Одеська національна юридична академія

Скачати
Документи
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20


ОДЕСЬКА НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ


На правах рукопису


ЛАТКОВСЬКА ТАМАРА АНАТОЛІЇВНА


УДК 347.734(477+4).001.36


ФІНАНСОВО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ

ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ

В УКРАЇНІ ТА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ:

ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ


Спеціальність: 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право


Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук


Науковий консультант

Воронова Лідія Костянтинівна,

доктор юридичних наук,

професор, академік Академії

правових наук України


Одеса - 2007

ЗМІСТ


ВСТУП…………………………………………………………………………….…4


РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПРАВОВОГО

РЕГУЛЮВАННЯ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ


1.1. Банківська система як складова фінансової системи держави……………….22

1.2. Генезис поняття банківської системи………………………………………… 47

1.3. Структура елементів банківської системи та їх взаємозв’язок………………68

1.3.1. Поняття „банку” як головного елементу банківської системи……….77

1.3.2. Поняття та особливості банківської діяльності……………………….. 88

1.3.3. Поняття „банківська операція”, „банківська угода”

та „банківська послуга”…………………………………………………………93

1.4. Висновки до розділу 1…………………………………………………………..101


РОЗДІЛ 2. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ

ЦЕНТРАЛЬНИХ БАНКІВ В УКРАЇНІ ТА У КРАЇНАХ

ЦЕНТРАЛЬНОЄВРОПЕЙСЬКОЇ ТА АНГЛО-

САКСОНСЬКОЇ СИСТЕМ ПРАВА


2.1. Правовий режим виникнення та розвитку інституту центрального

емісійного банку………………………………………………………………...105

2.2. Основні функції центрального банку………………………………………..…142

2.3. Місце центрального банку в системі органів державної влади ……………...160

2.4. Національний банк України – особливий центральний орган

державного управління………………………………………………………....175

2.5. Висновки до розділу 2…………………………………………………………..182


РОЗДІЛ 3. ПРАВОВИЙ СТАТУС І ФУНКЦІОНУВАННЯ ДЕРЖАВНОГО БАНКУ


3.1. Правовий режим виникнення та розвитку Ощадних банків

у зарубіжних країнах…………………………………………………………....187

3.2. Правовий статус Ощадного банку України

3.2.1. Правове регулювання ощадної справи в Західній Україні…………….206

3.2.2. Правовий режим ощадних установ у Східній Україні………………....214

3.2.3. Правові основи діяльності ощадних установ радянського часу……....220

3.2.4. Місце Ощадного банку в банківській системі України………………...230

3.3. Правовий статус Укрексімбанку………………………………………………..244

3.4. Висновки до розділу 3……………………………………………………….…..250


РОЗДІЛ 4. ПРАВОВІ ОСНОВИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

ФУНКЦІОНУВАННЯМ УСТАНОВ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ


4.1. Державне регулювання банківської діяльності за допомогою

фінансово-правових норм……………………………………………………..253

4.2. Державне управління та регулювання Національним банком

України банківської системи………………………………………………….281

4.2.1. Правові основи контролю і нагляду Національного банку за

діяльністю комерційних банків……………………………………………….287

4.2.2. Правові основи управління Національним банком

розрахунками у готівковій та безготівковій формі………………………… .304

4.3. Висновки до розділу 4……………………………………………………….…318


РОЗДІЛ 5. БАНКІВСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО ЯК

ПРАВОВИЙ ІНСТРУМЕНТ ФОРМУВАННЯ ТА

ФУНКЦІОНУВАННЯ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ


5.1. Особливості формування джерел банківського законодавства……………...323

5.2. Конституція України як основне джерело банківського права ……………..329

5.3. Закони в системі джерел банківського права………………………………... 339

5.4. Постанови Верховної Ради України в системі джерел

банківського права…………………………………………………………..…344

5.5. Укази Президента в системі джерел банківського права…………………....350

5.6. Постанови Кабінету Міністрів України як джерела банківського

права…………………………………………………………………………….357

5.7. Правові акти Національного банку України як форма

реалізації його компетенції в системі джерел банківського права

5.7.1.Поняття та особливості правових актів Національного

банку України…………………………………………………………………..362

5.7.2.Критерії класифікації правових актів Національного

банку України……………………………………………………………….…371

5.8. Міжнародні правові акти як джерела банківського права…………………...378

