Українська література (перша половина ХІХ ст.) Навчальна програма, плани практичних занять та методичні рекомендації Київ – 2006

Скачати
Методичні рекомендації
1   2   3   4   5   6
НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА


Поняття “нова українська література”. Історичні, суспільні та культурні умови становлення нової української літератури. Періодизація та основні особливості нової української літератури. Зв”язок з фольклором та давньою українською літературою. І.Котляревського як зачинатель нової української літератури. Роль “Енеїди”, “Наталки Полтавки” в її ствановленні. Т.Шевченко як основоположник нової української літератури.

Культура. Роль вищих навчальних закладів (університетів) як своєрідних осередків культури в Україні – Харківського (1805), Київського (1834), Львівського (1861) та Ніжинської гімназії вищих наук (1820). Харківський, Київський та Петербурзький культурні осередки. Театральне життя в Україні в першій половині ХІХ ст. П”єси українських драматургів на сцені театрів Петербурга і Москви.

Періодична преса в Україні. Українські журнали “Харьковский Демокрит” (1816), “Украинский вестник” (1816-1819), “Украинский журнал” (1823-1825); альманахи “Утренняя звезда” (1833-1834), “Запорожская старина” (1833-1838), “Украинский сборник” (1838, 1841), “Сніп” (1841), “Молодик” (1843-1844), “Киевлянин” (1840, 1841, 1850) та співробітництво в них письменників П.Гулака-Артемовського, Г.Квітки-Основ”яненка, Є.Гребінки, М.Максимовича, М.Костомарова, Т.Шевченка та ін.

Преса на західноукраїнських землях. Періодичні видання в Галичині. Видавнича діяльність “Руської трійці” (рукописні збірники “Син Русі”, “Зоря”). Альманах “Русалка Дністровая” (1837), його значення. І.Франко про альманах.

Розвиток літературозавства, критики, фольклористики. Суперечки навколо питань про можливості української мови і погтреби художньої літератури національною мовою. Перешкоди уряду і реакційної критики і утвердженні української літературної мови. Захист прав і можливостей української мови, літератури прогресивними діячами України (О.Бодянський, І.Срезневський, Г.Квітка-Основ”яненко, Є.Гребінка, Л.Боровиковський, М.Шашкевич, Т.Шевченко). Перші мпроби словникової роботи (І.Котляревський, П.Білецький-Носенко, О.Афанасьєв-Чужбинський та ін.).

Українські письменники і критики про мету і завдання національної літератури, її зв”язок з народним життям, реалізм та народність. Роздуми про літературу в листах, публіцистичних і художніх творах Г.Квітки-Основ”яненка, Є.Гребінки, Л.Боровиковського, М.Шашкевича та ін. як відображення розвитку літературно-художньої думки. Перші спроби розгляду літературного процесу в статтях І.Кулжинського, О.Бодянського, М.Костомарова, І.Вагилевича, Я.Головацького.

Початок розвитку української фольклористики (М.Цертелєв “Опыт собрания старинных песней” (1819), М.Максимович “Малороссийские песни” (1827), “Украинские народные песни” (1834), “Сборник народных украинских песен” (1849), А.Метлинский “Народные южнорусские песни” (1854)).

Поезія. Вплив на українську поезію дошевченківського періоду фольклору та книжної літератури ХУІІІ ст. Переважання поетичних жанрів у новій українській літературі. Тематичне та ідейне збагачення віршованої літератури, її жанрова різноманітність: бурлескно-травестійні поеми, бурлескні вірші, послання, пародії, родинно-побутова лірика, романтичні балади , поеми. Використання фольклорної поетики у поезії 10-30-х рр. ХІХ ст. Тяжіння поезії до бурлескно-реалістичної і романтичної.

Бурлескно-реалістична поезія. Зв’язок українського бурлеску з бурлеском у світовій літературі. Бурлеск як прийом епатажу і привернення уваги читача. Причини використання цього літературного стилю в публіцистиці, у критичних виступах прогресивних письменників. Найвизначніші поети України цього періоду. Бурлескно-травестійна поема І.Котляревського – перший твір нової українскої літератури. Намагання І.Котляревського вийти за межі бурлеску. Популярність «Енеїди», її реалізм та народність. Творче й епігонське наслідування бурлескних творів І.Котляревського. «Ода малороссийского простолюдина на случай военных действий» (1813) П.Данилевського. Побутово-етнографічні комічні поеми «Горпинида, чи Вхопленая Прозерпина» (1818) П.Білецького-Носенка, “Вовкулака” (1842) С.Александрова, “Ода –малороссийский крестьянин” (1809-1814) К.Пузини та ін. Сильні й слабкі сторони цих творів.

