Методичні рекомендації щодо підготовки і написання науково-дослідницьких робіт з географії та геології Всеукраїнського конкурсу- захисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів Малої академії наук України

Скачати
Методичні рекомендації
1   2   3   4   5   6

РОЗДІЛ 3. ОФОРМЛЕННЯ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКОЇ РОБОТИ

3.1 Вимоги до оформлення науково-дослідницької роботи

Загальні вимоги до оформлення роботи

  1. Текст роботи має бути набраний на комп'ютері та роз друкований з одного боку стандартних аркушів білого паперу А4 (210x297 mm.), які зшиваються або брошуруються (папки з файлами не допускаються). При наборі на комп'ютері використовується шрифт Times New Roman текстового редактора Word розміру 14 пунктів (1,8 мм). Друк має бути чітким, чорного кольору.

  2. Обсяг основного тексту науково-дослідницької роботи має становити 30-35 аркушів (без додатків). Якщо учень працює над роботою не перший рік об'єм допускається збільшувати.

  3. Відстань між рядками тексту дорівнює 1,5 на комп'ютері, тобто 6-7 мм. Ліве поле сторінки становить не менше 20 мм (залежно від способу зшивання роботи), нижнє і верхнє – 20 мм, праве – не менше 10 мм. Абзацний відступ має бути однаковим в усій роботі – 1,2-1,25 пунктів на комп'ютері, що приблизно дорівнює 5 знакам.

4. Для зручності сприйняття на сторінці має бути 3-4 абзаци

5. Текст роботи виконується державною мовою.

  1. Роботу слід уважно вичитати. В роботі не повинно бути граматичних помилок.

  2. Не допускаються текстові вставки, доповнення на полях, звороті аркуша, окремих аркушах. Підрядкові (підтекстові) виноски слід робити на тій сторінці, якої вони стосуються. Щільність рядків тексту в посиланнях може бути більшою, ніж в основному тексті (1 інтервал).

  3. Кожна вагома структурна частина роботи – зміст, список (перелік) умовних позначень (скорочень), вступ, розділи (глави), висновки, список літератури, додатки – розпочинається з нової сторінки.

9. Заголовки частин ЗМІСТ, ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ,
ВСТУП, РОЗДІЛ, ВИСНОВКИ, СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ,
ДОДАТКИ друкуються великими літерами симетрично до тексту.
Підкреслення, оформлення іншими кольорами, а також перенос не
допускаються.


Підрозділи розпочинаються з абзацного відступу. Заголовки підрозділів друкуються у тому ж рядку після індексу маленькими літерами (крім першої великої). Їх можна виділити жирним шрифтом. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою: 2.1. Українські словотворчі одиниці. Стилістичний аспект

Складний заголовок бажано розбити на рядки так, щоб крапка потрапила в середину рядка, а не закінчувала його.

10. Відстань між назвою розділу і наступним текстом, а також між
назвами розділу і підрозділу (параграфа, пункту) дорівнює 3-4 інтервалам,
тобто є більшою, ніж у тексті. Всередині заголовка текстовий інтервал зберігається.



Нумерація.

1. Сторінки рахуються з титульної, але на цій сторінці номер не
вказується. Починаючи з другої сторінки цифра (2, 3, 4 ...) проставляється у
правому верхньому куті аркуша. На додатках сторінки не проставляються.


2. Номер розділу вказують після слова „РОЗДІЛ", після номера крапку не
ставлять. Потім з нового рядка друкують назву розділу:


РОЗДІЛ 2

ФУНКЦІОНУВАННЯ СКЛАДНИХ СЛОВОТВОРЧИХ ОДИНИЦЬ

Існує інший спосіб оформлення: з абзацу пишуть слово „Розділ" та його номер, ставлять крапку, а далі у тому ж рядку вказують назву розділу, наприклад:

Розділ 2. ФУНКЦІОНУВАННЯ СКЛАДНИХ ОДИНИЦЬ

Підрозділи розпочинаються з абзацного відступу, нумеруються подвійними індексами (наприклад 2.3.). Пункти нумерують у межах кожного підрозділу (2.1.3. – третій пункт першого підрозділу другого розділу). Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в підбір до тексту. Такий заголовок можна підкреслити або виділити курсивом, а в кінці його – поставити крапку, наприклад:

2.1.3. Складені словотворчі одиниці. Коли в основному тексті...

