Методичні рекомендації щодо підготовки есе з модуля "Теорія та історія державного управління"

Скачати
Методичні рекомендації
  1   2


НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

Дніпропетровський регіональний інститут

державного управління



Кафедра права та європейської інтеграції


Методичні рекомендації

щодо підготовки есе з модуля

“Теорія та історія державного управління”


Дніпропетровськ

ДРІДУ НАДУ

2004

ББК 74.58 (4 Укр.)

М 54


М 54 Методичні рекомендації щодо підготовки есе з модуля “Теорія та історія державного управління”. Уклад. В.П. Капітон, Л.Л. Прокопенко. – Д.: ДРІДУ НАДУ, 2004. – 16 с.


Уміщені основні вимоги до підготовки есе з модуля “Теорія та історія державного управління”, до його структури та технічного оформлення, а також визначені основні етапи підготовки.


Для слухачів спеціальності “Державне управління” Дніпропетровського регіонального інституту НАДУ при Президентові України.


Навчальне видання

Методичні рекомендації

щодо підготовки есе з модуля

“Теорія та історія державного управління”


Укладачі: д-р філос. наук, проф. В.П. Капітон,

канд. іст. наук, доц. Л.Л. Прокопенко


Коректор К.О. Надтока




Підписано до друку 07.09.2004. Формат 60×84. Папір № 1. Ум. друк. арк. 0,9. Обл.. – вид. арк. 0,75. Тираж 100 пр.




Дніпропетровський регіональний інститут державного управління

Національна академія державного управління при Президентові України

Україна, 49044, Дніпропетровськ, вул. Гоголя, 29.


© Прокопенко Л.Л., 2004,

укладання


ЗМІСТ


Передмова………………………………………………………………………

4

1. Вимоги до підготовки есе…………………………………………………..

5

2. Основні етапи підготовки есе……………………………………………....

5

3. Структура та оформлення есе……………………………………………...

7

4. Тематика есе з модуля “Теорія та історія державного управління”……..

8

5. Список використаної літератури…………………………………………..

13

Додаток…………………………………………………………………………

14



Передмова


Навчальний процес у Дніпропетровському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України передбачає різні форми індивідуальної роботи, зокрема написання есе, рівень підготовки якого значною мірою свідчить про ступінь засвоєння студентом набутих знань, його грамотність, загальну культуру та ерудицію.

Есе – це неструктуризована письмова творча робота, яка презентує авторське концептуальне бачення якого-небудь явища суспільного життя і виконується у критично-публіцистичній манері.

Основна мета виконання есе глибоке й творче вивчення одного з конкретних питань теорії та історії державного управління, оволодіння методами наукового дослідження.

У процесі роботи над есе слухачі вдосконалюють і розвивають такі навички та вміння:

Мета цієї методичної розробки – допомогти слухачам у написанні та оформленні есе.


І. Вимоги до підготовки есе


Написання слухачами есе з модуля “Теорія та історія державного управління” є, як зазначалося в передмові, однією з важливих форм самостійної роботи. Існують певні вимоги до виконання есе:

1. Достатній теоретичний рівень. Ця вимога означає, що слухач повинен розкрити обрану тему есе на сучасному рівні розвитку науки, використовуючи такі підходи й наукові знання, що пояснюють різні явища й події в історії та практиці державного управління з позицій сьогодення.

Крім того, слухач повинен достатньо повно розкрити основні поняття і терміни, що стосуються обраної теми, наводити тільки об’єктивні факти і реальні практичні приклади.

2. Дослідницький характер. Есе має містити елементи дослідження:

3. Самостійний характер. Есе повинно бути не компіляцією, скомпонованого з декількох джерел, а оригінальним дослідженням, в якому автор обґрунтовано висловлює свою власну думку чи концепцію.

Власне, цим і відрізняється есе від традиційних рефератів. Ця форма індивідуальної роботи була запозичена з практики західноєвропейськтх вищих навчальних закладів, де вона широко використовується з метою формування в студентів навичок аналізу. Тому головне під час підготовки есе – не уникати самостійного мислення, тільки в такий спосіб можна висловити власну думку в дослідженні тієї чи іншої проблеми.

4. Грамотність оформлення. Це важлива вимога до есе, яка підвищить його якість. У ньому не повинно бути граматичних та стилістичних помилок. Необхідно дотримуватись правил цитування, оформлення посилань, списку використаної літератури.

Виконання цієї вимоги виховує в слухачів культуру оформлення як ділової документації, так і наукових праць, що має непересічне значення для практичної діяльності та підготовки майбутньої магістерської роботи.

5. Обсяг есе. Обсяг основної частини есе не може бути меншим ніж 600-750 слів (до 4-х сторінок).


