Додаток 4 до листа відділу освіти Глибоцької рда

Скачати
Методичні рекомендації
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11
Профільний рівень

Алгебра та початки аналізу

Підручник „Алгебра і початки аналізу. 10 клас" (профільний рівень), автор Нелін Є.П., зберігає і розвиває методичні підходи і принципи, закладені автором в підручниках з алгебри і початків аналізу для одинадцятирічної школи.

Пропонований підручник спрямовано на реалізацію основних положень концепції профільного навчання в старшій школі, на організацію особистісно-орієнтованого навчання математики, на створення умов для диференціації змісту навчання старшокласників, для побудови індивідуальних освітніх програм. Підручник надає можливість кожному учню знаходити своє співвідношення між науковістю матеріалу, що вивчається, і його доступністю. Для цього основний матеріал, який повинні засвоїти учні, структуровано у формі довідкових таблиць на початку параграфа, які містять систематизацію теоретичного матеріалу і способів діяльності з цим матеріалом у формі спеціальних орієнтирів по розв’язуванню завдань. В першу чергу учні повинні засвоїти матеріал, який міститься в таблицях. Тому при поясненні нового матеріалу доцільно використовувати роботу з підручником за відповідними таблицями та рисунками. Усі необхідні пояснення і обґрунтування теж наведені в підручнику, але кожен учень може вибирати свій власний рівень ознайомлення з цими обґрунтуваннями.

У кожному розділі розв’язуванню вправ передує виділення загальних орієнтирів по розв’язуванню завдань. Тому важливою складовою роботи із запропонованим підручником є обговорення вибору відповідних орієнтирів і планів розв’язування задач. Для ознайомлення з основними ідеями розв’язування задач в підручнику наводяться приклади, у яких, крім самого розв’язання, окремо міститься також коментар, що допоможе скласти план розв’язування аналогічного завдання. За умови такої подачі навчального матеріалу коментар, у якому пояснюється розв’язання, не заважає сприйняттю основної ідеї та плану розв’язування завдань певного типу. Це дозволяє учневі, який уже засвоїв спосіб розв’язування, за допомогою наведеного прикладу згадати, як розв’язувати аналогічні завдання, а учневі, якому потрібна консультація з розв’язування, — отримати детальну консультацію, що міститься в коментарі. (Це ж дозволяє учневі, який не був присутнім на уроці, де пояснювався відповідний матеріал, самостійно освоїти його).

З метою закріплення, контролю і самоконтролю засвоєння навчального матеріалу після кожного параграфа запропонована система запитань і вправ. Відповіді на ці запитання і приклади розв’язування аналогічних вправ можна знайти в тексті параграфа. Система вправ підручника подана на трьох рівнях. Задачі середнього рівня позначені символом «°», дещо складніші задачі достатнього рівня подано без позначень, а задачі високого рівня складності позначені символом «*». У підручнику і для багатьох задач поглибленого рівня пропонуються спеціальні орієнтири, які дають можливість опанувати методи їх розв’язування. Відповіді і вказівки до більшості вправ наведено у відповідному розділі. Про походження понять, термінів і символів учень зможете дізнатися, прочитавши «Відомості з історії». У кінці підручника наведено довідковий матеріал з курсу алгебри 7-9 класів та предметний покажчик.

Відзначимо особливості методики навчання розв’язуванню рівнянь і нерівностей, реалізованої в підручнику. Як і в інших підручниках тут детально розглядається розв’язування найпростіших рівнянь і нерівностей кожного виду. Для складніших рівнянь і нерівностей пропонується дворівнева система орієнтирів:

– загальні методи (для розв’язування рівнянь: рівносильні перетворення, використання рівнянь наслідків, використання властивостей функцій; для розв’язування нерівностей – рівносильні перетворення і загальний метод інтервалів), з якими учні знайомляться вже в першому розділі підручника;

– спеціальні методи (для розв’язування конкретних видів рівнянь і нерівностей, наприклад, для тригонометричних рівнянь див. § 22).

Така структуризація методів дозволяє, по-перше, запропонувати учням певні орієнтири по пошуку (і реалізації) планів розв’язування рівнянь і нерівностей, а по-друге – багаторазово повторити і закріпити загальні методи при розв’язуванні рівнянь і нерівностей конкретних видів.

