Список нових термінів Вступ

Скачати
Документи
  1   2   3






Зміст:

Список нових термінів……………………………………………………………….3

Вступ............................……………………………………………………………......4

Розділ 1. Загальна характеристика процентів у грошових цивільно-правових зобов'язаннях………………………….……………………………….15


1.1. Історичний розвиток правового регулювання процентів у грошових зобов'язаннях………………………………………………………………………..15

1.2. Характеристика чинного цивільного законодавства та наукової думки цивілістів щодо процентів………….………………………………………………29

Висновки до першого розділу……………………………………………………...44

Розділ 2. Сплата процентів при правомірному користуванні грошовими коштами…………………………………………………………………………….46

2.1. Роль процентів у грошових зобов'язаннях……………………………………46

2.2. Проценти як плата у грошових зобов'язаннях………………………………..62

2.3. Проценти за користування чужими грошовими коштами…………………..75

Висновки до другого розділу…………………………………………………..…104

Розділ 3. Стягнення процентів за порушення грошових зобов'язань…….107

3.1. Стягнення процентів як міра цивільно-правової відповідальності...……...107

3.2. Розмір процентів за порушення грошових зобов'язань…………...…….…128

Висновки до третього розділу……………………………………………….……151

Розділ 4. Визначення місця процентів серед схожих правових категорій..155

4.1. Співвідношення категорій: способи захисту цивільних прав, правові наслідки порушення зобов'язання, міри відповідальності ……………………..155

4.2. Винятки стягнення процентів як відшкодування збитків та як неустойки…………………………………………………………………………..173

Висновки до четвертого розділу……………………………………………….…194

Висновки…………………………………………………………………………..197


Список використаних джерел 206


Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html


Вступ

Актуальність теми дослідження. Одним із принципів ринкових відносин є платність цих відносин, зокрема, відносин, єдиним об'єктом яких є гроші. У Цивільному кодексі УРСР 1963 року проценти були присутні у грошових зобов'язаннях як виняток. Новелою Цивільного кодексу України 2003 року (далі – ЦК) є те, що проценти, як правило, присутні у грошових зобов'язаннях , та винятком є їх безпроцентність. Законні проценти за позику встановлені у розмірі облікової ставки Національного банку України (НБУ), що є орієнтиром ціни на гроші. Таким чином законодавчо закріплено зв'язок процентів із специфічним об’єктом цивільного права – грошима. Однак ці новели у ракурсі зв'язку процентів із грошима повною мірою у цивілістиці розглянуті не були.

Злісним порушенням майнових прав учасників цивільного обороту сьогодення є прострочення виконання грошових зобов'язань із метою користування чужими коштами. Це зумовлено гострою проблемою потреби вільних коштів у зв’язку з розвитком підприємницької діяльності, інфляційним процесом, високою платою за банківські кредити, недосконалістю чинного законодавства. Притягати непорядного контрагента до цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування не отриманих доходів мало сенсу, оскільки кредиторові дуже важко довести їхній розмір. Найбільш ефективним заходом для вирішення цієї проблеми є встановлення процентів за користування чужими грошовими коштами, які, з економічної точки зору, будуть платою за користування специфічним товаром – грішми, оскільки гроші повинні робити гроші. Однак, у зв'язку з новелами у цивільному законодавстві, виникає необхідність ґрунтовно дослідити правову природу процентів, підставою стягнення яких є правопорушення. Оцінюючи актуальність теми, обраної для дисертаційного дослідження, насамперед, слід зазначити, що застосування процентів у грошових зобов'язаннях відображує загальну тенденцію посилення захисту прав приватної особи, яка має місце в останнє десятиліття. Ця тенденція зумовлена тим, що той, хто неправомірно володіє чужими грошовими коштами, зобов'язаний платити проценти тому, хто має право вимоги на них, доки ці грошові кошти не будуть повернуті.

