Зміст вступ розділ порівняльне правознавство як юридична категорія

Скачати
Документи
  1   2   3   4


ЗМІСТ


ВСТУП....................................................................................................3 - 11


РОЗДІЛ 1. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО ЯК

ЮРИДИЧНА КАТЕГОРІЯ.................................................12 - 73

1.1. Формування та розвиток ідеї порівняльного правознавства......12 - 31

1.2. Порівняльне правознавство: природа та сучасні погляди..........31 - 48

1.3. Мета, значення та об'єкти порівняльного правознавства...........48 - 73


РОЗДІЛ 2. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО ЯК

МЕТОД ЮРИДИЧНОЇ НАУКИ........................................74 - 126

2.1. Природа порівняльно-правового аналізу......................................74 - 91

2.2. Методика порівняльно-правового аналізу...................................91 - 107

2.3. Місце порівняльного методу в правовій методології................107 - 126


РОЗДІЛ 3. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО

ЯК НАУКА.........................................................................127 - 185

3.1. Предмет та метод порівняльного правознавства.......................127 - 145

3.2. Особливості порівняльного аналізу галузей та

інститутів національного законодавства...........................................145 - 168

3.3. Міжнародне право як об'єкт порівняльного правознавства.... 168 - 186


ВИСНОВКИ.........................................................................................187- 195


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ........................................196 - 208

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html

ВСТУП


Актуальність теми дослідження. Заснованість сучасної національної правової системи на нових ідеях та паритетах, пов'язаних з необхідністю гуманізації та демократизації суспільних відносин, визначає необхідність комплексного дослідження особливостей правової системи України, шляхів її вдосконалення та підвищення ефективності, а також визначення її місця у міжнародному правовому просторі. Це, у свою чергу, зумовлює необхідність вияву загального, особливого та одиничного в національному праві, що стає можливим завдяки порівняльним дослідженням.

На сучасному етапі активізація досліджень у сфері порівняльного правознавства пов'язана, передусім, з розширенням міжнародних наукових контактів та необхідністю визначення закономірностей розвитку інститутів та норм національного права.

Актуальність наукових досліджень порівняльного права визначається також тим, що між існуючими у сучасному світі правовими системами постійно відбуваються такі процеси, як взаємопроникнення, що відображається у застосуванні норм та принципів міжнародного права за наявності правових колізій та протиріч; запозичення, що призводить до рецепції, взаємного впливу, гармонізації та уніфікації норм і інститутів. Інтенсивність цих процесів зумовлюється належністю правових систем певних держав до одного і того ж типу чи до різноманітних видів систем.

Таким чином, співіснування правових систем визначає актуальність їх співставлення на різних рівнях - починаючи від правових норм, інститутів, галузей, що належать до однієї національної системи, і закінчуючи правовими масивами, які складають певні правові сім'ї.

Потреба дослідження проблем порівняльного правознавства має багатоаспектний характер. Вона зумовлюється як практичними, так і теоретичними причинами. Теоретичне значення має дослідження методологічного значення порівняльного правознавства та його місця в системі правових категорій наук. Практичний інтерес мають можливості визначення закономірностей розвитку національної правової системи, їх особливих рис та місця в міжнародно-правовому просторі. Проте, необхідно зазначити, що теоретичні проблеми інституту порівняльного правознавства в сучасній світовій та вітчизняній науці досліджені ще не достатньо.

Серед відомих зарубіжних компаративістів слід назвати таких, як М. Ансель, Г. Гаттерідж, Р. Давид, Л.-Ж. Константінеско, Х. Кьотц, К. Цвайгерт та інші. В період існування радянської науки проблеми порівняльного правознавства досліджувались у працях С.Л. Зівса, А.Х. Саідова, А.О. Тіллє, В.О. Туманова, М.М. Файзієва, Г.В. Швєкова та інших. Ці дослідження залишили нам цінний матеріал щодо методики порівняльно-правових досліджень, видів порівняння, зв'язку порівняльного правознавства з іншими науками, започаткували аналіз порівняльно-правових досліджень як особливого напрямку радянського правознавства.