Особливо слід відзначити раннє (в § 4) введення загального методу інтервалів для розв’язування будь-яких нерівностей виду f (x) > 0 ( f (x) < 0,
f (x)  0, f (x) 0), де f (x) – елементарна функція, для якої з частковою опорою на наочно-образні уявлення розглядається властивість (яка доводиться в курсі математичного аналізу для вищої школи і уточнюється в підручнику 11 класу як властивість неперервних функцій): якщо на інтервалі (а; b) елементарна функція f (x) визначена і не дорівнює нулю, то на цьому інтервалі вона зберігає постійний знак. Такий підхід дозволяє обґрунтовано виділити загальну схему методу інтервалів і використовувати її для розв’язування нерівностей всіх видів, які розглядаються далі. Вказаний підхід дозволяє замінити типову реакцію учнів: «а ми таких нерівностей не розв’язували» більш плідним орієнтиром: «розв’язуємо цю нерівність методом інтервалів» (наприклад, вельми ефективним такий підхід виявляється при підготовці до розв’язування нерівностей, які пропонуються в завданнях зовнішнього незалежного оцінювання з математики). Також відзначимо, що метод інтервалів дозволяє однаково успішно розв’язувати як строгі, так і нестрогі нерівності (вони розв'язуються за одним алгоритмом), а ось при рівносильних перетвореннях нерівностей, часто нестрогу нерівність, наприклад, f (x)  0 (коли множина її розв’язків містить «ізольовані» точки) доводиться замінювати сукупністю: f (x) = 0 або f (x) > 0.

Автор враховує, що для розвитку творчої особистості важливо розвивати і ліву півкулю мозку (що відповідає за логічне мислення) і праву (що відповідає за конкретно-образне мислення, інтуїцію, осяяння, можливість охопити проблему в цілому, висловити гіпотезу). Тому в тих ситуаціях, коли в арсеналі учнів ще недостатньо відомостей для аналітичного обґрунтування тверджень курсу, в підручнику підключається проведення доказових міркувань, що частково спираються на наочно-образні уявлення (наприклад, при дослідженні властивостей тригонометричних функцій для побудови їх графіків). Такі міркування також корисні і при підготовці до розв’язування тих завдань зовнішнього незалежного оцінювання з математики, які пов'язані з аналізом графічної інформації. Разом з тим слід зазначити, що найчастіше в підручнику графічні ілюстрації використовуються для наочної ілюстрації розглядуваних властивостей, а самі доведення проводяться аналітично, що сприяє неформальному засвоєнню учнями відповідних властивостей і їх доведень.

В підручнику належна увага приділяється також формуванню у учнів елементів дослідницької діяльності, наприклад, при розв’язуванні завдань з параметрами, для яких в підручнику розглянуті як аналітичні методи розв’язування, так і наочна графічна ілюстрація їх розв’язування. Формуванню елементів дослідницької діяльності служить також розгляд з учнями найбільш «підступних» моментів, пов'язаних з розв’язуванням рівнянь, – появи сторонніх коренів і втрати коренів при розв’язуванні рівнянь або їх систем.

За рахунок чіткого виділення загальних орієнтирів роботи з практичними завданнями курсу вдається частину «нестандартних» (з точки зору традиційних підручників) завдань перевести в розряд «стандартних» (наприклад, рівняння, для розв’язування яких доводиться використовувати властивості функцій). Це дозволяє, зокрема, ознайомити учнів з методами розв’язування навіть складних завдань з алгебри і початків аналізу, які пропонуються в зовнішньому незалежному оцінюванні з математики, та з оформленням їх розв’язання.


Геометрія

Про підручник Г. П. Бевза та ін. «Геометрія, 10» для класів з поглибленим вивченням математики.

Підручник «Геометрія-10» Г.П.Бевза, В.Г.Бевз, В.М.Владімірова і Н.Г.Владімірової структурно схожий до підручників геометрії для попередніх класів. Він повністю відповідає новій програмі геометрії для 12-річної школи, усім дидактичним принципам, потребам сучасного українського суспільства. Коротко охарактеризувати його можна словами: науковий, доступний, практичний, сучасний, український, зручний.

Підручник містить 4 розділи і додатки. Назва розділів відповідає основним темам програми:

  1. Систематизація та узагальнення фактів і методів планіметрії.

  2. Вступ до стереометрії.

