Включає техніку читання (ТЧ) і розуміння

Скачати
Документи


Читання іноземною мовою як комунікативне уміння та засіб спілкування є, поряд з усним мовленням, важливим видом мовленнєвої діяльності та найбільш розповсюдженим способом іншомовної комунікації, яким учні середньої школи мають оволодіти згідно з вимогами чинної програми та Державного стандарту з іноземних мов. В історичному плані читання виникло пізніше усного мовлення, проте на його основі, і стало важливим засобом спілкування та пізнання. Завдяки читанню, яке робить доступною будь-яку інформацію, передається досвід людства нагромаджений у найрізноманітніших сферах трудової, творчої, соціально-культурної діяльності. Уміння читати дає можливість випускникам школи у своїй подальшій роботі та навчанні користуватися літературою на іноземній мові для пошуку інформації за фахом, задоволення своїх читацьких чи творчих інтересів, удосконалення умінь усного мовлення і т. ін.

Навчити читати — одне з основних завдань шкільного курсу навчання іноземної мови. Проте деякі вчителі вва­жають, що читання як мета навчання є чимось другоряд­ним порівняно з усною мовою. Така точка зору виникає внаслідок неправильного розуміння таких понять, як «за­сіб навчання» і «мета навчання». Значення, що його на­дають усній мові, як засобу навчання, неправомірно переносять на характеристику усної мови як мети на­вчання, що й спричиняється до певної недооцінки читан­ня в процесі навчання мови.

Відомо, що у своїй майбутній трудовій діяльності учні скоріше зіткнуться з потребою прочитати якийсь спеці­альний текст, ніж застосувати свої розмовні навички в умовах усного спілкування з іноземцями.

До того ж у процесі читання учні набувають й закріп­люють знання з лексики, граматики, які в разі потреби можуть стати основою для розвитку навичок усної мови або їх відновлення, якщо вони були втрачені через від­сутність практики.

Читання є рецептивним видом мовленнєвої діяльності, який включає техніку читання (ТЧ) і розуміння того, що читається, і відноситься до письмової форми мовлення. У зв'язку з цим виділяють змістовий та процесуальний аспекти діяльності читця. Змістовий аспект читання залежить від процесуального і полягає в досягненні розуміння інформації, яка сприймається читцем, завдяки декодуванню графічних знаків та смислових зв'язків тексту.

Подібно іншому виду рецептивної діяльності — аудіюванню, читання базується на розпізнаванні мовних одиниць письмового тексту. В залежності від міцності засвоєння мовного матеріалу та рівня сформованості механізмів зорового сприймання процес розпізнавання може здійснюватися швидко і безпосередньо, або в уповільненому темпі з елементами пригадування.

Очевидно, щоб знайти оптимальні шляхи навчання читання , необхідно з’ясувати, як здійснюється цей процес при сформованих мовленнєвих механізмах. Модель процесу читання , яка подана нижче, допоможе нам в цьому.



При зоровому сприйнятті тексту (блок А) у читця відбувається запуск мовленнєвих механізмів, що перш за все проявляється в його мовленєворуховій активності. В результаті, з довгострокової пам’яті постають образи слів та граматичних структур (фразові стереотипи), які зіставляються із сприйнятим матеріалом, і в результаті відбувається сприйняття мовленнєвих знаків (блок Б). Мовленнєвий знак, як відомо, має дві сторони: формальну і змістову, звідси, читець сприймає і його форму, і його зміст. На основі сприйнятих значень слів і граматичних структур відбувається сприйняття змісту тексту , який читають (блок В), що і становить кінцеву ланку процесу читання.

Розрізняють два основних рівні розуміння тексту: рівень значення і рівень смислу/змісту (хоча кожен з них ще включає по декілька проміжних рівнів). Перший пов'язаний із встановленням значень сприйнятих мовних одиниць та їх безпосередніх зв'язків, другий —з розумінням змісту тексту як цілісної мовної одиниці. У зв'язку з цим навички та вміння, які забезпечують розуміння тексту, умовно поділяють на дві групи, хоча процеси сприймання та осмислення відбуваються одночасно. Перша група це навички, які пов'язані з технічним аспектом читання. Вони забезпечують безпосередній акт сприйняття графічних знаків та співвіднесення їх з відповідними значеннями; друга група це вміння, які забезпечують смисловий аспект читання: встановлення смислових зв'язків між мовними одиницями тексту, досягнення розуміння змісту, замислу автора, тобто розуміння тексту як завершеного мовленнєвого твору. Щоб досягти такого рівня розуміння, навички техніки читання мають бути граничне автоматизованими, завдяки чому увага читця повністю зосереджується на смисловій переробці тексту.