5.9. Висновки до розділу 5………………………………………………………….385


ВИСНОВКИ ………………………………………………………………………..390

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ…………………401

ДОДАТКИ…………………………………………………………………………..533

ВСТУП


Актуальність теми обумовлена особливим місцем, яке займає банківська система в кожній державі, і зайняла в Україні після переходу самостійної держави до ринкової економіки. Україні, як і усім постсоціалістичним державам важко переходити до докорінної зміни економічного укладу, які зробили державну політику в цій сфері активною, що викликала необхідність зміни системи органів, які почали бути об’єктивно необхідними для нової держави. У цих умовах розвитку економіки і соціальної сфери України зросла роль фінансового і банківського законодавства, покликаного забезпечувати адекватне сучасним умовам правове регулювання фінансових і його виду банківських відносин в інтересах нової, народної держави.

Фінансове законодавство об’єднує різні за своєю правовою природою підгалузі та інститути законодавства. Критерієм віднесення цих різних підгалузей та інститутів до фінансового законодавства є те, що всі вони регулюють відносини, які мають грошовий характер, а суб’єкт, який наділяється владними повноваженнями, є, як правило, органом держави. При переході до ринку все більшого значення набувають методи економічного управління, і особливу роль при цьому відіграють організації банківської системи. Роки, які пройшли з моменту появи нової держави Україна, яка заклала фундамент чинної банківської системи, характеризувалися постійним оновленням нормативно-правової бази їх діяльності. Набута за ці роки законодавча та нормативно-правова база страждає наявністю серйозних протиріч. Подальший розвиток банківського законодавства вимагає внесення змін і доповнень, розробки і прийняття нових законодавчих і нормативно-правових актів.

Удосконалення банківського законодавства є важливішою складовою частиною будь-якої перебудови в державі, оскільки політико-економічні рішення, які приймає держава в галузі економіки, повинні бути належним чином законодавчо оформлені. Концептуально направлення розвитку банківської системи повинно належати юридичній науці, яка зможе вирішити завдання, що на неї покладає держава, тільки за умов розробки власних категорій і принципів. Фінансово-правова наука та її складова наука банківського права повинна виявляти сферу його предметного впливу, методи регулювання таких важливих для держави відносин, які виникають із діяльності організацій банківської системи.

Все це і визначає актуальність дослідження проблеми формування і функціонування банківської системи. Безумовно, це дисертаційне дослідження не претендує на повне вирішення фундаментальних проблем. Його завданням є запропонувати на основі досягнень вітчизняної та зарубіжної юридичної науки цілісну концепцію банківського права України, визначивши його предмет, метод правового регулювання, систему і структуру цього правового утворення.

З метою порівняльного аналізу фінансово-правового регулювання, формування державного управління банківською діяльністю обрані держави англо-саксонської та континентальної, або як їх тепер називають центральноєвропейської систем права. Серед країн англосаксонської системи права обрані США, Велика Британія, Канада для того, щоб ствердити вибір побудови банківської системи українською державою, оскільки вона обрала континентальну систему права, хоча законодавство України будується своїм шляхом, але найближчим до неї є законодавства Німеччини, Франції, Австрії. Тому в дослідженні значне місце посідає аналіз банківського законодавства цих країн.

Теоретичну основу наукового дослідження становлять праці вчених-юристів у галузі теорії держави і права, фінансового, цивільного, адміністративного права та інших галузевих наук. Структуру і скерування дисертаційного дослідження склали труди вчених теоретиків та філософів права – С.С.Алексєєва, О.М.Васильєва, Д.А. Керімова, А.А.Козловського, О.Л.Копиленка, М.М.Марченка, М.І.Матузова, А.В. Малька, П.О.Недбайла, В.С.Нерсесянца, Ю.М.Оборотова, А.С.Піголкіна, П.М. Рабіновича, О.Ф.Скакун, Ю.Г.Ткаченка, Р.Й.Халфіної, А.Ф.Шебанова, Л.С.Явича ін. Джерельною базою дослідження стали праці відомих класиків української та світової фінансової, фінансово-правової науки ХІХ - ХХ ст.: С. Іловайського, В. Лебедєва, М. Орлова, М. Тургенєва, М. Сперанського, І. Озерова, І. Янжула та ін.

