Основи інформаційно-аналітичної діяльності в міжнародних відносинах Методологічні засади та зміст інформаційно-аналітичної діяльності в міжнародних відносинах

Скачати
Документи
  1   2

ІАД в МВ 2005/2006


Основи інформаційно-аналітичної діяльності

в міжнародних відносинах


Методологічні засади та зміст інформаційно-аналітичної

діяльності в міжнародних відносинах


1 Інформаційно-аналітична діяльність та її компоненти


Міжнародні відносини - сукупність політичних, економічних, правових, військових, дипломатичних зв'язків між народами, державами, системами держав, різноманітними соціальними і політичними силами, організаціями.

Зовнішня політика - діяльність держави, великих соціальних груп у галузі міжнародних відносин, регулювання їх.


Інформаційно - аналітична робота (ІАР) у галузі міжнародних відносин і зовнішньої політики - сукупність дій, що відбуваються в інтересах підвищення ефективності управлінської діяльності і мають на меті пізнання сутності, причин, тенденцій розвитку подій і явищ на світовій арені, розгляд і оцінювання ситуацій, вироблення на основі аналізу й обробки міжнародної інформації висновків, рекомендацій, коментарів.


Міжнародна інформація - інформація, що циркулює в галузі міжнародних відносин.


Мета ІАР - пізнання сутності, причин, тенденцій міжнародних подій і явищ для обгрунтування прийняття відповідних рішень.


Сутність виражає цілісність законів, властивих об'єкту, внутрішній зв'язок, що об'єднує різні сторони предмета або процесу. Сутність виявляється через явище - як зовнішню форму об'єкта.


Причина і наслідок - категорії, що відображають необхідний зв'язок між предметами і явищами. Цей зв'язок полягає в тому, що будь-який предмет, будь-яке явище виникають з інших предметів і явищ, що їх породжують, а зникаючи у свою чергу перетворюються в інші предмети та явища.


Тенденція - напрямок розвитку будь - якого явища, думки.


Основним результатом ІАР є вивідна (аналітична) інформація.


Основні задачі ІАР у міжнародних відносинах:


Функції ІАР:




2 Пізнавальна діяльність: єдність емпіричного та теоретичного пізнання


Пізнання - суспільно-історичний процес діяльності людини, спрямований на відображення об'єктивної дійсності. Пізнання проходить шлях від аналізу явищ до аналізу сутності, від вивчення об'єкта до дослідження системи взаємозв'язків між об'єктами. У своєму розвитку пізнання проходить ряд рівнів, що відрізняються один від іншого за формою та методами.


Пізнавальна діяльність - нерозривна єдність емпіричного та теоретичного пізнання.


Емпіричне пізнання - відображення предметів у процесі взаємодії з ними людини. Специфічними методами цього рівня пізнання є спостереження й опис.


Спостереження - цілеспрямоване сприйняття інформації, обумовлене завданнями діяльності.


Опис - відтворення характеристик об'єкта з метою створення у свідомості інших образа цього об'єкта.

На цьому рівні пізнання відбувається збирання фактів, фіксація зовнішніх проявів, властивостей об'єкта дослідження.


Теоретичне пізнання - поглиблення людської думки в сутність явищ дійсності. Дійсність відображається людиною у формах: відчуття, сприйняття, уявлення.


Відчуття - елементарний образ, відображення окремих властивостей предметів і явищ об'єктивного світу.


Сприйняття - конкретний образ, відображення цілісного образу предметів і явищ дійсності, сформований шляхом виділення й об'єднання різноманітних відчуттів.


Уявлення - конкретне, цілісне відображення у свідомості предметів і явищ. На відміну від відчуття і сприйняття уявлення формується поза органами почуттів людини.


Суттєві зв'язки між об'єктами, закономірності їхнього розвитку відображаються у формах абстрактного мислення: поняттях, судженнях, висновках (умовиводах).


Поняття - логічна форма, за допомогою якої формуються інші форми мислення. Формування поняття можливо лише шляхом абстракції. За допомогою понять виділяють суттєве, загальне (властивість, ознаку, функцію). Поняття характеризує не один предмет, а клас предметів, об'єднаних однією ознакою.


Судження - будь-яке висловлення про конкретний об'єкт, явище. Судження - зв'язок двох понять. Одне з них - суб'єкт (логічний підмет), друге - предикат (логічний присудок).


Висновок (умовивід) - логічна форма мислення, у якій з одного або декількох суджень (посилань) на основі правил логіки виводиться нове судження (наслідок). Умовивід - основний метод одержання нового знання.


