Віктор дерхо, вчитель історії

Скачати
Документи
  1   2
Віктор ДЕРХО, вчитель історії

Зеленобалківської СЗШ

Дніпропетровської обл.


Методичні умови вивчення пам’яток мистецтва на уроках історії з учнями 7 класу та формування їх естетичних почуттів


Вивчення історико-культурного матеріалу зобов'язує вчи­теля до посиленої підготовки мовної характеристики твору мистецтва. Історико-культурні теми мають велике духовне значення: розвивають дух патріотизму, національної гордості, честі, гідності. Етична роль мистецтва полягає в тому, що вона виховує високі моральні ідеали: «Краса — рідна сестра моралі». Разом Із тим розвитку мислення і художньої творчості учнів сприяють такі форми роботи, як екскурсії до музеїв, зна­йомство з історичними пам'ятками; організація шкільної художньої ви­ставки, підготовка тематичних вечорів. Саме історія виявляє й аналізує культурний прогрес. Розу­міння творів мистецтва змінюється від епохи до епохи. Кожне нове покоління усвідомлює явище художньої культури, виходячи зі своїх власних, сучасних уявлень про мистецтво. Тому культурні цінності є вічними і по­стійно збагачуються та доповнюються новими гранями художнього зміс­ту [6, с.10]. Вище зазначені положення і окреслюють актуальність даного дослідження на сучасному етапі розвитку методичної науки.

Мета нашого дослідження полягає в пошуку ефективних методів вивчення пам’яток мистецтва на уроках історії та формуванню естетичних почуттів учнів, а також у теоретичному та практичному обґрунтуванні даної методичної проблеми.

Важливе місце при вивчені матеріалу культурологічного змісту на уроках історії посідають пам’ятки культури і мистецтва. Відомі вчені та методисти: В.Васильєва [2], Г.Косова [13], Л.Кузнєцова [16], Ф.Коровкін [10], В.Козинець [11], В.Котляр [9], Л.Предтеченська [20], Г.Цвікальська [24, 25], та ін. у своїх наукових працях та методичних рекомендаціях розробляли різні методичні підходи щодо вирішення такої складної проблеми, як вивчення творів культури і мистецтва на уроках історії та інших предметів гуманітарного циклу. Г.Косова зазначає, що особлива роль і місце в навчання історії належить творам літератури і мистецтва. Вони дозволяють учням повніше і глибше осмислити життя суспільства, яке їх створило. Яскравіше і емоційніше відчути хід історичних подій, які пов’язані із створенням тієї чи іншої пам’ятки культури. На уроках історії ці пам’ятки виступають багатопланово. Як джерела знань, вони розповідають про матеріальне і духовне життя суспільства, перш за все про звичаї і психологію людей, свідчать про художній розвиток людства, розширення сфери мистецтва, збагачення його образотворчої мови [13, c.5].

Як показує власний досвід - дана проблема вимагає від учителя додаткових знань та ретельної підготовки до проведення уроків з питань культури. Для підвищення ефективності вивчення пам’яток мистецтва на уроках історії, вчителю слід збирати відповідну науково-методичну літературу, дидактичний матеріал, наочні посібники. Треба плідно співпрацювати з вчителем образотворчого мистецтва, художньої культури, використовуючи міжпредметні зв’язки з різними навчальними дисциплінами. Ця проблема ускладнюється тим, що учні підліткового віку в силу своїх психологічних особливостей та відсутності власного життєвого і естетичного досвіду спілкування з творами мистецтва, зазнають певних труднощів при вивченні навчального матеріалу такого змісту. Тому вчителеві потрібно, враховуючи вже розроблені в методиці методи та прийоми вивчення творів мистецтва, розробити свою власну систему роботи, яка відповідала індивідуальним і віковим особливостей учнів і сприяла ефективному засвоєнню навчального матеріалу