  3. Паралельність прямих і площин у просторі.

  4. Перпендикулярність прямих і площин у просторі.

У порівнянні з попередніми роками вивчення геометрії в старшій школі суттєвим нововведенням є включення першого розділу «Систематизація та узагальнення фактів і методів планіметрії». В нашому підручнику цей розділ складається з двох параграфів:

§1. Опорні факти планіметрії.

§2. Методи розв’язування планіметричних задач.

У першому параграфі наводиться найважливіший матеріал з планіметрії, опрацьований учнями у 7-9 класах. Це – основні поняття і аксіоми планіметрії, означення і властивості багатьох геометричних фігур і відношень, формулювання найбільш уживаних теорем та ілюстрації до них, формули для обчислення довжин відрізків та площ фігур тощо. Після теоретичної частини параграфу для кращої організації повторення, систематизації та узагальнення теоретичного матеріалу з планіметрії учням пропонуються 80 запитань для самоконтролю.

Для діагностики рівня навчальних досягнень учнів за попередні класи в підручнику подаються тематичні тестові завдання, які охоплюють 6 тем:

  1. Прямі і кути.

  2. Трикутники.

  3. Чотирикутники.

  4. Коло і круг.

  5. Координати на площині.

  6. Вектори.

До кожної теми подається 10 завдань і 4 відповіді на кожне завдання.

У другому параграфі розглядаються найважливіші методи розв’язування планіметричних задач. Тут ідеться про методи розв’язування задач на обчислення, побудову, доведення , дослідження, а також про координатний і векторний методи. Кожний метод ілюструється прикладами. Для самостійного розв’язання учням пропонується 100 задач (50 рівня А, 50 рівня Б і ). Серед них є легкі (для класів з поглибленим вивчення математики) алгоритмічні задачі, а є і досить важкі (вони позначені *) на застосування теорем Чеви, Менелая та ін.

Стереометричний матеріал подано в трьох наступних розділах. Теоретичний матеріал в них викладено подібно до того, як його подано в підручнику тих самих авторів «Геометрія, для 10-11 класів з поглибленим вивченням математики. – К.: «Освіта», 2000. Але методично матеріал оформлено інакше. Кожний його параграф, крім основного теоретичного матеріалу, містить рубрики: «Для допитливих», «Запитання і завдання», «Виконаємо разом», «Задачі і вправи». Задачі і вправи пропонуються різних рівнів складності і призначень: для усного розв’язування, рівні А і В, для домашніх завдань. Зупинимося детальніше на матеріалі кожного з розділів.

Другий розділ «Вступ до стереометрії» містить три параграфи. У першому розглядаються основні поняття стереометрії. Тут спочатку уточнюється, якими бувають геометричні поняття: «До геометричних понять відносяться геометричні фігури (множини точок), геометричні величини (довжини, площі, об’єми, міри кутів), геометричні перетворення (паралельні перенесення, різні симетрії, повороти, перетворення подібності тощо), вектори, геометричні відношення (перпендикулярності, паралельності, рівності, подібності тощо)». Далі розрізняються поняття означувані і не означувані. До не означуваних понять відноситься і простір: «У планіметрії універсальною множиною точок є площина, а у стереометрії – простір (тривимірний)». Про тривимірний простір у підручнику дається більше інформації, ніж це робилося в інших підручниках для середніх шкіл. Пропонуються і вправи про поділ простору двома і трьома площинами. У рубриці для допитливих наводяться також поняття «лінія» і «поверхня» - як узагальнення понять пряма і площина. Наводяться зображення гвинтової лінії і листа Мебіуса.

Другий параграф розділу – «Аксіоми стереометрії і наслідки з них». Тут сформульовано чотири аксіоми стереометрії і дано два наслідки з них. У кінці параграфа зроблено висновок про способи задання площини. Також пояснено, що слова «провести», «побудувати» у стереометрії вживають у розумінні «існують». У рубриці для допитливих дано поняття про аксіоматичну будову геометрії. У більшості геометричних і практичних задач на застосування аксіом стереометрії та наслідків з них вимагається обґрунтувати відповідь або зробити відповідний малюнок. Особливу увагу слід звернути на задачі, де потрібно перемалювати відповідний малюнок у зошит і побудувати точку перетину заданих прямих, прямої і площини, зобразити лінію перетину площин. Ці задачі є пропедевтичними і підготовлять учнів до кращого сприйняття наступної теми про побудову перерізів многогранників.