У процесі пізнання дослідник використовує різноманітні логічні прийоми: аналіз і синтез, дедукцію й індукцію.


Аналіз і синтез - процеси фактичного або уявного розкладання цілого на частини і відтворення цілого з частин.


Дедукція - один з основних засобів суджень і умовиводів, методів дослідження. У формальній логіці дедукція розглядається як рух знання від загального до конкретного. У ІАР дедукція розуміється як доказ наслідків із посилань на основі законів логіки. З фактичного матеріалу вибирається сукупність початкових положень (аксіом) і за допомогою правил логіки виводиться нове знання.


Індукція - один з основних способів суджень і методів дослідження, що у формальній логіці розглядається як рух знання від конкретного до загального.


Наукове пізнання використовує такі методи як моделювання, формування гіпотез, створення теорій.


Моделювання - побудова моделі досліджуваного об'єкта. Модель - система елементів, що відображає визначені сторони, зв'язку, функції об'єкта дослідження. При інформаційно-аналітичних дослідженнях поширене математичне моделювання.


Гіпотеза - основа, принцип, - ще не доведена теоретична побудова.


Теорія - форма узагальненого відображення дійсності в мисленні. У широкому смислі - теорія - це наука, знання взагалі. У більш вузькому - це знання, що має строгу визначену форму.


У процесі пізнання того або іншого об'єкта дослідник починає з його зовнішнього опису, фіксує окремі його властивості, сторони. Розкриваючи сутність, дослідник може перейти до пояснення властивостей об'єкта, ув'язуючи знання про окремі сторони об'єкта в цілісну систему. Отримане в такий спосіб глибоке конкретне знання про об'єкт і є теорія, що характеризується визначеною внутрішньою логічною структурою.


3 Моделі і моделювання в міжнародних відносинах


Модель (лат. modulus - міра, зразок, норма) - у широкому розумінні - аналог, замінник деякого об'єкта-оригіналу (події, процесу, явища) іншим об'єктом, що за певних умов відображає властивості оригіналу.


Будь-яка модель може виникнути в процесі ІАР трьома способами:



Таким чином, під моделлю ми будемо розуміти спрощене або "упаковане" знання, що несе цілком визначену обмежену інформацію про об'єкт (предмет, фактор, подію, процес, явище), що відображає ті або інші його властивості.


Модель можна розглядати як спеціальну форму кодування інформації. При цьому модель містить у собі потенційне знання, яке, досліджуючи модель, можна одержати і використовувати в практичних інтересах.


Моделювання - процес дослідження реальних об'єктів шляхом побудови, вивчення й інтерпретації моделей.


Математична модель - наближене, виражене в математичних термінах, представлення об'єктів, концепцій, систем і процесів.


Математичне моделювання в міжнародних відносинах - процедура, яка переводить допущення щодо проблемної ситуації або явища в математичний вираз, із наступним аналізом цієї проблеми за допомогою математичних засобів.

Кінцева мета створення математичних моделей - установлення функціональних залежностей між змінними і параметрами.


Змінна - математична величина, яка у досліджуваній проблемі може приймати різноманітні значення.


Параметр - математична величина, яка у досліджуваній проблемі зберігає одне і теж значення.

Різниця між змінною і параметром відносна, тому що величина, постійна при вивченні однієї проблеми, може бути змінною в іншій постановці дослідження.


Функція - відповідність між змінними, при якій кожному значенню однієї з них (аргументу, незалежній змінній) відповідає визначене значення іншої змінної (залежної змінної). Така відповідність може бути задана формулою, графіком, таблицею.

Математичний вираз - сукупність скінченної множини змінних, параметрів, функцій, об'єднаних операторами математичних дій.


Усі моделі можна розділити на два класи:




Матеріальні моделі - моделі, об'єктивні за формою й змістом.


Ідеальні моделі - моделі, об'єктивні за змістом (відображають реальну дійсність), але суб'єктивні за формою (існують тільки у свідомості людей і функціонують за законами логіки).


Ідеальні моделі:


- схеми;

- карти;

- креслення;

- графіки;

- гіпотези;

- представлення;




- символи;

- алфавіт;

- упорядкований запис;

- топологічний запис;

- графовий опис;

- мережеве представлення;



- структурні;

- функціональні;

- аналітичні;

- чисельні;

- імітаційні.

Структурні моделі відтворюють склад елементів об'єкта, системи, явища і взаємозв'язку між ними, тобто структуру об'єкта моделювання.


Функціональні моделі імітують спосіб поведінки оригіналу, його функціональну залежність від зовнішнього середовища.


