Програми гуртків природничо-біологічного напрямку

Скачати
Програма
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   23
Програми гуртків

природничо-біологічного напрямку


Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

(Лист Міністерства освіти і науки України № 1/11 – 5131 від 09.12.2003 р.)


З М І С Т

  1. Програма гуртка юних генетиків-селекціонерів (Пінчук М.О.)

  2. Програма гуртка юних квітникарів-аранжувальників (Манорик Л.П.)

  3. Програма гуртка юних агрохіміків (Пінчук М.О.)

  4. Програма гуртка юних картоплярів (Тетюра В.Х.)

  5. Програма гуртка “Саду мого дивосвіт” (Трегубова Л.А.)

  6. Програма гуртка “Юні мікологи” (Крамаренко Л.В.)

  7. Програма гуртка юних бджолярів (Пінчук М.О.)

  8. Програма гуртка юних генетиків (Дикий Є.О.)

  9. Програма гуртка юних біохіміків (Дикий Є.О.)

  10. Програма гуртка біоіндикації (Карєва М.О.)

  11. Програма гуртка експериментальної мікробіології (Карєва М.О.)

  12. Програма гуртка юних валеологів (Чіп Л.В., Ломака Ю.М., Команєва О.О., Язловецький В.С.)

  13. Програма гуртка “Основи сучасних комп’ютерних знань та інформаційних технологій” (Комендантов В.Ф.)

  14. Програма гуртка “Юні друзі природи” (Тараненко В.І., Павлівська С.М., Радченко Т.Д.)

  15. Програма гуртка “Основи екологічних знань” (Шмалей С.В., Щербина Т.І., Русіна Л.Ю.)

  16. Програма гуртка “Юні екологи” (Радченко Т.Д.)

  17. Програма гуртка “Юні ботаніки” (Морозюк С.С., Тараненко В.І.)

  18. Програма гуртка “Юні лісівники-дендрологи” (Бойко Є.О.)

  19. Програма гуртка “Юні рослинники” (Тетюра В.Х.)

  20. Програма гуртка “Юні квітникарі” (Матієнко Л.О.)

  21. Програма гуртка “Юні знавці лікарських рослин” (Козленко В.П.)

  22. Програма гуртка “Юні фізіологи рослин” (Драган О.А.)

  23. Програма гуртка “Юний ентомолог” (Нікітенко А.Г.)

  24. Програма гуртка “Любителі домашніх тварин” (Русан Г.Л.)

  25. Програма гуртка “Екологічна біохімія” (Назаренко В.І.)

  26. Програма гуртка “Основи біології” (Адріанов В.Л.)

  27. Програма гуртка “Біологія людини” (Тукаленко Є.В.)



ПЕРЕДМОВА

Концепція 12-річної освіти пе6редбачає оновлення й удосконалення змісту освіти і технологій навчання. Сучасне суспільство потребує підготовки фахівців із широким кругозором, творчим мисленням, практичним складом розуму, здатних забезпечити високий рівень розвитку виробництва і побудувати екологічно стабільне суспільство. Надзвичайно важлива роль у формуванні нової генерації української творчої еліти належить позашкільним навчальним закладам як невід’ємній складовій системи неперервної освіти. Необхідність інтеграції освітньої діяльності загальноосвітніх шкіл і профільних позашкільних навчальних закладів (зокрема, еколого – натуралістичних центрів, станцій юних натуралістів) зумовлена не лише соціальним замовленням на підготовку висококваліфікованих спеціалістів і стрімким розвитком біологічної науки, а й змінами, що відбулися у змісті та структурі шкільних програм. Це спрямованість на виховання особистості, яка сприймає життя як найвищу цінність, формування основ здорового способу життя, екологічної культури та національної самосвідомості, а також розвиток індивідуальних якостей особистості, котра за своєю природою схильна до того чи іншого виду діяльності. Позашкільні навчальні заклади співпрацюють із загальноосвітніми школами і з метою професійного самовизначення учнів.