ІІ. Основні етапи підготовки есе


У процесі підготовки есе можна виокремити декілька етапів:


1. Вибір теми есе. Тематика есе визначається змістом модуля “Теорія та історія державного управління”, розробляється і затверджується кафедрою.

Вибір теми есе являє собою винятково важливий етап у підготовці роботи. Тут важливе місце посідає мотивація обраної теми. Досвід свідчить, що активна мотивація суттєво розширює творчі можливості людини, сприяє особистому зацікавленню у виконанні роботи, максимальному використанню здобутих знань та практичного досвіду.

Слід зауважити, що слухач має право запропонувати свою тему есе, але при цьому він повинен обґрунтувати викладачу доцільність її розробки.

2. Складання плану есе. На початку підготовки есе слухачу необхідно попередньо ознайомитися зі змістом наукових публікацій за обраною темою і скласти план есе, що включає в себе 2-4 пункти. План есе є відображенням його структури, під якою розуміється порядок компонування і взаємозв‘язок окремих його частин.

План есе значною мірою визначає напрями наступного етапу – інформаційного пошуку. Звичайно, за його результатами план есе може бути скоригований. При складанні плану слід звернути особливу увагу на те, щоб він охоплював усі найважливіші сторони обраної теми.

3. Інформаційний пошук. Роботу над есе слід розпочати не тільки з аналізу рекомендованої літератури, а й з самостійного добору матеріалу з інших фундаментальних праць та наукової періодики, проаналізувати у разі потреби існуючу нормативно-правову базу.

Від повноти зібраного в ході інформаційного пошуку матеріалу значною мірою залежить рівень підготовки есе.

4.Осмислення зібраного матеріалу. Саме глибоке осмислення зібраного матеріалу дає змогу забезпечити самостійний, дослідницький характер есе, оскільки в його процесі слухач систематизує та аналізує різні погляди на досліджувану проблему, обґрунтовує основні тенденції і закономірності, виділяє причинно-наслідкові зв‘язки, робить порівняльний аналіз вітчизняного й зарубіжного досвіду, формує власний погляд тощо.

5.Написання есе. На початку есе слухач обґрунтовує актуальність обраної теми. Актуальність теми (від лат. actualis – справжній, теперішній, сучасний) означає її важливість, практичну значущість.

Основна вимога до есе – змістовність, логічна послідовність викладення матеріалу, органічний взаємозв‘язок розкриття окремих питань: повне розкриття всієї теми в цілому.

Усі теоретичні положення і висновки мають бути аргументовані з посиланням на першоджерела. На основі аналізу літератури, дискусійних питань, узагальнень практичного досвіду потрібно зробити необхідні висновки та можливі рекомендації.

Слід чітко усвідомити, що есе – це не реферат, а суб’єктивне бачення того предмету, який ви дослідили, його творчий розвиток.

Наприкінці есе наводиться список використаної літератури.

6.Подання есе для перевірки. У визначений деканатом факультету державного управління термін слухач подає есе викладачу для перевірки, який рецензує його й оцінює за 100-бальною шкалою.

У разі негативної оцінки есе разом з рецензією повертається слухачу, який має доопрацювати його з урахуванням зауважень і подати доопрацьований варіант разом із рецензією для повторної перевірки.

Досвід показує, що найбільш поширеними недоліками есе є:


ІІІ. Структура та оформлення есе


Рекомендується така структура есе:

У літературних та наукових джерелах вказують прізвище, ініціали автора, повну назву книги, місце видання, видавництво, рік видання, кількість сторінок.

Для статей, що опубліковані в періодичній пресі, зазначають прізвище, ініціали автора, назву статті, назву журналу чи газети, рік видання, номер журналу чи дату виходу газети, сторінки для журнальних статей.

Вимоги до оформлення есе

Есе має бути надруковане з одного боку білого паперу формату А4. Аркуші необхідно пронумерувати. Першою сторінкою вважається титульна, на якій цифра “1” не ставиться. Загальна нумерація починається з наступної сторінки з цифри “2”. Порядковий номер сторінки проставляється в правому верхньому куті.

Оформлюючи есе, слід обов’язково посилатися на інформацію з інших джерел, а також на цитати, що наводяться у тексті. Посилання роблять одразу після закінчення цитати у квадратних дужках, де вказується порядковий номер джерела в списку використаної літератури та відповідні сторінки джерела (наприклад:[9, с. 15-16] або наприкінці абзацу).

Шрифт – 14, міжрядковий інтервал – 1,5; поля верхнє – 2, нижнє – 2, ліве – 2,5, праве – 1,5; нумерація сторінок – зверху справа.


ІV. Тематика есе з модуля “Теорія та історія державного управління”


  1. Багатогранність державного управління та різні його тлумачення.

  2. Проблема закону в державному управлінні.