Аналітичні моделі дозволяють одержати явні залежності необхідних величин від змінних і параметрів, що характеризують явище. Аналітичний розв'язок математичного співвідношення є узагальненим описом об'єкта.


Числові моделі характеризуються тим, що значення необхідних величин можна одержати в результаті застосування кількісних методів. Усі кількісні методи дозволяють одержати тільки часткову інформацію щодо пошукуваних величин, тому що для своєї реалізації потребують завдання всіх параметрів, які входять до математичного співвідношення.


Імітаційні моделі реалізують на ЕОМ у вигляді моделюючих алгоритмів (програм), що дозволяють обчислити значення вихідних характеристик і визначити новий стан, у якому знаходиться модель при заданих значеннях вхідних змінних, параметрів і початковому стані моделі.


За поведінкою в часі моделі бувають:



Якщо елементи математичної моделі достатньо точно визначені і поведінку об'єкта моделювання можна точно визначити, те така модель - детермінована, у протилежному випадку - стохастична.


Якщо параметри і змінні моделі є неперервними величинами, то математична модель неперервна, у протилежному випадку - дискретна.


Математична модель може мати лінійні або нелінійні математичні вирази.


Математичні моделі міжнародних відносин, як правило, динамічні, стохастичні, дискретні, нелінійні.


У залежності від постановки задачі дослідження при математичному моделюванні міжнародних відносин використовують такий математичний апарат:




4 Рівні та форми інформаційно-аналітичної діяльності


Виділяють два рівні ІАР у міжнародних відносинах:



З позицій прийняття рішень розрізняють оперативний, тактичний і стратегічний рівні ІАР.


Форми ІАР у міжнародних відносинах:




5 Критерії оцінки вивідної (аналітичної) інформації



  1. Корисність

З погляду впливу виконаної ІАР на ефективність досягнення мети результат інформаційно-аналітичної роботи можна оцінити як:




  1. Повнота і точність

Повнота аналітичної інформації характеризується урахуванням усіх основних факторів, що склалися у визначеній ситуації, глибиною освітлення основних подій.

Точність характеризує ступінь наближення фактів, висновків, коментарів, прогнозів до дійсного розвитку подій.


3. Достовірність

Достовірність аналітичної інформації має важливе значення. Недооцінка або переоцінка різних факторів можуть завдати велику шкоду. Важливими умовами, дотримання яких забезпечує достовірність інформації є:



4. Своєчасність

У чисто наукових працях своєчасність не грає істотної ролі (наприклад, наукові праці з міжнародних відносин СРСР, що проводяться сьогодні). У ІАР корисність усіх документів залежить від того, наскільки вони своєчасні.


5. Чіткість викладу

Аналітичний матеріал повинен бути написаний просто, доступно, ілюстрований схемами, таблицями, графіками. Якщо інформація не зрозуміла, її не читають і їй не вірять.


6. Переконливість

Аналітик повинен дивитися на свою роботу очима замовника, адресата. Щоб документ був переконливий, його необхідно чітко аргументувати і викладати висновки, рекомендації.


6 Методологічні аспекти інформаційно-аналітичної діяльності


Методологія - в широкому понятті - це вчення про структуру , логічну організацію , методи та засоби діяльності.


Методологія науки - вчення про принципи побудови, методи та способи наукового пізнання.


Методологія аналітичних досліджень - сукупність принципів, методів, способів та підходів до організації та проведення досліджень.


Принципи - вироблені наукою та практикою, сформульовані в концентрованому вигляді найбільш важливі ідеї, установки.


Метод ( шлях дослідження та пізнання ) - сукупність прийомів та способів емпіричного та теоретичного пізнання.


Прийом – окрема дія для досягнення мети дослідження.


Спосібсистема дій, що застосовуються при виконанні певного дослідження.


Процедура - встановлений порядок виконання прийомів та способів дослідження.


Методика - послідовність конкретних процедур, реалізація яких забезпечує досягнення мети досліджень.


Техніка (технологія) аналітичного дослідження - сукупність прийомів та способів, які входять до складу процедур.

Формування основних прийомів та способів процедур інформаційно-аналітичної діяльності в міжнародних відносинах відбувається під впливом діалектичної логіки (гносеології), політології, соціології, соціальної психології, формальної логіки, кібернетики.


Гносеологія ( теорія пізнання)- вчення про сутність, закономірності та форми пізнання. Її головні проблеми: що є предмет та джерела пізнання, що лежить в основі і рухає ним, з яких ступенів складається процес пізнання, які його методи та форми, що таке істина , яке співвідношення між пізнавальною та практичною діяльністю, тощо. Теорія пізнання з’ясовує загальні принципи, шляхи, засоби наукових досліджень , тому і є основою побудови процесу інформаційно- аналітичної діяльності.