Аналіз науково-метододичної літератури за даною темою засвідчує, що на сучасному етапі розвитку вітчизняної методичної науки вчені та методисти: В.Александрович, О.Пометун, Т.Ладиченко, В.Комаров, О.Крижанівський, В.Власов, Н.Вєнцева, Ю,Малієнко, Ж.Гаврилюк, В.Островський, Т.Михайлів, Е.Андріїв та ін. У своїх наукових працях та методичних рекомендаціях порушують питання вивчення культурологічного матеріалу на уроках історії, серед якого чільне місце посідають пам’ятки культури і мистецтва. Виявлено, що для підвищення ефективності вивчення культурологічного матеріалу з учнями 7 класів на уроках історії розроблені різні методичні підходи: розвиток предметних компетентностей учнів та використання інтерактивних методів навчання (О.Пометун, К.Боханов, В.Власов, А.Приходько), застосування дискусійних методів (Н.Вєнцева), широке використання історичних джерел та творів художньої літератури (Ю.Малієнко, І.Коляда, М.Виговський, Н.Загребельна), дидактичні та інтелектуальні ігри (О.Кожемяка, О.Мокрогуз, О.Охредько), нетрадиційні форми навчання (Я.Камбалова, Т.Михайлів, Е.Андріїв) використання відео та мультимедійних матеріалів (В.Дрібниця, О.Худобець) та ін. Останнім часом вченими та методистами розроблено методичні комплекси з історії України для 5-8 класів, які значною мірою допомагають вчителям навчати учнів історії в школі. Серед них особливо вирізняється комплекс методиста В.Власова, який включає: підручник, робочий зошит, завдання для тематичного оцінювання. Належна увага тут приділяється вивченню культурологічного матеріалу, а особливо пам’яткам культури. На сторінках даних посібників розміщено ілюстрації і фото видатних пам’яток вітчизняного мистецтва, їх реконструкцій, що дає можливість учням порівнювати та аналізувати ці твори. Методичний апарат доробку дозволяє вчителеві використовувати різноманітні завдання, методи та прийоми для ефективного вивчення духовної спадщини нашої держави та формувати естетичні почуття школярів.

Серед творів мистецтва, які вивчають семикласники на уроках історії особливе місце посідають пам’ятки архітектури. Учні знайомляться з розвитком і особливостями будівництво романських та готичних соборів, пам’яток Візантійського мистецтва на уроках всесвітньої історії, навчальна програма з історії України передбачає вивчення пам’яток архітектури Київської Русі та Галицько-Волинської держави. При вивченні теми „Архітектура та мистецтво Київської Русі” учні знайомляться з найбільш відомими архітектурними пам’ятками того часу: Десятинною церквою, Софійським собором, Успенським собором Києво-Печерського монастиря, Михайлівським Золотоверхим та Михайлівським Видубецьким соборами, церквами Кирилівською та Пирогощі у Києві, Спаським, Борисоглібським, Успенським соборами у Чернігові, Михайлівським собором та Успенською церквою у Переяславі, церквою Святого Пантелеймона у Галичі та ін.

Відомо, що архітектура є мистецтвом, яке використовує всі досягнення людства і створює середовище, в якому воно живе. Вона також є особливою мовою, за допомогою якої ми черпаємо інформацію про життя народів в давнину. Тому перед вчителем стоїть непросте завдання – навчити учнів намагатися зрозуміти мову архітектури і використовувати її для збору інформації про історичні факти та події того часу, коли була створена архітектурна пам’ятка. Як зазначає В.Васильєва: „Архітектурна пам’ятка може розповісти про свій час і про людей так правдиво, як і твори іншого виду мистецтва, але розповісти своєю особливою мовою, яка притаманна тільки архітектурі. Особливо в архітектурній пам’ятці відбита, як в фокусі, вся історія виробничої праці і художньої творчості. Пам’ятки історії культури – це матеріальні свідки багатовікового досвіду розвитку людства, Вони наочно показують учням рівень культурного розвитку країни в ту чи іншу епоху”[2, с.5].

Як свідчить досвід, досить складною методичною проблемою є розвиток уміння учнів складати характеристику, опис, та аналізувати пам’ятку мистецтва. Така діяльність учнів здійснюється на основі тексту підручника, пояснення вчителя та застосуванні наочних засобів навчання. Початковою основою для складання характеристики пам’ятки є її сприймання учнями. Пам’ятки архітектури постають як наочне джерело знань, що дозволяє використовувати і розвивати всі види сприйняття і пам’яті. Важливе місце при вивченні пам’яток мистецтва та складання їх опису, характеристики чи інших видів аналізу займає естетичне сприйняття, про яке методист В.Васильєва зазначає, що воно э активною діяльністю, котрій треба навчати. Досвід переконує в необхідності знайомства учнів з образною мовою мистецтва, розвитку у них уміння „прочитати” пам’ятку культури, зрозуміти і розкрити її зміст. Потрібно використовувати уявлення учнів про образотворче мистецтво як про особливий спосіб пізнання життя, їх поняття того, що художник особливою мовою виражає своє відношення до світу [2, с.6].