Актуальність та необхідність наукового дослідження поставлених у дисертації проблем визначається такими факторами:

1. Правові норми чинного Цивільного кодексу, що регулюють процентні відносини, непослідовні, суперечливі та недосконалі. Так, стаття 536 ЦК “Проценти”, що встановлює обов'язок сплачувати проценти за користування чужими грошовими коштами, розміщена у главі 48 “Виконання зобов'язання”, та, здавалося б, визначає проценти як плату за надані гроші, проте ст.ст. 692, 693, 694, 1214 ЦК посилаються на ст. 536 ЦК при порушенні як грошових, так і не грошових зобов'язань, що не має сенсу, оскільки ст. 536 ЦК не встановлює розмір процентів за користування чужими коштами. При порушенні позикових грошових відносин є посилання до ст. 625 ЦК, однак не визначено, чи можна ці 3% застосовувати за користування чужими грошовими коштами, як співвідносяться ці 3% із процентами за надану позику. Можливо, платою за користування чужими грошовими коштами будуть законні проценти за надану позику (ст. 1048 ЦК), але це буде суперечити тому, що позикові кошти надаються позичальникові у власність та не є для нього “чужими”. У ст. 1048 ЦК установлено, якщо позичальнику передані речі, визначені родовими ознаками, то договір позики вважається безпроцентним; усупереч цьому ст. 1050 ЦК установлює, що при порушенні такої позики неустойка стягується незалежно від сплати процентів за позику.

2. У зв'язку з поширенням застосування процентів у грошових зобов'язаннях у практичній діяльності юристів виникає багато питань, пов'язаних із визначенням їх правової природи, також відсутні необхідні роз'яснення вищих судових органів.

3. У науковій полеміці щодо процентів за користування чужими грошима відсутня одностайність. Економічна точка зору на проценти як плату за користування чужими грошима мала вагомий вплив і на законодавця, і на деяких фахівців цивільного права. Інші цивілісти, враховуючи правоохоронний характер цих відносин, визначають проценти за користування чужими грошима або неустойкою, або відшкодуванням збитків, або особливою мірою цивільно-правової відповідальності.

4. У цивільно-правовій науці України не проводилося на рівні дисертації або монографії комплексного дослідження процентів у грошових зобов'язаннях, розглядалися лише окремі аспекти процентів у грошових зобов'язаннях, зокрема, відмежування процентів від неустойки та визначення процентів як особливої міри відповідальності (О.А. Печений, О.О. Отраднова, О.В. Кривенда), значення вини у відносинах відповідальності за порушення грошового зобов'язання (А.Л. Ткачук), стягнення процентів при безпідставному збагаченні (І. Берестова), визначення процентів при простроченні грошового зобов'язання як збитків (С.М. Лепех).

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до напрямів досліджень Одеської національної юридичної академії “Правові проблеми становлення та розвитку сучасної Української держави” (державний реєстраційний номер 0101U001195). Тема дисертації безпосередньо пов'язана з планом науково-дослідницької роботи кафедри цивільного права на 2001 – 2005 рр. за темою “Традиція приватного права в Україні”.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексний системний аналіз теоретичних та практичних проблем щодо правової природи процентів у цивільному праві, обґрунтування пропозицій, спрямованих на вдосконалення правового регулювання процентів як зростання суми позикових грошових зобов'язань та як правових наслідків порушення грошових зобов'язань, надання науково-теоретичних і практичних рекомендацій щодо регулювання процентів у цивільному праві.

Об'єктом дисертаційного дослідження є суспільні відносини, пов'язані із застосуванням процентів у грошових зобов'язаннях, система чинних в Україні нормативних актів, законодавство інших країн, що застосовують проценти у грошових зобов'язаннях, порядок і підстави їх застосування, загальнотеоретичні аспекти процентних відносин у вітчизняних і зарубіжних наукових джерелах, судова практика розгляду спорів у зв'язку із стягненням процентів у грошових зобов'язаннях.

Предметом дисертаційного дослідження є цивільно-правова природа процентів у грошових зобов'язаннях.

