Становлення церкви на волочищині у XVIII-ХІХ століттях роботу виконала

Скачати
Документи
  1   2   3


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ОБЛАСНЕ УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХМЕЛЬНИЦЬКЕ ТЕРИТОРІАЛЬНЕ ВІДДІЛЕННЯ МАН

ВОЛОЧИСЬКА РАЙОННА ФІЛІЯ

ВІДДІЛЕННЯ: ІСТОРИКО-ГЕОГРАФІЧНЕ

СЕКЦІЯ: РЕЛІГІЄЗНАВСТВО ТА ІСТОРІЯ РЕЛІГІЇ


СТАНОВЛЕННЯ ЦЕРКВИ НА ВОЛОЧИЩИНІ У XVIII-ХІХ СТОЛІТТЯХ


Роботу виконала

Мартинюк Лілія Олегівна

учениця 11 класу

Волочиського НВК

Науковий керівник:

Вчитель історії вищої категорії

Волочиського НВК

Левчук Вікторія Аркадіївна


м. Волочиськ – 2011


ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………….3

ІСТОРІОГРАФІЯ ДОСЛІДЖЕНОГО ПИТАННЯ…………………………….7

РОЗДІЛ І Волочищина та її церковне життя у XVIII-XIXcт.…………………..8

РОЗДІЛ ІІ Церковно-релігійна ситуація на Волочищині у XVIII столітті…………..…………………………………………………………………..11

2.1. Стан церкви в селах подільської частини Волочищини …..11

2.2. Стан церкви у Волинських селах Волочищини …………...14

РОЗДІД ІІІ Особливості церковного життя Волочищини XIXст….....………...17

3.1. Церкви Волочищини у складі Подільської єпархії………...17

3.2. Волочиські церкви у складі Волинської єпархії…..………..20

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………..25

ЛІТЕРАТУРА……………………………………………………………………...27

ДОДАТКИ


ВСТУП

90-ті рр. ХХ – початок XXI ст. позначились в історії України як часи відродження незалежності держави та розбудови справді демократичного суспільства, в якому Конституцією України (1996), Законами України: “Про громадянство України” (1991; 1997), “Про національні меншини України” (1992), “Про свободу совісті та віросповідання в Україні” (1991) й іншими гарантовано громадянам України рівноправність, свободу совісті і духовного життя. Український парламент, ухвалюючи ці законодавчі акти, врахував побажання та особливості історичного розвитку різних етнічних груп й релігійних конфесій, що мешкають на теренах нашої держави. Одним з найбільших регіонів України за кількістю віруючих є Українське Правобережжя.

Історія церкви на Волочищині може розглядатися як явище для Подільсько-Волинського регіону. І водночас на прикладі Волочищини можна дослідити історію церкви, як чинника, що посилював єдність української спільноти. Адже цей край в різні часи історії не був єдиним, постійно знаходився на порубіжжі різних князівств, держав та імперій, проте на прикладі церкви ці розбіжності не були відчутні. Саме церква вказує народові залишитися в єдності, розуміти і шанувати свої першопочатки та витоки, триматися разом та любити свою малу батьківщину. Саме тому ми досліджуємо історію церкви Волочищини в період її переходу з під влади Речі Посполитої з XVIIIст. під владу Російської імперії у XIX cт. Нині є досить актуальною потреба в науковому і пізнавальному плані розглянути історичну долю церкви на прикладі нашого регіону - порубіжжя Поділля та Волині, щоб засвідчити, що попри всі лихоліття, попри всі підпорядкування в різний час різним сусіднім державам, український народ зберіг свою культуру, мову, світогляд, поетичну думу, ліричний настрій і надзвичайну консолідуючу роль крізь всі століття випробувань відігравала саме рідна церква, яка також попри зміни свого підпорядкування чи то римо-католикам, чи то Петербузькому Синоду все залишалась оберегом духовності для українців.