Інтенсивний розвиток фінансових відносин на межі ХХ - ХХІ ст. привів до ґрунтовних фінансово-правових досліджень, що визначили джерельну базу наукового дослідження фінансово-правового регулювання формування та функціонування банківської системи. Це праці Ю.А.Ровинського, зокрема „Основные вопросы теории советского финансового права” (1960 г.), праці Л.К. Воронової „Правовое регулирование кредитно-расчетных отношений в народном хозяйстве” (1988 г.), М.А.Гурвіча „Основные вопросы советского финансового права” (1940 г.).

При дослідженні окремих теоретичних проблем банківського права використовувалися концепції та висновки відомих фахівців у галузі конституційного права: М.В.Вітрука, Г.А.Гаджієва, М.І.Козюбри, М.П.Орзіха, Б.М. Топорніна, О.О.Кутафіна, О.Ф.Фрицького; адміністративного права – В.Б. Авер’янова, О.Ф.Андрійко, Д.М.Бахраха, Ю.П.Битяка, І.Л.Бачило, Л.Р.Білої, І.П. Голосніченка, Є.В.Додіна, С.В.Ківалова, Є.Б.Кубка, В.М.Селіванова, Ю.М. Старілова, Ю.О.Тихомирова, В.В.Цвєткова, Ц.А.Ямпольської та ін.; цивільного права - М.М.Агаркова, С.М.Братуся, А.В.Венедиктова, О.С.Іоффе, Н.С.Кузнецової, Б.Б.Черепахіна, Я.М. Шевченко та ін.

Здійснюючи наукове дослідження, використовувалися теоретичні висновки українських та російських науковців юристів-фінансистів: проф. К.С. Бельського, проф. В.В. Бесчеревних, проф. Л.К. Воронової, проф. О.М. Горбунової, проф. О.Ю. Грачової, проф. С.В. Запольського, проф. М.В. Карасьової, проф. Ю.О. Крохіної, проф. М.П. Кучерявенка, д.ю.н. А.А. Нечай, проф. П.С. Пацурківського, д.ю.н. Н.Ю. Пришви, проф. І.В. Рукавішнікової, проф. Л.А.Савченко, проф. Н.І. Хімічевої, к.ю.н. В.Д. Чернадчука, к.ю.н. В.Ю. Шемшученка та ін.

Фундаментальному дослідженню сприяв теоретичний матеріал вчених, які внесли суттєвий вклад у розробку проблем фінансового права, у тому числі, що стосується банківської сфери: проф. Є.О. Алісова, проф. О.Ю. Вікуліна, проф. Я.А. Гейвандова, проф. С.О. Голубєва, І.С. Гуревича, проф. Л.Г. Єфімової, проф. Н.Ю. Єрпильової, д.ю.н. І.Б. Заверухи, проф. О.М. Олейник, д.ю.н. О.П. Орлюк, д.ю.н. О.М. Пастушенко, проф. А.О. Селіванова, проф. В.М. Столяренка, проф. Г.А. Тосуняна, к.ю.н. Я.О. Берназюка, доц. Є.В. Карманова, доц. В.Л. Кротюка, к.ю.н. О.А. Лукашева, к.ю.н. А.Т. Ковальчука та ін.

