Методичні рекомендації щодо змісту та організації роботи в ХІ допоміжному класі з виробничим навчанням

Скачати
Методичні рекомендації
  1   2   3   4
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАУКОВО-МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ


ПРОГРАМНО-МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

щодо змісту та організації роботи

в ХІ допоміжному класі з виробничим навчанням

(шевська справа)

спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату

для дітей з наслідками поліомієліту

та церебральним паралічем


Рекомендовано комісією зі спецпедагогіки

Науково-методичної ради Міністерства освіти і науки Україні.

Протокол № 1 від 27 квітня 2001 р.


Київ

ТОВ “ЛТД”

2000


Програмно-методичні рекомендації щодо змісту га організації роботи в XI допоміжному класі з виробничим навчанням (шевська справа) спеціальної .загальноосвітньої школи-інтернату для дітей з наслідками поліомієліту і а церебральним паралічем / Укл. Ю. М. Горбик, Л. С. Дробот, П. І. Кириченко, В. В. Матвєєв, Н. І. Насібович, Є. П. Пузир, Є. П. Постовойтов — К.: 2000.— 24 с.


Програмно-методичні рекомендації підготували учителі Київської

спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату для дітей з наслідками

поліомієліту та церебральним паралічем

Ю. М. Горбик, заступник директора;

Л. С. Дробот, П. І. Кириченко, учитель вищої категорії;

В. В. Матвєєв; Н. І. Насібович, учитель-методист;

Є. П. Пузир, учитель-методист;

Є. П. Постовойтов, директор


Відповідальна за випуск Л. С. Дробот —

завідувач сектора Науково-методичного центру

середньої освіти Міністерства освіти і науки України


Видання здійснено за сприяння Київської міської організації

Народно-демократичної партії

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Нині у світі значно зріс інтерес до питань соціальної реабілітації та. інте­грації в суспільство дітей і підлітків з проблемами розвитку, дітей-інвалідів. У Конвенції про права дитини зазначено, то неповноцінна в розумовому або фізичному відношенні дитина має вести повноцінне життя с умовах, які забезпечують її гідність, сприяють почуттю впевненості в собі і полегшують її активну участь у житті суспільства. Держава визнає право неповноцінної дитини на особливе піклування.

Одним із головних завдань спеціальної школи є підготовка випускників до адаптації в сучасних економічних умовах, до їх включення в незнайо­мий, складний світ виробничих, ділових і людських стосунків.

Як свідчить практика, випускники допоміжних класів спеціальних загаль­ноосвітніх шкіл-інтернатів для дітей з наслідками поліомієліту та церебраль­ним паралічем виявляються неконкурентоздатними на ринку праці з огляду на цілий ряд обставин, головними з яких є:

низька професійна підготовка;

обмежений вибір професій, який часто не користується попитом в сучас­них економічних умовах (пропонований школам-інтернатам);

відсутність можливості продовжити професійну освіту чи отримати іншу професію в системі ПТО.

Усі ці та ряд інших факторів зумовили необхідність пошуку педагогічним колективом школи найефективніших шляхів підготовки випускників допо­міжних класів до життя, запровадження нових профілів навчання і перене­сення професійної підготовки підлітків з дефектами в розумовому чи фізич­ному розвитку на базу школи-інтернату.

Відділ корекційної освіти Науково-методичного центру середньої освіти та педагогічний колектив спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату № 15 для дітей з наслідками поліомієліту та церебральним паралічем м. Києва постійно розробляють та втілюють у практику зміст, форми та методи на­вчально-виховного й лікувально-реабілітаційного процесу, спрямованого на соціально-трудову адаптацію й інтеграцію в суспільство дітей з наслідками поліомієліту і церебральним паралічем.