Прояв реалістичної тенденції в новій українській поезії, що виявилася в жанрі байки. Історія жанру – від античної алегорії до реалістичної гумористично-сатиричної байки (Езоп, Лафонтен, Лессінг, Красіцький, Крилов). Жанрові особливості байки (алегорія, дидактизм), різновиди байки. Байка на сторінках українських журналів і альманахів першої половини ХІХ ст., її публіцистично-моралізаторське спрямування. Байки на сторінках «Харьковского Демокрита» (1816). Байкарська спадщина П.Гулака-Артемовського – першого талановитого байкаря у новій українській літературі. Популярність байки в українській поезії 20–40-х рр. ХІХ ст. Звернення до цього жанру П.Білецького-Носенка, К.Думитрашка, П. І С. Писаревських, П.Кореницького, В.Забіли та ін., переважно побутові мотиви їхніх байок. Оригінальність байки-приповідки Л.Боровиковського. Досягнення Є.Гребінки як автора збірки «Малороссийские приказки».

Українська романтична поезія дошевченківського періоду. Естетичні принципи романтизму. Романтизм в українській поезії першої половини ХІХ ст., його основні риси. Нові естетичні принципи романтизму, засновані на засадах патріотизму, народності. Німецька ідеалістична філософія і український романтизм. Діяльність І.Кронеберга. Розширення поетами-романтиками стильових, тематичних і жанрових меж національної літератури, єднання її з фольклором. Роль романтизму у виході української літератрури на шляхи міжнаціонального єднання. Численні переклади і переспіви українських поетів-романтиків з інших літератур (“Твардовський”, “Рибалка” П.Гулака-Артемовського, “Зимовий вечір”, “Два ворони”, “Маруся”, “Фарис” Л.Боровиковського, “Полтава” Є.Гребінки, поезії з “Краледворського рукопису” М.Шашкевича).

Українські письменники на сторінках тогочасної російської періодики (“Вестник Европы”, “Телескоп”, “Молва” тощо). Українські теми у творчості російських та польських поетів 20 – 30-х рр. ХІХ ст. (Рилеєв, Пушкін, Гощинський, Мальчевський, Залєський). Романтична проза. М.Гоголь і Україна. Українська екзотика в європейській культурі (образ Мазепи у творчості Дж. Г. Байрона та О.Верне).

Чотири основні тематично-стильові групи творів чи течії в українському романтизмі: фольклорно-побутова, фольклорно-історична, громадянська й психологічно-особистісна. «Харківська школа романтиків», гурток І.Срезневського, його роль у розвитку українського романтизму.

Усна народнопоетична творчість, історія народу – основне джерело тем, образів і художньо-зображальних засобів українських поетів-романтиків. Поява нових поетичних жанрів: балада, пісня-романс, думка-медитація, ліро-епічна поема, сонет, віршова драма, поетичні переспіви тощо. Еволюція жанру балади в українській літературі – від етнографічно-побутових (балада Л.Боровиковського), історико-побутових (М.Костомаров, А.Метлинський) до балад з виразним соціальним соціальним підтекстом. Причини популярності жанру балади. Слов'янські (польські, чеські, сербські, російські, українські ) фольклорні баладні сюжети. Вплив німецької балади на національне письменство (сюжетотворення і художні прийоми).

Пісенна романтична лірика. Освоєння пісенного жанру, звернення до народнопоетичних образів – характерні риси представників романтично-пісенної лірики (С.Писаревський, Є.Гребінка, В.Забіла, М.Петренко, О.Афанасьєв-Чужбинський та ін.)

Поетична спадщина С.Писаревського. Поезії-пісні «Моя доля», «За Немань іду», «Розставання», їх популярність, висока оцінка критикою і фольклористами. Історико-літературне значення поетів-ліриків Є.Гребінки, В.Забіли, М.Петренка. Розробка ними інтимної теми, пошуки нових віршованих форм, розмірів поетичної мови як своєрідної підготовки до появи Т.Шевченка.