  3. Концептуальний аналіз закону “Про місцеве самоврядування в Україні”.

  4. Принцип відкритості в державному управлінні.

  5. Концептуальний аналіз Конституції України.

  6. Принцип демократизму в державному управлінні.

  7. Принципи відповідальності в державному управлінні.

  8. Роль особи в державному управлінні.

  9. Проблема свободи в державному управлінні.

  10. Що таке теорія державного управління?

  11. Роль управлінської еліти в державному управлінні.

  12. Стиль державного управління і його основні характеристики.

  13. Емоції в державному управлінні.

  14. Принцип ієрархії в державному управлінні.

  15. Час і державне управління.

  16. Простір і державне управління.

  17. Соціальна держава і її основні характеристики.

  18. Просторова організація суспільства і державне управління.

  19. Часова організація суспільства і державне управління.

  20. Стабільність державного управління і його зміст.

  21. Закон і норма в державному управлінні.

  22. Об’єктивні суперечності в державному управлінні як запорука його розвитку.

  23. Свідоме й несвідоме в державному управлінні.

  24. Державне управління й державна ідеологія.

  25. Громадянин в державному управлінні.

  26. Проблеми кадрового забезпечення державного управління.

  27. Кадрова політика в державному управлінні.

  28. Криза в державному управлінні і її значення.

  29. Прямі й зворотні зв’язки в державному управлінні.

  30. Дисципліна в державному управлінні.

  31. Знання в державному управлінні.

  32. Політика і державне управління.

  33. Техніка і державне управління.

  34. Свавілля в державному управлінні.

  35. Принципи державного управління як основа управлінської діяльності.

  36. Застосування принципів державного управління: умови раціональності, конструктивності, ефективності.

  37. Тенденції розвитку держави як субєкта управління.

  38. Вплив форми держави на зміст державного управління.

  39. Сутність та риси сучасної держави.

  40. Правляча еліта як субєкт державного управління: її соціальна сутність та природа.

  41. Обєктивні детермінанти державного управління.

  42. Суб’єктивний чинник у державному управлінні.

  43. Сучасна управлінська парадигма.

  44. Американська й європейська доктрини державного управління.

  45. Співвідношення, звязки та взаємодія державної політики й державного управління.

  46. Різноманітність як умова стійкості й динамізму в системі державного управління.

  47. Типове й унікальне у державному управлінні.

  48. Національний компонент у державотворенні та організації суспільства.

  49. Суспільна сутність державного управління та еволюція його розвитку.

  50. Сутність та природа ефективності державного управління.

  51. Державна влада як інструмент узгодження й оптимізації суспільних інтересів.

  52. Консерватизм у системі державного управління: позитивні й негативні впливи.

  53. Інноваційна діяльність у державному управлінні: проблеми, сенс і значення.

  54. Взаємодія владних структур як умова оптимального функціонування державного управління.

  55. Конституційні засади системи стримувань і противаг у державному управлінні.

  56. Виконавча влада як необхідний атрибут державного механізму управління.

  57. Співвідношення централізації та децентралізації в державному управлінні.

  58. Принцип демократичного централізму: плюси й мінуси.

  59. Застосування методів державного управління в умовах становлення демократичного суспільства.

  60. Функції державного управління як відображення сутності, завдань і цілей держави.

  61. Сутність та значення загальних функцій державного управління.

  62. Спеціальні функції державного управління.

  63. Стратегічне управління та планування як найважливіші складові державного управління.

  64. Прямий адміністративний та непрямий регулюючий вплив державної влади на процеси суспільного розвитку.

  65. Цілепокладання в державному управлінні та вимоги до цілей.

  66. Сутність організаційної структури державного управління і фактори, що її обумовлюють.

  67. Функціональна структура державного управління: визначення, оформлення, розвиток.

  68. Види організаційних структур та проблеми їх розвитку.

  69. Влада і лідерство: сутність, специфічні ознаки.

  70. Формальні і неформальні зв’язки в державному управлінні.

  71. Проблеми освоєння досвіду управлінської діяльності в зарубіжних країнах.

  72. Ресурсний аналіз державного управління.

  73. Цілі та основні напрями реформування державного управління в Україні.

  74. Взаємодія та взаємовплив державної політики і державного управління.

  75. Проблеми визначення ефективності державного управління.

  76. Ефективність субєкта державного управління.

  77. Князь у Київській державі та його функції (ІХ – 30-ті рр. ХІІ ст.).

  78. Територіальна організація управління в Давньоруській державі (ІХ – 30-ті роки ХІІ ст.).

  79. Державний устрій українських земель періоду феодальної роздробленості.

  80. Організаційна структура державного управління у Великому князівстві Литовському (сер. XIV – сер. XVI ст. ).