Автори Г. В.Рогова,І. Н. Верещагіна у посібнику „Методика обучения английскому языку на начальном этапе в средней школе ”дають наступну діаграму, пояснюючи зміст навчання читання.(див. на наст. стор.) Оволодіння вмінням самостійно користуватися ключовими словами та правилами читання, транскрипцією при читанні незнайомих слів, виносками і словником ,як підручника , так і книги для читання, здогадуватися про значення незнайомих слів відкриває великі можливості перед учнем для успішної самостійної роботи, як в класі, так і вдома.

В даній роботі ми розглядаємо навчання читання у 5 - 6 класах середньої загальноосвітньої школи, отже дана діаграма з поясненням змісту навчання читання буде також актуальною, тому що ці класи є проміжними між початковою ланкою та старшою.



Цілі навчання читання на середньому етапі вивчення англійської мови в загальноосвітній школі.

Навчити читати іноземною мовою - одна з практичних цілей навчання в середній школі. У відповідності до шкільної програми учні повинні навчитися самостійно читати з повним розумінням нескладні тексти суспільно-політичної і науково-популярної літератури, а також адапто­вані тексти з художньої літератури. Проміжними завданнями в навчанні читанню, від успішного вирішення яких залежить реалізація кі­нцевої мети, є : володіння графікою англій­ської мови, засвоєння буквенно - звукових і звуко - буквенних відповідностей, правильне і швидке читання вголос ізольованих слів, засвоєння правил читання, правильне розчленовування речень на синтагми, а нескладних учбових текстів - на смислові відріз­ки при читанні вголос, поступовий перехід до читання про себе з безпосереднім розумінням читаного, досягнення певної швидкості читання. Таким чином, оволодіння багатокомпонентною технікою чита­ння в 4-7-х класах і удосконалення її в наступних класах буде обов'язковою складовою частиною навчання читанню англійською мовою. Змістовна сторона читання повністю залежить від технічної сторони і удосконалюється разом з нею від етапу до етапу.

Конкретна реалізація цілей навчання читання англійською мовою здійснюється в процесі виконання вправ підручника на уроці і вдома, а тако­ж самостійного домашнього читання спеціально підготовлених текстів.

Основні задачі в навчанні читання на серед­ньому етапі.

Як вже відзначалося реалізація кінцевої цілі навчання читання залежить від ефективності вирішення проміжних задач, сформульованих в програмі іноземних мов для кожного класу.

На середньому етапі (5 -7-і класи) учні читають вголос і про себе складніші по структурі і змісту тексти пізнавального характеру,

які представлені в підручниках і книгах для читання. Тексти підручника побудовані на вивченому мовному матеріалі з включенням до 2 % незнайомих слів, про значення яких можна здогадатися по контексту, по відомих словотворчих елементах, по співзвуччю із словами рідної мови. Для визначення значення слова можна використовувати також структур­но-змістовий і морфологічний аналіз. Читання в класі і удома дозволяє учням закріпити лексико-граматичний матеріал і поступово розширити

свій потенційний словник за рахунок інтернаціональ­них, похідних, складних і конвертованих слів. Розвиток мовної здогадки в процесі читання є однією із задач середнього етапу навчання. У 5 - 7-х класах переважає синтетичне чита­ння, тобто ознайомлювальне читання нескладних в мовленнєвому відношенні текстів з простим сюжетом. Текст, як правило, читається один

раз. Якщо виникає необхідність в повторному читанні, вчитель повинен поставити нову задачу, наприклад, витягнути певну інформацію або прочитати текст в швидшому темпі. Розвитку навиків побіжно читання надається особлива увага: до кінця 7-го класу швидкість читання про себе повинна бути вищою за швидкість читання вголос. З ускладненням змісту і мовного матеріа­лу, головним чином граматичного, ускладнюється і структура пропозицій і текстів, тому необхідні перевірка розуміння прочитаного і робота по усуненню труднощів, перешкоджаючих безпосередньому розумінню. Для цього проводиться лекси­чний, граматичний, структурний або смисловий аналіз тексту, використовується переклад на рідну мову, тобто вводяться елементи аналітичного читання. Мож­на записати на дошці складне для розуміння речення, підкреслити в ньому основні структурні елементи, пояснити незнайоме явище, дати учневі можливість осмислити його, запропонувати свій переклад. У 7-у класі удосконалюються авики самостійного читання. Учні вчаться переборювати трудності тексту. На середньому етапі учні опановують навички роботи з англо-українським словником. Вчитель пояснює його структуру, знайомить з умовними позначеннями, з побудовою словарної статті. На прикладі дея­ких конкретних слів він учить школярів користуватися словником. Дуже важливо на даному етапі домогти­ся міцного засвоєння алфавіту, оскільки від цього залежить швидкість орієнтування в словнику, а, отже, і розвиток інтересу до систематичної роботи з ним. Виконання наступних вправ допоможе оволодіти технікою роботи із словником:

Отже, основні задачі в навчанні читанню на сред­ньому етапі такі: вдосконалення техніки читання про себе, зокрема збільшення швидкості сприйняття і розуміння; оволодіння прийомами синтетичного читання; ознайомлення з прийомами аналітичного читання; оволодіння навиками роботи з двомовними словниками; самостійне читання адаптованих текстів підручника.

Особливості роботи з текстами на середньому етапі вивчення англійської мови в загальноосвітній школі.

Види читання.

В методиці існує багато різних класифікацій видів читання : в слух і про себе, з переводом і без, зі словником і без словника, синтетичне і аналітичне. В кожній з наведених вище пар видів читання перший вид є навчальним, тобто діяльністю, яка спрямована на формування зрілого читання. Другий – характеризує різні сторони зрілого читання. Вони є ціллю навчання іноземної мови в школі і відображені в програмі.

Автор О. І. Вишневський дає таку класифікацію видів читання: навчальне читання, Ґрунтовне читання , ознайомлююче читання та домашнє читання.

Разом з тим існують різні види зрілого читання. Приступаючи до читання того чи іншого тексту, ми зазвичай ставимо перед собою одну із таких задач: ретельно вивчити матеріал, проаналізувати його, висловити своє відношення до викладено;сприйняти загальний зміст тексту, не вникаючи в деталі, зловити сюжетну лінію; визначити про що текст лише пробігшись мигцем по ньому та сприйняти якісь окремі факти. Такі ж задачі ставляться перед учнями і при навчанні читання іноземною мовою. У відповідності з цим розрізняють такі види читання:

1) Читання із здобуванням повної інформації.

Ціль читця при такому читанні – глибоко, тобто на рівні змісту зрозуміти текст, вникнути у всі його деталі сформувати своє відношення до прочитаного. При читанні іноземною мовою завжди є і інша задача : збагатити свій словник за рахунок лексики прочитаного тексту, удосконалювати уміння автоматичного сприйняття граматичних структур. Для такого читання спочатку використовуються тематичні тексти підручника , а пізніше – спеціальні „тексти для читання”, які входять в склад навчально – методичного комплексу. Навчати читанню із здобуванням повної інформації потрібно вже з 5 класу, починаючи з вправ на уроці під безпосереднім керівництвом вчителя. Пізніше воно повинно стати регулярним заняттям учня вдома. Старшокласники повинні читати не менше 5 -6 сторінок в тиждень. При цьому вони можуть користуватися словником.

  1. Читання із загальним охопленням змісту.

При такому читанні учень сприймає лише основні факти, не вдаючись до деталей. Цей вид читання вимагаю доволі розвинутий механізм читання, вміння самостійно зрозуміти або обійти незнайомі слова, вміння орієнтуватись в тексті, тобто знаходити, виділяти основну інформацію, відділяти її від деталей. Таке читання проводиться лише у старших класах на уроці під керівництвом вчителя. Вчитель пропоную учням прочитати текст за певний проміжок часу.

3) Переглядове читання.

При такому читанні учень, лише перебігшись очима по тексту, визначає про що він, вибирає з нього основну інформацію. Воно проводиться в старших класах, коли вже розвинуто вміння читати і сформований механізм передбачення того, про що буде йти мова дальше, розвинуто вміння здогадуватися про зміст тексту по заголовку.

В школі слід розвивати всі вказані види читання у відповідності до вимог програми, використовуючи відповідні матеріали та додаткові джерела (газети, адаптовані художні тексти).

Для даної роботи слід відзначити необхідність читання із здобуванням повної інформації, тому що його можна вже використовувати для учнів 5 – 6 класів середньої загальноосвітньої школи.

Етапи роботи з текстами для домашнього читання.