У відповідності до мети, об'єкта і предмета дисертаційного дослідження увагу зосереджено на виконанні таких основних задач:

Методи дослідження. У ході дослідження використано дві групи методів наукового пізнання: загальнонаукові (історичний, діалектичний, метод системного аналізу, формально-логічний, структурно-функціональний, комплексний) та спеціальні методи дослідження (порівняльно-правовий, метод тлумачення правових норм). За допомогою діалектичного методу досліджувався розвиток положень про проценти. Особливості їх правового регулювання розглядаються у взаємозв'язку з історичними умовами, в яких вони існували. Застосування методу системного аналізу дозволило визначити місце і роль процентів серед інших правових наслідків порушення зобов'язань. Шляхом аналізу і синтезу досліджувалися теоретичні і фактичні положення правових наслідків порушення зобов'язань. Метод логічного аналізу застосовувався для логічного обґрунтування висновків, для послідовного дослідження процентів, спочатку розглядання ролі процентів при правомірному користуванні грошовими коштами, потім – неправомірному. За допомогою порівняльно-правового методу досліджувалися міжнародні принципи цивільно-правової відповідальності, банківське законодавство зарубіжних країн щодо процентів, що дозволило сформулювати пропозиції щодо запозичення окремих його норм у вітчизняну законодавчу систему. Для виявлення відповідності норм права суспільним відносинам застосовувався метод тлумачення правових норм. Одним з основних принципів застосувався принцип усебічності дослідження процентів, проценти розглядалися у взаємозв'язку з кредитними правовідносинами, відносинами права власності на грошові кошти, тому для того, щоб надати визначення чужим грошовим коштам, спочатку з'ясовуються відносини права власності на грошові кошти; для того, щоб надати визначення процентам, спочатку надається визначення кредиту. До загальнонаукових принципів належить використаний у дисертації принцип історизму при розгляданні процентів в аспекті їхнього минулого становлення та розвитку. Вагоме значення у роботі має загальнонауковий принцип комплексності у дослідженні процентів, тобто вивчення інституту процентів із позиції господарського, податкового права тощо, та з позицій інших суспільних наук – історії, філософії, економіки.

Науково-теоретичною основою дослідження проблем процентів стали праці відомих учених минулого та сьогодення. Вагомий внесок у розроблення цих проблем зробили українські та російські цивілісти: В.В. Вітрянський, який є автором підрозділу “Проценти за грошовим зобов'язанням” у книзі “Договірне право” ч. 1 та ряду інших статей на цю тему; В.А. Хохлов, який є автором статті “Відповідальність за користування чужими грошовими коштами”; окремі сторони зазначеної проблеми процентів досліджували І.А. Безклубий, І.С. Канзафарова, О.В. Кривенда, С.М. Лепех, А. Мичка, Л. Новосьолова, В.А. Олейник, О.О. Отраднова, О.П. Печений, Ю. Попов, В. Примак, М.М. Сибильов, Є.О. Суханов, А.Л. Ткачук, В. Уланова та ін.; а також науковці західних країн В.Р. Ансон, І. Брайнт, К. Гавальда, Ф. Груа, Х. Кетц, Ф. Лорман, А. Сміт, Ж. Стуфле, Ф. Форд, К. Цвагерт, К. Шмидт.

Емпіричною базою дослідження є нормативно-правові акти України та зарубіжних країн, матеріали судової практики розгляду та вирішення спорів, що виникають при порушенні грошових зобов'язань, узагальнення судової практики розгляду цієї категорії справ, здійснені Вищим господарським судом України, а також матеріали практики укладення грошових зобов'язань на Миколаївщині.

Наукова новизна дисертації полягає у тому, що вперше в українській науці цивільного права здійснено всебічне і комплексне дослідження важливої проблеми застосування процентів. За його результатами одержані такі науково-теоретичні висновки та практичні рекомендації, які виносяться на захист:

  1. Уперше розкрито специфічність юридичної категорії “проценти” внаслідок зв'язку зі специфічним об'єктом цивільного права – грошима. Проценти можуть стягуватися за володіння тільки грошовими коштами, а не будь-яким іншим чужим майном. Нерозривний зв'язок процентів із грошовими коштами міститься, у свою чергу, у такому: 1) у встановленні процентів залежно від облікової ставки Національного банку України (НБУ), що є орієнтиром ціни на гроші; 2) у встановленні законних процентів як зростання боргу за договором грошової позики та законних процентів як відповідальності за порушення грошового зобов'язання, за володіння чужими грошовими коштами; 3) у стягненні процентів із боржника незалежно від існування у нього можливості виконати грошове зобов'язання; 4) у підрахуванні процентів тільки у грошових коштах. Новим є висновок, що категорія, яка підраховується шляхом визначення сотих частин вартості негрошових об'єктів цивільного права без врахування зростання вартості за рік, не є юридичною, доцільно її називати “відсотками” та не поширювати на неї законодавство щодо процентів, доводиться теза про нетотожність категорії процентів із категорією відсотків. Відсотки відіграють службову роль при підрахуванні таких юридичних категорій, як пеня, орендна плата тощо.