Політологія- галузь науки, що вивчає політичну організацію і політичне життя суспільства , систему політичних відносин і характер політичного режиму, проблеми внутрішньої політики і міжнародних відносин. Основним предметом політології є політична влада , форми і методи функціонування і розподілу її в державно організованому суспільстві. Ці питання розглядаються в кореляції з вивченням реальної політичної свідомості , інтересів і поведінки індивідів, соціально класових спільностей, етносів та організацій їх.


У сучасній політології домінують проблеми конфліктології, державознавства, політичних філософії, історії та економіки. політологія є основою для формування понять ІАР в міжнародних відносинах, формування конкретних методів досліджень політичної обстановки.


Соціологія - наука про закони розвитку функціонування розвитку суспільства, про соціальні відносини. На відміну від інших соціальних наук (політекономії, правознавства, демографії, етнографії тощо), які вивчають окремі сторони життя суспільства, соціологія вивчає суспільство як цілісну систему. Соціологія вивчає соціальну структуру суспільства , тобто різні форми взаємодії, форми спілкування, які існують між індивідами та групами, групами та соціальними інститутами, системами культурних норм, цінностей. Соціологія дає аналітику можливість використати трирівневу систему знань: загальну соціологічну теорію, спеціальні соціологічні теорії, конкретні соціологічні дослідження. Соціологія також дає великий досвід в галузях методики та техніки дослідження.


Соціальна психологія - наука про внутрішні психологічні причини, механізми і закономірності соціальної поведінки людей у групах, спільнотах, а також психологічні характеристики( сукупність почуттів, волі, настроїв, звичок, традицій) окремих індивідів, груп і спільностей. Складові соціальної психології - психологія екологічного життя, психологія політичного життя, психологія права, моралі, релігії, психологія управління, психологія побуту (сім’я, дозвілля, системи обслуговування та інші)- формують певні прийоми та способи аналітичної діяльності.


Формальна логіка - наука. що вивчає форми і закони мислення - поняття, судження, умовиводи, висновки, докази з точки зору її логічної побудови, при відволіканні від конкретного змісту.

Формальна логіка цікавиться лише типом зв’язку суб’єкту судження з предикатом, умови при яких судження є істинними. Основним завданням формальної логіки є встановлення допустимих для певних суджень правил виводу. Формальна логіка є основою для розробок процедур, що використовуються в експертних системах. Проблематика формальної логіки в рамках формалізованих мов спричинила розвиток математичної логіки, логіки науки та методології науки.


Логіка науки - розділ сучасної філософії, ще досліджує логічні закономірності наукового пізнання. ЇЇ найбільші розділи: дослідження способів побудови наукових теорій, тобто аналіз логічних характеристик кожного способу, умов використання; вивчення та класифікація наукових теорій та інших форм наукового пізнання; аналіз фундаментальних понять, які широко використовуються в інших галузях знань( система, зв’язок, функція...) ; опис та аналіз логічних засобів та понять, які необхідні для вирішення певних задач пізнання( наприклад: теорія розвитку, системно - структурні теорії тощо).


Математична логіка - сукупність штучних формалізованих мов, стосовно яких встановлені такі їх логічні властивості, як можливість доведення ( доказу) , виводу, наслідку та інші. При цьому в дедуктивній логіці використовують достовірні, завжди істинні відношення між елементами таких мов, а в індуктивній ( ймовірній) логіці аналізу піддається сукупність ймовірних логічних відношень. Класична математична логіка будується на принципі двозначності: будь-яке судження (висловлювання) є або істинним, або не істинним.

Сучасна математична логіка включає сукупність інших логічних систем:

- багатозначну логіку, в якій елементи мови мають три і більше значень істинності;

- модальну логіку, яка розглядає відношення між необхідністю, можливістю, випадковістю тощо.

Математична логіка тісно пов’язана з такими розділами математики, як теорією множин, абстрактною алгеброю, теорією ймовірності, теорією граматик тощо


Основні принципи ІАР:


- формування мети досліджень (це основа підходу для вирішення питання ”Для чого” проводиться дослідження);

- створення понятійного апарату ( що дозволяє формувати судження й умовиводи в певних категоріях);

- забезпечення достатньої інформованості ( досягнення “критичної” маси);

- розкриття значення фактів ( обробити “сирі” факти)”

- встановлення причин та наслідків;

- врахування історичного розвитку та національного характеру;

- визначення тенденцій розвитку;

- забезпечення високого рівня достовірності;

- формування висновків і рекомендацій;

- наявність зворотного зв’язку ( аналітик повинен знати оцінку споживачів, як використовуються результати досліджень).