Однак доводиться констатувати, що незважаючи на постійно зростаючий інтерес до проблем правового статусу Національного банку України, питання його повноважень у сфері банківського регулювання залишаються недослідженими. У вітчизняній та світовій міжнародно-правовій доктрині зберігається дефініційна невизначеність низки принципових правових понять банківського права; відсутні дослідження правового статусу та функціонування державного банку; дослідження актуальних проблем не торкнулися багатьох важливих аспектів призначення центрального банку – розвитку та функціонування банківської системи України та зміцнення її правових основ. Зазначені положення становлять суть проблеми дослідження і формують його наукові завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Спрямованість дисертаційного дослідження відповідає програмі наукових досліджень Одеської національної юридичної академії. Тема є складовою частиною загальної наукової теми „Правові проблеми становлення і розвитку сучасної української держави” (державний реєстраційний номер 0101 U001195) і відповідає проблематиці наукових досліджень кафедри адміністративного та фінансового права Одеської національної юридичної академії.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб ґрунтуючись на наукових напрацюваннях та аналізуючи законодавство України та законодавство зарубіжних країн, повно і комплексно, з позицій системного підходу дослідити і охарактеризувати порядок формування та діяльність органів банківської системи, урегульованих в основному фінансово-правовими нормами; визначити у порівняльному плані принципи формування і функціонування центральних, державних і комерційних банків країн із різними системами права; правову природу відносин, які виникають при цьому. Пріоритетність фінансово-правових норм у банківському законодавстві не може не враховувати норм цивільного і адміністративного права. Виходячи з неоднорідності внутрішньої структури банківського законодавства, яка охоплює різні сторони і елементи відносин у галузі банківської діяльності, воно, як правило, вміщує норми різних галузей права. У роботі переслідується мета – сформулювати науково обґрунтовані висновки і пропозиції щодо вдосконалення національного законодавства. Досягнення зазначеної мети здійснювалося через постановку та вирішення таких основних завдань:

визначити поняття, предмет і методи правового регулювання відносин, що виникають у галузі формування та функціонування органів банківської системи України та держав із розвиненою ринковою економікою та усталеними банківськими системами;

довести, що банківська система в кожній державі є важливою ланкою фінансової системи і показати її роль у виконанні функцій фінансової системи;

дослідити структуру елементів банківської системи та їх взаємозв’язок;

з'ясувати виникнення та розвиток інституту центрального емісійного банку, правовий режим та основні функції таких банків;

виявити місце центральних банків у системі органів державної влади;

розкрити правовий статус Національного банку України як центрального органу державного управління з особливими повноваженнями;

визначити правовий режим державних банків України;

дослідити виникнення та історію ощадних установ Західної і Східної України та ощадних установ радянського періоду;

розкрити фінансово-правові засади діяльності установ кредитної системи при кредитуванні і розрахунках та проведенні касових операцій;

вивчити вплив методу фінансово-правового регулювання як превалюючого методу в галузі відносин, які виникають із діяльності органів держави при управлінні організаціями банківської системи та при регулюванні Національним банком України відносин комерційних банків із своїми клієнтами;

визначити вплив методу фінансово-правового регулювання на реалізацію владних повноважень Національного банку України;

виявити особливості використання диспозитивного методу регулювання відносин комерційних банків із своїми клієнтами, що викликається недостатньою розробленістю в науці фінансового та цивільного права фундаментальної проблеми співвідношення сутності, змісту і форми відносин, які виникають при формуванні та функціонуванні органів банківської системи та завданнями підвищення теоретичного рівня викладання правового матеріалу, пов’язаного з регулюванням відносин, що виникають з діяльності банківської системи;

проаналізувати особливості подвійного правового статусу Національного банку України і порівняти зі статусом Центральних банків держав англосаксонських та центральноєвропейської систем права. Україна шукає шляхи для встановлення та зміцнення економічних та політичних зв’язків з Європейським Союзом. Однією з головних умов зближення України з ЄС може бути адаптація національного законодавства (в першу чергу фінансового і банківського) до європейського через гармонізацію законодавства України із європейським. Для цього необхідно досліджувати банківське законодавство країн ЄС і удосконалювати національне. Із цією метою в дисертації вміщені пропозиції щодо покращання банківського законодавства України, наближення його норм до міжнародних стандартів.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини що виникають у сфері банківської діяльності, організації та функціонування банківської системи України та країн центральноєвропейської та англосаксонської правових систем, а також державного управління центральними банками, банківського регулювання при проведенні їх операцій з клієнтами та регулюються Конституцією України, Законами України, постановами Верховної Ради, указами Президента, постановами Кабінету Міністрів України, правовими актами Національного банку України та міжнародними правовими актами у сфері фінансової й банківської діяльності.