Тема роботи підсилюється нагальною потребою вивчення та систематизації релігійного та церковного життя, адже завданням минулого є краще зрозуміти церковно-релігійну ситуацію у нашому сьогоденні. Національно-духовне відродження Української держави можливе лише за умови консолідації нації навколо державотворчої ідеї, а церква як інституція духовна та, водночас, суспільна має особливі засоби впливу на особистість в сенсі виховання нової системи морально-культурних цінностей та переконань, які необхідно засвоїти "новому громадянину" молодої держави. Важливо, щоб кожен знав історію своєї Малої Батьківщини, щоб глибше розумів її сутність, а особливо духовний світ своїх дідів-прадідів, спадщина яких наповнює наше життя високогуманними, високоморальними чеснотами та закладає вічні духовні цінності у вихованні нашого народу. Християнська релігійна ідеологія стала могутнім фактором формування ідеї громадянського суспільства вже в перші десятиліття свого утвердження і залишається ним сьогодні – на етапі утвердження суверенної правової української держави.

Історичне краєзнавство є невід’ємною складовою відродження духовності, формування національної свідомості. Так і історія Малої Батьківщини є невід’ємною складовою духовного відродження в України загалом. З малої батьківщини починається історія життя будь-якої людини, її духовне начало. Тому, виходячи із вищесказаного, ми обрали темою наукового дослідження проблеми: «Становлення церкви на Волочищині у XVIII-ХІХ століттях».

На прикладі 11 приходів прослідковуємо церковно-релігійний стан сіл сучасної Волочищини XVIII – XIX століттях. Вибір даних приходів зумовлений тим, що саме вони були найбільшими за кількістю прихожан та приписних сіл.


Актуальність дослідження полягає в тому, що церква в рідному краї визначається як важливий фактор розвитку національної єдності. А ґрунтовне вивчення та збереження духовності рідного краю є основою єднання народу на основі вічних цінностей християнської моралі На сьогоднішній день тема становлення церкви у рідному краю є недостатньо дослідженою, а отже є потреба, звернутися до спадщини історико-краєзнавчих досліджень минулого, та, залучивши праці сучасних істориків та краєзнавців, проаналізувати стан церковного життя Волочищини в період перебування нашого краю під владою Речі Посполитої у XVIII під владою Російської імперії у XIXст.

Мета роботи:

Виходячи з актуальності теми та спираючись на історико-краєзнавчі та архівні джерела, розглянути особливості церковно-релігійного життя на Волочищині в період XVIII-XIXст.

Основні завдання, що вирішуються в процесі написання роботи:

- прослідкувати історію Волочиського краю в період XVIII-XIXст. та з’ясувати вплив суспільно-політичних процесів, що тут відбувались на стан церковно-релігійного життя;

- з'ясувати фактори, що визначили церкву основою збереження духовної єдності українського народу;

- розглянути зміни в адміністративному управління Поділля та Волині, що відбулися разом із зміною підпорядкування Правобережної України з-під влади Речі Посполитої під влади Російській імперії на прикладі окремих сіл;

- дослідити історію сучасної Волочищини, основні аспекти її розвитку

- простежити динаміку розвитку церкви у XVIII-ХІХ століттях, її вплив на культурно-просвітницький стан суспільства.

Теоретичне значення роботи полягає у відстеженні особливостей церковно-релігійного життя Волочищини у XVIII-ХІХ століттях, розкритті значення церкви у розвитку тогочасного суспільства.

Практична цінність Представлені у роботі матеріали можуть бути практично використанні у краєзнавчих дослідженнях Волочищини. Результати роботи є додатковим джерелом вивчення історичних, культурних та релігійних процесів, що відбулися в рідному краї; окремі положення роботи можуть мати практичне застосування у позакласних заходах, присвяченних вивченню історії рідного краю, або історії церкви.

Предметом дослідження є церковно-релігійне життя в окремих приходах Волочищини, на прикладі яких з’ясуються загальні процеси, що відбулися в історії церкви.

Обєктом дослідження є українська церква на Волочищині впродовж XVIII-XIX ст., її становлення, місце та роль у формуванні духовної єдності краю, вплив на історію та духовно-просвітницькі процеси в регіоні.

Методологічною основою дослідження є історико-хронологічний, проблемний та систематизуючий принципи.


