, в яких назви творів розташовано в алфавітному порядку від

прізвища першого автора чи від назви книги;

- систематичні, в яких назви творів розташовано за галузями знань;

- предметні, що містять назви творів із конкретних галузей знань. Існують

також чисельні бібліографічні довідкові видання, списки літератури у

підручнику, монографії тощо.

Крім того, в періодичних виданнях в останньому номері календарного року вміщується покажчик статей, опублікованих упродовж року.

Літературу, відсутню у вашій бібліотеці, можна замовити в іншій бібліотеці, де вона є, по міжбібліотечному абонементу (скорочено МБА).

Ефективність наукової роботи значною мірою залежить від вашого уміння орієнтуватися в науковій літературі, з якою ви працюєте.

Як працювати з науковою літературою ?

1. Для отримання максимальної кількості корисної інформації при читанні дотримуйся певних правил:

- з'ясуй назву книги або статті;

- зверни увагу на рік випуску та видавництво, щоб визначити давність та

достовірність матеріалу;

- розберись в основному змісті книги та вичлени факти, потрібні для твоєї

роботи;

- знайди нові або суперечливі факти, які підлягають перевірці чи критиці.

2. При роботі з літературою послуговуйся деякими порадами психологів, наприклад:

- читай без регресії, тобто переглядаючи очима текст, доки він не буде

прочитаний увесь, і перечитуючи його знову після деякого осмислення

(такий спосіб опрацювання матеріалу забирає багато часу);

- читай без артикуляції, тобто не роби зайвих рухів губами або язиком під

час читання;

- читай не окремими словами, а змістовими блоками;

- під час читання виділяй ключові слова та опорні пункти;

- читаючи, займи зручну позу і будь уважним;

- не читай одразу після прийому їжі або коли ти стомлений;

- роби перерви під час роботи з літературою — після кожних 20 хвилин

читання зроби паузу хвилин на 5, після кожної прочитаної книги

відпочивай 20 хвилин.

Пропонуємо кілька порад:

- не слід покладатися лише на пам'ять — цього не достатньо;необхідно

вести короткі записи;

- бажано виробити для себе певну систему записів, наприклад, найкраще

виконувати записи на окремих аркушах певного розміру (стандартний

аркуш чи аркуш завбільшки з поштову листівку) і, що важливо, на одному

боці;

- конспектуючи праці, точно і коротко передавай їх основні ідеї;

- для власних думок, різних поміток, міркувань тощо радимо залишити

зліва вільне поле розміром 15-25 мм.

Існують ще коротші форми записів прочитаного, до яких належать складання тез чи плану книги. Тези — це коротко сформульовані основні положення праці без фактичного матеріалу та ілюстрації. План — це послідовний, близький до тексту перелік питань, які висвітлюються в даній книзі, статті. План краще використовувати тоді, коли треба пригадати зміст прочитаного джерела.

Для тих, хто працює над експериментальними, експериментально-теоретичні і теоретичними науково-дослідницькими роботами, таке попереднє вивчення та узагальнення зібраної інформації допомагає уточнити правильність вихідних положень теорії чи експерименту.

Для учнів, які виконують наукову роботу реферативного характеру, настає останній і найвідповідальніший етап: критичне узагальнення зібраного матеріалу та його літературне оформлення. Роботи реферативного характеру мають менший рейтинг порівняно з експериментальними, експериментально-теоретичними та теоретичними роботами.

Робота з іноземної мови виконується на державній мові. Тези оформляються українською та англійською мовами. Захищається робота англійською мовою.


3. Поради щодо підготовки та проведення експерименту


1. Обери тему дослідження:

- обирай тему, цікаву для тебе та актуальну;

- прислухайся при обрані теми до порад керівника секції або вчителя,

який допомагає тобі виконувати наукове дослідження.

2. Осмисли обрану тему:

- дай собі час для осмислення суті обраної теми, не поспішай; постійно

думай про обрану тему, намагайся визначити шляхи розв'язання цієї

проблеми відповідно до вже відомих результатів досліджень та

практичного запиту;

- сформулюй тему коротко і так, щоб назва відповідала суті обраної

проблеми і вказувала на мету дослідження;

- при формулюванні теми не використовуй складної термінології та

слів "дослідження", "питання", "вивчення".

3. Збери необхідну інформацію:

- збирай інформацію з усіх доступних для тебе джерел — наукових книг,

журналів, статей, максимально використовуй можливості комп'ютера,

мережі Інтернет;

- інформацію систематизуй і розклади по конвертах, розпиши по картках

тощо;

- роби закладки та помітки олівцем;

- проаналізуй зібрану інформацію, тобто з'ясуй, чи існують уже засоби

вирішення обраної тобою проблеми, визнач позитивні та негативні

сторони цих засобів, оціни їх економічну вартість тощо.

4. Сформулюй проблему дослідження:

на основі проаналізованої та систематизованої інформації сформулюй власну проблему, визнач її цілі і завдання.

Перш ніж почати експериментальні дослідження, треба скласти план цього експерименту, розробити схему експериментальної установки, виготовити необхідне обладнання (за потреби розробити відповідний програмний продукт). Після підготовки експериментальної установки слід розробити та обгрунтувати методику експерименту, проаналізувати можливі похибки, розробити методи їх мінімізації. Якщо в експерименті використовується готове обладнання, необхідно ознайомитися з описом приладів.