У параграфі «Многогранники та їх перерізи» спочатку вводяться поняття многогранник, призма (зокрема паралелепіпед, прямокутний паралелепіпед і куб), піраміда (зокрема тетраедр, правильний тетраедр) і переріз многогранника площиною. Далі пояснюється, як можна виконувати побудови перерізів простіших многогранників площинами, які проходять через три задані точки. Вводиться поняття сліду і розглядаються найпростіші побудови перерізів методом слідів. Задачний матеріал до цього параграфа досить великий (36 номерів). У більшості з них потрібно не тільки побудувати переріз, а і знайти його периметр та площу. На початку вивчення стереометрії, зрозуміло, йдеться про простіші такі задачі. В наступних параграфах такі задачі поступово ускладнюються і розширюється коло методів, якими їх можна розв’язувати.

Третій розділ «Паралельність прямих і площин у просторі» містить 6 параграфів:

§ 6. Мимобіжні і паралельні прямі.

§ 7. Паралельність прямої і площини.

§ 8. Паралельність площин.

§ 9. Паралельне проектування.

§ 10. Зображення фігур у стереометрії.

§ 11. Методи побудови перерізів многогранників.

Третій розділ починається параграфом про мимобіжні і паралельні прямі, в якому подається їх означення, ознака мимобіжних прямих та теорема про транзитивність паралельності прямих. Для допитливих показано, як можуть бути розташовані в просторі три різні прямі і уточнюється, коли два відрізки (промені) перетинаються. «Коли кажуть, що два відрізки (промені) перетинаються, то розуміють, що вони мають тільки одну спільну точку, яка не є кінцем відрізка чи початком променя». Наведено також геометричну модель тривимірного простору: «Якщо пряма b перетинає площину , то геометричним місцем прямих, які паралельні прямій b і перетинають площину , є простір».

Два наступні параграфи розділу ІІІ подані традиційно. До кожного з них наведено багато задач, серед яких задачі на: застосування властивостей та ознак паралельності прямих та площин, побудову перерізів многогранників площиною, яка проходить через задану точку паралельно заданій площині, побудову площини, паралельної даній, побудову перерізів многогранників, з використанням властивостей паралельних площин.

Тісно пов’язані між собою матеріали параграфів 9 і 10.Додатково до традиційних питань тут розглядаються: центральне проектування, еліпс, як зображення кола, та його властивості, правила зображень просторових фігур. Наведено схему побудови піраміди, правильної піраміди, паралелепіпеда, довільної призми, що на думку авторів дуже корисно, адже у майбутньому це позбавить учнів від помилок під час виконання відповідних малюнків.

Останній параграф розділу – «Методи побудови перерізів многогранників». Задачі на побудову перерізів многогранників площиною розглядалися майже у всіх параграфах цього розділу. Виконували їх, використовуючи аксіоми стереометрії та теореми про паралельність прямих і площин. Але існують і інші методи. Найефективніші з них – метод слідів (який частково розглядався раніше), метод внутрішнього проектування та комбінований метод. Усі ці методи розглядаються у даному параграфі. У рубриці для допитливих наведено приклади деяких планіметричних задач на побудову, які тісно пов’язані з побудовами перерізів многогранників.

Четвертий розділ «Перпендикулярність прямих і площин» містить такі параграфи:

§ 12. Кут між прямими, Перпендикулярність прямих.

§ 13. Перпендикулярність прямої і площини.

§ 14. Перпендикуляр і похила до площини.

§ 15. Перпендикулярні площини.

§ 16. Ортогональне проектування.

§ 17. Відстані між фігурами.

§ 18. Кути в стереометрії.

У першому параграфі розділу вводиться поняття кута між прямими.

Розглядаються кути між прямими, що перетинаються, та між мимобіжними прямими. Зауважується, що кут між прямими – не фігура, а кутова міра, величина.

Теми про перпендикулярність прямої та площини, перпендикулярність площин, перпендикуляр і похила, теорема про три перпендикуляри подані досить традиційно. Тут даються відповідні означення, доводяться ознаки та низка теорем про зв'язок між паралельністю і перпендикулярністю прямих і площин у просторі. У параграфі «Перпендикуляр і похила до площини» розглядається одна з основних теорем стереометрії – теорема про три перпендикуляри, а в параграфі «Перпендикулярні площини» – теорема про три косинуси.