Підхід - спосіб організації принципів та методів.


Порівняльний( компаративний) підхід базується на співставленні отриманих в результаті емпіричного пізнання фактів уже з відомими і формуванням умовиводів, висновків за аналогією.


Методичний підхід базується на використанні всебічного аналізу всіх отриманих фактів у відповідності до вибраної методики дослідження.


Експериментальний підхід полягає в проведенні експериментів для отримання нової інформації. При цьому можливі як натурні, так і модельні експерименти.

В міжнародних відносинах можливість проведення натурних експериментів обмежена, тому частіше використовуються модельні.


Системний підхід базується на представленні об’єкту дослідження в вигляді великої складної системи і використання методів системного аналізу та синтезу.


Велика система( складна система)- керована система, що розглядається як сукупність взаємозв’язаних керованих підсистем, об’єднаних спільною метою функціонування.


Система (підсистема)- цілісний комплекс взаємозв’язаних елементів, що мають певну(означену) структуру і взаємодіють з зовнішнім середовищем.


Основними складовими системного підходу в аналітичних дослідженнях є:

- визначення системоутворюючого фактору (мети), а звідси - і функцій, що виконує система;

- визначення структури ( сукупності відношень між елементами системи);

- визначення взаємодії з іншими підсистемами.


Системний аналіз - методологія дослідження об’єктів шляхом подання їх як систем і аналізу цих систем.


Системний підхід орієнтує дослідника на розкриття цілісності об’єкта через його функції, виявлення в ньому складових елементів, їх властивостей та взаємов’язків, зведення їх в єдину теоретичну модель.


Методи, які використовують в аналітичних дослідженнях, можна поділити на:

- кількісні (квантифікаційні), що дають відповідні числові характеристики, показники. Це - статистичні, аналітичні, імітаційні методи;

- якісні (ідентифікаційні), що визначають певні ознаки об’єкту, його властивості.


7 Ситуація як предмет інформаційно-аналітичної діяльності


Кожний предмет і явище в природі та суспільстві має свій зміст і свою форму.


Зміст, як філософська категорія, це сукупність взаємодіючих різних сторін та властивостей об’єкту, функцій, що виконуються об’єктом. Зміст об’єкта, процесу, явища певним чином організовано, тобто структуровано .Цю структуру, яка виявляється зовнішнім чином, характеризує форма.


Зміст інформаційно-аналітичної роботи в міжнародних відносинах розкривається через поняття: суб’єкт, об’єкт, предмет, процес і засоби.


Суб’єктом міжнародних відносин виступають народи, нації, держави, системи держав, міжнародні організації, політичні сили та індивідууми.


Суб’єктом інформаційно-аналітичної роботи виступає аналітик-фахівець в галузі міжнародних відносин та їх різних аспектів.


Об’єктом інформаційно-аналітичних досліджень в міжнародних відносинах є міжнародна обстановка - сукупність факторів, які безпосередньо або опосередковано впливають на стан, розвиток і результати міжнародних відносин, визначають види напрямів, форм, методів і засобів.


Предмет інформаційно-аналітичної діяльності в міжнародних відносинах складають конкретні ситуації міжнародної обстановки.


Ситуація - характеристика стану міжнародної обстановки, що склалася на певний час, на певному напрямі, в певній сфері.

Стан може бути задовільним або незадовільним. Якщо стан задовільний - мова йде про стандартні ситуації. Якщо стан незадовільний - виникає проблемна ситуація.


Проблема - невідповідність між цілями, інтересами суб’єктів міжнародних відносин і обставинами, що склалися.


Проблемна ситуація - сукупність виявлених суперечностей між суб’єктами міжнародних відносин. Крайні прояви проблемних ситуацій - конфлікти, кризові ситуації.


Інформаційна ситуація - інформаційне відображення ситуації в голові аналітика або в пам’яті ЕОМ.


Характеристики проблемних ситуацій:


1.Об”єктні. Відповідають на питання “Що?” собою представляє ситуація.

2.Суб”єктні. Відповідають на питання ”Хто?” є учасником ситуації.

3.Причинні. Відповідають на питання ”Чому?” виникла ситуація.

4.Цільові. Відповідають на питання ”Навіщо?”

5.Характеристики вибору шляхів, засобів, способів. Відповідають на питання ”Як?” розвивається ситуація.

6.Характеристики часового розвитку ситуації. Відповідають на питання ”Коли?”.



Компоненти проблемних ситуацій: факт, подія, явище.