Предметом дослідження є теоретичні та методологічні проблеми фінансово-правового регулювання організації та функціонування центрального банку, державних та комерційних банків в аспекті порівняльно-правового аналізу законодавства України та зарубіжних країн.

Методи дослідження обрано з урахуванням поставленої мети та завдань дослідження, його об’єкта та предмета. Методологічне підґрунтя дисертації складає комплекс загальнонаукових та спеціальних методологічних принципів пізнання соціально-правових явищ. Ґрунтуючись на гносеологічному підході, досліджувався український і зарубіжний теоретичний і практичний досвід правової та економічної наук, який знайшов своє закріплення в науково-практичній літературі. Методологічною основою здійснення дисертаційного дослідження є діалектичний метод, який обґрунтовує взаємозв’язок та взаємозумовленість усіх соціальних процесів та суспільних явищ, їх постійний розвиток, зокрема тих, що виникають з приводу правового регулювання організації та функціонування банківської системи.

Методологічними засадами дисертаційного дослідження стали також такі наукові методи як: спеціально-юридичний (формально-догматичний), логічний, історико-правовий, порівняльно-правовий, метод системно-структурного і структурно-функціонального аналізу.

За допомогою спеціально-юридичного методу досліджувалися зміст та сутність суспільних відносин у галузі банківської діяльності, здійснювалася зовнішня наукова обробка правового матеріалу банківського законодавства держав різних правових систем. Логічний метод дослідження зумовив послідовність висловлених суджень, понять і висновків. Застосування логічного методу дослідження дало змогу сформулювати поняття банківської системи, визначити її структурність, сформулювати такі базові поняття як „банк” та „банківська діяльність”. Поєднання логічного та історико-правового методу сприяло простеженню історичних закономірностей виникнення та розвитку центрального емісійного банку та ощадного банку в Україні та зарубіжних країнах.

Порівняльно-правовий метод допоміг зрозуміти формування національної банківської системи і необхідність зближення із наднаціональним (ЄС) правовим регулюванням відносин у банківській системі України, необхідність збереження банківських традицій країн, які входять у англосаксонську та центральноєвропейську правові системи. Порівняльно-правовий метод вплинув на розробку подальшого вдосконалення механізму зближення банківського законодавства України з законодавством європейських країн, міжнародних норм і стандартів у сфері банківської діяльності, при їх порівнянні з принципами і стандартами, які закріплені в українському законодавстві і вживаються у банківській практиці.

Системно-структурний метод допоміг проаналізувати структуру банківської системи, з урахуванням факторів, що впливають на функціонування її складових елементів. Функціональний метод допоміг виявити основні властивості і призначення гармонізації банківського законодавства України із законодавством ЄС, що регулює аналогічні відносини.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є однією з перших робіт в Україні, в якій комплексно, з використанням сучасних методів пізнання, урахуванням новітніх досягнень правової науки досліджено проблеми організації та функціонування банківської системи України та головних країн з розвиненою ринковою економікою, які належать до різних правових систем – англосаксонської та центральноєвропейської, сформульоване авторське бачення шляхів вирішення деяких проблем банківської системи України, виходячи зі світової практики. У результаті здійсненого дослідження отримано низку наукових положень та висновків, що мають наукову новизну та виносяться на захист:

уперше:

здійснено систематизацію банківського законодавства як частини фінансового. Банківське законодавство включає в себе нормативно-правові акти різної юридичної сили, що додає труднощів використання їх у правозастосовній практиці. Обґрунтовано необхідність їх систематизації і навіть кодифікації. Оскільки фінансові відносини є багатогранними, Фінансовий кодекс скласти поки що неможливо, а Банківський кодекс, як і Податковий, скласти необхідно. І прикладом для цього є Білорусія;

сформульовано загальнотеоретичні правові визначення державного управління банківською системою та визначення регулювання банківською системою з боку Національного банку України;

доведено, що комерційні банки, контролюючи готівковий обіг, установлюючи для своїх клієнтів ліміт залишку готівки коштів у касах, здійснюють владні повноваження від імені держави, беручи участь в управлінні фінансами, оскільки ця діяльність має загальнообов’язковий характер;

