Інформатика як наука і як навчальний предмет в школі

Скачати
Документи
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

  1. Інформатика як наука і як навчальний предмет в школі. Комп’ютерна грамотність та інформаційна культура. Педагогічні функції шкільного курсу інформатики (ШКІ). Особливості ШКІ. Цілі навчання інформатики в школі. Задачі навчання інформатики – в школі. Структура ШКІ.

. Інформатика як наука і як навчальний предмет в школі

Інформатика — комплексна наукова й інженерна дисципліна:

у/ Інформатика — динамічна наука, що інтенсивно розвивається та суттєво впливає на розвиток інших наук і технологій. Вона перетворю­ється із суто технічної на фундаментальну суспільнозначущу науку

Курс інформатики розпочали викладати у масовій школі в 1985 р. Причинами його введення стали:

/ Информатика як навчальний предмет — це педагогічно адаптована і предметно специфікована система знань:

Дидактичне опрацювання — це вибір, розташування і концентрація навчального матеріалу, дидактичне спрощення, дидактична система­тизація, форми подання змісту навчання та ін.

Програмне забезпечення шкільного предмета інформатики підтри­мує інформаційну, управляючу і навчальну системи середньої школи,

включає в себе програмістські засоби для проектування і відтворення таких систем, що орієнтовані на школярів і вчителів.

У галузі технічного забезпечення методика навчання інформатики в школі має за мету економічно обґрунтувати вибір технічних засобів для супроводу навчально-виховного процесу в школі; визначити пара­метри обладнання типових шкільних кабінетів інформатики; вивчити шляхи ефективного використання серійних засобів і оригінальних роз­робок, орієнтованих на середню школу.

Навчально-методичне забезпечення шкільного курсу інформатики включає навчальні програми, методичні посібники, підручники зі шкільного курсу інформатики, програмні засоби для підтримки на-вчально-пізнавальної діяльності при навчанні інформатики, а також інших шкільних предметів, на яких можна випробувати методологіч­ний вплив інформатики, і для курсів, при викладанні яких планується використання засобів інформатики.

Комп'ютерна грамотність та її складові

Сучасні цілі навчання інформатики визначаються необхідністю формування основ інформаційної культури учнів, передумовою якої є комп 'ютерна грамотність.


Розглянемо перелік і зміст компонентів, що створюють досить стійке ідро поняття комп'ютерна грамотність у сучасному його тлумаченні.

  1. Поняття алгоритму. Розуміння сутності поняття алгоритму є Основною складовою комп'ютерної грамотності. Істотне значення має розуміння таких властивостей алгоритмів як формальність, дискрет­нії н., зрозумілість, визначеність, масовість, результативність.

  2. Поняття мови. Формулювання будь-якого алгоритму передбачає ІИКОристання мови, якою його описують. У зв'язку з цим поняття ал­горитму перебуває в нерозривному зв'язку з поняттям мови як системи ЇІСобів подання алгоритму. Вибір мови в кожному конкретному випад­ку визначається галуззю застосування алгоритму та специфікою систе­ми операцій, які здатен здійснити виконавець. Дотримання вимог рете­льного враховування можливостей конкретних виконавців алгоритмів Становить обов'язковий компонент комп'ютерної грамотності.

  3. Рівень формалізації. Поняття рівня формалізації подання алго­ритму нерозривно пов'язане з поняттям мови. Якщо для реалізації алгоритму передбачається використання автомату, зокрема комп'юте­ра, то опис алгоритму підпорядковується точним формальним прави­лам, а сама мова, що використовується при цьому, повинна бути фор­малізованою. Рівні формалізації подання алгоритмів, що застосовують­ся на практиці, можуть варіюватися в досить широкому діапазоні: від рівня повної відсутності формалізації до рівня «абсолютної» формалі­зації. Вміння працювати з мовами різних рівнів формалізації є істотним компонентом комп'ютерної грамотності.