Факт - дійсна, цілком реальна подія, явище; те, що дійсно відбулося, відбувається, існує.


Подія - те, що відбулося, суттєве явище міжнародних відносин.


Явище - те, що проявляється в процесі міжнародних відносин.


8 Процес інформаційно-аналітичної діяльності


Процес інформаційно-аналітичної роботи - сукупність спрямованих на визначений предмет операцій мислення і технологічних процедур, виконання яких в певній послідовності із використанням засобів забезпечує вирішення поставленого завдання.


Процес складається з компонентів:


- організаційний, спрямований на формування процесу як єдиного, цілісного;

- методичний, спрямований на відбір операцій та технологічних операцій;

- інформаційний, веде до одержання аналітичної інформації;

- комунікаційний, спрямований на підтримку зв’язків з інформаційними системами, споживачем, джерелами тощо;

- формування висновків, пропозицій.


Стадії(етапи)процесу інформаційно-аналітичної роботи:


1.Загальне знайомство з проблемою, постановкою задачі.

2.Формування понять, їх визначення.

3.Збір фактів, створення емпіричної бази. Тут важливим є поняття ”критичної маси”, яка дасть можливість зробити правильні висновки. З одного боку - фактів повинно бути достатньо, з другого - не дати “потонути” в фактах.

4.Тлумачення фактів.

5.Формування гіпотези, перевірка гіпотез.

6.Формування висновків.

7.Безпосередній виклад матеріалів.

Процес інформаційно-аналітичної роботи має ітераційний характер, тобто з наступних стадій може бути повернення до попередніх.


9 Засоби інформаційно-аналітичної роботи


Засоби інформаційно-аналітичної роботи - сукупність інтелектуальних та технічних засобів, що забезпечують виконання поставленої задачі.

Інтелектуальні засоби включають:

- відомості;

- дані;

- повідомлення.


Відомості - характеристики властивостей об’єкта, що спостерігається або досліджується, представлені у доступній для людини формі.


Дані - факти або відомості, представлені в формалізованому вигляді, що забезпечує можливість їх зберігання, обробки та передачі.


Повідомлення - форма подачі інформації - сукупність логічно пов’язаних відомостей, що представляють для споживача єдине ціле. Зацікавлених у змісті повідомлення називають споживачями.


Шляхи передачі інформації між споживачами називають інформаційними комунікаціями.


Технічні засоби інформаційно-аналітичної роботи:


- інформаційні картки;

- каталоги;

- щоденники;

- інформаційні системи;

- автоматизовані інформаційні системи;

- системи інформаційного обслуговування;

- системи штучного інтелекту;

- експертні системи;

- автоматизовані робочі місця аналітиків.


Інформаційні картки- це традиційний засіб збирання та класифікації інформації.


За допомогою інформаційних карток формують каталоги, які, як правило, бувають тематичними або алфавітними.


Регулярно або нерегулярно реєстрація інформації про певні події проводиться в щоденниках.


Сучасні технології базуються на поняттях інформаційних систем.


Інформаційна система в загальному випадку - це система, призначена для вирішення питань пошуку (інформаційно-пошукова система) або логічної обробки інформації(інформаційно-логічна система).


Інформаційно - пошукова система (ІПС) - сукупність інформаційно-пошукового масиву, інформаційно-пошукової мови, правил її використання, критеріїв видачі та технічних засобів.

Інформаційно-пошуковий масив - впорядкована сукупність документів, фактів або відомостей про них, призначена для інформаційного пошуку.


Інформаційно-пошукова мова - мова, призначена для виразу змісту документів або опису фактів чи запитів з метою подальшого пошуку.


Інформаційно-логічна система (ІЛС) - система, що здатна вирішувати не лише пошук інформації, яка є у наявності, а і отримання нової інформації шляхом використання правил логічного висновку та умовиводів.


Реалізація вказаних функцій дає відчутні результати лише при використанні ЕОМ. Тому нас будуть цікавити автоматизовані системи.


Автоматизована система - комплекс інформаційних, програмних, методичних, технічних засобів, що виконує певні функції в автоматичному режимі.


Автоматизована обробка даних - обробка даних, що виконується автоматичними засобами при можливій участі людини.


Автоматизована інформаційно-пошукова система - ІПС, реалізована на основі використання електронно-обчислювальної техніки, в якій автоматизовані процеси пошуку та передачі, а в ряді випадків і вводу документів, даних та запитів.


Автоматизація пошуку та обробки даних можлива при відповідній їх організації в певну структуру. Такою структурою є база даних.