Враховуючи вказані зміни, педагоги позашкільної освіти розробили комплексні програми еколого – натуралістичного профілю для гуртків за такими основними напрямами, як біологія, екологія, сільське господарство, народознавство (народні ремесла). На заняттях цих гуртків учні, отримують ґрунтовні знання з предмета, яким вони цікавляться (адже в шкільній програмі скорочено години на вивчення окремих тем), набувають практичних умінь і навичок роботи з лабораторним і польовим обладнанням. Досліди, що виконуються гуртківцями, мають чітке навчально – виховне, виробниче і наукове спрямування. Передбачається і самостійна робота учнів з літературними джерелами, екскурсії на природу, до музеїв, на виставки, до промислових і сільськогосподарських підприємств, науково – дослідних установ, виготовлення наочних посібників, написання і захист рефератів, виконання дослідницьких робіт, участь у науково – практичних конференціях, тематичних вечорах і святах, демонстрація на виставках власноруч виготовлених виробів, робота на екологічній стежині. Все це має забезпечити всебічний гармонійний розвиток особистості, яка неодмінно знайде свій шлях у нашому багатогранному і водночас швидкоплинному житті.


В.В. Вербицький, директор Національного

еколого – натуралістичного центру

учнівської молоді, доктор педагогічних наук


Сутність, концептуальні підходи,

принципи, критерії відбору

та побудови змісту навчальних програм


МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ


Навчальні програми цього збірника мають уніфіковану структуру: кожна з них складається з короткої передмови, власне навчального матеріалу, орієнтовної сітки погодинного планування, прогнозованого результату і методів його діагностики після закінчення реалізації програми, переліку основних знань, які мають здобути учні, та понятійно – термінологічного апарату програми, сформованих умінь і навичок, списку літератури для учнів і педагогів.

У процесі розробки і структурування змісту навчальних програм, які увійшли до збірника, було враховано ряд положень, а саме:

У процесі розроблення змісту навчальних про­грам було враховано п'ять концептуальних поло­жень. Сутність першого полягає в інтегруванні навчального матеріалу, в якому найбільш адек­ватно відображено ідею формування цілісного уявлення учнів про навколишнє середовище, а отже, ідею ефективного формування їхнього наукового світогляду.

Враховуючи мету освіти учнів у позашкільно­му навчальному закладі, структурування змісту навчальних програм здійснювалось з позиції диференціації. Саме такий підхід є найбільш пер­спективним у поглибленому (особливо в процесі організації самостійної навчально-пізнавальної та дослідницької діяльності чи конкретної приро­доохоронної роботи) вивченні учнями навчального матеріалу чи самостійного дослідження і охорони певних об'єктів і явищ навколишнього середо­вища.

Інтегрування знань школярів з різноманітних напрямів природничої науки і, зокрема, екологіч­ного змісту, поряд з їх глибокою диференціацією та узагальненням у навчально - виховному процесі позашкільного навчального закладу, має забезпе­чити формування теоретичних основ функціону­вання біосфери, розуміння таких важливих категорій, як цілісність, стабільність і виснаження біосфери, обмеженість життєвого простору, роль і місце людини в ньому, вплив діяльності людини у довкіллі на його стан, що зрештою забезпечує сприятливі умови формування екологічної культури особистості.

Між тим педагогу позашкільного навчального закладу необхідно пам'ятати, що інтегрування знань екологічного змісту окремого навчального предмета чи сукупності предметів на принципах науковості, системності, наступності та послідовності хоча і домінує в навчально-виховному про­цесі, однак не може забезпечити у повному обсязі афективне формування інтелектуальної, ціннісно-мотиваційної та діяльнісно-практичної сфери особистості як складових її екологічної культури. Обов'язковим є застосування міжпредметного підходу в конструюванні змісту навчального та виховного матеріалу, що дає можливість об'єднати навчальні предмети в уніфіковану навчально-виховну систему, завдяки чому долається розрив між природничими і гуманітарними циклами навчальних предметів - з одного боку, набагато послідовнішим застосуванням знань про природу в процесі вивчення соціальних явищ, а з іншого - гуманізацією змісту природознавчих і соціальних предметів. Таким чином, кінцевою метою застосу­вання здобутих учнями знань екологічного змісту має стати формування та розвиток емоційно-ціннісних орієнтацій, а відповідно і мотивів та вмінь приймати особистісно обґрунтовані рішення з вивчення й охорони природи.