Утвердження поетами-романтиками публіцистичного пафосу української поезії, збагачення культури українського вірша, удосконалення його звукопису, мелодики, використання таких художніх прийомів, як гіперболізація, поетичні паралелізми, складна метафористика, символіка.

Проза. “Писульки”, “супліки”, “дружні листи”, що друкувалися на сторінках літературних журналів, альманахів, – перші зразки художньої прози. Послання Г.Квітки-Основ'яненка до видавця «Утренней звезды” –своєрідна декларація, в якій автор говорить про необхідність розвитку української прози.

Досвід інших літератур для розвитку української художньої прози. Фольклор, народний побут – джерела української прози в період її становлення. Г.Квітка-Основ’яненко – перший прозаїк у новій українській літературі. Ідейно-тематичне і жанрове розмаїття прози Г.Квітки-Основ’яненка. Проза Г.Квітки-Основ’яненка російською мовою (“Пан Халявский”).

Прозові твори Є.Гребінки російською та українською мовами, розробка в них актуальних питань суспільно-політичного і літературного життя епохи. Повісті Є.Гребінки “Кулик”, “Приключения синей ассигнации”, “Записки студента”, відбиття в них ідейно-естетичних принципів “натуральної школи”.

Публіцистичні виступи Г.Квітки-Основ’яненка, Є.Гребінки, П.Гулака-Артемовського та їх роль у розвитку української художньої прози передшевченківського періоду.

Початки прози в західноукраїнській літературі. Оповідання М.Шашкевича “Олена”. Риси реалізму й романтизму у творі. Змалювання в романтичному дусі опришків, їх високої моралі. І.Франко про значення оповідання “Олена” у визвольному русі.

Повісті М.Устияновича “Страстний четвер” і “Месть верховинця”. Фольклорна основа творів, широке змалювання побуту гуцулів, поетизація краси рідного краю, піднесення високих моральних якостей трудового народу. Значення цих творів для дальшого розвитку художньої прози на західноукраїнських землях.

Драматургія. Український театр в кінці ХУІІІ – на початку ХІХ ст. Заснування міських театрів у Харкові, Києві, Полтаві, Одесі. Мандрівні театральні трупи в Україні в 20 – 30-х рр. ХІХ ст.

Сценічна діяльність М.Щепкіна (1788 – 1863) і К.Соленика (1811 –1851), їх значення для розвитку українського театру. Тематика українських драматичних творів 10 – 30-х рр. ХІХ ст.

Театрально-драматургічна діяльність зачинателя нової української літератури І.Котляревського. Успіх і популярність його драматичних творів “Наталка Полтавка”, “Москаль-чарівник”. Вплив драматургії І.Котляревського на дальший розвиток цього жанру. Наслідування “Москаля-чарівника” (“Простак” В.Гоголя, “Бой-жінка” Г.Квітка-Основ’яненка тощо).

Інші драматичні твори соціально-побутового характеру, що з’явилися під впливом “Наталки Полтавки”: комічна опера П.Котлярова “Любка…”; “Чорноморський побит” Я.Кухаренка. Спроба К.Тополі відійти від жанру комічної опери до побутової драми (“Чари”). Побутово-етнографічні твори С.Писаревського (“Купала на Івана”). Історико-літературне значення трагедій М.Костомарова як перших спроб романтичної драматургії з історичною тематикою.

Драматургія Г.Квітки-Основ’яненка. Комедії російською та українською мовами (“Приезжий из столицы», «Дворянские выборы», «Шельменко – волостной писарь», «Шельменко-денщик», «Сватання на Гончарівці»). Оцінка драматургії Г.Квітки-Основ’яненка тогочасною критикою.

Література 40 – 60-х рр. ХІХ ст. (Утвердження критичного реалізму)

Боротьба представників передової української демократичної інтелігенції за національну культуру, освіту. Перші посібники, букварі (“Букварь южнорусский “ Т.Шевченка (1861).