  4. Принцип дискретності. Побудовою алгоритму передбачається ниділення чіткої і цілеспрямованої послідовності допустимих операцій, никонання яких приводить до необхідного результату. У різних мовах такі точні дискретні етапи алгоритму подаються різними засобами. У словесних поданнях алгоритму (природною мовою) — це окремі про­позиції, вказівки, пункти, в мові графічних схем — це окремі графічні зображення підзадач головної задачі, в об'єктній мові ЕОМ — це окре­мі команди, в мові програмування високого рівня — це оператори (команди)і блоки.

Принцип блочності. Тут ідеться про вміння розчленовувати складну задачу на простіші складові. Так доводиться діяти завжди, коли задача виявляється занадто складною для того, щоб опис алго ритму її розв'язування потрібною мовою можна було подати відразу. У| цьому випадку задачу поділяють на підзадачі — інформаційно зам­кнуті частини (блоки), яким надається самостійне значення. Після І складання первинної схеми, що зв'язує окремі частини задачі в єдине 1 ціле, проводиться робота щодо деталізації окремих блоків. Кожний з цих блоків, у свою чергу, може бути деталізований за описаним вище 1

принципом.

  1. Принцип розгалуження. Принцип алгоритмічної повноти мови, що використовується для подання алгоритмів, повинен забезпечувати можливість реалізації логічних ситуацій, тобто ситуацій, що передба- | чають прийняття рішень відповідно до певних умов. Організація таких І алгоритмів потребує вмілого використання описів таких операцій роз-1 галуження. Істотними компонентами комп'ютерної грамотності є усвіИ домлення того, що: а) опис повинен передбачати всі можливі варіанти 1 початкових даних і для кожної їх комбінації бути результативним;! б) для конкретних значень початкових даних виконання алгоритму І завжди проходить тільки по одному з можливих шляхів, який визнана- ] ється конкретними умовами.

Інформаційна культура може розглядатися як складова частина за­гальної культури, орієнтована на інформаційне забезпечення людської діяльності. Інформаційна культура відображає досягнуті рівні організа­ції інформаційних процесів та ефективності створення, збирання, зберігання, опрацювання, подання і використання інформації, що за­безпечують цілісне бачення світу, його моделювання, передбачення результатів рішень, які приймаються людиною.

Основні компоненти інформаційної культури:

  1. Розуміння сутності інформації та інформаційних процесів, їх ро­лі в пізнанні навколишньої дійсності та творчої діяльності людини, в управлінні технічними і соціальними процесами, в забезпеченні зв'яз­ку живого із зовнішнім оточенням.

  2. Розуміння проблем подання, оцінювання і вимірювання інформа­ції, її сприймання і розуміння сутності формалізації суджень, зв'язку між змістом та формою, ролі інформаційного моделювання в сучасній інформаційній технології.

Вивчення питань опрацювання інформації та її сутності потребує необхідності засвоєння понять: знака, символу, алфавіту, мови, письма, носія інформації, повідомлення, каналу зв'язку (з'ясування зв'язку між повідомленнями та інформацією).

ІІри цьому важливо знати, що немає остаточної відповіді на питан­ня про те, що таке інформація. Тому необхідно діалектично підходити до питання про кількість інформації, враховуючи взаємозв'язок і вза­ємоперетворення інформації і шуму, суб'єктивний характер цінності інформації, принципову неможливість універсальної оцінки кількості інформації. Доцільним є ознайомлення із синтаксичним і семантичним підходами до вимірювання інформації, а також з обмеженістю цих підходів.

  1. Розуміння сутності неформалізованих, творчих компонент мислення.

  2. Уміння добирати і формулювати мету, здійснювати постановку іидач, висувати гіпотези, будувати інформаційні моделі досліджуваних ■роцесів і явищ, аналізувати їх за допомогою засобів ІКТН та інтер­претувати отримані результати, систематизувати факти, осмислювати і формулювати висновки, узагальнювати спостереження, передбачати наслідки рішень, що приймаються, дій щодо їх реалізації, та вміти їх оцінювати.