ІСТОРІОГРАФІЯ ДОСЛІДЖЕНОГО ПИТАННЯ

В контексті історичних досліджень було започатковано наукове вивчення регіону та становлення подільського краєзнавства, в чому особливу роль відіграє праця священика Євтима Сіцинського. Так під редакцією Є.Й. Сіцинського, у 1901р. побачила світ праця Подільського Єпархіального історико-статистичного комітету – «Приходи і церкви Подільської Єпархії», де було подано опис церков, а також відтворено ситуація, що склалась на кінець XIXст. у житті православ’я в Подільській губернії, до складу якої входила й частина Волочищини. Саме цю працю ми беремо до уваги в своєму дослідженні.

Важливим джерелом вивчення релігійного життя Поділля є також «Клірові відомості Подільської духовної консисторії», що зберігаються у Хмельницькому обласному архіві. Зокрема, коли була використана справа 12 492 опис 1, фонд № 315 - «Коротка візитна відомість про Костели Кам’янецької Єпархії за 1857 рік», а також фонд № 685, опис 2, справа 103. При вивченні названих архівних справ, можна прослідкувати історію створення костелів у нашому краї – в селах Тарноруда, Завалійки, Купіль, Волочиськ тощо. Видатним засновником церковної історії Волині є М.Теодорович, він підсумував та систематизував дослідження своїх попередників та сучасників, створивши п’ятитомну працю «Історичний опис церков приходів Волинської Єпархії». Саме в складі Старокостянтинівського повіту Волинської губернії перебувала частина сучасної Волочищини. Із сучасних дослідників, історія духовного та релігійного життя подільського краю прослідковується у працях П.Я Слободянюка.

До написання роботи також долучено праці волочиських краєзнавців, які висвітлюють коротку історію району, «Історичні нариси. Волочиськ»,з найдавніших часів до поч. ХХ століття – авторства Л. Я. Гуляк., та І.Р.Михальчишина, а також «Наш край в історії України» І. В.Рибака, де відображено в хронологічній послідовності історію Волочищини та її територіальне розмежування.


РОЗДІЛ І

Волочищина та її церковне життя у XVIII-XIX cт.

Історична доля Поділля тісно пов’язана з географічними умовами цього краю. Історія Волочиського краю є частиною великої і славної історії країни. Вона не сягає такої глибини віків як історія інших більш давніх міст України, однак по-своєму є цінною, цікавою, унікальною.

Саме за часів Литовсько польської доби бере свій початок церковне життя нашого краю. Тоді відбулись і територіальні зміни, які особливо вплинули на релігійне життя краю.

Простежуючи історію церкви на Волочищині до Польської доби, відмітимо, що Волочиськ включений до складу Великого Литовського князівства у 1340 році. Саме з тих часів бере свій початок українська церква, центром якої у 1458 році було затверджено Київ.

Початок поширення католицизму у краї покладено ще буллою Папи Рипського Григорія ХІ 1375р. про утвердження Камянецької католицької єпископії. Першим кам’янецьким єпископом був домініканець Вільгельм [6, 275]. Всього на Поділлі існувало чотири католицькі парафії. Волочиські католики відносились до Кам’янецької єпархії, костели краю належали до Краківської діоцезії.

Релігійна ситуація змінються в період наступу Речі Посплолитої на релігію підпорядкованих собі земель, активізувалась із підписання Берестейської церковної унії, проте вже як уніатської. Початки колонізації йдуть від часу завоювання Волочищини поляками.

Закінчилась ця боротьба повною колонізацією Східної Подолії католицькою Польщею. З 1569-1793рр. Містечко перебувало у складі Кременецького повіту Волинського воєводства, а частина земель сучасної Волочищини потрапила до складу Подільського Воєводства в 1434р. Тут і закінчилось панування литовців над подолянами, що почалося в 1362р.

Саме поява католиків-поляків призвела до зміни власників містечка, тоді вперше поселення під назвою “Волочище” згадується в акті про поділ володінь князів Збаразьких від 9 липня 1463 року. Священнослужитель і історик

М. Теодорович стверджує, що «з ІІ пол. ХVст. Волочища належала польським князям Збаразьким, рід якого походить від князя Володимира Святого, від князя Ф.Д. Острозького»[20, 675].