Щоб підійти до викладення інформації про етапи роботи з текстами для домашнього читання, слід згадати про навчальне читання, Ґрунтовне читання та ознайомлююче читання і їх етапи.

Навчальне читання у курсі предмета іноземної мови розглядається як засіб для формування елемен­тарних умінь зрілого читання. Тексти для навчального читання характеризуються смисловою завершеністю і порівняно великим обсягом. Вони побудовані загалом на знайомому учням матеріалі (усне випередження) і можуть включати не більше 2—3 % незнайомих слів.

Навчальне читання—це переважно читання про себе. Воно формує уміння самостійно здобувати ін­формацію з тексту і переносити набуті навички на повий мовний матеріал. У психологічному плані воно веде до розширення поля одноразового охоплення оком, тобто до збільшення кроку читання. В свою чергу, це сприяє процесу згортання артикуляції слів, що є необхідним на стадії зрілого читання.

Робота над навчальним читанням передбачає таку послідовність:

  1. Перегляд учителем тексту в плані ознайомлення із змістом, визначення незнайомої учням лексики, оцінки виховного потенціалу тощо.

  2. Формування і пред'явлення задачі (називається текст, визначається комунікативне завдання, мовна підтримка для окремих учнів, які незадовільно засвої­ли пройдений матеріал. В інструкції вказується форма контролю (усно, письмово).

  3. Визначення часу для розв’язання задачі. Це сти­мулює швидкість читання. Учитель враховує це, оці­нюючи виконану учнями роботу.

4. Власне читання (учні читають незнайомий текст самостійно пошепки).

  1. Перевірка прочитаного.

  2. Озвучування тексту з допомогою звукозапису.

  3. Одно-, дворазове перечитування вголос.

  4. Домашнє завдання — прочитати текст і викона­ти на його основі письмову вправу («знайти і виписа­ти...») або навчитись читати на швидкість (вказується конкретний час).

Ґрунтовне читання застосовується у старших кла­сах, його організація охоплює три етапи.

І. Дотекстовий етап. Учитель добирає один або два тексти різної складності (здебільшого з підручника), ознайомлюється з їх змістом, виписує важкі слово­сполучення і напередодні читання пропонує учням за­писати їх у словнички. Вдома вони уточнюють значен­ня і вимову цих одиниць мовного матеріалу та вивча­ють напам'ять ті з них. які вживаються найчастіше. Учитель щодо цього дає відповідну вказівку.

Як завжди, текст оцінюється з точки зору виховних можливостей.

II. Читання в класі включає кілька кроків:

  1. Перевірка знання заданих на попередньому уро­ці виразів. Включення їх у фонетичну зарядку.

  2. Пред'явлення задачі (у разі необхідності найслабшим учням пропонується ще й додаткова мовна підтримка). В інструкції визначається форма вико­нання (усно, письмово, якою мовою), а також підкрес­люється доцільність швидкого виконання задачі.

  3. Власне читання. Бажано забезпечити повну са­мостійність виконання завдання. Якщо дозволяє при­міщення, учнів доцільно розсадити.

  4. Перевірка прочитаного і оцінювання. Учні здають виконані задачі. При цьому враховується час виконання, заохочуються ті, хто виконав найшвидше.

  5. Озвучення тексту. Якщо дозволяє час, це варто робити на тому ж уроці. Перший раз текст може про­читати вчитель, його можна прослухати також у зву­козапису. Повторне читання має супроводитись аналі­зом граматичних форм тощо.

III. Домашня робота з текстом. Учитель може дати учням завдання на вдосконалення техніки читання з акцентом на виразність і швидкість читання. Виконання завдання оцінюється на наступному уроці. Домашня письмова робота може включати такі завдання:

  1. Знайдіть і випишіть відповіді на запитання.

  2. Скоротіть текст, зберігаючи загальний зміст.

  3. Випишіть речення, які характеризують одну з дійових осіб тощо.

  4. Перепишіть текст або його частину, замінивши особу, часову форму тощо (вправи на трансформацію).

  5. Прочитайте ще раз текст і розставте правильно пункти плану. (Дається план з порушеною послідов­ністю). Можна також дати серію речень, розміщених у довільному порядку.

  6. Випишіть з тексту ті речення, які можна вико­ристати для опису картини (вказується малюнок у під­ручнику) .

  7. Прочитайте текст і складіть план прочитаного (для сильніших учнів).