База даних в загальному випадку, це сукупність даних, організованих за певними правилами, що передбачають загальні принципи опису, зберігання та маніпуляції даними незалежно від прикладних програм.

З точки зору кібернетики база даних – це структурована сукупність даних, що забезпечує адекватну модель предметної області при мінімальній надлишковості даних. В базах даних відображається інформація про об’єкти та відношення між ними.


Бази даних можуть бути централізованими або розподіленими. Робота з розподіленими базами даних відбувається за допомогою комп’ютерних мереж. За допомогою таких мереж вирішуються проблеми пошуку, збирання, зберігання та видачі інформації, що складають зміст систем інформаційного обслуговування.

Система інформаційного обслуговування - сукупність мов, алгоритмічних та технічних засобів для запам’ятовування, зберігання, пошуку, видачі та використання інформації. Засоби системи забезпечують організацію та управління базою даних, специфікацію формату повідомлень, обмін повідомленнями між користувачами.


Для виконання аналітичної роботи необхідно впроваджувати системи штучного інтелекту, тобто автоматизовані системи, що моделюють інтелектуальну діяльність людини. Такими системами сьогодні є лінгвістичні процесори, навчаючі системи, експертні системи, системи підготовки прийняття рішень.


Лінгвістичний процесор - автоматизована система текстової або мовної(усної) інформації. До складу лінгвістичного процесору входять: системи машинного перекладу, автоматизовані інформаційні системи, автоматизовані словники, автоматизовані системи компресії, корекції, аналізу та синтезу текстів або мови.


Навчаюча система - автоматизована система навчання, що використовує сучасні інформаційні технології. Це - електронні підручники, мультимедіа в повному обсязі, системи контролю знань тощо.


Експертна система - автоматизована система, яка здатна замінити експерта при прийнятті рішень в окремих вузькоспеціалізованих галузях знань. Експертна система використовує вже не базу даних, а базу знань - сукупність формалізованих знань з деякої предметної області, що представлені у вигляді фактів та правил, які виражають евристичні знання про методи вирішення задач в даній предметній області. Основними елементами бази знань є поняття, дані, фрейми, слоти.


Поняття - цілісна сукупність суджень, в яких що-небудь стверджується про характерні ознаки об’єкта.


Дані - факти або відомості, представлені в формалізованому вигляді.


Фрейм - схема представлення знання, в якій поняття характеризується набором слотів, що визначають поняття, пов’язані з даними асоціативними відношеннями.


Слот - мінімальна складова фрейма, що заповнюється конкретною інформацією про об’єкт або властивість.


Реалізація змісту інформаційно-аналітичної роботи у відомстві, організації, установі характеризує його інформаційну культуру.


Інформаційна культура проявляється у зовнішньому та внутрішньому аспектах.


Зовнішній аспект інформаційної культури характеризує рівень, на якому поставлена інформаційно-аналітична робота, використання сучасних техніки, методології.


Внутрішній аспект інформаційної культури визначає:


- знання джерел ( де і як можна отримати інформацію);

- усвідомлення власних інформаційних потреб;

- уміння давати правильну оцінку первинним даним;

- уміння визначати тенденції;

- уміння застосування новинки для аналізу та синтезу інформації;

- уміння виробляти алгоритм на шляху досягнення мети.


10 Інформаційно-аналітичне забезпечення органів державної влади зовнішньополітичною інформацією


"Хто володіє інформацією - той володіє світом" - вираз, який став
беззаперечною істиною в наш час, і напевно є однією з перших рушійних сил
у пошуку необхідної інформації.


Зовнішня розвідка – один з державних органів, що займається забезпеченням безпеки та життєво важливих інтересів суспільства та держави. Вона покликана своїми специфічними засобами та методами сприяти вищим органам влади та управління держави у здійсненні зовнішньої та внутрішньої політики своєї країни.

У виконанні розвідкою її інформаційної функції беруть участь всі підрозділи центрального та добуваючого апарату.


Інформаційна функція розвідки полягає в забезпеченні вищих органів законодавчої та виконавчої влади держави розвідувальною інформацією, необхідною їм для прийняття рішень в політичній, економічній, військовій та ін галузях.


Розвідувальна інформація – один з видів соціальної інформації, яка функціонує в усіх системах людського суспільства та відображає існуючі сторони розвитку соціальних об’єктів.


Разом з цим, розвідувальна інформація має і свої специфічні особливості. Головна з них – закритість та таємність (за змістом, а не за формою). Відомості, що не містять даних закритого характеру, не вважаються розвідувальною інформацією, і, відповідно, не можуть бути віднесені до категорії матеріалів, що розкривають різноманітні аспекти проблеми. Якщо такі, за змістом, нетаємні відомості містять цікаві висновки та пропозиції, вказують на нові перспективні тенденції розвитку, їх відносять до числа проблемно-значимої інформації.