Преса 40 – 60-х рр. Прагнення прогресивної інтелігенції на Східній Україні та західноукраїнських землях до організації періодики як суспільно-літературної трибуни. Українські альмахи, збірники 40 – 60-х рр.: “Ластівка” (1841), “Сніп” (1841), “Молодик” (1843 – 1844), “Южно-русский сборник” (1848), “Записки о Южной Руси” (1856) - визначне явище в культурно-науковому житті України Альманах “Хата” (1860). Роль журналу “Основа” (1861 – 1862) як одного з провідних органів серед періодичних літературно-критичних видань на Східній і Західній Україні. Участь у ньому українських прогресивних тписьменників (Т.Шевченка, Марка Вовчка, Л.Глібова, С.Руданського та ін.). Українська літературна критика та публіцистика на сторінках журналу “Основа”.

Газета Л.Глібова “Черниговский листок” (1861 – 1863), її роль у популяризації художньої літератури.

Українська преса в Галичині. Газета “Слово” (1861). Журнали “Зоря галицька…” (1848), “Вечерниці” (1862 –1863), “Мета” (1863 – 1865), їх значення для культурних взаємин на Східній і Західній Україні.

Літературна критика і публіцистика в умовах переслідування української культури. Зміст передмови Т.Шевченка до планового видання “Кобзаря” 1847 р. Багатство літературно-естетичних ідей у “Журналі” Т.Шевченка. Поява професійної української літературної критики на сторінках журналу “Основа”.

Галицька критика і публіцистика 40 – 60-х рр. (виступи М.Шашкевича, Я.Головацького, І.Вагилевича, Ю.Федьковича).

Критичний реалізм і його риси. Т.Шевченко – основоположник критичного реалізму.

Викривальний характер, переважання громадянських мотивів у творах критичного реалізму. Виявлення критичними реалістами найсуттєвіших рис епохи, класів, суспільних прошарків. Новий підхід до проблеми типізації. Поглиблення психологічного зображення у творах. Історичність у змалюванні явищ минулого і сучасного. Позитивний герой. Збагачення літератури даного періоду новими жанрами, художньо-зображальними засобами (політична сатира, літературно-політичне послання, соціальна повість, соціально-психологічний роман, історичний роман).

Поезія. Центральне місце поезії Т.Шевченка в літературному процесі 40 – 60-х рр., її вплив на сучасників і послідовників Великого Кобзаря. Антикріпосницькі мотиви в поезії.

Проза. Співіснування реалістичної, романтичної і сентиментальної прози. Дальший розвиток реалізму, народності, утвердження методу критичного реалізму. Українська проза 40 – 60-х рр. у літературознавстві, журналістиці.

Драматургія. Несприятливі умови для розвитку драматургії у 50-і рр. (відсутність професійного театру, посилення репресій щодо української літератури після 1847 р.). Активізація театрального життя на кінець 50-х рр., поява у Східній і Західній Україні театральних гуртків.

Виступи преси на підтримку театрального руху (“Черниговский листок”,”Основа”, “Слово”). Опера С.Гулака-Артемовського “Запорожець за Дунаєм” (1863), її значення для розвитку театрально-музичного мистецтва. Розвиток театру й драматургії в Галичині, на Закарпатті (І.Гушалевич, О.Духнович).


І.П. Котляревський (1769-1838)

І.П.Котляревський – зачинатель нової української літератури, найвидатніший представник бурлескно-реалістичної поезії. Джерела його світогляду і творчості. Інтерес до побуту і фольклору. Традиції давньої літератури в творчості письменника.

“Енеїда” – перший твір нової української літератури. Західно-європейські іросійська травестії поеми Вергілія (Блюмауер, Скаррон, Осипов). Зв”язок “Енеїди” І.Котляревського з українською бурлескною традицією ХУІІІ ст. Народний побут у поемі і сатироа на соціальні відносини тогочасу, ставлення до трудового народу, до “мужицької” і “панської” правди.

Художня майстерність І.Котляревського. Прийоми комізму (знижені образи, пародіювання, гіперболізація, різні лексичні шари). Значення мови і вірша “Енеїди” для дальшого розвитку української літератури. “Енеїда” в критиці. Творче й епігонське наслідування бурлескно-травестійної манери І.Котляревського.

Вірші І.Котляревського. Переклад оди Сапфо. “Пісня на новий 1805-й год…” Публіцистичність творів І.Котляревського.

Театрально-драматургічна діяльність І.Котляревського – основоположника нової української драматургії. Історія написання, постановки і надрукування “Наталки Полтавки” (1819-1838). Зв”язок твору з комічними операми ХУІІІ – початку ХІХ ст. Причина і зміст полеміки І.Котляревського з автором “опери” “Казак-стихотворец” О.Шаховським.