Підпункти нумерують в межах кожного пункту за такими ж правилами.


Ілюстрації.

  1. Ілюстрації, таблиці, карти бажано подавати з роботі одразу ж після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Сторінки, на яких вони розміщені, включаються до загальної нумерації сторінок. Якщо таблиця, малюнок, креслення за розміром перевищують формат А4, їх виконують на більших аркушах, але рахують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування у тексті або у додатках.

  2. Всі ілюстрації, фотографії, карти нумеруються наскрізною нумерацією, тобто без вказування номеру розділу і обов'язково Рис. (Не «Фото», не «Малюнок»). В квадратних дужках обов'язково вказується джерело, звідки взято карту, схему тощо. Наприклад, Рис. 1. Схема туристичного маршруту по старовинних садибах Харківщини [складено автором].

  3. По тексту на ілюстрації повинні бути посилання. Наприклад: «Автором було складено схему туристичного маршруту по старовинних садибах Харківщини (Див. рис. 1).»

Таблиці. Формули.

1. Формули, умовні знаки мають бути вписані в текст чорним кольором,
чітко, розбірливо. Розміри знаків для формул рекомендовано такі: великі літери
та цифри – 7-8 мм., малі літери – 4 мм, показники та індекси – не менше 2 мм.

2. Формули, таблиці нумеруються послідовно у межах розділу:

- формули, рівняння нумеруються в дужках без слова „формула", „рівняння", наприклад: (5.3) – третя формула п'ятого розділу. Нумерувати рекомендовано формули та рівняння, на які є посилання в тексті. Посилання виконуються таким чином: у формулі (5.3)...; із рівняння (3.1) випливає [див формулу (5.3)]. Номер формули наводиться біля правого поля сторінки навпроти останнього рядка формули; рівняння і формули варто для наочності виділяти з тексту вільними рядками (вище і нижче формули залишати один вільний рядок).

3. Таблиці нумерують послідовно у межах розділу. Номер має складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації (таблиці), між якими ставиться крапка, наприклад: "Таблиця 1.2" – друга таблиця першого розділу; Напис „Таблиця" із зазначенням номера та її назву – над таблицею: слово „Таблиця" та номер – у правому верхньому куті над відповідним заголовком. При переносі частини таблиці на іншу сторінку вказують: „Продовження таблиці 1.2". Заголовок таблиці розміщують посередині аркуша, пишуть з великої літери без крапок на кінці.


Цитати. Посилання.

1. Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне
джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору
наводять цитати. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований
текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором.


Загальні вимоги до цитування такі:

2. Бібліографічне посилання — сукупність бібліографічних відомостей
про цитовану працю, розглядуваний або згадуваний у тексті інший документ
(його частини або групи документів), необхідних для їх загальної
характеристики, ідентифікації і пошуку.


При написанні автор повинен давати посилання на джерела, матеріали з яких наводяться в роботі, або на ідеях і висновках яких розробляються проблеми, завдання, питання робота. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, надають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з'ясувати його зміст, обсяг, інші вихідні дані.

Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, у посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке є посилання в роботі.

Посилання в тексті роботи на джерела слід позначити порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, "... у працях [1-6]...".

Допускається наводити посилання на джерела у виносних, при цьому оформлення посилання має відповідати його бібліографічному описові за переліком посилань із зазначенням номера. Наприклад, цитата в тексті:

«60-ті роки характеризувалися високими середньорічними темпами приросту національного доходу — 7,8 відсотка, витратами на науку з державного бюджету — 11,2 відсотка, чисельністю наукових працівників — 6,9 відсотка» 1.

