Реферат на тему: “ Олександр Олесь”

Скачати
Документи

Реферат на тему:

Олександр Олесь”




О. Олесь літературний псевдонім Олександра Ивановича Кандиби народився 5 гридня 1878р. в містечку Білопілля на Сумщині По батьківський лінії його рід походив з чумаків по материнский з кріпаків . Батько Иван Федорович працював на рибних промыслах в Астрахани де й утопився у Возлі коли Сашкові виповнилося 11 р.І залишилась його мати Олександра Василівна , « з трьома дітьми і зтрьома карбованцями в кишені ». Як могла, прихиляла до дітей небо виховуючи у любові і добрі . В чотири роки Сашко уже вмів читать і незабаром перед ним почала відкриватися чарівна поезия Шевченкового « Кобзаря» . І рідному містечку навчався в початковій школі потім у двокласному училищі . Пятнадцятилитним юнаком Сашко вирушив з дому вступив до хліборобськоі школи у містечку Дергачі неподалік від Харькова. Навчався у хліборобській школі починає видавати рукописный журнал «Комета» , в якому друкує свої вірші писані російською та українською мовами. В одному з віршів цієї пори (« Моє благання» 1897р.). На жаль після хліборобської школи Олександр не мав права поступать до університету . І розуміючи це ,він ,ще навчаючись у школі , студією слов, янської мови - болгарську, сербську , польську . Ставши вільним слухачем агрономічного відділення Київського політехнічного інституту незабаром через матеріальні нестатки залишає його 1903р. вступає до Харківського ветеринарного інституту. Визначальним фактом у його житті стала поїздка на відкриття пам , ятника І.П. Котляревському в Полтаві . Незабутні пам , ятники в душі молодого поета залишаються від зустрічей з Б. Грінченком , В. Семійлинком , М. Коцюбинским , Л. Українкою. Тут він передає до збірника « Багаття » , що виходив в Одесі свої вірші . Передреволюційні події 1905р. поет сприймає як необхідний процес оновленя, створює зкличні бойові пісні. Його настроями пояснюється зроблені поетами переклади з російської «Марсельєзи» ( Над залитою кров , ю землею») « Варшавянки» ( «Хмари зловіщ нависли над нами …») «Сміло у ногу рушайте ». Спад революції викликав у душі поета розчарування, відчуття руїни мрій 1906р. влітку, поет їде в Крим разом зі своею мойбутньою дружиною, студенткою Бестужівських курсів Вірую Сватською та її сестрою Ольгою. Тут він укладає свою першу книгу «З журбою радість обнялась» . Книга мала великий резонанс, багато схвальних оцінок. Наприклад М. Зеров писав : « Олесю не довелося завоювати своєї поетичної слави « . Перша поетична збірка Олеся представляла його як ніжного лікаря і в одночас як поета високого громадянського звучання . У ній ніжні молитви закоханості у красу природи, романтичного – радісносприяття світу, в якому хочется жити, творити, любити. Революційне піднесення в 1905р. сприймається поетом як активний спротив силам зла, поневолення, а відтак журби у всезагальному значенні цього слова. І він велично співоє поетичний гімн у віршах «Ми не кинемо зброї своєї»… «З військом за волю боролися ми» , « Три менти » , « Жалібна пісня ». Глибоко символічного знання набуває вірщ « Айстри ». 1905р. якщо розглядати його в контексті суспільно - політичнитх подій . Квіти , як люди , чекали змін , « рожевого ранку » , мріяли , «про сонячні дн і» їм уявлявся прекрасный світ , « де вічна весна ». Переживаючи поразку революції , сприймаючи реакцію як метод витравлення зі свідомості народів будь – якого прагнення до волі , Олесь гутує нову збірку , презначення якої фокусує уже в самій назві : « Будь мечем моїм ». Він каже , що його слово рідне , але в ньому так багато музики і світла . І для ворога вона має стати , як меч , а для рідного краєм сонця . Проте під задумою автора назвою збірка не вийшла заборонила цензура; отже , друга книга побачила світ 1909р. як «Позія» у Санк – Петербурзі . Відновлено назву було лише при переведенні 1918р. Друга і третя 1911р. збірки засвідчили, як глибоко переживає Олесь суспільні катаклізми , як болить йому народна доля . Наступними виданнями були « Драматичні спади. Книга четвертого столяття» 1914р. « Поезія . Книга пятого століття » 1917р. шостій підготовленній до друку збірці не судилося побачити світ.

Прагучи ідеальної гармонії між формою і змістом , сподіваючи глибокий ліризм , символізм в поезії , єдність музики й слова , звуків і барв , Олександер перебуває у пошуках , притаманних новоромантиках і символістам прекметно , що поет, складаючи вірші , програвав її арфі , лірі чи кобзі , маючи хист до музичного мистецтва . О. Олесь недає вняткового значення утвердження рідної мови з метою уникненню бездуховності . А це можливо лише за умов вільного розвитку суспільства . Олесь сприймає ідею федеративного устрою як « весну народів » , хоча він розуміє , яка хитка спільна ситуація , ускладнена боротьбою різних політичних сил і рухів . Водночас він знаходить у собі сили гутувати до друку шосту збірку поезій «На хвилях » що мала побачити світ на початку 1919р. Однак на Україну поет не повернувся , хоча усім серцем він завжди був з рідною землею . Настольгічні мотиви присутні у всій його поєзії , писаній на його чужині ( збірка «Чужиною» 1919р.) звертаючись до історичної пам'яті свого народу , до переказів з давньорускої історії , поет пише добірку віршів « Менуле України в піснях . Княжні часи » (1920р.) 1912р. у Відні друкує збірку сатиричних поезій « Перезва » під псевдонімом В. Валентін ( український письменник який згодом емігрує з Західної Украіїни в радіанську Україну і буде розстріляний енквідистами ) . У1919р. – 1922р. разом з Антоном Крушельницьким та іншими земляками збирає кошти на допомогу голодуючим в Україні . Моторошні події 1921р. – 1923р. поет зобразив у циклі “ Голод ” що , увійшов у збірку “ Кому повім печаль мою” у циклі віршах поет створює алегоричний образ всепожираючого голоду , котрий усе з’їв на своєму шляху “ вівцю, як хліб шмат , ковтав , дітей малих з’їдав з кістками , не обминав дерево і трав “ .

Цим циклом , як і П. Тичина , Олесь сказав своє слово про “ гуманістичні ” устремління на Україні нової , радіанської влади в 1921р. – 1923р. викрив її істинне піклування про народ . Тривожні повідомлення з України глибоким болем дивуються в душі Олеся : розстріл поета Г. Чуприни, арешт синів Антона Крушельницького , Івана й Тараса , котрі, як тільки перебрались із Галичини в радянську Україну , були звинуваченні в тероризмі й антирадянської діяльності. Під враженням цих подій О.Олесь пише драму “Земля обітована “ 1935р., чим одним із першим в українській літературі розкривається суть сталінської політики .

Крім поезії , драматичних творів , у творчій спадщині митця прозові публіцистичні твори , переклади з російської , білоруської , польської , сербської , болгарської , німецької , англійської , арабської мов , публіцистичні та літературно – критичні статті .

Останній свій час Олесь зустрів у Парижі . Стан журби і самотності поглибився трагічною звісткою про загибель сина Ольга Ольжича .

А 22 липня 1944р. не стало Олександра Олеся . Його поховали на Ольшанському цвинтарі у Парижі.
Портфель учня
© ruh.znaimo.com.ua
При копіюванні вкажіть посилання.
звернутися до адміністрації