  81. Київське удільне князівство: статус, організація влади й управління (сер. XIV ст. – 70-ті роки XV ст.).

  82. Зміни в організації влади та управління в Галичині під владою Польщі (сер. XIV - сер. XV ст.).

  83. Роль права у здійсненні державного управління у Великому князівстві Литовському. Литовські статути.

  84. Державна влада Речі Посполитої та органи адміністративного управління в Україні (1569-1648 рр.).

  85. Система державної влади Української козацької держави (друга половина XVII – XVIII ст.): плюси та мінуси.

  86. Політична еліта Гетьманщини: склад та роль.

  87. Центральні і місцеві органи Московської держави та Російської імперії для управління Україною (друга половина XVII – XVIII ст.).

  88. Джерела українського права та його кодифікація (ХVІІІ ст.).

  89. Засади Магдебурзького права за Литовсько-польської доби.

  90. Органи влади та управління в Слобідській Україні (друга пол. XVII – 60-ті роки XVIII ст.).

  91. Організація територіального управління в Українській козацькій державі (друга пол. XVII – XVIII ст.).

  92. Соціально-політичний устрій та управління Запорізької Січі (XVI ст. – 1775 р.).

  93. Програмні засади державного управління в Конституції Пилипа Орлика.

  94. Адміністративно-політичний устрій Правобережної та Західної України (друга пол. XVII - кінець XVIII ст.)

  95. Українські землі у складі Австрійської імперії: адміністративно-політичний устрій (кінець XVIII - сер.XIX ст.)

  96. Реформа управління на західноукраїнських землях 60-х рр. ХІХ ст.

  97. “Імперський закон про громади” (1862 р.) в Австро-Угорщині і крайові закони Галичини (1866 р.) та Буковини (1863 р.) про громади.

  98. Уніфікація управління українськими землями після ліквідації автономії урядом Катерини ІІ.

  99. Реорганізація центрального апарату управління в Російській імперії на початку ХІХ ст. і її вплив на місцеве управління.

  100. Функції місцевих органів та губернаторів в Україні в першій половині ХІХ ст.

  101. Система органів державного управління та місцевого самоврядування на українських землях у пореформений період.

  102. Положення про губернські та повітові земські установи 1864 р. Функції земських установ.

  103. Міське положення 1870 р.

  104. Система державної служби в українських губерніях: підготовка, добір, просування по службі.

  105. Службовці земського та міського самоврядування.

  106. Зміни в державному ладі Російської імперії на початку ХХ ст.

  107. Реформи і контрреформи в державному управлінні Російської імперії другої половини ХІХ ст.

  108. Діяльність органів земського та міського самоврядування у Вашому регіоні у пореформений час.

  109. Формування альтернативних структур влади і управління в 1917 р. та проблеми їх легітимізації.

  110. Тимчасовий уряд і його структури на місцях. Реформування місцевого управління.

  111. Державне будівництво УНР: досягнення і помилки.

  112. Організація державного управління в Україні за гетьманату П.Скоропадського.

  113. Західноукраїнська Народна Республіка: система влади і управління.

  114. Система влади та управління періоду Директорії УНР.

  115. Становлення організаційної структури державного управління в Радянській Україні.

  116. Сутність та механізм функціонування адміністративно-командної системи.

  117. Формування радянської управлінської еліти.

  118. Українські землі в міжвоєнний період у складі Польщі, Румунії, Чехословаччини: особливості адміністративно-політичного устрою.

  119. Українські землі під час другої світової війни: політика окупаційних держав.

  120. Адміністративно-територіальні реформи в УСРР у 20-30-х рр.

  121. Реформи М.С. Хрущова та їх вплив на державне управління в Україні.

  122. Формування системи державного управління в 1991-1995 рр.

  123. Особливості й детермінованість організаційної структури державного управління в Україні.

  124. Загальні засади та основні напрями адміністративної реформи в Україні.

  125. Досвід проведення адміністративних реформ в інших країнах.

  126. Політична реформа в Україні: зміст і механізм реалізації.

  127. Б. Хмельницький як державний діяч.

  128. І. Мазепа та його погляди на державотворчі процеси.

  129. І. Франко та його погляди на роль державної влади.

  130. М. Драгоманов про сутність державного устрою в Україні.

  131. М. Грушевський та його погляди на державотворчі процеси.

  132. С. Петлюра та його погляди на державотворчі процеси.

  133. В. Винниченко та діяльність генерального секретаріату.

  134. Н. Махно і його ставлення до місцевого самоврядування: міфи й реальність.


Список використаної літератури




Додаток 1

Зразок


НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ


ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ

ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ


Заочне відділення

ДУ – 03 з


Портфель учня
© ruh.znaimo.com.ua
При копіюванні вкажіть посилання.
звернутися до адміністрації