Належну увагу цьому надзвичайно важливому питанню приділяє управ­ління освіти Київської міської держадміністрації, у якого набутий певний досвід комплексної реабілітації дітей з ускладненою формою дефекту (розу­мова відсталість з порушеннями опорно-рухового апарату), глибоко усвідом­люючи, що однією із спроб вирішення питання надання комплексної допо­моги (медичної, психологічної, педагогічної, соціальної) дітям-інвалідам, які утримуються в інтернатних закладах, є створення на їх базі реабілітаційних центрів, покликаних не тільки реабілітувати, а й профорієнтувати дітей-інвалідів.

У зв'язку з цим відповідно до висновків експертизи управління освіти Київської міської держадміністрації, Інституту дефектології АПН України спільним наказом Міністерства освіти України й Академії педагогічних наук України № 429/44 від 03.12.1997 p. спеціальній загальноосвітній школі-ін­тернату № 15 для дітей з наслідками поліомієліту та церебральним паралічем м. Києва надано статус експериментального медико-педагогічного реабілітацій­ного комплексу Інституту дефектології АПН України.

Згідно, з програмою (додаток до наказу Міносвіти та АПН України від 03.12.1997 p. № 429/44) дослідно-експериментальної роботи медико-педагогічного реабілітаційного комплексу на базі спеціальної школи-ін­тернату №15 для дітей з наслідками поліомієліту і церебральним паралічем м. Києва одними з першочергових є такі завдання:

1. Психолого-медико-педагогічне обгрунтування змісту та нових педаго­гічних технологій навчання і трудової підготовки дітей з церебральним пара­лічем та іншими органічними ураженнями нервової системи.

2. Проектування програм поєднання навчання з комплексною медико-соціальною і трудовою реабілітацією.

Виконання цих і ряду інших завдань спонукає до необхідності не тільки допрофесійної, а й професійної підготовки учнів у стінах навчального закладу за власними авторськими програмами, в яких враховані не тільки психофізичні можливості дітей і підлітків з психофізичними вадами, а й особливості ринку праці.

Рекомендовані Науково-методичним центром середньої освіти Міністерства освіти України «Програмно-методичні рекомендації щодо змісту та орга­нізації роботи в XI допоміжному класі з виробничим навчанням спеціаль­ної загальноосвітньої школи-інтернату для дітей з наслідками поліомієліту і церебральним паралічем» є авторськими, за якими здійснюється навчально-виховна робота, медико-соціальна та трудова реабілітація і професійна підго­товка дітей-інвалідів у спеціальній загальноосвітній школі-інтернаті № 15 для дітей з наслідками поліомієліту і церебральним паралічем м. Києва

Ці програмно-методичні рекомендації спрямовані на реалізацію вище згаданих завдань.

У навчальному плані XI класу передбачається:

1. Професійно-трудове навчання —

21 год. на тиждень.

2. Історія —

2 год. на тиждень.

3. Українська мова —

1 год. на тиждень.

Українська література —

2 год. на тиждень

4. Математика —

4 год. на тиждень

5. Креслення —

1 год. на тиждень.

6. Соціально-побутове орієнтування —

2 год. на тиждень.

7. Фізкультура —

2 год. на тиждень

Усього

35 год. на тиждень


Пропоновані програмно-методичні рекомендації — авторські і є лише од­ним із варіантів можливого навчання розумово відсталих дітей з наслідками поліомієліту і церебральним паралічем новим, соціальне значущим і конку­рентоздатним на сучасному ринку праці професіям, доступним цій групі дітей.

Л. С. Дробот, завідувач сектора Науково-методичного центру середньої освіти Міністерства освіти України.


ШЕВСЬКА СПРАВА (703 год.)

(21 год. на тиждень)

Пояснювальна записка

Ця навчальна програма призначена для підготовки кваліфікованих ро­бітників за професією майстер з ремонту взуття.

Підготовка кваліфікованих робітників здійснюється з молоді, яка має де­фекти у психофізичному розвитку (учні допоміжних класів спеціальної за­гальноосвітньої школи-інтернату для дітей з наслідками поліомієліту та церебральним паралічем), рівень кваліфікації для професії - 2 розряд.