  2. По-новому з’ясована цивільно-правова сутність процентів у грошових зобов'язаннях, які, при правомірності надання позики, розглядаються як зростання грошового боргу (пропонується їм надати назву – проценти-зростання). При порушенні грошового зобов'язання проценти розглядаються у двох аспектах: 1) стягнення процентів-зростання розглядається як виконання зобов'язання у натурі, 2) стягнення процентів, що спеціально встановлені на випадок порушення грошового зобов'язання (пропонується їм надати назву – проценти-лихва), розглядається як самостійна міра відповідальності, або, у виняткових випадках, якщо про це зазначено у законі або договорі, як відшкодування збитків, або як неустойка.

  3. Запропоноване авторське визначення поняття “процентів-зростання” у грошових зобов'язаннях як показника об'єктивної економічної властивості грошей приростати при комерційному використанні за один рік, на яку має вплив облікова ставка Національного банку України як орієнтир ціни на гроші. Якщо строк комерційного використання грошових коштів не рівний одному року, то зростання суми пропорційно змінюється. Наукову новизну має твердження, що проценти-зростання, як умова правомірного отримання позикової суми у власність, – це складова частина плати за надану позику, що разом з основною сумою позики складає суму загального боргу, яку боржник повинен сплатити через визначений час після отримання позики. При порушенні цього зобов'язання воно не припиняється, а пролонгується, і тоді стягнення цих процентів є виконанням зобов'язання у натурі.

  4. Набуло подальшого розвитку положення, що чужі грошові кошти – це ті, якими боржник володіє неправомірно, внаслідок правопорушення, на які настало право вимоги іншої особи (прострочена кредиторська заборгованість).

  5. Уперше у вітчизняній науці юридично обґрунтовано, що стягнення спеціально встановлених на випадок порушення грошового зобов'язання процентів-лихви є застосуванням особливої міри цивільно-правової відповідальності – це є негативний правовий наслідок порушення грошового зобов'язання, коли за допомогою державного примусу боржник карається додатковими безкомпенсаційними грошовими стягненнями на користь кредитора без урахування можливостей боржника виконати це зобов'язання, прибутків від використання грошових коштів та збитків кредитора.

  6. З нових позицій здійснено відмежування процентів-лихви як особливої міри цивільно-правової відповідальності, що віддзеркалює зростання грошових коштів унаслідок комерційного використання, від неустойки, що віддзеркалює ступінь порушених інтересів кредитора. При стягненні неустойки її розмір іноді визначається у процентах річних для вирівнювання розміру відповідальності контрагентів у договорі, тому застосування процентів річних є запозиченим технічним прийомом для визначення розміру неустойки у таких виняткових випадках: 1) якщо проценти застосовуються при порушенні не грошових зобов'язань; 2) якщо у законі або договорі визначено, що розмір пені співвідноситься з обліковою ставкою НБУ.

  7. Має новизну твердження, що у разі порушення грошового зобов'язання сплату процентів можливо розглядати як відшкодування збитків у таких виняткових випадках: 1) якщо кредитор доказує, що він був вимушений отримати кредит у третьої особи внаслідок порушення грошового зобов'язання боржником; 2) якщо у договорі визначено, що проценти є заздалегідь оціненими збитками.

  8. По-новому висвітлено, що стягнення процентів за володіння безпідставно одержаними чи збереженими чужими грошовими коштами (ч. 2 ст. 1214 ЦК) є мірою цивільно-правової відповідальності, оскільки ці проценти є додатковими безеквівалентними обтяженнями набувача, який із часу, коли дізнався, або міг би дізнатися про безпідставне одержання грошей, продовжував володіти ними. Умовою стягнення процентів річних із безпідставно одержаних чи збережених грошей є право вимоги потерпілого на ці кошти (яке не завжди ґрунтується на правопорушенні) та продовження притримування грошових коштів набувачем у разі, якщо він знає, або може знати про володіння цими грошовими коштами без достатньої правової підстави.