Жанр “Наталки Полтавки” (“малороссийская опера”), тематика, конфлікт, фольклорна основа, реалізм, народність. Образи, їх типізація та індивідуалізація. Образ жінки з народу – один із поширених пізніше образів в українській літературі. Роль народної пісні, особливості мови твору. “Наталка Полтавка” в оцінці тогочасної і сучасної преси.

Водевіль І.Котляревського “Москаль-чарівник” (1819). Жанрові ознаки: легкий побутовий сюжет, насиченість піснями, танцями, комічні ситуації, щаслива дидактична розв’язка. Зв’язок з фольклором. Жаотівлмве і серйозне у водевілі, художні засоби їх відображення. Успіх “Москаля-чарівника” на сцені. Наслідування “Москаля-чарівника” (“Простак” В.Гоголя, “Бой-жінка” Г.Квітки-Основ’яненка).

Творчість І.Котляревського – дорогоцінний вклад в українську літературу. Т.Шевченко, І.Франко, Леся Українка про І.Котляревського. Традиції І.Котляревського в сучасній літературі.


П.П.Гулак-Артемовський (1790-1865)

Джерела творчості. Зв’язок П.Гулака-Артемовського з тогочасною прогресивною журналістикою, зокрема з “Украинским журналом” та “Украинским вестником”. Формування громадських і естетичних позицій письменника. Освоєння П.Гулака-Артемовським нових жанрів (байка, балада, елементів художньої прози – “писулька”).

Твір “Пан та Собака” – зразок української класичної байки. Гуманний, прогресивний зміст байки, художня майстерність.

Тематика та ідейно-художній зміст інших байок П.Гулака-Артемовського (“Солопій та Хівря, або Горох при дорозі”, “Тюхтій та Чванько”, “Дві пташки в клітці”, “Лікар та здоров’я”, “Рибка”). Поєднання в байках критичного начала з побутово-етнографічним.

Романтичні балади П.Гулака-Артемовського (“Рибалка”, “Твардовський”), художні переклади та переспіви з Горація, переклади (Гете, Міцкевич), їх роль для зміцнення зв’язків української літератури із світовою.

Літературно-критична та публіцистична спадщина П.Гулака-Артемовського (статті “Критика”, “О письмах”, “Нечто для сочинителей”, “Супліка до Грицька Квітки”).

Значення творчості П.Гулака-Артемовського у розвитку української поезії 10 – 30-х рр. ХІХ ст.


Є.П.Гребінка (1812 – 1848)

Є.Гребінка – організатор українського літературного руху, видавець і редактор альманаху “Ластівка” (1841). Літературно-критичні статті Є.Гребінки. Публіцистичні, бурлескні за стилем передмова і післямова до альманаху “Ластівка” – “Так собі до земляків” і “До зобачення”. Проблеми мови, літератури, права на розвиток української культури, порушені в них.

Жанрове розмаїття творчості Є.Гребінки (проза, поезія, публіцистика).

Є.Гребінка-байкар. Збірка “Малороссийские приказки” – новий крок на шляху реалізму в українській літературі. Художні особливості байок Є,Гребінки: деталі побуту, пейзажне оформлення, риси народного гумору, манера розповіді, народна мова, їх суспільно-сатиричне спрямування (показ відносин між мужиком і паном – “Будяк та Коноплиночка”, “Рожа та Хміль”, “Школяр Денис”, “Віл”; критика суду, чиновників – “Ведмежий суд”, “Рибалка”; чванства і порожнеча панів – “Ячмінь”, “Пшениця” тощо). Байки Є.Гребінки в оцінці І.Франка, їх значення до дальшого розвитку цього жанру.

Є.Гребінка – поет-романтик. Введення ним в українську літературу таких романтичних жанрів, як романс, пісня, поетична медитація. Лірика російською та українською мовами (“Печаль”, “Недуг”, “Очи черные”, “Молода еще девица я былf”, “Козак на чужбине”, “Човен” тощо). Значення цих творів для розвитку українського романтизму. Переклад поеми О.С.Пушкіна “Полтава”.

