Про особливості комп'ютерного дискурсу

Скачати
Документи
  1   2   3   4
ПРО ОСОБЛИВОСТІ КОМП'ЮТЕРНОГО ДИСКУРСУ


Вступ

У сучасному суспільстві, де розширюються міжнародні контакти на різних рівнях і в різних областях економіки, зростає роль використання комп'ютерів і глобальної системи Інтернет. Дане дослідження присвячене вивченню особливостей комп'ютерного дискурсу.


Комп'ютерний дискурс виник одночасно з появою електронно-обчислювальних машин у США 1946 року. Із розвитком обчислювальної техніки в Україні також почала складатися специфічна мова, якою спілкувалися комп'ютерники-професіонали. Розповсюдження персональних комп'ютерів і створення Інтернету залучило до цієї сфери широкі верстви населення, які сприйняли і збагатили комп'ютерну лексику. Порівняно молодий вік спеціалістів, які зайняті у цій сфері професійної діяльності, а також популярність комп'ютерів у молодіжному середовищі, схильному до вживання жаргонних висловів, визначають моду на них серед користувачів.


Мова як засіб спілкування має яскраво виражений соціальний характер, де суспільні функції активно впливають на її структуру і багато в чому визначають її розвиток. У цьому плані комунікативний статус і сутність мови комп'ютерників складає теоретичний і практичний інтерес.


Розгляду саме цього питання і присвячена дана робота. І щоб повною мірою відповісти на всі поставлені запитання, спершу слід розглянути, у чому ж таки полягає феномен комп'ютерного дискурсу.


З огляду на це, об'єктом нашого вивчення є комп'ютерне спілкування, що трактується як комунікативна подія, здійснювана за допомогою чи пов'язана з роботою комп'ютера.


Як предмет дослідження розглядаються мовні характеристики комп'ютерного спілкування.


Мета дослідження – виявити лексичні особливості комп'ютерного дискурсу.


Для розв'язання поставленої мети формулюються такі завдання:


1) визначити поняття "комп'ютерний дискурс" і його місце в системі понять лінгвістики тексту;


2) встановити ознаки, типи і жанри комп'ютерного дискурсу;


3) охарактеризувати найважливіші лексичні особливості комп'ютерного спілкування.


Актуальність даної роботи продиктована такими моментами:


1) вивчення видів мовного спілкування перебуває в центрі уваги різних галузей лінгвістики, проте ознаки комп'ютерного дискурсу досі залишаються поза увагою дослідників;


2) комп'ютерне спілкування стає все більш поширеним видом комунікації, тоді як типи і жанри комп'ютерного дискурсу висвітлені в лінгвістичній літературі недостатньо;


3) комп'ютерне спілкування в україномовному середовищі як предмет лінгвістичного вивчення, за нашими даними, ще не піддавалося спеціальному дослідженню.


Наукова новизна роботи полягає в тому, що у ній встановлено лексичні ознаки комп'ютерного дискурсу; виявлено графічні та лексичні особливості комп'ютерного дискурсу.


Практична цінність роботи полягає в тому, що її результати можуть бути враховані при розробці рекомендацій для оптимізації комп'ютерного спілкування, у тому числі в рамках міжкультурної комунікації.


Матеріалом для дослідження послужили словникові статті, тексти електронних повідомлень та комп'ютерних конференцій, а також записи фрагментів усного мовлення користувачів та спеціалістів-комп'ютерників.


Структура роботи. Робота складається із вступу, трьох розділів, присвячених відповідно загальним питанням неформального мовлення, лексико-стилістичним особливостям комп'ютерного дискурсу, визначенню місця комп'ютерного дискурсу в комунікативному середовищі та висновків. Робота також містить список використаних джерел і 3 додатки, що ілюструють теоретичні та практичні матеріали дослідження.


РОЗДІЛ 1.

Загальні питання неформального мовлення

Сленг і жаргон як джерела поповнення і рушії розвитку мови

Аналізуючи сучасні тенденції розвитку мови, Олександр Левінтов у статті "Пахани і пацани"1 окремо зупиняється на такому парадоксальному факті, як опір розвиткові мови з боку її найбільших поборників: "Чомусь вважається, що мова, в основному, розвивається сама по собі, з властивою їй містичною і міфічною суб'єктністю. Вважається також, що вона вбирає в себе інші мови за рахунок комунікацій, у нашу добу все більш технічних.