  9. Набули подальшого розвитку положення, що правовими наслідками порушення зобов'язання є міри відповідальності за порушення зобов'язання (наприклад, відшкодування збитків, сплата процентів-лихви за користування чужими грошовими коштами), а також інші негативні для правопорушника наслідки, позбавлення правопорушника суб'єктивних цивільних прав (наприклад, припинення або зміна умов зобов'язання), встановлені договором або законом, які не є мірами відповідальності, застосовуються незалежно від вини порушника зобов'язання та є заходами, спрямованими тільки на припинення неправомірних дій або бездіяльності, на забезпечення існуючого обов'язку, його зміни або припинення, тобто не містять нових додаткових безеквівалентних обов'язків.

  10. Набула додаткового розвитку теза про те, що способи захисту цивільних прав та інтересів є правовими наслідками порушення зобов'язання (наприклад, сплата процентів-лихви) та організаційно-превентивними заходами, які не пов'язані з їх порушенням (визнання права, оспорювання права).

Пропонуються заходи з удосконалення норм українського Цивільного кодексу у сфері застосування процентів, зокрема:

  1. удосконалюється черговість платежів у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання (ст. 534);

  2. установлюється норма-дефініція щодо процентів, що закріплює презумпцію платності грошових зобов'язань (ст. 536);

  3. визначається розмір законних процентів за володіння чужими грошовими коштами у разі правопорушення та його обмеження, співвідношення процентів зі збитками (ст. 6251);

  4. відмежовуються міри відповідальності за порушення процентного та безпроцентного договору позики грошових коштів (ст. 1050) та ін.

Практичне значення отриманих результатів визначається: 1) у законотворчій діяльності – вони створюють теоретичну основу для вдосконалення законодавства; 2) у науково-дослідницькій діяльності – вони мають дискусійний характер із метою постановки питань і можуть бути застосовані для подальшого розвитку вчення щодо процентів як правових наслідків порушення цивільно-правових зобов'язань; 3) у навчальному процесі – вони можуть бути корисними при підготовці відповідних розділів підручників, навчальних посібників, а також при проведенні лекцій з курсу цивільного права; 4) у практичній діяльності – вони містять науково-практичні рекомендації, тлумачення норм права та можуть бути корисними у практичній діяльності суб'єктів договірних відносин, у діяльності судових органів при розгляданні спорів, пов'язаних із застосуванням процентів.

Апробація результатів дисертації. Дисертація підготовлена та обговорена на засіданні кафедри цивільного права Одеської національної юридичної академії. Її головні ідеї, окремі висновки, теоретичні положення, аргументація та науково-практичні рекомендації були апробовані у процесі читання лекцій та проведення практичних занять із студентами Миколаївського державного університету, оприлюднені на науково-практичній конференції 2002 р. МННЦ ОНУ ім. Мечникова І.І. та надруковані у збірнику наукових праць.

Публікації. Основні наукові положення дисертаційного дослідження відображені у семі наукових статтях у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України:

Удосконалення формули закону щодо неустойки. // Держава і право: Зб. наук. праць –Київ, 2003. – № 21. – С. 334 – 337.

Кредит як власність позичальника // Право України. – 2004. – № 10. – С. 88 – 91.

Сплата (передача) неустойки і виконання зобов'язання // Держава і право: Зб. наук. праць –Київ, 2003. – № 22. – С. 348 – 354.

Гіпотеза визначення природи процентів річних із позиції безпідставного збагачення // Держава і право: Зб. наук. праць –Київ, 2004. – № 25. – С. 298 – 302.

Юридичні умови застосування неустойки, процентів як мір цивільно-правової відповідальності // Вісник господарського судочинства. – 2004. –№ 3. – С. 217 – 219.

Неустойка та проценти: проблеми відмежування // Держава і право: Зб. наук. праць – Київ, 2004. – № 23. – С. 314 – 321.

Безпроцентна позика // Вісник господарського судочинства. – 2004. –№ 4. – С. 169 – 172.

Обсяг і структура дисертації визначаються значенням та змістом наукової проблеми і спрямовані на досягнення поставлених завдань. Структура дисертації відображає мету і завдання дослідження і складається зі вступу, чотирьох розділів, що мають 9 підрозділів, висновків до кожного розділу.
Портфель учня
© ruh.znaimo.com.ua
При копіюванні вкажіть посилання.
звернутися до адміністрації