сформульоване авторське бачення банківських операцій як сукупності взаємопов’язаних, юридично обумовлених, систематичних дій спеціальних суб’єктів (банків), наділених особливою правоздатністю, відповідно до установчих документів і наданої Національним банком ліцензії з дотриманням установлених правил, стандартів та нормативів, об’єктом яких можуть виступати кошти, цінні папери, дорогоцінні метали та каміння тощо, і які здійснюються на підставі укладеного договору та у відповідності до чинного законодавства та нормативних актів НБУ;

аргументовано доцільність внесення суттєвого доповнення до Закону України „Про Національний банк” про те, що єдину державну грошову політику Національний банк розробляє і проводить у взаємодії з Кабінетом Міністрів України, адже це не грошова чи грошово-кредитна політика Національного банку, а державна. Необхідно внести ясність у те, який же орган Національного банку (Рада чи Правління) розробляє і подає документ, який необхідно затвердити, на нашу думку, Верховною Радою у формі закону;

внесено пропозицію про перегляд статей банківського законодавства про дворівневу банківську систему України. Законодавство визначає існування в Україні дворівневої банківської системи. Як у всіх державах на першому рівні їх емісійні, Центральні (в Україні Національний) банки, а на другому – комерційні банки різних форм власності і організаційно-правової будови. Державні банки, існування яких визнає Закон України „Про банки і банківську діяльність”, за формою власності, за порядком створення не можуть прирівнюватися до комерційних банків. Тому обґрунтовано і внесено пропозиції щодо перегляду місця державних банків у банківській системі України;

запропоновано необхідність внесення до нормативно-правового акта Уряду переліку кредитних установ, у формуванні капіталів яких може брати участь Національний банк України. Питання про можливість (при необхідності) збільшувати чи зменшувати частки участі зарубіжних банків, на участь у яких була дана згода Кабінету Міністрів, також повинна вирішуватися за згодою Уряду України;

в українській правовій літературі за архівними джерелами колишньої Галичини та Буковини досліджено розвиток ощадної справи в Західній та Східній Україні, що дало можливість зробити висновок про те, що на території України розвиток ощадної справи поклав початок зародженню кредитної системи;

поставлено питання про розробку єдиного закону про розрахунки, в якому повинна регламентуватися взаємодія готівкового і безготівкового обороту;

запропоновано встановити допустимі в практиці форми безготівкових розрахунків, які застосовуються у міжнародній практиці, і процесуальні правила їх проведення;

по-новому сформульовано основну функцію Національного банку України. Особливість правового статусу центрального банку України обумовлена Конституцією, в якій закріплено основну функцію Національного банку України – забезпечення стабільності грошової одиниці України, а отже і купівельної спроможності на споживчому ринку. Національний банк відповідає не тільки за стабільність національної валюти, а й за стабільність споживчих цін, оскільки це надзвичайно важливо для підвищення життєвого рівня. Отже, основною функцією Національного банку України є забезпечення стабільності національної валюти та забезпечення цінової стабільності в державі;

пропонується розглядати банківський нагляд як елемент фінансово-правового статусу Національного банку й особливий вид державного управління в галузі фінансів, яке виконується Національним банком по відношенню до кредитних установ щодо виконання ними законодавчих приписів, при регулюванні банківської діяльності і застосуванні до них заходів впливу;

внесено пропозицію про підвищення рівня правового регулювання правил готівкового обігу, оскільки це питання загальнодержавного значення, що відображує специфічну державну монополію, яка забезпечує єдність грошової системи. Стаття 99 Конституції України визначила основну функцію Національного банку – забезпеченість стабільності грошової одиниці, але неповне регулювання відносин, пов’язаних із використанням готівки. Частина 2 ст. 92 Конституції передбачила, що виключно законами встановлюється статус національної валюти та статус іноземних валют на території України. Отже, правила готівкового обігу повинні визначатися законами;

запропоновано створити державне відомство для нагляду за діяльністю Національного банку України. Банківська система України будується в основному на зразок Німеччини та Франції і є дворівневою. У цих країнах верхній рівень складається з центрального банку та наглядово-контрольного органу держави. Уявляється доцільним створити і в Україні державне відомство для нагляду за діяльністю Національного банку України;