Для аналізу пам’ятки архітектури та складання її характеристики потрібно познайомити учнів з історичними обставинами, технічними можливостями того часу, в який вона створювалася, визначити рівень господарства, розвитку різних видів ремесла. Учні повинні визначити такі складові поняття аналізу як: форми і композиція споруди, особливості її конструкцій, читання плану, гармонія, ритм, тобто все те, з чого складається архітектурний образ пам’ятки.

Прикладом такої роботи може бути аналіз найвідомішої пам’ятки часів Київської Русі – Софійського собору, який посідає центральне місце при вивченні культурологічного матеріалу з семикласниками на уроці історії України.

Учні вже знайомі із господарським життям та розвитком основних видів ремесел Давньоруської держави, вони мають знання про особливості введення християнства та його основну ідеологію. Також семикласники ще з наступних класів знайомі з умовами будівництва та роллю культових споруд в житті суспільства. Вони вивчали Десятинну церкву Києва. На всі ці знання та навички повинен опиратися вчитель при формуванні вміння характеризувати Софійський собор. Знайомство з спорудою починається з перегляду фотографій сучасного виду та ілюстрацією реконструкції собору. Учні порівнюють їх. Учитель повинен розповісти учням про умови та особливості спорудження храму, що обумовило місце його знаходження, чому він має такі розміри та ін. Учні повинні зрозуміти, що ця архітектурна споруда повинна створювати певний настрій, почуття своїми розмірами, формою, забарвленням або оздобленням. Учитель наводить дітей на думку, що собор повинен був височіти над усіма іншими спорудами, оскільки він будувався як не просто храм, а головний собор держави. Також необхідно звернути увагу семикласників на те, що майстри намагалися будувати споруду не тільки досконалої форми, а перш за все доцільною за своїм призначенням, міцною та довготривалою. Це залежало в першу чергу від майстерності самого будівничого, матеріалу з якого будувалась споруда і технічних можливостей того часу. Семикласники за допомогою вчителя пригадують, що технічні можливості залежать від рівня розвитку господарства. За допомогою схем та ілюстрацій вчитель повідомляє розміри споруди, називає цифри та факти, що стосуються висоти, ширини, довжини та ін. Місце будування учні визначають за допомогою фото реконструкції стародавнього Києва (художниця Д.Мазюкевич), потім повідомляють, чому саме на Старокиївській Горі був споруджений собор.

Цікавим і досить складним етапом характеристики пам’ятки є знайомство із композицією храму та її формою. Тут можна використати знання учнів із музики і порівняти музичне та архітектурне мистецтва. Вчитель нагадує семикласникам, що композитор – це автор музичних творів. Як композитор з окремих звуків створює мелодію, так архітектор із окремих частин об’єднує споруду в одне ціле, створює єдину композицію. Хоча учні вже на первинному рівні знайомі з хрестово-купольною системою композиції храмів, тут все ж таки потрібно поглибити їх знання про даний вид композиції, бо він є стержневим для розуміння школярами пам’ятки архітектури. Використовуючи різні прийоми, вчитель формує поняття хрестово-купольної системи споруди, яка була домінуючою у середньовічному мистецтві, особливо на території Київської Русі. Це поняття формується за допомогою плану споруди при використанні різних видів ілюстрацій, креслень, схем, комп’ютерних технологій. Демонструючи креслення плану, вчитель повідомляє, що в архітектурі план – це і попереднє креслення, і зображення споруди зверху, без даху або креслення вже існуючої будівлі. Це основне креслення, яке вказує на довжину, ширину, розташування елементів внутрішнього простору, розміщення конструктивних опор. Демонструючи схему хрестового склепіння, вчитель повідомляє, що хрестовий купол виникає на місці де пересікаються два циліндричні склепіння. Потім семикласникам пропонується стати як при грі „Джерельце”, тобто парами один за одним, взятися за руки, і разом підняти їх вгору. Кожна пара утворили арку, а в ряду – циліндричне склепіння. З’єднанні руки - замки арок, плечі - п’яти, тіла – колони-опори. Пояснюємо учням, розставляючи їх в певному порядку, якщо одним таким склепінням пересікти інше, то в місці, де з’єднаються чотири руки, утворюється хрестовий купол. Коли учні займають свої місця за партами, вчитель демонструючи внутрішнє вбрання Софії Київської, запрошує учнів „зайти” до храму і подивитися як їм на зустріч із глибини іде одне арочне склепіння, а інше хрест-навхрест пересікає його. В місці, де вони пересікаються утворюється хрестове склепіння. Воно тримається на чотирьох стовпах. Учні помічають, що саме на цих чотирьох стовпах тримається круглий барабан з головною банею собору.