Пропонуємо такий порядок дій:

- ознайомся з методикою організації та проведення дослідження;

- визначся, в який період (взимку, влітку, вдень, вночі тощо), при якій

температурі, протягом якого терміну, якими засобами, скільки разів тощо

потрібно буде проводити дослід або експеримент;

- склади перелік необхідного обладнання;

- ознайомся з паспортами окремих приладів і вивчи порядок роботи з

ними;

- вивчи порядок роботи на установці в цілому;

- ознайомся з правилами безпечної експлуатації даної установки;

- отримай у відповідальної особи допуск для роботи на установці; на

основі цього допуску робиться відмітка в окремому журналі;

- підготуй необхідні для проведення досліду або експерименту иатеріали;

- проведи дослід або експеримент;

- опрацюй, систематизуй та проаналізуй отримані результати;

- обчисли похибки отриманих результатів;

- порівняй їх з існуючими результатами аналогічних досліджень або

експериментів;

- сформулюй висновки;

- оформи письмовий звіт.

Тепер ти готовий до роботи з приладами в науково-дослідній лабораторії.

Перед початком експериментальних досліджень на установці проводяться контрольні виміри на еталонному зразку, добре вивченому.

Мета таких вимірювань — набуття практичних навичок, перевірка окремих вузлів установки, визначення інтервалу похибок для кожної з вимірюваних величин, оцінка впливу похибок вимірювань окремих величин на кінцевий результат.

Для виключення випадкових похибок під час знімання показів приладів дослід бажано проводити кілька разів.

Дані експерименту треба відразу заносити у заздалегідь підготовлену таблицю, без попередньої обробки. Неправильно записані покази слід викреслювати, а не виправляти, правильні ж писати поряд. Таблиця може містити таку інформацію: порядковий номер досліду, назва й одиниці вимірювання фізичних величин, особливості проведення. Значення однієї величини краще записувати у вертикальну графу. На початку графи вказується символічна назва вимірюваної величини.

Інформативність таблиці залежить від вдалої її побудови. Правильний вибір структури таблиці допомагає краще розкрити сутність уміщених до неї даних і зв'язків між ними. Кожна таблиця складається з текстової й цифрової частин. До текстової частини належать заголовок таблиці й необхідні словесні пояснення. До цифрової - експериментальні дані, числові розрахункові дані тощо.


4. Вибір теми науково-дослідницької роботи


Тема конкурсної роботи повинна відповідати перспективним напрямам певного розділу науки і мати певну теоретичну і практичну цінність, а також має бути пов'язаною зі шкільним курсом та іншими суміжними навчальними предметами.

Тема науково-дослідницької роботи може бути обрана самостійно конкурсантом або запропонована науковим керівником (науковим консультантом).

Щоб успішно вирішити поставлене в темі завдання, треба чітко визначити все те, що було зроблено раніше. Для цього слід ретельно проаналізувати і вивчити літературні джерела (книги, журнали, наукові збірники тощо).

Результати ознайомлення можуть показати, що:

- проблему вивчено, а отже, подальша робота недоцільна;

- проблему вивчено ще не повністю, деякі питання досліджено

поверхнево і до того ж ти не погоджуєшся з результатами досліджень.

Тож до праці...

Отже, наявні у друкованих джерелах результати з обраної теми не є перешкодою для проведення наукових досліджень.

Наукова робота має включати такі розділи:

  1. Вступ. Загальні положення та обгрунтування вибору теми.

  2. Визначення мети дослідження.

  3. Теоретичні основи дослідження.

  4. Опис експерименту.

  5. Методика аналізу експериментальних результатів. Похибка вимірювання.

  6. Аналіз отриманих результатів. Висновки.

  7. Можливість упровадження. Перспективи використання результатів дослідження.

  8. Висновки.

  9. Список використаної літератури.

Під час написання вступу науково-дослідницької роботи рекомендується

викласти відомі з літературних джерел і власні міркування щодо обгрунтування вибору теми дослідження, вказати тинденції та загальні положення у дослідженнях даного напряму, тобто показати доцільність запланованого дослідження.

Ця частина включає в себе інформацію, яка визначає мету роботи, а тому для якісного виконання експерименту (дослідження) треба коректно й чітко визначити мету дослідження і сформулювати її в тексті науково-дослідницької роботи. Мета може бути сформульована як у вступній частині роботи, так і в результаті аналізу (після аналізу) літературних джерел з вибраної тематики.

Як правило, мету дослідження вже закладено в самій назві обраної для дослідження теми. Цілі досліджень можуть бути найрізноманітнішими і спрямованими, зокрема, на:

- виявлення зв'язків між певними явищами;

- з'ясування залежностей чи закономірностей, які існують між

величинами;

- розкриття можливостей удосконалення процесів, технологій тощо.

Після представлення теоретичного обгрунтування експерименту слід перейти до його опису, вказавши експериментальні установки, на яких здійснено дослідження, а також похибки вимірювання. Потім описати технологію експерименту, тобто, можливо, процес виготовлення об'єктів дослідження, складність і особливість процесів, методику вимірювання та отримані закономірності.

Методика аналізу експериментальних результатів носить традиційний характер. Вона включає в себе порівняння змін, що спостерігалися дослідником, з відомими стандартними величинами, станами системи. Дослідник має зафіксувати будь-які відхилення в системі об'єкта і пояснити причини відхилень.

Портфель учня
© ruh.znaimo.com.ua
При копіюванні вкажіть посилання.
звернутися до адміністрації