Отже, не менш значущими, ніж знання, вміння та практичні навички, формування яких передба­чено нами у змісті навчальних програм, ми трактуємо необхідність формування ціннісних орієнтацій, котрі визначають позицію і критичне став­лення особистості не лише до діяльності інших людей у довкіллі, а й до своєї особистої, тим самим змушуючи учня сприймати і переживати еколо­гічні проблеми як свої особисті, обстоювати власну позицію щодо охорони довкілля.

Четвертим концептуальним положенням у конструюванні змісту навчальних програм є інди­відуалізація навчально-виховного процесу, основними засадами якого є особистісні замовлення, інтереси й освітні запити дітей та їхніх батьків, обов'язкова спрямованість конкретної педагогіч­ної дії на кожну особистість учнівського колекти­ву, включення її в систему навчальних, виховних, суспільно корисних і широких комунікативних зв'язків як по горизонталі (між ровесниками, членами гуртка чи секції), так і по вертикалі (між ровесниками і педагогами, молодшими і старши­ми учнями та батьками).

П'ятим концептуальним положенням у побу­дові змісту навчальних програм було врахування діяльнісного підходу, сутність якого полягає в необмежених можливостях навчально-виховного процесу позашкільного навчального закладу, на відміну від загальноосвітньої школи, з реалізації на практиці здобутих учнями знань, задіяння сформованих умінь і навичок у конкретній жит­тєвій ситуації. Саме практичним умінням та на­вичкам з вивчення й охорони природи, а отже, на­вичкам прийняття екологічно доцільних рішень щодо особистої поведінки в довкіллі, відведено центральне місце у змісті навчальних програм. За такого підходу навчальний зміст розглядається як педагогічне втілення, тобто як модель соціального замовлення і як вимоги суспільства, в яких кон­центруються світові тенденції розвитку і станов­лення особистості з високим рівнем знань, умінь і практичних навичок з вивчення й охорони довкілля. Наступним його завданням є формуван­ня наукового світогляду, високої духовності і моральних якостей особистості, сприяння про­фесійній орієнтації та самореалізації у складному багатогранному соціокультурному середовищі.

Зміст навчальних програм побудований на низці принципів, провідним з-поміж яких є принцип відповідності змісту навчального матеріалу піковим особливостям учнів на всіх етапах навчан­ня. Цей принцип передбачає включення до змісту навчальних програм, окрім традиційних знань і вмінь, засвоєння яких забезпечує загальноосвітня школа, комплексу поглиблених знань про ціліс­ність і комплексність навколишнього середовища; розгляд соціальних і екологічних проблем на глобальному, регіональному, національному та краєзнавчому рівнях, а також спрямування процесу навчання на здійснення виховної та розвивальної його функцій.

Наступним є принцип структурної єдності, який забезпечує логічну єдність змісту знань учнів на всіх етапах і рівнях їхнього навчання у загальноосвітній школі та в позашкільному на­вчальному закладі. Сутність його становлять загальнодидактичні принципи навчання: науко­вості, системності, наступності, цілісності і прак­тичної спрямованості на конкретну екологічно доцільну діяльність особистості в довкіллі.

Важливе місце в побудові змісту навчальних програм відведено принципу антропоцентризму в розкритті соціально-екологічних проблем, завдяки чому досягається високий рівень конкрети­зації здобутих учнями знань, умінь і практичних навичок, що безпосередньо чи опосередковано впливає на їхній емоційно-психологічний стан та ступінь і напрям формування особистісного став­лення до оточуючого світу.

Уперше в побудові змісту навчальних програм для позашкільних навчальних закладів у повному обсязі застосовано принцип прогностичності, який, по суті, передбачає врахування не тільки сутності можливих етапів, рівнів і обсягів здобу­тих учнями знань, а й насамперед мети та голов­них напрямів реалізації навчального змісту у всіх деталях, послідовності конкретних операцій ви­кладання навчального матеріалу та уміння впроваджувати конкретну природоохоронну роботу в довкілля.