Волочищина як і Поділля стало місцем протистояння і боротьби різних конфесій. Константинопольський Патріарх Ієремія звернув серйозну увагу на розлади в західно-руській церкві. Польська влада скористалась хитрістю і надавала жителям, які визнавали уніатство або католицизм певні свободи по самоуправлінню. Так, як місто визначалось прикордонним і роль ремісників і торгівців була великою, то останнє слово залишалось за католиками. До міста прибуває більше ремісників, купців-католиків. В документах від 1583р. Волочиськ вже називається містечком, в якому вже нараховується 135 димів і 675 жителів.

Київській Церкві був кинений виклик і в 1594р. На відкритому соборі в Києві православний Синод приймає рішення перейти під юрисдикцію римського престолу. На Волочищині встановлюється така модель Церковної єдності, яка була утверджена та письмово узаконена на соборі 1596 року в Бересті, де М.Рогоза і співчуваючі йому єпископи, проголосили унію. Починається інституційне існування греко-католицької церкви на Поділлі.

В перші роки XVIIст. Волочищина, як і Поділля, не знали унії. На той час регіон керувався Православною кафедрою, що очолював Гедеон, в підпорядкуванні якого була Подільська єпархія. В кінці XVIIст. - на поч.

XVIIІ ст. життя галицько-подільської єпархії знаходилось в руках вже єпископа, який поєднував Львівську Галицьку та Кам’янець – Подільську єпархії і прийняв унію.

Не зраджуючи віру, на Волочищині почали будувати перші храми вже у XVIIIст., проте як уніатські, рідше православні , навіть без власної назви.

Саме з цього часу ми можемо прослідкувати наявність перших храмів та соборів на Волочищині. В 1743р. на кошти прихожан ще до унії було збудована Успенська церква у м.Волочиську. Вона стала першим свідченням спроби православ’я відновити своє право на існування . Щодо свідчення уніатської віри в нашому краї, то в с. Тарноруді існувала древня уніатська церква на правому березі річки Збруч, та в ряді інших сіл, що пізніше були навернуті у православ’я. Не виключенням стали і греко - католицькі костьоли , які існували в ряді сіл району, проте їх кількість свідчить про те, що католицизм так і не зміг закріпитись в регіоні. Отже, можна простежити динаміку збільшення кількості православних храмів та костелів 18- 19 ст. (Див додаток Е) . Пізніше ці уніатські храми з приходом Російського царату і були навернуті у православ’я. Отже, з початку Польської доби в нашому краї відбулись не лише територіально адміністративної зміни, а й відбулись зміни в релігійному відношенні: поширенням католицизму, та уніатської-греко-католицької церкви. Отож, прослідкувавши релігійну ситуацію з кінця 17- століття , робимо висновок, що наш край відносився до Подільської єпархії приймає унію, а українська православна митрополія тепер підпорядкована Москві. Отож Роль Волочиська у національно – духовному відродженні була немалою . Історик Крип’якевич І. П. писав, що роль «таких містечок як … Волочиськ, Маначин на Волині в організації визвольного руху полягала в тому . що вони скупчували вільне населення дух , яке мало свободу духу ... ».


РОЗДІЛ ІІ

Церковно-релігійна ситуація на Волочищині у XVIII столітті

Внаслідок другого Поділу Польщі в 1793 році 27 березня за Маніфестом Катерини ІІ від 1793 року Правобережжя було приєднано до Російської імперії.. З того часу починається наступ на Волочищині, але вже проти католицько-уніатської церкви, указом від 6 вересня 1795 року, скасовано уніатську митрополича кафедра і всі уніатські єпископії, засилля якої було відчутне за часів польської доби .

Отже, як відомо за другим Поділом Польщі у 1793р, Подолія увійшло до складу Російської імперії. І було встановлено новий адміністративний поділ. У 1797-1803 роках відбулось укрупнення повітів і Волочищина увійшла до складу двох губерній Подільської (Проскурівський та Ушицький повіти) та Волинської (Старокостянтинівський повіт).