В Україні становлення порівняльного правознавства як самостійного напряму наукових досліджень відбувалося досить повільно. На початку ХХ ст. цей процес проходив переважно в історичному та слов'янознавчому напрямах. Порівняльним дослідження в галузі держави і права присвячені праці М.Д. Іванишева, І.І. Дитятина, М.О. Максимейка, І.М. Собестьянського, М.М. Ковалевського та інших.

Фундаментальні дослідження проблем порівняльного правознавства в Україні підготували Г.В. Александренко, В.Н. Денисов, В.К. Забігайло, М.І. Козюбра, П.М. Мартиненко, Є.А. Тихонова, В.М. Шаповал та деякі інші автори.

За часів незалежності України дослідження проблем порівняльного правознавства із значними складнощами починає відроджуватися. При цьому обмежений доступ до матеріалів для дослідження ще значно стримує обсяг порівняльно-правових досліджень. Однак, не зважаючи на це, дана проблематика обговорюється на наукових конференціях та круглих столах. Достатньо згадати Міжнародну науково-практичну конференцію «Європа - Японія - Україна: шляхи демократизації державно-правових систем» (жовтень 2000 р., м. Київ), на якій широко обговорювалися проблеми закономірностей розвитку правових систем сучасності, стан та завдання порівняльного правознавства, проблеми міжнародного наукового співробітництва у сфері порівняння. Хоча дослідження проблем порівняльного правознавства в Україні, незважаючи навіть на появу нових авторів (О.Д. Крупчан, Н.М. Оніщенко, О.Д. Тихомиров, Є.О. Харитонов та ін.), продовжують ще залишатися досить розрізненими.

Порівняльне правознавство як навчальна дисципліна не відповідає рівню порівняльного правознавства як самостійного напрямку наукових досліджень. У навчальних програмах юридичних факультетів курс порівняльного правознавства взагалі відсутній. Лише у деяких вищих навчальних закладах читаються незначні за обсягом курси з правових систем сучасності. Введення до навчальної програми курсу порівняльного правознавства викликано необхідністю більш повного осмислення нових державно-правових явищ, виявлення основних закономірностей правового розвитку, оперування найновітнішим зарубіжним правовим матеріалом. Порівняльне правознавство відіграє важливу роль у вивченні правового досвіду, накопиченого за кордоном. В цьому і виявляється практично-прикладне значення порівняльного правознавства.

Незадовільний стан розроблення проблем порівняльного правознавства зумовлює актуальність обраної автором теми дослідження та впливає на вибір об'єкта і предмета дослідження.

Об'єктом дослідження є теоретичні проблеми порівняльного правознавства.

Предметом дисертаційного дослідження є визначення предмету, функцій, методологічної основи та структури порівняльного правознавства як науки.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обгрунтування самостійності порівняльного правознавства як окремого напряму наукових досліджень та визначення його методологічної ролі. Досягнення цієї мети пов'язується з вирішенням наступних завдань:

-вивчення процесу формування та розвитку ідеї порівняльного правознавства;

- визначення природи порівняльного правознавства;

-визначення предмету, об'єкту, методів, функцій та значення порівняльного правознавства;

-визначення методики і методології порівняльного правознавства;

-визначення місця порівняльно-правового методу в правовій методології;

-визначення особливостей порівняльно-правового аналізу окремих об'єктів порівняльного правознавства;

-обгрунтування можливостей використання порівняльного правознавства як самостійного методу та окремої науки.

Методи дослідження склала система загальнонаукових та спеціально-наукових методів, що забезпечили об'єктивний аналіз досліджуваного предмету. З урахуванням специфіки теми, мети і завдань дослідження автор застосовував такі методи:

- історико-правовий (його використання надало можливість не лише визначити динамізм розвитку порівняльно-правового методу, а й виявити певні закономірності цього процесу в різних країнах і в різні часи, а саме становлення порівняльного правознавства як науки);

- логічний метод (його використання дозволило отримати нове юридичне знання про закономірності та найважливіші аспекти функціонування порівняльного правознавства, його природу);

- моделювання (використаний для вироблення ряду рекомендацій щодо розробки методології та методики порівняльного правознавства);

