Інститут журналістики

Скачати
Документи
1   2   3   4   5   6

Розповсюдження масової електроніки


У сучасному світі найпопулярнішим засобом масової інформації є телебачення. Отже, розпочнемо з огляду деяких віх його історії [6]. Одні з перших у світі регулярні телепередачі почались у Англії, в листопаді 1936 року. До початку Другої світової війни в країні налічувалося вже біля двох тисяч телевізорів. В 1953 році, напередодні коронації королеви Єлизавети ІІ, у Великобританії налічувалося вже більше 1 мільйона телевізорів. І за лічені тижні їх стало біля двох мільйонів: дуже багато з людей захотіли побачити коронацію по телебаченню.

У найдешевшого телевізора не було звуку, отже, щоб сполучити звук з телевізійним зображенням був потрібен ще й радіоприймач. Екран був розміром 12 см по діагоналі; до аналогічних радянських апаратів продавались спеціальні збільшувальні лінзи, які треба було наповнювати дистильованою водою. Коштував він приблизно 35 фунтів. Телевізори з більшим екраном, скажімо, 40 сантиметрів по діагоналі, коштували приблизно 40-50 фунтів, що могли собі дозволити тільки заможні люди. Вартість нового телевізора в 1936 році дорівнювала вартості двох нових недорогих легкових автомобілів. Тому перші британські телепрограми були орієнтовані саме на багатіїв.

У США біля витоків телебачення стояли два емігранти з Росії: Давид Сарнов та Володимир Зворикін. Перший з них 40 років підряд очолював Радіокорпорацію США (RCA).

Народився Давид Сарнов у 1891 році в селі Узляни, за 40 кілометрів від Мінська. Родина емігрувала до США, коли йому не було й 10 років. Сьогодні в його рідному селі близько 400 жителів. Не залишилося документів, не лишилося й людей, які могли б пам'ятати родину Сарнових. У 1943 році нацисти розстріляли майже всіх євреїв – 375 чоловік. Чудом лишилися в живих одиниці.

Давид Сарнов починав у Нью-Йорку рознощиком газет. Вивчився на телеграфіста і потрапив до радіотелеграфної компанії "Марконі". Його зоряна година настала 14 квітня 1912 року, коли нікому дотоді невідомий телеграфіст упіймав сигнал "SOS" з потопаючого в Атлантиці "Титаника". Давид Сарнов не відходив від телеграфного ключа три доби, сповіщаючи світ про те, що сталося в океані...

В 1921 році, вже на високій керівній посаді в RCA, Давид Сарнов представив першу модель дешевого масового радіоприймача. Протягом усього трьох років їх було продано на 80 мільйонів доларів.

На початку 30-х років Сарнов, у співпраці з іншим емігрантом, інженером Володимиром Зворикіним, вихідцем з російського міста Мурома, розробляє стандарти американської системи телебачення. В 1948 році у США було вже 36 діючих телевізійних станцій і ще 70 будувалися. У американців на той час було вже близько 1 мільйона телевізорів.

Ще перед 2-ю Світовою війною принцип дії транзистора досліджували київські фізики. Проте запатентовано його було 1947-го року працівниками дослідної лабораторії славетної американської Bell Telephone. Цей винахід започаткував лавиноподібний розвиток технологій, що триває вже півстоліття. А напівпровідникові мікросхеми, які містили сотні й тисячі транзисторів, було винайдено 1959-го року. Вперше, у 1961-му році налагодив їх промисловий випуск Роберт Нойс, який став одним з фундаторів славетного каліфорнійського технопарку Кремнієва долина (Silicon Valley). А що вироблювані ним напівпровідникові “камінці” робились з кремнію, то він одержав почесне прізвисько “мера Кремнієвої долини”. 1968-го року Роберт Нойс спільно з Гордоном Муром та Ендрю Гроувом заснували корпорацію Intel (intel.ru), де 1971-го року було створено перший у світі мікропроцесор, і цим закладено основи сучасної інформатики. Нині річний товарообіг Intel перевищує 200 млрд. доларів і вона вже кілька десятиліть монопольно очолює світову мікропроцесорну індустрію.

Гордон Мур 1965-го року сформулював спостереження, яке увійшло в підручники з його іменем: щодва роки кількість транзисторів у мікросхемах подвоюється. Пізніше цей “закон Мура” вдалось пристосувати і до інших галузей інформатики.

Перспективи напівпровідників для побутової електроніки чи не першими оцінили два початкуючих підприємці Акіо Моріта та Масару Ібука, засновники невеличкої японської приватної компанії Sony (sony.ua). Вони спромоглись зібрати 25 тисяч доларів на придбання ліцензії у американської компанії Bell Telephone. В 1955 році Sony випустила перший у світі повністю транзисторний радіоприймач, а через два роки – його кишеньковий варіант.

В середині 60-тих років голландською компанією Philips були створені аудіокасети. Спочатку вони призначались для диктофонів, тобто для запису мови. Однак згодом на них почали писати й музику, і це змусило розширити сферу їхнього застосування.

Перші компактні плеєри Sony Walkman (назву можна перекласти як “прогулянковий”), випущені 1979-го року, стали одним з найбільш комерційно успішних проектів аудіоапаратури. Навіть сама Sony була вражена успіхом її нового продукту, адже розробники не вірили, що дешевий пристрій, призначений лише для відтворення звуку, буде користуватись попитом. Отже, на випуску саме такої конфігурації настояли фахівці з дослідження ринку.

Японське суспільство має традиційні симпатії до всього мініатюрного, пов’язані, зокрема, з високою щільністю населення. Портативний радіоприймач або плеєр допомагає людині окреслити межі власного психологічного простору серед міської тісняви і штовханини, зберегти індивідуальність серед натовпу. Втім, пройшовши апробацію на японському терені, більшість розробок успішно виходять на ринки інших країн. Sony випередила багато європейських, американських та японських компаній, які в 50-і роки були набагато потужнішими за неї, але не розуміли комерційних перспектив мініатюризації.

Аналітики відзначають, що Японії вдалось здійснити економічний стрибок завдяки придбанню патентів та технологічних процесів, з наступним розгортанням виробництва наукоємної продукції на експорт. Згодом Південній Кореї довелося вже йти іншим шляхом: розпочати з виробництва продукції середнього рівня складності, а на виручені кошти розгортати власні наукові дослідження. А ще згодом невеликі далекосхідні країни, хоч і здобули назву “азійських економічних тигрів”, розмістили у себе лише виробничі підрозділи для місцевої, не надто високо оплачуваної робочої сили.



Портфель учня
© ruh.znaimo.com.ua
При копіюванні вкажіть посилання.
звернутися до адміністрації