  3. Уміння добирати послідовність операцій і дій у професійній ді­яльності, розробляти програму спостереження, досліду, експерименту.

  4. Володіння знаряддєвими застосуваннями комп'ютера, системами опрацювання текстової, числової і графічної інформації, баз даних і знань, предметно-орієнтованими прикладними системами, системами телекомунікацій.

  5. Розуміння сутності штучного інтелекту.

Для аналізу досліджуваних процесів і явищ важливим є вміння розумно використовувати сучасні інформаційні технології (бази даних, бази знань,


Цілі навчання інформатики в школі.

Цілі навчання інформатики в середніх навчальних закладах окресле­ні в Державному освітньому стандарті з освітньої галузі «Інформати­ка». Вони визначають очікувані результати навчальних досягнень уч­нів в оволодінні знаннями з інформатики за період навчання в серед. н. з.

Цілі навчання інформатики визначаються, виходячи із загальних Цілей навчання і виховання в сучасній середній загальноосвітній і професійній школі, а також з особливостей інформатики як науки, її ролі і місця в системі наук, у житті сучасного суспільства.

Загальні цілі навчання інформатики в школі (в основі своїй як трі­ада основних цілей, що залишаються незмінними) при накладанні на реальну навчальну сферу трансформуються в конкретні цілі, які ви­значаються специфічними особливостями науки інформатики, її міс­цем серед інших наук і тією роллю, яку вона відіграє у суспільстві на сучасному етапі розвитку. Визначення конкретних цілей навчання предмета — найскладніше стратегічне завдання, що грунтується на загальній дидактиці (багато положень якої за сучасних умов розвитку суспільства потребують уточнень).

Завдання курсу інформатики:

• ознайомити учнів з такими поняттями як система, інформація, модель, алгоритм, їх роллю у формуванні сучасної інформаційної картини світу;

• розкрити загальні закономірності інформаційних процесів у при­роді, суспільстві, технічних системах;

• ознайомити учнів з принципами формалізації суджень, структурування інформації, сформувати вміння будувати інформаційні моделі об'єктів і систем, які вивчаються;

• розвивати синтетичне і аналітичне мислення;

• сформувати вміння організовувати пошук інформації, яка необ­хідна для розв'язування поставленої задачі, за допомогою фіксо­ваного набору засобів;

• сформувати навички пошуку, опрацювання, зберігання, переда­вання інформації за допомогою сучасних комп'ютерних техноло­гій для розв'язування навчальних задач і для майбутньої профе­сійної діяльності;

• сформувати потребу використання засобів комп'ютерної техніки, тобто сформувати звичку своєчасно вдаватися до використання комп'ютера під час розв'язування задач з будь-якої предметної галузі, яка базується на свідомому володінні інформаційними технологіями і технічних навичках використання комп'ютера. Шкільний курс інформатики повинен формувати в учнів: 1) навички грамотної постановки задач, які виникають у практичній діяльності, для їх розв'язування за допомогою комп'ютера; 2) навички формалізованого опису поставлених задач, елементарні знання про методи моделювання і вміння будувати прості Інфо­рмаційні моделі поставлених задач;

3) знання основних прикладних програм загального та навчального призначення та їх використання в своїй навчальній і практичній діяльності;

4) навички кваліфікованого використання основних типів сучасних інформаційних систем і пакетів прикладних програм загального і спеціального призначення для розв'язування за їх допомогою практичних задач і розуміння основних принципів, які лежать в основі функціонування цих систем;

5) знання основних алгоритмічних структур і вміння застосовувати ці знання для побудови алгоритмів розв'язування задач за їх інформаційними моделями;

6) уміння грамотно інтерпретувати результати розв'язування прак­тичних задач з використанням комп'ютера і застосовувати ці результати в практичній діяльності;

7) розуміння принципів будови і функціонування комп'ютера та елементарні навички складання програм для комп'ютера за по­будованим алгоритмом.