Проза Є.Гребінки. Українська історична тематика у творах “Чайковский”, “Нежинский полковник Іван Золотаренко”. Зв’язок прози Є.Гребінки з творчістю М.Гоголя та інших представників “натуральної школи”. Показ життя “маленької людини” в повістях “Записки студента”, “Доктор”, “Приключения синей ассигнации”. Антикріпосницьке спрямування повісті “Кулик”.

Роль Є.Гребінки в поглибленні ідейного і художнього змісту української літератури першої половини ХІХ ст., розширенні її тематичних обріїв, введенні нових художніх засобів, прийомів.


Л.І.Боровиковський (1808-1889)

Літературна діяльність Л.Боровиковського як першого поета-романтика кінця 20-х – початку 30-х рр. Фольклористична діяльність поета. Тематика балад, використання народно-пісенних мотивів та художньо-зображальних засобів у творах Л.Боровиковського. Активне використання українських фольклорно-етнографічних джерел і художніх засобів для створення самобутнього національного твору (балада “Маруся”). Порівняння із “Светланою” В.Жуковського.

Оригінальні балади: “Молодиця”, “Бандурист”, “Чарівниця”, “Вивідка”. Художні особливості. Ліричні поезії (“Козак”, “Розставання”). Переклади та переспіви з класичних творів світової літератури, творів О.Пушкіна, В.Жуковського та А.Міцкевича українською мовою.

Байкарська спадщина. Побутовий характер збірки “Байки й прибаютки…”, риси дидактичного реалізму. Структура байки Л.Боровиковського – віршовані анекдоти, сценки, епіграми, ремінісценції з польського поета-байкаря І.Красіцького. Морально-етичні проблеми в байках, відсутність гострої соціальної сатири, влучна гумористична фраза, барвистість мови.

Громадське і художнє значення творчості Л.Боровиковського.


Амвросій Могила (А.Л.Метлинський) (1814-1870)

А.Метлинський – діяч харківської групи письменників-романтиків 30 – 40-х рр. ХІХ ст. Науково-педагогічна діяльність А.Метлинського.

Збірка поезій “Думки і пісні та ще дещо”. Мотиви поезії: туга за минулим, меланхолійні мрії про повернення старовини, відсутність життєвих перспектив (балади “Степ”, “Кладовище”, “Козача смерть”, “Смерть бандуриста” та ін.). Використання романтичної колористики та символіки. Зв’язок з “готичним” стилем. Сентиментальні мотиви (“Старець”, “Рідна мова”). Переклади А.Метлинського з польської, сербської та німецької поезії, їх значення.

Заслуга А.Метлинського як організатора та видавця “Южного русского сборника” (1848) та збірника “Народные южноруссие песни” (1854).


М.І.Костомаров (Ієремія Галка) (1817 1885)


Життєвий шлях. Участь у Кирило-Мефодіївському товаристві. “Книга буття українського народу” – перший маніфест прогресивної української інтелігенції, декларація соціальних і національних прав слов”янських народів. Ідея всеслов’янської єдності. Ідея месіанізму України. Твір у контексті прогресивної слов’янської думки.

М.Костомаров – історик, етнограф і фольклорист. “Об историческом значении русской народной поэзии (1843), “Славянская мифология” (1846). Започаткування “історичної школи” в українській науці. Літературно-критична та публіцистична діяльність на сторінках тогочасної преси. Перехід у творчості М.Костомарова від емоційно-побутового емпіризму до наукової критики та історико-літературних оглядів української літератури. “Обзор сочинений, писанных на малороссийском языке” (Молодик, 1843), “Воспоминания о двух малярах” (1861), “Мысли южноруса” (1862), “Малорусское слово” (1881).

Поетичні збірники М.Костомарова (Ієремії Галки): “Українські балади” (1839) та “Вітка” (1840). Риси активного романтизму в цих збірках.

Фольклорні теми (балада “Брат з сестрою”), мотиви із давніх літописів (“Співець Митуса”), звернення до громадянської лірики (“На добраніч”, “Пан Шульпіка”), заклик до єднання народів (“Діти слави, діти слави!”). Риси індивідуального стилю поета (збагачення поезії новими мотивами, деякі спроби нових розмірів, ритмів).