Починається доба відновлення православ’я. Але наша церква відрізнялась тоді своїми вольностями від церкви московської. Впроваджувались жорстокі закони про монахів, цариця почала душити українське духовенство, обдирати потроху і у них землі та старі вольності. Громадське возз’єднання Подолії з Росією луною відізвалося в релігійному возз’єднанні народу з Православ’ям. Проте Москва знищила незалежність української церкви.

У XIX ст. на Волочищині діяло дві єпархії, в тому числі Волинська (з 1799 р.), та Подільська (з 1795 р.). Кожна єпархія складалась з Благочинних округів. Всі посади були зайняті росіянами. З 1799 р. Синод призначив чужинця, молдаванина Гавриїла Банулеско митрополитом Київським. Проте відродження православ’я на Волочищині стало фактом, що можна прослідкувати в описі досліджуваних матеріалів.

2.1. Стан церкви в селах подільської частини Волочищини

Проскурівський повіт 5 округ

Тарноруда належить до п’ятого округу [17, 485]. До приходу входили Канівка, Постолівка, Зайчики. За давніми джерелами в Тарноруді існувала давня уніатська церква на правому березі річки Збруч, яка була зруйнована повінню. На цьому місці в 1784 році був побудований храм з каміння в честь Вознесіння Господнього. Свято-Вознесенська церква мала вигляд католицького костелу і була збудована на кошти княгині Ізабелли Любомирської. В 1797 році почали вести метричні книги та звели престол на честь Вознесіння Господнього. Дерев’яний храм в Постолівці побудований в 1740 в ім’я святого Євангеліє Іоана Богослова. В Тарноруді є костел Божої Матері або католицька церква четвертого класу, побудована у 1556 (1693) [4, 52] при Синявських. При костелі є каплиця, що знаходиться на кладовищі та дзвіниця. Настоятель костелу - Ксендз Маковський. В 1754 Князь Чарториський реставрував костел. Було встановлено образ Христа Спасителя, в честь якого відбуваються великі відправи, богомольців на свята Вознесіння, Пасхи та Святу П’ятницю. Прихожани православного віросповідання Тарноруди – 431 чол., 420 жін., Постолівки – 140 чол., 160 жін.; Зайчики – 165чол., 148 жін. Римо-католики: Тарноруда 520 чол., 549 жін.; Постолівка – 154 чол., 160 жін., Зайчики – 121чол., 110жін..

Ушицький повіт 3 округ

Глядки З документів, які зберігались у поміщиці П’ятковської видно, що в 1568 році цим селом володів воєвода руський - Микола Синівський, наслідники якого були власниками села до 1682 року. Потім власником села був Стефан Корибут, князь збаразький, нащадки якого володіли цим краєм до 1720року. Новим власником стає Фабіан Рожновський, який передає ці землі князю Чарторийському, воєводі руському в 1738. На кошти прихожан в 1727 році збудували дерев’яний храм з кам’яною основою на честь Архістратига Михаїла. Долучив свої кошти Фабіан Рожновський за благословенням львівського уніатського єпископа Афанасія Шептицького. В храмі особливої поваги заслуговує ікона Богоматері, яка відома як чудотворна, написана в 1688 році. Є також тут чаша, завезена в 1786 році та Євангеліє львівської печаті 1690 року. Священиком являвся відомий протоієрей Михайло Орловський, який прослужив 52 роки. Відомий пастор - людина, яка володіє святим розумом і широкими знаннями, мав велику бібліотеку і утримував її у власній єпархії. Брав участь в дослідженні і написанні історичних описів багатьох міст та містечок Подолія. Прихожани православного віросповідання становили 482 чол., 470 жін.; римо-католиків – лише 1 жінка.

Видава відноситься до складу видавського приходу. В якості приписного поселення входить село Мочулинці. Власник села - Вільгельм Залевський, проте храм на честь Успіння Божої Матері був зведений на кошти прихожан у 1753 році. По благословенню уніатського єпископа Кипріана Стецького і освячений уніатським деканом Стефановичом у 1755 р. У 1795 перший священик – Моїсей Свідерський. Православні прихожани Видави- 400 чол., 400 жінок. Католики: 4 жінки, 4 чол. православних прихожан Мочулинці: чоловіків-200, жінок-200, католиків: чоловіків – 2, жінок – 3.