Усілякі зміни в мові викликають лють і цькування з боку ревнителів мови. Це дуже дивно – лінгвісти і філологи, педагоги і дослідники, які відносять себе до ревнителів мови, першими ополчуються на поновлення мови й одночасно пишаються її динамічністю і тим, що "мова розвивається".


Для ілюстрації автор наводить цитату з М.Горького (стаття "Про мову")2: "З найбільшою прикрістю доводиться зазначати, що в країні, яка так успішно – у загальному – сходить на вищий щабель культури, розмовна мова збагатилася такими недоречними слівцями як, напр., "мура", "буза", "волинити", "шамати", "дай п'ять", "на великий палець із присипкою", "на ять", і т. д. і т.п."


Подібне "занепокоєння" можна знайти у Федора Гладкова: "У нашому соціалістичному суспільстві ще не витравлена зараза лихослів'я... Особливо тяжко, коли вправляються в доборі лихих слів, не соромлячись вуличного натовпу, підлітки".3


Вступаючи у полеміку із згаданими авторами, О.Левінтов стверджує, що мова сама по собі розвиватися не може, і що діти відіграють основну роль у розвитку мови. Найяскравіше це явище проявляється на зламі епох, у періоди воєн та революцій. Тоді "надані самі собі і стихіям вільного існування, діти, як голодні вовченята, починають хапати будь-які мовні кусні, поглинають будь-що, зовсім не страждаючи нетравленням шлунку (чи мови?) і при цьому винятково вільно займаючись словотвором і навіть граматичними іноваціями".


Обстоюючи історичну функцію дітей у формуванні мови, автор цитує О.Єсперсена: "У скандинавських мовах доба вікінгів є, очевидно, періодом, що породив найзначніші лінгвістичні зміни. Але якщо я не помиляюся, то причина цього не в героїчному характері епохи і не в бурхливому зростанні самоповаги і самоствердження, як це іноді відзначали. Більш прозаїчна причина полягає в тому, що чоловіки були відсутні, а жінки були змушені займатися іншими справами, а не мовним вихованням своїх дітей. Я також схильний думати, що та неперевершена швидкість, із якою, протягом останніх ста років, вульгарне мовлення англійських міст відійшло від мови освічених класів..., має своїм природним поясненням винятково тяжкий стан дітей промислових робітників у першій половині минулого сторіччя".4


Для підтвердження тези про роль дітей у процесі розвитку мови О.Левінтов аналізує три віхи в історії Росії, кожна з яких характеризувалася помітними "ненормативними" зрушеннями у мові. Так, у післяреволюційній Росії нову лінгвістичну хвилю вніс клас безпритульних, за чисельністю порівнюваний із класом пролетарів або прошарком інтелігенції. "За різними даними, кількість дітей, які потребували негайної допомоги держави, складала у 1921 4—6 млн. чол., у 1923 — 2,5—4 млн.",5 або близько 5% усього населення країни.


Саме до цього періоду автор відносить виникнення унікального феномену суміші жаргону ("секретної" мови закритих товариств і груп) із сленгом – принципово відкритого мовлення як способу самовираження. Цей феномен виражався, з одного боку, як доступна, природна і загальновживана мова всіх прошарків суспільства, з другого боку – як мова, що зробила всю країну закритою за залізною завісою стороннього розуміння. Ця мова "стала, насамперед, мовою молодих, яка, то мімікруючи під ленінсько-сталінські політичні лайки і паплюження, то вибухаючи у сутінкках Гулага розсипами нових слів і побудов, почала формувати новий тип людей – "радянську людину". Ця мова виникла як опора подвійної (політичної і кримінальної) моралі і сама стала закваскою нового суспільства, що існує в лещатах антиправової, але поліцейської держави".