Виноска:

__________________

Онопрієнко В.І. Історія української науки XIX—XX століть. — К., 1998. — С. 215—216.


Додатки.

Від основного тексту додатки відокремлюються сторінкою, посередині якої надруковано слово "додатки" без лапок і крапки на кінці (розміщуються після списку літератури).

Розміщуються додатки у порядку посилань на них у тексті роботи. Кожен додаток розпочинається з нової сторінки. Посередині рядка вгорі сторінки пишеться Додаток і велика літера, що його позначає (це літери української абетки, за винятком І, Є, Ї, Й, О, Ч, Ь), або цифра (1,2,3...). Один додаток позначається як Додаток А, наприклад: Додаток А

Назва додатка друкується нижче, симетрично до тексту сторінки. Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи і підрозділи, які нумеруються у межах кожного додатка. У такому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад:

A. 2 – другий розділ додатка А;

B. 3.1 – підрозділ 3.1 додатка В.


Список використаних джерел

. Оформлення наукового дослідження завершується складанням списку використаних джерел, який може бути поданий в один із таких способів: в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або назв праць, у порядку згадування джерел у тексті за наскрізною нумерацією, у хронологічному порядку. Відомості про літературні джерела оформлюються відповідно до вимог державного стандарту з обов 'язковим наведенням назв праць, їх авторів та повних вихідних даних джерела (місце видання, видавництво, рік видання, загальна кількість сторінок). Ця вимога стосується всіх наведених у списку літератури джерел (монографій, підручників, посібників, авторефератів дисертацій, брошур, статей періодичної преси). Наприклад, відповідний опис у переліку посилань:

  1. Жадан В. і та ін. Як вивчити свій край - К: Рад. шк., 1981. - 62 с.

  2. Костриця М. Ю., Обозний В. В. Шкільна краєзнавчо-туристична робота: Посіб. для вчителя. - К: Рад. шк., 1995. - 226 с.

2. Кількість використаних джерел не лімітується. Це залежить від теми і завдань роботи. Оптимальний обсяг списку літератури можна визначити через зіставлення з обсягом роботи: вважається, що на одну сторінку тексту має бути одне джерело, тобто кількість джерел має відповідати обсягу роботи ± 25 %.

3.2. Вимоги до оформлення відгуку на наукове дослідження учня.

На конкурс-захист наукових робіт разом з дослідженням, оформленим відповідно до вимог, що висуваються до робіт такого типу, подаються відгук наукового керівника.

Відгук наукового керівника має розкривати такі положення:

- актуальність теми дослідження та рівень її складності;

- уміння учня працювати з літературними джерелами з теми дослідження, критично їх оцінювати і узагальнювати;

- уміння школяра користуватися сучасними методами дослідження;

- ставлення учня до роботи, його організованість і самостійність, творчий підхід та ініціативність під час підготовки дослідження.


3.3. Вимоги до написання тез науково-дослідницької роботи.

Тези – це коротко, точно, послідовно, сформульовані основні ідеї, думки, положення наукової доповіді, повідомлення, статті або іншої наукової праці.

Рекомендований обсяг тез 1-2 сторінки комп'ютерного тексту через 1,5 інтервали. Можливий виклад однієї тези.

При підготовці тез науково-дослідницької роботи слід дотримуватися таких правил:

Тези зазвичай друкуються окремим збірником, зі збереженням редакції автора. Тому обов'язково необхідно перевірити граматичні помилки та стиль викладення.

Критерії оцінювання науково-дослідницьких робіт:

Максимальна кількість балів -100.

Роботи, подані на конкурс-захист, не повертаються.

Роботи, що надійшли після встановленого терміну подання, у конкурсі участі не беруть і журі не оцінюються

Портфель учня
© ruh.znaimo.com.ua
При копіюванні вкажіть посилання.
звернутися до адміністрації