- системно-структурний (застосований для дослідження основних тенденцій розвитку права в певних умовах в процесі його запозичення, адаптації);

- соціогенетичний метод (застосований для розгляду проблеми порівняльного правознавства в практико-прикладному аспекті, тобто як в контексті еволюції правової системи, так і у зв’язку із загальносуспільним прогресом);

- структурно-функціональний (за його допомогою проведено дослідження об’єктів порівняльного правознавства як взаємопов’язаних елементів правової системи);

- порівняльно-правовий метод (дав змогу класифікувати відмінності, які можуть траплятися в процесі порівняльного аналізу, виявити особливості порівняльного аналізу інститутів та галузей національного законодавства).

Теоретичну базу дослідження складають роботи вітчизняних та зарубіжних вчених в галузі загальної теорії держави і права: С.С. Алєксєєва, В.П. Казимирчука, М.І. Козюбри, В.В. Копєйчикова, В.О. Котюка, Р. Лукича, П.Ф. Мартиненка, М.М. Марченка, М.І. Матузова, О.Г. Мурашина, П.М. Рабіновича, О.Ф. Скакун, Є.О. Харитонова, М.В. Цвіка, Л.С. Явича; в галузі порівняльного правознавства: Р. Давида, Г. Гаттеріджа, В.Н. Денисова, В.К. Забігайла, Л.-Ж. Константінеско, Х. Кьотца, П.Ф. Мартиненка, Н.М. Оніщенко, І. Сабо, А.Х. Саідова, А.О. Тілле, Ю.О. Тихомирова, В.О. Туманова, М.М. Файзієва, К. Цвайгерта, Г.В. Швекова та інших.

Наукова новизна дисертаційної роботи полягає у тому, що вона є одним з небагатьох у вітчизняній юридичній науці теоретико-правовим науковим дослідженням порівняльного правознавства як комплексної категорії, що може розглядатися як самостійна юридична наука, що має власний предмет, методологічні прийоми його дослідження, певну структуру та функції, що визначають місце порівняльного правознавства в системі наукової діяльності. Важливого значення в роботі приділено дослідженню порівняння як одного з важливих методів вивчення державно-правової дійсності.

Наукова новизна даної дисертації і особистий внесок автора у дослідження проблем становлять наступні висновки, положення та рекомендації:

-характер сучасного порівняльного правознавства сформувався під впливом двох основних течій: застосування іноземного права або створення нових національних законів (законодавчого порівняльного правознавства) і порівняльного аналізу різноманітних правопорядків з метою кращого вивчення феномену права (науково-теоретичного порівняльного правознавства);

-сучасне порівняльне правознавство може досліджуватися у двох аспектах: як науковий метод досліджень державно-правових категорій, що використовується усіма юридичними науками; як самостійна наука, якій притаманні власні предмет, функції, методологія та структура;

-порівняльне правознавство досліджує самостійні об'єкти, що можуть бути класифіковані на теоретичні, що поглиблюють наукове вивчення правових категорій, та практичні, які забезпечують процес збагачення юридичної практики та її вдосконалення на основі позитивного досвіду інших держав та правових систем;

-природа порівняльно-правового аналізу визначається через призму історико-порівняльного, соціологічного підходів та порівняльного вивчення іноземного правового досвіду;

-методика порівняльного правознавства включає в себе різноманітні види порівнянь, які можуть бути класифіковані за наступними критеріями:

а) в залежності від об'єктів порівняльно-правового досвіду (мікропорівняння та макропорівняння);

б) в залежності від мети конкретного дослідження (описове, прикладне або законознавче порівняння);

в) в залежності від сучасного стану та історичних умов розвитку досліджуваних об'єктів (порівняння по горизонталі, порівняння по вертикалі);

-предмет порівняльного правознавства має двоаспектний характер: практично прикладний - комплекс проблем, процесів, які відбуваються у державно-правовій сфері і потребують порівняльного дослідження; та суто науковий - розробка методики, методології порівняльного правознавства і виявлення на цій основі загальних закономірностей функціонування різноманітних правових систем;