Другу хвилю О.Левінтов пов'язує з Другою світовою війною, коли майже усе повторилися знову: казенні діти (суворовці і нахімовці), безпритульність, сирітство. "Вплив війни і пов'язаних із нею бідувань позначається, на жаль, і на іншому. У хлопчиків була перерва в навчанні. Вони тинялися з міста в місто, були в евакуації, і не завжди в батьків вистачало часу стежити за правильним розвитком дітей. У багатьох мовлення страждає хибами проти законів мови, воно неохайне, уривчасте, перевантажене зайвими словами".6


Третя хвиля виявилася найпотужнішою і найбільш тривалою. Вона почалася з перебудовою і наступною відверто кримінальною демократизацією і тягнеться вже понад десять років. За цей час повалилася не тільки радянська держава, але й невідривні від неї поняття "радянський народ", "радянська мораль". Батьки виявилися переважно моральними банкрутами в очах своїх дітей. Тепер ми маємо справу з моральним сирітством цілого покоління – явищем набагато страшнішим, ніж може здатися. "Це покоління сиріт при живих батьках. Якщо у двох попередніх хвилях знедоленому дитинству і його мові була протипоставлена офіційна мораль, то тепер нічого такого немає, а засоби масової інформації працюють відверто і самовіддано не проти, а за – моральну вседозволеність, нову мову, за перетворення її на рідну мову нового покоління. "Стрілка", "тусовка", "стволи", "путана", "зелень" – усе це линуло із зон і "малин" у газети і на телебачення, обговорюється і використовується гумористами, політиками, правителями, бізнесменами, оглядачами".7


Ситуація набуває все більшої серйозності, оскільки діти перебудови (кінця вісімдесятих) сьогодні вже вступили у фертильний вік (вік активного відтворення), і їхні діти знають тільки цю і ніякої іншої мови. Цінністю для багатьох молодих людей стала девіантна поведінка. Часто молода людина максимально уподібнюється до уявної зовнішнішності в'язня та злочинця (дуже короткою стрижкою, татуюванням). Ці нові діти однаково успішно використовують у розмові "пацан", "чмо", "чорний нал", "крутo", "броузер", "думм-думм", "кенсел" та іншу кримінально-комп'ютерну говірку.


Таким чином, стрімкі соціальні процеси неодмінно призводять до відчутних змін у стилістиці усного і писемного мовлення.


Сучасний стан питання вивчення неформального мовлення

Останні роки позначились новими тенденціями в дослідженні неформального мовлення взагалі і молодіжного зокрема (див. Додаток 2). Його почали вивчати в контексті мови міста8. Питання культури мовлення в дослідженнях цього періоду практично не обговорюються; термін "жаргон" цілком втрачає зневажливий значеннєвий відтінок9.


Проте, на даний час кількість наукових праць, присвячених молодіжному розмовному мовленню, значно скоротилася. Так, К.Бабіна, розглядаючи історію цього питання у Росії, зазначає, що якщо в 1997 році в Російську Державну бібліотеку надійшло вісім дисертацій на цю тему, то в 1998 – дві, а пізніше – жодної (дані на кінець серпня 2000 р.). Періодичні видання і збірки філологічних праць відзначають схожу тенденцію.10


Схожу невтішну картину можна простежити і в Україні. Серед філологічних праць вивченню окремих питань функціонування молодіжного дискурсу присвячено дисертаційні дослідження О.Л.Шинкаренко11, Н.О.Шовгун12, Т.С.Бакіної13, Т.М.Бурди14, Ж.Д.Горіної15. Мовні засоби зниженого стилю розглядаються на аналізі публіцистичного дискурсу в роботі І.О.Соболєвої16. У Національній бібліотеці ім. В.І.Вернадського наявна одна дисертаційна робота К.А.Іванової в галузі соціології, що розглядає міжкультурну комунікацію в українському вузі.17


Що ж стосується особливостей комп'ютерного дискурсу, то в НБУ ім. В.І.Вернадського зареєстровано лише одне філологічне дослідження А.О.Ніколаєвої.18 Тут термінологічну лексику програмування розглянуто як складний комплексний об'єкт і проаналізовано як систему. Визначено тематичні групи номінацій комп'ютерної галузі, описано словотвірні процеси у терміносистемі. Виявлено специфіку лексико-семантичних ознак дослідженої термінології.