  8. Прочитайте і доберіть правильні твердження з двох-трьох запропонованих. Вчитель па дошці або в картках пропонує серії тверджень, в кожній з яких лише одне відповідає змісту прочитаного тексту.

  9. Прочитайте текст і заперечте або підтвердіть такі висловлювання. Дається ряд тверджень, які відповідають або не відповідають змісту прочитаного тексту.

10. Прочитайте текст і знайдіть еквіваленти таких речень. Дається серія речень, які в іншомовному ва­ріанті вживаються самостійно або входять компонен­тами де складносурядних або складнопідрядних ре­чень.

Ознайомлююче читання, яке також застосовується в старших класах, передбачає самостійне читання про себе незнайомого тексту з охопленням основного змі­сту. Воно проводиться в класі на одному уроці і вклю­чає такі етапи:

Добір тексту і оцінка його складності. Для та­кого читання текст має бути легким, цікавим і недуже коротким. Тексти запозичують з різних додаткових джерел, що створює умови для диференціації завдань і дає можливість добирати матеріали з точки зору їх виховного потенціалу.

Пред'явлення задачі — вказівка на текст, фор­мулювання комунікативного завдання, яке орієнтує на загальне охоплення змісту тексту тощо.

Самостійне читання тексту про себе. Учням слід порадити, щоб вони не перекладали текст, а намага­лись зрозуміти його основний зміст. Для цього доціль­но переглянути текст кілька разів, семантизувати не­знайомі слова на основі здогадки, знання словотворчих елементів, інтернаціональних коренів тощо. Про зна­чення окремих слів учні можуть запитати вчителя або знайти їх у словнику.

Контроль прочитаного і оцінювання. Кожен з учнів, закінчивши роботу, в індивідуальному порядку повідомляє про це вчителя. Виконана ним робота тут же оцінюється і в разі потреби дається додаткова задача. При цьому до уваги береться і кількість ви­траченого кожним учнем часу.

Перечитування такого тексту вголос недоцільне, бо тут можливі помилки у вимові слів. Крім того, в біль­шості випадків учні читатимуть різні тексти.

Для організації ознайомлюючого читання вчитель повинен мати свій фонд матеріалів. Тексти можна до­бирати з різних джерел (старі підручники для молод­ших класів, газети іноземними мовами, окремі кни­жечки для читання). Вирізаний з цих джерел цікавий матеріал наклеюють на стандартні аркуші картону. Тут же до них можна запропонувати і комунікативні завдання, а на звороті подати мовну підтримку. Ви­готовлена таким чином картка міститиме всі компо­ненти ситуації. На ній можна також позначати кате­горію трудності. Маючи кілька десятків таких задач, учитель може застосовувати їх у різних класах і для різних учнів.

Ознайомлююче читання можна пропонувати і як домашнє завдання. В такому разі задача пред'являє­ться в класі, розв'язується письмово вдома і перевіряє­ться на наступному уроці.

І нарешті домашнє читання. Воно передбачає додаткове чи­тання учнями незнайомих нескладних текстів з метою одержання інформації. За своєю природою воно є ознайомлюючим. Згідно з діючими програмами домаш­нє читання є обов'язковим і його слід застосо­вувати постійно.

Таке читання повинно бути індивідуалізованим. Добираючи тексти за рівнем трудності, регулюючи норми читання, а також форми контролю, вчитель може організувати таку роботу у повній відповідності з реальними можливостями кожного учня.

Питання добору матеріалів — однаковий текст для всіх чи різні тексти для кожного учня — має при цьому важливе значення. На жаль діючі навчальні комплекси не завжди вклю­чають тексти для домашнього читання. Учитель ви­значає норму читання і дні перевірки. Виконання завдань в такому разі доцільно перевіряти за допомо­гою контрольної або самостійної роботи. Наприклад: «Перегляньте ще раз прочитаний вами текст і...» (далі йде одне з за­вдань, які застосовуються в задачах для організації читання). Якщо учні прочитали текст вдома, то така перевірка займе 10—15 хвилин уроку.

Якщо учні читають різні тексти, прийом домаш­нього читання може бути лише індивідуальним, пере­важно усним. У цьому разі відповідно до індивідуаль­них можливостей добирається текст, встановлюється норма читання і застосовується відповідний спосіб контролю. Його можна здійснювати частково в кінці кожного уроку, коли решта учнів зайнята виконанням письмового завдання.

Домашнє читання можна організувати і як «ком­біноване», коли більшість учнів читає один текст з книжки для читання, а окремі учні готують його з ін­ших джерел, спеціально для цього підібраних.