У програму входять: кваліфікаційна характеристика, навчальний та тема­тичний плани.

Програма зі спеціальної технології пов'язана з програмами з виробничо­го навчання, матеріалознавства, математики, фізики та інших предметів.

У навчальній майстерні учні послідовно освоюють прийоми та навички робіт, необхідні для оволодіння професією (2 розряд). З метою відпрацю­вання початкових навичок і умінь оволодіння окремими прийомами та опе­раціями проводяться вправи навчально-тренувального характеру.

Після теоретичної підготовки та освоєння прийомів роботи проводиться атестація на початковий рівень кваліфікації. У четвертій чверті навчання проводиться виробнича практика в майстерні; під час якої учні самостійно виконують роботи за рівнем кваліфікації.

Ця професія є складною, і якщо учень не виконує пробної кваліфікацій­ної роботи, йому присвоюється початковий рівень кваліфікації.

За наявності матеріальної бази дозволяється проходження виробничої практики в майстерні.

Програма передбачає два етапи виробничого навчання: навчання теоре­тичне і виробниче (освоєння прийомів роботи) — 548 год.; передвипускна практика (комплексні роботи з виготовлення легкого домашнього взуття клейовим методом і удосконалення робочих прийомів з ремонту взут­тя) -- 155 год.

КВАЛІФІКАЦІЙНА ХАРАКТЕРИСТИКА

Професія - майстер з ремонту взуття. Кваліфікація — 2 розряд (ГОСТів, стандартів і т. п.). Майстер з ремонту взуття повинен знати: властивості шкіряних та штучних матеріалів для виготовлення верху та низу взуття, ос­новні властивості допоміжних матеріалів та фурнітури, норми їх витрат. класифікацію взуття, конструкції заготовок чоловічого та жіночого взуття. вимоги до деталей верху та низу взуття, відомості про будову стопи, підбір та підготовка колодок, види та призначення ручного інструменту та при­строїв, які застосовуються при виконанні операцій пошиття та ремонту взуття, технологічні нормативи, організацію праці та робочого місця, вимоги без­пеки праці, пожежної безпеки, правила виробничої санітарії.

Майстер з ремонту взуття повинен уміти: самостійно обміряти стопу, підбирати і підганяти копила (колодки) за міркою, перевіряти відповідність заготовок, устілок, підошов і каблуків фасону колодки.

Уміти виконувати дрібний та середній ремонт взуття, визначати характер ремонту поношеного взуття, ступінь його придатності та його частин, під­бирати найбільш доцільні матеріали та фурнітуру дія ремонту взуття, визна­чати правильність контурів та розмірів розкроєних або формованих деталей, підбирати їх за формою та розмірами взуття, заточувати на налагоджувати ручний інструмент.

Загальні вимоги: економно витрачати основні та допоміжні матеріали, елек­троенергію, шкіру, гуму, клей, цвяхи та ін., дотримуватись вимог безпеки праці, виробничої санітарії та пожежної безпеки.

Удосконалювати кваліфікацію взуттєвика в подальшій спеціалізації та на виробництві пошиття взуття.


ПРОГРАМА


/ ЧВЕРТЬ

Тема № 1. Вступне заняття.

Праця і її значення в житті суспільства. Бесіда про професію взуттєвика. Демонстрування кращих учнівських робіт. Закріплення учнів за робочими місцями. Внутрішній розпорядок у майстерні. Ознайомлення з завданням професійного періоду навчання і з планом роботи на чверть. Бесіда про під­готовку учнів до працевлаштування. Обов'язки чергового ло майстерні.

Тема № 2. Безпека праці та пожежна безпека в майстерні.

Правила БП в майстерні на робочих місцях. Гігієна праці і виробнича са­нітарія. Основні правила електробезпеки. Причини та види травм. Надання першої допомоги у випадках травматизму.

Тема № 3. Екскурсія на підприємство.