Педагогічні функції курсу інформатики в школі.

Необхідність вивчення інформатики пов'язана насамперед із загальноосвітніми функціями цього курсу, Його роллю у розв'язанні загальних завдань навчання, виховання і розвитку школярів.

Реалізація світоглядної функції предмета пов'язана з розкриттям ролі інформаційних процесів (пошук., зберігання, передавання, пере­творення) у живій природі, техніці) та ін..

Загальноосвітня функція вивчення інформатики пов'язана з опа­нуванням учнями комплексом знань, умінь і навичок, необхідних для повсякденного життя та майбутньої професійної діяльності, для вивчення на сучасному рівні предметів природничо-математичних та гуманітарних циклів, для продовження вивчення інформатики в будь-якій із форм неперервної освіти.

До загальноосвітніх функцій курсу інформатики як навчального предмета слід віднести і формування навичок використання комп'ютер­ної техніки як специфічного засобу розв'язування навчальних завдань.

Виховна функція навчання інформатики пов'язана, зокрема, з фор­муванням в учнів уміння приймати виважені рішення, нести відпо­відальність за результат їх здійснення, із значною роллю використання Інформаційних технологій у вихованні гармонійно розвинутої осо­бистості.

Задачі навчання інформатики в школі.

Завдання курсу інформатики:

Шкільний курс інформатики повинен формувати в учнів:

1) навички грамотної постановки задач, які виникають у практичній діяльності, для їх розв'язування за допомогою комп'ютера;

2) навички формалізованого опису поставлених задач, елементарнії
знання про методи моделювання і вміння будувати прості інформаційні моделі поставлених задач;

3) знання основних прикладних програм загального та навчального призначення та їх використання в своїй навчальній і практичній діяльності;

4) навички кваліфікованого використання основних типів сучасних інформаційних систем і пакетів прикладних програм загального і спеціального призначення для розв'язування за їх допомогою практичних задач і розуміння основних принципів, які лежать в основі функціонування цих систем;

5) знання основних алгоритмічних структур і вміння застосовувати ці знання для побудови алгоритмів розв'язування задач за їх інформаційними моделями;

6) уміння грамотно інтерпретувати результати розв'язування прак­тичних задач з використанням комп'ютера і застосовувати ці результати в практичній діяльності;

7) розуміння принципів будови і функціонування комп'ютера та
елементарні навички складання програм для комп'ютера за по­
будованим алгоритмом.


Особливості шкільного курсу інформатики

До найістотніших особливостей шкільного курсу інформатики можна віднести:

1. Зміст шкільного курсу інформатики базується на трьох фунда­
ментальних поняттях
сучасної науки: інформація, алгоритм, ЕОМ,
Тим самим, з одного боку, забезпечується зв'язок з наукою інформа­
тикою, з іншого — до певної міри передбачається обов'язковий для
засвоєння учнями рівень знань.

Зміст відображає сукупність нових фундаментальних понять, упер­ше введених до змісту шкільної .освіти.

2. Важливою особливістю шкільного курсу інформатики є його
міжпредметність. Серед шкільних дисциплін іншого такого аналога
не існує. Знання, уміння, навички, які учні здобувають під час вивчен­
ня цього курсу, ілюструються і підкріплюються прикладами з різних
шкільних дисциплін, а також використовуються під час їх вивчення.
Вже в ході вивчення предмета інформатики, а також після закінчення
вивчення курсу набуті знання будуть широко використовуватися кож­
ним школярем на уроках з інших предметів, де отримуватиме природ­
не продовження процес поглиблення знань в галузі інформатики, роз­
ширення сфер застосування комп'ютерів.

Нові фундаментальні знання, привнесені до змісту навчання курсом інформатики: поняття інформації, а також суттєве розширення поняття величини. У курсі інформатики
Портфель учня
© ruh.znaimo.com.ua
При копіюванні вкажіть посилання.
звернутися до адміністрації