-особливості предмету дослідження визначають наступні функції порівняльного правознавства: пізнавальна, інформаційна, аналітична, інтегративна, критична, пропагандистська, прогностична та навчальна;

-дієвість порівняльного аналізу пов'язується з необхідністю урахування таких вимог, як: правильний вибір об'єктів (порівнювати можна лише ті об'єкти, які зумовлені єдиними причинами їх виникнення або знаходяться на одному рівні суспільного розвитку) і конкретна постановка цілей такого дослідження; вияв ступеню спільних і відмінних рис, позитивного та негативного в державно-правових процесах і явищах, що порівнюються; визначення результатів порівняльно-правового аналізу;

-значимість порівняльного правознавства пов'язана з визначенням загального, особливого, одиничного у сфері права та дослідженням можливостей і перспектив розвитку державно-правових категорій.

Практичне значення одержаних результатів полягає насамперед у тому, що сформульовані у дисертації положення, висновки і рекомендації сприяють подальшим науковим дослідженням теоретичних проблем порівняльного правознавства.

Висновки щодо методики порівняльного правознавства, конкретних правил та вимог, яких слід дотримуватися в процесі порівняльно-правового аналізу, можуть сприяти більш ефективному використанню досвіду інших країн у процесі вдосконалення національного законодавства України, виконання завдань міжнародного права.

Положення дисертації можуть знайти відображення в процесі викладання нормативного курсу «Загальна теорія держави і права», спецкурсів «Порівняльне правознавство» та «Правові системи сучасності», а також при підготовці відповідних підручників і навчальних посібників. Деякі положення дисертації вже використовувалися здобувачем при проведенні семінарських занять в Київському університеті права.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження пов'язане з плановою темою науково-дослідної роботи відділу теорії держави і права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, є складовою частиною загальних тем «Теоретико-правові проблеми законності» (номер державної реєстрації 0101 U 001010) та «Теоретико-методологічні проблеми розвитку правової системи України» (номер державної реєстрації 0102 U 001597)

Апробація результатів дослідження. Дисертація виконана і обговорена у відділі теорії держави і права Інституту держави і права ім. В.М.Корецького НАН України.

Основні положення дисертації доповідались і обговорювалися на таких наукових конференціях, читаннях та зібраннях:

- на аспірантських читаннях та наукових доповідях «Сучасна гуманітарна культура: науково-методологічні засади» (6 квітня 2000 р, м. Київ, Інститут туризму; тези опубліковані);

- на Міжнародній науково-практичній конференції «Конституційне будівництво в Україні: теорія та практика» (м. Ужгород, 1-3 червня 2000 р; тези опубліковані);

- на Міжвузівській студентській конференції «Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку» (м. Косів Івано-Франківської обл. 2-3 лютого 2000 р., 3-4 лютого 2001 р.; тези опубліковані);

- на Міжнародній конференції «Європа-Японія-Україна: шляхи демократизації державно-правових систем» (м. Київ, 17-20 жовтня 2000 р; тези опубліковані);

- на Міжнародній науковій конференції «Проблеми права на зламі тисячоліть» (Дніпропетровський Національний університет, 13-14 лютого 2001 р.; тези опубліковані);

- на Всеукраїнській науково-теоретичній конференції, присвяченій 10-річчю незалежності України «Молода Українська держава на межі тисячоліть: погляд в історичне минуле та майбутнє демократичної, правової держави Україна» (м. Львів, 4-5 травня 2001 р.; тези не опубліковані);

- на Міжвузівській студентській конференції «Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку» (м. Косів Івано-Франківської обл. 27 січня -2 лютого 2001 р.; тези опубліковані).

Крім того, основні результати і висновки, сформульовані в дисертаційному дослідженні, автор виклав у п’яти статтях, які надруковані у фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України.

Структура дисертації зумовлена метою та завданнями дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел.

Обсяг дисертації складає 208 сторінок, включаючи список використаних джерел у кількості 163 найменувань, який поданий на 12 сторінках.


Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html

Портфель учня
© ruh.znaimo.com.ua
При копіюванні вкажіть посилання.
звернутися до адміністрації