Враховуючи сутність визначених вище прин­ципів побудови змісту навчальних програм, завжди виникатиме проблема з визначенням, відбором і структуруванням навчального ма­теріалу. Для полегшення роботи педагогів позашкільного навчального закладу розроблено ком­плекс критеріїв відбору навчального матеріалу, а саме критерій відображення у змісті навчальних програм цілісності навколишнього середовища. В його основу покладено системно-структурний аналіз і експертну оцінку навчального матеріалу, що дає змогу визначити, чи представлено у змісті навчальних програм всі основні теорії, закони, закономірності та поняття, які розкривають і створюють у свідомості учня цілісне уявлення про навколишнє середовище та місце людини в ньому; чи забезпечується формування та розвиток пізна­вальних інтересів, умінь і навичок самостійної на­вчально-пізнавальної і дослідницької діяльності та конкретної природоохоронної роботи.

Другим критерієм є критерій врахування міжнародних тенденцій і досвіду конструювання

змісту освіти. Застосування цього критерію дало змогу визначити й охарактеризувати у змісті навчальних програм зарубіжний педагогічний досвід побудови змісту навчання.

У відборі навчального матеріалу та розроб­ленні змісту навчальних програм враховувались загальнодидактичні критерії науковості, систем­ності і практичної спрямованості навчального змісту. Їх застосування дозволяє педагогам позашкільного навчального закладу самостійно здійснити експертну оцінку та корегування від­повідно до особистих потреб та умов позашкіль­ного навчального закладу, змісту навчальних програм, дидактичних і методичних матеріалів; визначити доцільність і педагогічну ефективність форм і методик практичного втілення здобутих учнями знань і вмінь у вивченні й охороні довкілля. Власне останнє вимагає формування в особис­тості, поряд зі знаннями, певних моральних норм у ставленні до природи, тому критерій формуван­ня ціннісних орієнтацій і мотивів екологічно доцільної діяльності у змісті навчальних програм є в цьому аспекті домінуючим.

Педагогам позашкільного навчального закла­ду важливо пам'ятати про критерій відповідності змісту екологічної освіти віковим можливостям учнів, врахування якого дає можливість підвищи­ти ступінь доступності та педагогічної ефектив­ності сприйняття учнями навчального матеріалу на кожному з етапів його засвоєння.

З огляду на специфіку навчально-виховного процесу позашкільного навчального закладу зміст навчальних програм будувався з їх урахуванням критерію відповідності обсягів змісту та часу на його реалізацію реальним можливостям поза­шкільного навчального закладу. Застосування цього критерію дало змогу також визначити спів­відношення складності змісту навчальних про­грам і наявних матеріально-технічних можливос­тей позашкільного закладу з його реалізації.

Важливим критерієм відбору та побудови змісту навчальних програм був критерій цілісного відображення в їх змісті завдань, напрямів і умов формування екологічної культури особистості. За допомогою цього критерію здійснювалась основна експертна оцінка змісту освіти учнів, відображеного в навчальних програмах, дидактичних та інструктивно-методичних матеріалах позашкіль­ного навчального закладу. Такий зміст має забез­печувати формування в учнів переконаності у справедливості екологічних ідеалів, готовності обстоювати їх у конкретній практичній діяль­ності, сприяти формуванню особистої екологічно доцільної поведінки в довкіллі, яка спрямована на попередження руйнування краси природи, без­думного знищення живого, що в кінцевому рахунку є показником не тільки екологічної, а й громадянської зрілості.