Тема «Ортогональне проектування. Площа ортогональної проекції многокутника» у підручнику розглядається перед темами «Кути у просторі» і «Відстані між фігурами». Крім традиційного матеріалу про проекції фігури на площину, розглядаються питання про проекції фігур на пряму. Це дає можливість сформулювати узагальнену теорему Піфагора та її просторовий аналог – Квадрат довжини будь-якого відрізка дорівнює сумі квадратів довжин його проекцій на три взаємно перпендикулярні прямі.

У параграфі «Відстані між фігурами» систематизовано і узагальнено відомості про різні відстані між фігурами. Розглядаються: відстань від точки до прямої та до відрізка, від точки до площини, від прямої до площини, відстань між площинами та між прямими, зокрема мимобіжними. Для знаходження відстані між мимобіжними прямими вводиться поняття спільного перпендикуляра мимобіжних прямих, довжина якого і дорівнює відстані між цими прямими. Наводяться також і інші способи знаходження відстані між мимобіжними прямими. Всі вони проілюстровані на конкретних прикладах. У рубриці «Для допитливих» пояснюється як знайти відстань між мимобіжними прямими за допомогою методу ортогонального проектування.

Останній параграф розділу – «Кути в стереометрії». Основна увага в ньому приділяється двом поняттям – куту між прямою і площиною та куту між похилою і площиною, оскільки поняття інших кутів, що розглядаються в стереометрії (кут між прямими та кут між площинами), висвітлено в параграфах 12 і 15. Як додатковий матеріал (у рубриці для допитливих) розглядаються інші поняття, назви яких містять слово «кут» - двогранний кут і тригранний кут.

Програмою з математики для класів з поглибленим вивченням математики передбачено у процесі вивчення теми «Вступ до стереометрії» розглянути початкові відомості про многогранники, а під час розгляду останньої теми «Перпендикулярність прямих і площин» ознайомити учнів з окремим видом тетраедра – ортоцентричним. В нашому підручнику цей матеріал дещо розширено і вміщено у додатки під загальною назвою «Елементи геометрії тетраедра». Учні мають можливість ознайомитися з означенням тетраедра та походженням його назви, а також дізнатися про:

До кожного з відповідних параграфів подано задачі, які під силу розв’язати зацікавленим учням. У кінці підручника до цих задач подаються відповіді, а де необхідно – вказівки до їх розв’язання.

Матеріал, що міститься у додатку «Елементи геометрії тетраедра», можна використовувати (за бажанням учителя):

Кілька слів про задачний матеріал. Підручник містить понад 1000 задач і вправ, серед яких: 839 номерів (усні, рівень А, рівень Б, задачі на повторення), задачі за готовими малюнками – 48, завдання для самоконтролю – 120, а також задачі з розв’язанням. До багатьох задач у кінці підручника (7 сторінок) подаються відповіді і вказівки.

На відмінну від традиційного курсу стереометрії для 10 класу, який завжди містив не велику кількість задач і це були в основному задачі на доведення, дослідження та побудову і майже не було задач на обчислення, даний підручник містить велику кількість задач на обчислення, що в свою чергу зможе більше зацікавити учнів та привити їм любов до геометрії, зокрема стереометрії.

Структура і змістове наповнення підручника дає можливість учителям легко організовувати навчальну роботу з учнями. Підручник побудовано так, щоб учень, приступаючи до вивчення розділу, мав уявлення про його зміст. А закінчивши його, на сторінці «Головне в розділі» міг оглянути його стисло ще раз, звернувши увагу на головне. В підручнику є багато малюнків до задач і теорем та ілюстрацій, які пов’язують абстрактні геометричні відомості з матеріальним світом:

Є окрема «Історична довідка», в якій пояснено, коли і ким вводились в науку поняття і відношення, розглянуті в даному підручнику. Крім зарубіжних вчених, названо і кілька українських геометрів, коротко наведено їх біографічні відомості. Зацікавлені учні можуть розширити і поглибити свої знання з геометрії, скориставшись додатковою літературою, перелік якої подано наприкінці підручника.


Портфель учня
© ruh.znaimo.com.ua
При копіюванні вкажіть посилання.
звернутися до адміністрації