Завдання розвідки – добувати саме ті відомості, які ретельно ховаються іноземними державами. Її можна отримати лише за допомогою специфічних заходів.


Розвідувальна інформація – це отримувані засобами розвідки закриті (таємні) відомості щодо планів та намірів іноземних держав та практичні дії по їх реалізації, що стосуються національних інтересів держави, до якої належить розвідка, а також щодо міжнародних проблем, процесів та подій.


Можна виділити наступні види розвідувальної інформації:


- документальні (цілком таємні, таємні) матеріали, для яких не потрібна додаткова інтелектуальна обробка;


- аналітико-синтетичні інформаційні матеріали, підготовлені в результаті інтелектуальної обробки закритих документальних матеріалів та інших першоджерел (аналітичні довідки, повідомлення, огляди, висновки , що підготовлені з пріоритетних проблем);


- тематичні підбірки ( в сфері політики, економіки, науки та техніки, діяльності спецслужб, адміністративно-правового режиму) та окремі документальні матеріали, що містять інформацію з пріоритетних проблем розвідки, для реалізації яких необхідна додаткова інтелектуальна обробка (звіти, доповіді, дисертації, матеріали конференцій, копії законодавчих та нормативних актів і інструкцій, що регламентують питання отримання
громадянства, виду на житло, режиму проживання іноземців, осіб без громадянства та іноземних громадян);


- організаційно-розпорядчі, фінансово-економічні документи та країнознавчі матеріали ( статистичні звіти, відомості про країну, інофірми, установи та конкретні особи, контракти та комерційні пропозиції, інформація з різних аспектів адміністративно-правового режиму).


Оскільки розвідку цікавить переважно закрита інформація, здійснюється комплексний її аналіз за рядом характеристик. Це дає змогу не лише забезпечувати державні органи необхідною інформацією, а і надавати при цьому загальну характеристику проблеми та рекомендації, що надзвичайно важливо при прийнятті відповідних рішень державними органами, що інформуються. Така інформація аналізується за наступними критеріями:


  1. за ступенем обмеження поширення розвідувальної інформації;

  2. за достовірністю;

  3. за актуальністю;

  4. за повнотою, комплексністю та новизною;

  5. за відповідністю завданню, заявці;

  6. за аналітичним рівнем.


За ступенем обмеження поширення розвідувальну інформацію поділяють на:

- особливо таємні дані ( про плани та наміри керівних кіл розвідуваних країн в політичній, військовій галузях, в сфері економіки, науки, техніки, розвідувально-підривної діяльності іноземних спецслужб, що здатні нанести серйозну шкоду безпеці України, її економічному та оборонному потенціалам, територіальній цілісності і значно впливати на політичну та економічну ситуацію в нашій країні);

- дані таємного характеру (що допомагають керівництву країни у виробленні політичного курсу, направлені на укріплення позицій України на міжнародній арені, що сприяють прискоренню вирішення пріоритетних проблем в економіці, науці та техніці, виявленню та припиненню підривної діяльності та протиправних дій розвідувальних та контррозвідувальних органів іноземних держав);

- дані внутрішньовідомчого, внутрішньофірмового характеру, відомості обмеженого поширення, в тому числі матеріали інформаційних повідомлень ( що стосуються обстановки в тому чи іншому регіоні світу, її оцінка відповідними політичними, військовими, діловими та іншими колами, дані про неофіційні зустрічі та закриті переговори, що представляють інтерес для керівництва України, матеріали для службового користування).


За достовірністю розвідувальну інформацію поділяють на:

- достовірну (перевірену та таку, що підтверджується іншими джерелами);

- правдоподібну (не розходиться з відомими у розвідці даними, чи розходиться, але джерело не викликає сумнівів);

- сумнівну (розходиться з відомими розвідці даними та потребує подальшої перевірки чи викликає сумніви джерело отримання інформації);

- схожу на дезінформацію.


За актуальністю розвідувальна інформація визначається як:

- особливо актуальна (прогнозного характеру чи отримана заздалегідь про плани та наміри, програми і перспективні розробки тощо);

- актуальна (отримана своєчасно і містить поточні відомості по проблемі);

- обмеженої актуальності ( висвітлює другорядні проблеми чи містить відомості про минулі події, що представляють інтерес для замовника чи розвідки).

Портфель учня
© ruh.znaimo.com.ua
При копіюванні вкажіть посилання.
звернутися до адміністрації