Завалійки. Приписними селами до Завалійок являються Курники, що на границі з Волинською губернією. Власник села був православний, хоча мало долучався до будівництва церкви. Храм в ім’я Архістратига Михаїла збудований у 1762році на кошти прихожан. Також окремо від церкви збудована дзвіниця. Відомості є лише про псаломщика Гаврила Федоровича Донського, що був призначений у 1762році. Прихожан православного віросповідання Завалійок було 226 чоловіків, та 234 жінок. Щодо римо- католиків, то чоловічої статі - 254 прихожани, а жінок - 255. В Курниках православних – 359 чол., 296 жін.; католиків – 126чол., 166 жін.

Трительники. До приходу також входить село Криштопівка і Зелена. Трительники згадуються в документах 16ст., які належали Гербуртам. На початок 18 ст. село у Потоцького купив Петро Жеромський. У 1760 в селі Криштопівка, яка стає самостійним приходом, збудована церква Святого Миколая. Коли її приписано до Трительників - невідомо, але досить довго зберігалося місце, де стояв кам’яний хрест. Свято-Покровська трительницька церква була збудована в 1760 році на кошти прихожан в честь Покрови Божої матері. Звів її поміщик Ростовський. Прихожани православного віросповідання Трительників– 432чол., 444жін. Криштопівка - православні - 341чол., 346 жін.; католики - 34чол., 21 жін.

2.2. Стан церкви у Волинських селах Волочищини

Старокостянтинівський повіт

Шмирки відносились до Купільської волості. У1593 році селом почав володіти князь Острозький, воєвода Волинський. По смерті останнього Острозького селом володіли дворяни Оранські. На основі Кольбушовської тритранзакції 1753 року село дісталось старості Голштинському князю Францу Любомирському і включено до складу Волинського воєводства. Вперше згадується село як Шмирки пана Оранського. В селі у 1754 році була зведена церква в ім’я св. Архістратига Михаїла, проте ким невідомо. Церква була дерев’яною з дзвіницею. Проводи проводили у світлу суботу. З 1754 року одразу почали вести метричні книги [20, 409].

Прихожани православного віросповідання становили 832 чоловіки обох статей, католицького віросповідання – 40 прихожан, 15- єврейської віри прихожан. Священнослужителі: Яків Фостек, уніат до 1794 року, потім православні – Стефан Кущинський, Єлісей Пижицький, Григорій Лотоцький.

Купіль. Містечко у 16 ст. належало князям Збаразьким . В 1573 році 9 жовтня через суд князь Костянтин Острозький разом з с. Чухелі отримав у володіння. Проте по смерті останнього представника Острозьких в 1631 році Купіль дістався кн. Вишневецькому. В кінці 18 ст м. Купіль володіли Понятовські, потім Даровські. Щодо села Чернява, яке належало до Старокостянтинівського повіту, то воно було у володіннях Михайла Корибута Вишневецького, пізніше Спраковського .Село Кушнирівка належало Северину Вислоцькому, потім Каплинському. Ці два села відносились до Маначинської волості та були приписані до Купільського Благочинного приходу. В м. Купіль була збудована церква в ім’я св.Архістратига Михаїла. Збудована вона була при допомозі священика Іоанна Яновського.

В селі Кушнирівка збудована була церква в ім’я Святого Великомученика Димитрія у 1784 році, ким збудована невідомо. При ній була школа грамоти.

Село Чернява Купільської волості відзначилось церквою Різдва Пресвятої Богородиці збудована 1746 році, ким - невідомо в 1873 році знищена . До волості також було приписане село Липівка. З 1776 року селом володіють Залевські, пізніше передають в оренду Феліксу Менькевичу. З 1758 року тут зведена церква в ім.’я Успіння Пресвятої Богородиці. Першим священником стає Михайло Москалевич, з 1807 по 1846 – його син Григорій Москалевич.

Портфель учня
© ruh.znaimo.com.ua
При копіюванні вкажіть посилання.
звернутися до адміністрації