Автор О. Карп’юк надала ряд додаткових текстів для читання в кінці підручника для 5 та 6 класів загальноосвітньої школи у розділі APPENDIX. Якщо вчитель не має можливості придбати книги для домашнього читання для цих класів, то він може розробити ряд вправ, завдань до вже наданих текстів, тим самим полегшивши процес навчання читання учнів 5 – 6 класів загальноосвітньої школи.

Способи перевірки самостійного читання учнями текстів вдома.


Як вже згадувалось вище вчитель сам вибирає різні форми контролю: це може бути контрольна чи самостійна робота (якщо учні читали однаковий текст), індивідуальна форма – переважно усно (якщо учні читали різні тексти), або комбіновану форму (якщо учні читали різні тексти), тобто одні виконують завдання письмово, а інші - здають домашнє читання усно.

Відповідно до форми контролю вчитель готує завдання.

Для контрольної роботи можна вибрати такі завдання:

1.Знайдіть і випишіть відповіді на запитання.

2.Скоротіть текст, зберігаючи загальний зміст.

3.Випишіть речення, які характеризують одну з дійових осіб тощо.

4.Перепишіть текст або його частину, замінивши особу, часову форму тощо (вправи на трансформацію).

5.Прочитайте ще раз текст і розставте правильно пункти плану. (Дається план з порушеною послідов­ністю). Можна також дати серію речень, розміщених у довільному порядку.

6.Випишіть з тексту ті речення, які можна вико­ристати для опису картини (вказується малюнок у під­ручнику) .

7.Прочитайте текст і складіть план прочитаного (для сильніших учнів).

8.Прочитайте і доберіть правильні твердження з двох-трьох запропонованих. 9.Вчитель па дошці або в картках пропонує серії тверджень, в кожній з яких лише одне відповідає змісту прочитаного тексту.

10.Прочитайте текст і заперечте або підтвердіть такі висловлювання. Дається ряд тверджень, які відповідають або не відповідають змісту прочитаного тексту.

11.Прочитайте текст і знайдіть еквіваленти таких речень. Дається серія речень, які в іншомовному ва­ріанті вживаються самостійно або входять компонен­тами де складносурядних або складнопідрядних ре­чень.

12.Заповніть таблицю(використовуючи інформацію тексту про героїв чи предмети).

13.Намалювати малюнок.

14.Утворити запитання до поданих речень.

15.Створити діалог використовуючи модель.

16.Переказати зміст тексту.

17.Закінчити думку речення.

18. Відгадати загадки.

19.Написати твір використовуючи текст як підказку, план.

20.Вставити слова відповідно до змісту.

Для індивідуальної форми контролю можна використати такі завдання:

  1. Знайдіть в тексті ті речення, які можна вико­ристати для опису картини (вказується малюнок у під­ручнику) .

  2. Дайте відповіді на запитання.

  3. Перекажіть текст.

  4. Складіть план.

  5. Створіть діалог з товаришем (однокласником).

  6. Намалюйте малюнок (про героя, про зміст).

  7. Виберіть правильну відповідь з поданих варіантів.

  8. Вивчіть вірш, пісню.

  9. З’єднайте слова чи словосполучення з їх перекладом.

10.Напишіть короткий твір.

11.Прочитайте текст і заперечте або підтвердіть такі висловлювання. Дається ряд тверджень, які відповідають або не відповідають змісту прочитаного тексту.

12.Зіграйте в гру.

13.Перекладіть на рідну мову слова та словосполучення здогадуючись по змісту тексту.

14.Розвяжіть кросворд.


Відповідно, комбіновану форму проводимо таким чином – одна група учнів письмово, інша – усно.


Читання оригінальної художньої літератури іноземною мовою має бути регулярним заняттям. Крім цього потрібно читати газети і журнали. Необхідно, щоб вчитель не лише читав, а й виписував нові незнайомі слова, вирази, заносив у свою мовну картотеку. Учні часто запитують, як сказати те чи інше слово, і вчитель повинен відповідати на такі запитання. Зробити це він зуміє лише якщо вільно володітиме іноземною мовою.

Систематична робота , яка направлена на підвищення методичної майстерності і удосконалення мовних навичок і умінь, а також старанна підготовка до кожного уроку забезпечить йому успіх у навчанні учнів.
Портфель учня
© ruh.znaimo.com.ua
При копіюванні вкажіть посилання.
звернутися до адміністрації