Методичні рекомендації для учителів-словесників

Скачати
Методичні рекомендації
  1   2   3   4
ТАМАРА МЕЛЬНИК





(методичні рекомендації для учителів-словесників)


Севастополь

2006


ЗМІСТ


Переднє слово.................................................................................................


Система вправ і завдань з розвитку образного

мовлення учнів основної школи .................................................................


Організація роботи

з розвитку образного мовлення...................................................................

Заключне слово.............................................................................................


Переднє слово

Прогресивні тенденції розвитку суспільства, що супроводять розбудову України як незалежної європейської держави, диктують соціальне замовлення на всебічно розвинену, духовно багату, самодостатню особистість, людину третього тисячоліття. Велика роль у цьому відводиться мовній освіті.

Навчання української мови як державної у школах з російською мовою викладання має на меті забезпечити активне володіння всіма учнями державною мовою, сформувати в них мовну, комунікативну та етнокультурологічну компетенцію в різних сферах і жанрах мовлення. Сучасне осмислення проблем мовної освіти, новий погляд на мову як явище і як навчальний предмет та реалізація їх у школі з російською мовою навчання зумовлює підвищення його теоретико-методичного рівня навчання.

У зв’язку з тим, що в школах з російською мовою навчання вивчення української мови відбувається в неоднорідному мовному середовищі (паралельно з рідною материнською мовою), часто спостерігається досить низький рівень культури мовлення учнів. Виховання мовленнєвої культури тісно пов’язане з володінням засобами мови в будь-якій мовленнєвій ситуації, умінням користуватися багатими ресурсами української мови, образно висловлювати свої думки. Образне мовлення становить показник якісного, довершеного мовлення і виступає експонентом світосприймання, характеру, ментальності, інтелектуального і художнього генія українців. Відтак, вагомим компонентом підвищення культури мовлення учнів шкіл з російською мовою навчання є розвиток образного мовлення.

Важливість розвитку образного мовлення у зв’язку з усіма видами мовленнєвої діяльності й на різних мовних рівнях нині усвідомлюється учителями-словесниками. Але через відсутність необхідних рекомендацій ця проблема в шкільній практиці вирішується неефективно. Школярі нерідко зазнають труднощів у викладі своїх думок в усному і писемному мовленні, у спонтанному спілкуванні, поверхнево сприймають художні тексти, без бажання виконують творчі роботи.

Осмислення лінгвістичних, психолінгвістичних, дидактичних умов підтверджують правомірність того, що рівень розвитку образного мовлення в неоднорідному мовному середовищі перебуває у безпосередній залежності від створення системи розвитку образномовленнєвих умінь у процесі мовленнєвої діяльності на уроках української мови різних типів. Нами пропонується реалізувати такий підхід через вправи трьох груп, що по своїй суті є комплексними, передмовленнєвими та мовленнєвими і характеризуються комунікативно-мовленнєвою спрямованістю.


Система вправ і завдань з розвитку образного мовлення учнів основної школи

Значну роль у реалізації методів і прийомів навчання відіграють засоби (матеріальні та діяльнісні), які в умовах вивчення української мови як другої розглядаються поряд з цілями. Зважаючи на окреслену проблему, з-поміж загальновідомих (підручник, дидактичні матеріали, що доповнюють підручник; довідники, наочні посібники різних типів, технічні засоби та ін.) виділяються лише ті, що зорієнтовані на формування мовної особистості, забезпечуть розширення образних функцій української мови; творення україномовного середовища, природне бажання учнів висловитися метафорично, нетривіально, образно. Важливою ланкою вирішення цієї проблеми виступає правильно побудована система вправ, через яку відбувається реалізація прийомів і методів.

Виділені у сучасній методиці декілька груп класифікацій ґрунтуються на особливостях сприйняття і пам’яті, виділяються вправи на запам’ятовування, впізнавання, відтворення, перевага надається аналізу і синтезу, індукції та дедукції, пов’язуючи ці мислительні операції з необхідністю використання слухових і наочних засобів. І.Рахманов і Б.Есаджанян, виходячи з рівня оволодіння матеріалом, розрізняють вправи рецептивні і продуктивні, відповідно до етапів процесу засвоєння матеріалу пропонує побудову вправ І.Грузинська . Такі вправи добираються з опорою на психологічні принципи.

Класифікація, пропонована С.Золотницькою, побудована на лінгвістичному принципі дихотомії, виділяються вправи комунікативні та некомунікативні . І.Салістра виділяє вправи, що готують до мовлення, та власне мовленнєві вправи, що підтверджується принципом мовленнєвого спрямування. Функціональний принцип у підході до побудови системи вправ знаходимо в класифікації Є.Пассова (мовні, вправи-переклади, трансформаційні, підстановчі, мовленнєві, питально-відповідні, умовно-мовленнєві, імітаційні, власне репродуктивні). Слушність поділу вправ за способом формування умінь і навичок на імітаційні, оперативні та комунікативні довів у своїй праці М.Успенський.

Визначені класифікації, що враховують психологічні, лінгвістичні, лінгводидактичні засади, є основою для побудови спеціальної системи вправ з розвитку образного мовлення російськомовних учнів.

Теоретичне осмислення особливостей неоднорідного мовленнєвого середовища та специфіки образного мовлення в неоднорідному мовному середовищі дає підстави в побудові системи вправ з розвитку образного мовлення врахувати наступні чинники:



Всі вправи мають бути послідовно розташовані, що відповідає етапам засвоєння знань і формування образномовленнєвих навичок. Зумовленість вправ і завдань методами навчання образного мовлення показана на рис.1.
Портфель учня
© ruh.znaimo.com.ua
При копіюванні вкажіть посилання.
звернутися до адміністрації