Розглядаючи кількість бань собору, вчитель використовує прийом порівняння і демонструючи ілюстрації з реконструкціями Софії Київської та Храму Святої Софії у Константинополі, який вже відомий семикласникам. Вони помічають схожість конструкції, бо обидва храми належать до хрестово - купольної системи, але мають різну кількість і будову бань. Вчитель доповнює, що давньоруські майстри надали Київській Софії батоглавність, яке характерне для дерев’яних храмів давнини. 13 куполів собору робить храм схожим на групу об’єднаних самостійних будівель. В цьому виділяються, особливості давньоруської архітектури, яка хоча і має спільне з візантійською традицією, але ґрунтується на власній національній основі.

Складовими одиницями композиції архітектурної пам’ятки є такі поняття як гармонія та ритм споруди. Розглядаючи ілюстрації зовнішнього виду собору, школярі за допомогою вчителя звертають увагу на те, як поступово споруда здіймається у висоту. Величний гігант з багатьма банями стрімко піднімається до гори. Учні зазначають, що храм збудований у декілька ярусів. Але, як помічає вчитель зодчі намагалися виразити, як природно і послідовно менші об’єми споруди виростають із більших, як нерозривно одна частина пов’язана з іншою і як складається ритм і гармонія цілого. Поняття гармонії і ритму учні вивчають на уроках музики. Тому вчитель, після визначення учням цих понять, пропонує знайти на прикладі Софійського собору, одинакові архітектурні елементи, які чергуються, із повторення яких складається ритм. Семикласники повідомляють, що ритм створюють напівциркулярні арки галереї, і вказуючи далі, що цей самий елемент повторюється потім в арках верхніх вікон і завершується закомарами, склепінням, на якому утримується дах. Учитель тут повинен зупинися на поняттях: арка, закомара, апсида, демонструючи їх на схемах та коментуючи у разі не усвідомлення учнями.

Завершити характеристику пам’ятки повинен опис внутрішнього вбрання храму, наявність найвідоміших зразків монументального живопису – фресок та мозаїк. Учні підкреслюють особливості внутрішньої композиції споруди, розміщення нефів, вівтаря, галерей та інших приміщень. Вони повинні визначити головну ідею створення такого шедевру, його місце і роль у тогочасному суспільстві.

Як підсумок, семикласники визначають з чого складається архітектурний образ Софійського собору. Потрібно, щоб вони вказали на призначення споруди, її конструкцію (план), розміри, форму, оздоблення і забарвлення споруди, зв’язок з навколишньою місцевістю. Необхідно допомогти дітям сформулювати думку в чому виявляється художня цінність Софії Київської. Учні повинні усвідомити, що це – пам’ятка світової архітектури, яка збереглася до наших днів, вона розповідає нам мовою архітектурних форм про високий рівень будівельної техніки, майстерності живописців, витончений художній смак зодчих ХІ століття. В ній втілилися ідеї єдності Давньоруської держави, могутності князівської влади, верховенства православної віри. Вона викликає почуття гордості за творіння наших предків, які володіли навичками високорозвиненої на той час техніки і художнього ремесла.
Портфель учня
© ruh.znaimo.com.ua
При копіюванні вкажіть посилання.
звернутися до адміністрації