Драматичні твори (“Сава Чалий”, “Переяславська ніч”) – перша спроба в новій українській драматургії змалювати історичні події. Історичні драми російською мовою (“Кремуций Корд”). Роль цих творів у розвитку драматургії на історичну тематику, зокрема появи історично-романтичної трагедії Т.Шевченка “Никита Гайдай” (1841) та історико-побутової драми “Назар Стодоля” (1843).

Публіцистика. “О преподавании на народном языке в Южной Руси», “Две русские народности”, “Украинский сепаратизм”, “Задачи украинофильства”.


В.М.Забіла (1808-1869)

В.Забіла – типовий поет-романтик. Зустрічі з М.Глінкою (вірші В.Забіли “Не щебечи, соловейку…”, “Гуде вітер вельми в полі”, покладені М.Глянкою на музику (1838).

Дружба В.Забіли з Т.Шевченком. Роль альманаху ”Ластівка”, газети “Черниговские губернские ведомости”, журналу “Киевская старина”, “Зоря” в популяризації його поетичної творчості.

Інтимна лірика В.Забіли (“Кохання”, “До невірної”, “Повіяли вітри буйні”, “Голуб” та ін.). Вияв соціальних моментів у поезіях “Сирота”, “Будяк”, “Зовсім світ перевернувся”, “Маруся”). Щирість вислову, використання народної ритмічної форми та фольклорно-поетичних образів – риси індивідуального стилю лірика В.Забіли. Поетична спадщина В.Забіли в оцінці І.Франка.


М.М.Петренко (1817 – дата смерті невідома)

Талановитий поет-романтик 30-х рр. ХІХ ст. Утвердження ним жанру українського романсу. Провідні мотиви поезії – туга за рідним краєм, сирітство, прагнення відмовитися від земної “буденщини” і пізнати красу всесвіту. Цикл поезій “Небо” (“Дивлюся на небо”, “По небу блакитнім очима блукаю”, “Схилившись на руку”). Романтична лірика М.Петренка в стилі М.Лермонтова, В.Козлова (поезії “Чого ти, козаче…”, “Весна”, “Як в сумерки вечірній дзвін”, цикл поезій “Слов’янськ”). Роль і місце лірики М.Петренка в тогочасному літературному процесі.


Осип Бодянський (Ісько Материнка) (1808 – 1877)

Вчений-філолог, фольклорист, історик, перекладач. Навчання й викладання у Московському університеті. Дружба з М.Максимовичем та М.Гоголем. Наукове відрядження за кордон, знайомство з Я.Колларом, П.Шафариком, В.Ганкою, В.Караджичем.

Фольклористична діяльність. “Наські українські казки запорожця Іська Материнки”. Причини літературної містифікації. Віршова казка.

Історичні праці. “Про погляди щодо походження Русі”, “Про час винекнення слов”янських племен”.

Видавнича діяльність (“Історія русів”, “Реєстри усього війська Запорозького”, “Літопис Самовидця”, “Милость Божія…”, “Шестиднев”).

Літературно-критична діяльність (популяризація творчості Т.Шевченка, Г.Квітки-Основ”яненка, М.Гоголя).

Перекладацька діяльність (“Славянские древности” та “Славянское народописание” П.Шафарика).


Олександр Афанасьєв-Чужбинський (1816-1875)

Етнограф, історик, мовознавець. Подорож із Шевченком по Україні.

Видавнича діяльність (“Петербургский листок” (1846).

Романтична поезія. Пейзажна та особистісно-психологічна лірика (“Думка”, “Безталання”, “Осінь”, “Прощання” та ін.).

Переклади з польської та французької літератури.

Етнографічна діяльність. “Поездка в Южную Русь”, “О малороссийских думах”, “Быт малороссийского крестьянина.

Лінгвістична діяльність. Словарь малорусского наречия (1855).


Костянтин Думитрашко (1814 – 1886)

Поет, фольклорист, перекладач. Навчання і викладацька діяльність у Київській духовній семінарії та академії.

Фольклорні записи (публікації у збірнику М.Максимовича “Сборник украинских песней”).

Бурлескно-травестійна поезія. “Жабомишодраківка” – переробка античної “Батрахоміомахії”. Перша спроба відтворити гекзаметр українською мовою.

Романтична поезія (“Доля”, “До карих очей”). Перекладацька діяльність.
Портфель учня
© ruh.znaimo.com.ua
При копіюванні вкажіть посилання.
звернутися до адміністрації