При цьому, незалежно від способу збору, опрацювання й оприлюднення матеріалів щодо вивчення молодіжної розмовної мови, міської говірки, спеціальних жаргонів і т.п., сучасні дослідники потрапляють у створену їхніми попередниками величезну мережу термінів, що часто замінюють і доповнюють один одного.


Таким чином, розвиток мови відбувається за певними закономірностями, дія яких проявляється найяскравіше на зламі епох, у періоди воєн та революцій. Основну роль при цьому відіграє молоде покоління як найбільш гнучкий шар населення, охочий до всього нового з одного боку і охоплений одвічним прагненням до самобунтості та соціального виокремлення – з другого. У наш час стрімкі соціальні процеси неодмінно призводять до відчутних змін у стилістиці усного і писемного мовлення, і тому вивчення неформального мовлення заслуговує на особливу увагу з боку дослідників.


Розділ 2.

ЛЕКСИКО-СТИЛІСТИЧНІ Особливості комп'ютерного дискурсу

Комп'ютерний дискурс як соціальна підсистема мови

Розглядаючи мовні й стилістичні функції професіоналізмів, жаргонізмів та арготизмів, О.Д.Пономарів відносить їх до соціальної підсистеми мови, яка характеризується обмеженістю функціонування лексики.19 А саме, автор зазначає, що Словниковий склад сучасної української мови має загальнонародний фонд, яким однаково користуються всі носії, незалежно від місця мешкання, фаху, способу життя, суспільного становища, освітнього рівня, віку й статі. До цього фонду належать слова, відомі всім, хто володіє літературною мовою.у лексиконі представників кожної групи населення є специфічна лексика, властива тільки їм, тобто мовлення окремих професійних і соціальних груп населення має специфічні риси в доборі й використанні слів.


При цьому обсяг лексикону певної соціальної або професійної групи визначається ступенем відособлення її від решти носіїв мови. На лексичні особливості мовлення впливає рід занять людини, коло її інтересів, середовище, з якого вона вийшла чи до якого належить; навіть те, з ким і де відбувається розмова.


Лексика обмеженого функціонування традиційно поділяється на професіоналізми, жаргонізми й арготизми.


Професіоналізми (лат. professio "заняття, фах") — це слова та словосполучення, властиві мовленню певної професійної групи людей. За межами даного професійного середовища ці слова не завжди зрозумілі або не становлять інтересу.


Лексика різних професійних груп характеризується низкою специфічних рис. До професіоналізмів належать:


назви знарядь виробництва та їхніх типів і частин (пень/пеньок; дюрик; слоник; тачка/комп/компутер; камінь; мозок; проц; клава/клавка/клавір/кібарда; залізо; сідюк);


назви трудових процесів (закачати/стягнути, законектитись/залогінитись, відстрілювати трабли);


різних гатунків або типів сировини чи продукту (шароварне/фріварне забезпечення; Вінда/Юнікс);


спеціальні професійні вислови (інсталяція системи, дефрагментація диска) тощо.


З-поміж професіоналізмів можна виділити такі види:


науково-технічні (магнітна пам'ять, модульний принцип, ІВМ, RAM, інтерфейс, оверлей, стандартне програмне забезпечення, волоконнооптичний кабель, авто-клавіша);


професійно-виробничі (обновити, (пере)завантажити; зовнішній пристрій; буферний пул; бек файл);


просторічно-жаргонні (кракозябли/крякозяблики – неправильно відображені шрифти кирилиці, аутглюк – програма Outlook Express, фотопоп Adobe Photoshop, пожмакер Page Maker, Король Дров Corel Draw).


Значна частина професіоналізмів — неофіційні розмовні замінники термінів (баг, глюк). Професіоналізми не становлять чіткої системи, тоді як терміни є систематизованими (кодифікованими) назвами понять. Професіоналізми виникають у тих галузях, де заскладна, або навпаки — не зовсім сформована термінологія, там, де особливої термінології не може бути (зведена системна панель; автоматичний послідовно керований калькулятор; IMAP (Internet Message Access Protocol) – протокол доступу до повідомлень в Internet").
Портфель учня
© ruh.znaimo.com.ua
При копіюванні вкажіть посилання.
звернутися до адміністрації