У процесі розроблення навчальних програм бу­ло виділено шість основних підсистем знань учнів, що тією чи іншою мірою мають бути враховані в їх змісті:

пізнавальна - про цілісність навколишнього середовища, теорії, закони і закономірності засвоєння якої забезпечує формування наукового світогляду особистості на всіх етапах її навчання та розкриває комплексність і взаємозв'язок у сис­темі «людина - суспільство - природа»;

оцінювальна - про незаперечну цінність при­роди, місце і значення людини в довкіллі та харак­тер і ступінь її антропогенного впливу на нього, що має забезпечувати ефективне формування мораль­но-етичного компонента свідомості особистості та моральної особистісної відповідальності за прий­няті і здійснені нею рішення;

нормативно-правова - про правові основи взаємовідносин як окремої людини, так і суспільства в цілому з навколишнім середовищем, а та­кож правила і норми поведінки в довкіллі;

прогностична - про сутність можливих на­прямів і способів розв'язання екологічних проблем (насамперед на місцевому і регіональному рівнях) та про можливу стратегію особистої приро­доохоронної діяльності в навколишньому середовищі. Тобто такі знання, за нашим трактуванням, дають змогу особистості в її онтогенезі актуалізувати своє особистісне ставлення до суто екологічних чи соціально-економічних і технічних проблем довкілля, визначати результативність відповідної природоохоронної діяльності на кож­ному з етапів її розв'язання, відповідність такої діяльності нормам моралі;

діяльнісна про можливі напрями й етапи: розв'язання наукових, соціальних, екологічних проблем і навіть вирішення навчальних завдань; здійснення спостережень і досліджень стану окре­мих природних об'єктів, екосистем чи природи загалом;

комунікативна - про основні правила пове­дінки та способи: спілкування як в одновіковому, так і в різновіковому учнівському колективі; спільного вирішення навчально-практичних за­вдань з вивчення й охорони природи, подолання непорозумінь, конфліктних ситуацій, вироблення та слідування особистій чи колективній думці, позиції, рішенню.

Завершуючи короткий аналіз методичного апарату навчальних програм, які ввійшли до збірника, необхідно вказати на певні рівні реалізації їхнього змісту. У межах першого здійснюється ефективне формування логічно побудованої системи аксіологічних знань за умови пріоритету розвитку навчально-пізнавальної діяльності учнів. У сукупності ці знання (теоре­тичний аспект) спрямовані на пізнання й усвідо­млення школярами законів функціонування на­вколишнього середовища і формуються в процесі логічного та послідовного поєднання історичних, філософських, природознавчих, суспільствознав­чих і соціальних аспектів знань про взаємозв'язки і взаємозалежності в системі «природа-люди­на-суспільство»; а за своєю сутністю вони ієрар­хічно впорядковані в певну систему від пізнання законів і закономірностей функціонування неве­ликих біоценозів (біоценозний рівень) до більш складних екосистем, які функціонують на певних ділянках земної поверхні (біогеоценозний рівень) і як результат усвідомлення структури, функціону­вання та енергетики біосфери, включаючи місце планети Земля в космічному просторі та його вплив на біосферу планети (біосферний рівень). Обов'язковою умовою в процесі структурування такої системи знань є врахування вікових можли­востей, рівня вже здобутих загальнонаукових знань і сформованих умінь і навичок учнів у про­цесі навчання в загальноосвітній школі чи в гурт­ках позашкільних закладів. Це, по суті, має забез­печити ефективне усвідомлення ними наявних взаємозв'язків між живою і неживою природою, місця людини та значення її діяльності в довкіллі, а також сприяти формуванню гуманістичних іде­алів особистості та переконаності в необхідності шанобливого ставлення до природи.

Таким чином, методичні рекомендації до збірника навчальних програм і власне їх зміст може бути застосований творчо працюючими педагогами для розроблення особистих навчаль­них, дидактичних та інструктивно-методичних матеріалів, де буде враховано відповідність їх змісту віковим можливостям учнів, умови по­зашкільного навчального закладу з реалізації змісту освіти, його спрямованість на розвиток інтелектуального, духовного і фізичного потенціалу особистості з високою екологічною куль­турою.

Григорій Петрович Пустовіт, учений секретар, Відділення теорії та історії педагогіки АПН України, доктор педагогічних наук, професор

Портфель учня
© ruh.znaimo.com.ua
При копіюванні вкажіть посилання.
звернутися до адміністрації