Навчально-виховні завдання екскурсії. Ознайомлення з роботою базово­го підприємства, з розташуванням робочих місць, обладнанням, продукцією, яка випускається;

Тема № 4. Загальна технологія пошиття взуття.

Історія виникнення та розвитку взуття.

Тема № 5. Класифікація та конструкція взуття.

Коротка характеристика та класифікація взуття за призначенням, вида­ми, статтю, віковими групами, розмірами, повнотою, матеріалами верху та низу, методами кріплення низу, конструкцією заготовки.

Тема № 6. Стопа та її виміри.

Анатомічна будова та функції стопи. Основні розміри стопи та зняття мірок для пошиття взуття. Відхилення в будові та функціях стопи.


Тема № 7. Взуттєві колодки.

Призначення взуттєвих колодок (копил), їх класифікація за технологічним призначенням, розміром, повнотою та фасоном. Матеріал колодок. Висота при виборі колодок. Конструкція та класифікація затяжних колодок за методом затяжки. Топографія колодок. Співвідношення розмірів стопи та колодки, фасон колодок Підбір колодок відповідно до завдання.

Тема № 8. Вивчення ручного інструменту.

Ознайомлення з інструментом для затяжки та обробки взуття. Вправи в користуванні ножем, цвяхами, заточка та вправка ножа. Вправи в користу­ванні шилами-гачками.

Правила безпеки, роботи ручним інструментом.

Тема № 9. Деталі взуття та вимоги до них.

Технічні властивості шкіри, гуми, картону для виготовлення взуття. Деталі низу, їх значення. Деталі для ремонту взуття, їх значення. Види ремонту взуття.


// ЧВЕРТЬ

Тема № 10. Підготовчі операції до виготовлення взуття.

Ознайомлення з конструкцією домашнього та легкого взуття. Формування заготовок із синтетичних та шкіряних матеріалів. Прикріплення, обробка основної устілки на копилах (колодках). Організація робочого місця та вимоги безпеки праці.

Тема № 11. Формування верху взуття.

Визначення якості заготовки, перевірка їх відповідності фасону та роз­міру колодок. Вклеювання задників, обтяжка заготовок на колодки. Уста­новка п'яточної частини заготовок, затяжка п'яток, оббивка, розгладжу­вання п'яточної частини заготовки. Затяжка підкладки, підносків та верху заготовок. Сумка затягнутого взуття.

Тема № 12. Прикріплення підошов та обробка легкого і домашнього взуття.

Підготовка сліду та прикріплення підошов із різних матеріалів клеєвим методом із застосуванням обладнання. Виймання тимчасових прикріплювачів та обрізка лишків затяжної окрайки. Шершування затяжної окрайки на машині ОМ2-Р. Прикріплення підошов на пресі ППГ-4-0. Правила безпеки роботи на машині ОМ2-Р, пресі ППГ-4-0.


III ЧВЕРТЬ

Тема № 13. Клеї, їх властивості і технологія застосування.

Правила техніки безпеки роботи із швидко схоплюючим клеєм.


Тема № 14. Ремонт взуття.

Оволодіння навичками з ремонту взуття із застосуванням машин усіх кате­горій, Техніка безпеки роботи шевським ножем, викруткою, шилами-гострозу­бцями на оброблювальній машині, пресі для ремонт взуття.

Дрібний ремонт взуття.

Визначення характеру і послідовності ремонту: верху взуття, каблука, підошви. Видалення зношених деталей. Підбір матеріалів і металевої фурнітури для деталей низу (набійок, рубців, косячків, підміток). Виконання операцій із зашивання і накладання латок на заготовку взуття вручну шилами-гач­ками або на швейних машинах.

Середній ремонт взуття.

Визначення характеру і послідовності ремонту взуття, що потребує заміни поношених підметок, прикріплення підметкової частини, заміна супінаторів, прошивання формованих підошов.


IV ЧВЕРТЬ

Портфель учня
© ruh.znaimo.com.ua
При копіюванні вкажіть посилання.
звернутися до адміністрації