дістали подальшого розвитку:

поняття банківських правовідносин з пріоритетом фінансово-правового регулювання, але за участю адміністративно-правових та цивільно-правових норм, які регулюють договірні відносини;

дослідження методів регулювання банківської діяльності. Визначено, що імперативний метод фінансово-правового регулювання банківської діяльності є методом, функціональним призначенням якого є забезпечення принципу публічності цих відносин, а диспозитивний метод при регулюванні відносин між комерційним банком і його клієнтурою несе на собі завжди відбиток імперативного, оскільки клієнт ніколи не може виставити своїх вимог перед кредитором-банком, крім того, що за своїм волевиявленням обирає собі банк і може відмовитися від послуг банку, якщо йому не підійдуть умови;

дослідження імперативного методу фінансово-правового регулювання банківської діяльності. Визначено будову імперативного методу, яка складається з обов’язків суб’єктів банківських правовідносин та заборони діяти проти приписаної нормою поведінки;

обґрунтовано авторську позицію щодо:

правового режиму банківської таємниці, як основної гарантії захисту прав інтересів клієнтів банків, які відкривають рахунки у комерційних банках, на яких віддзеркалюються всі операції, які вони здійснюють. Самозахистом порушених прав клієнтів банків при розголошенні даних, якими скористувалися їх суперники, є здійснення управомоченим суб’єктом банківських правовідносин дозволених законом дій, скерованих на охорону як публічних, так і особистих прав клієнтів. Є доцільним внесення до майбутнього закону про повноваження Президента України положення про право Президента застосовувати владні дії до порушників законодавства про дотримання банківської таємниці;

закріплення у фінансовому законодавстві в цілому, і в банківському, як у його складовій частині, фінансово-правової відповідальності як самостійного виду правової відповідальності, яка наступає за різні порушення фінансової дисципліни – порядок кредитування і розрахунків, нецільове використання кредитних ресурсів. Санкції за порушення фінансової дисципліни в банківській діяльності через їхню економічну необґрунтованість виявляються неефективними, вони майже не взаємопов’язані із санкціями адміністративно-правовими і цивільно-правовими, і це, як зазначалося вченими, тягне за собою невиконання фінансово-правової відповідальності превентивної та компенсаційної функцій;

необхідності обов’язкового державного регулювання діяльності органів банківської системи, яке зводиться не тільки до регламентації державою за допомогою прийнятих правових норм, а й дає можливість Національному банку України як самоуправляючій системі, виконуючи законодавство і надані йому владні повноваження, проводити банківське регулювання, нагляд, здійснювати нормотворчість;

превалюючої імперативності метода фінансово-правового регулювання, що дозволяє і робить необхідним використовувати цей метод Національному банку України при регулюванні діяльності банків другого рівня незалежно від їх форми власності;

положення про подвійну правову природу Національного банку; і хоча Конституція України не включає Національний банк України до органів виконавчої влади, повноваження, що надані йому законодавством, не можна не віднести до компетенції органів виконавчої влади з особливим статусом, хоча деякі сучасні дослідники вважають, що господарюючі суб’єкти можна було вважати органами державного управління тільки за існуванням системи влади з адміністративно-командними методами управління;

скоординованої, відображуючої реальні потреби економічного і соціального процесу правової бази, яка є обов’язковою умовою формування і нормального функціонування організації банківської системи, оскільки в умовах ринкової економіки зростає регулююча роль держави, а її головним знаряддям є право.

Практичне значення одержаних результатів дисертаційного дослідження визначається актуальністю і новизною проблем, які розглядаються в ньому, а також шляхів їх вирішення. Результати дослідження можуть бути використані:

у науково-дослідній роботі – при визначенні основних напрямів розвитку наукових досліджень, проблем банківського законодавства і практики його застосування;

у правотворчій діяльності – при вдосконаленні законодавства, акти якого регулюють складні відносини, що виникають з банківської діяльності, і повинні враховувати досвід правового регулювання аналогічних відносин у країнах ЄС; при складанні проекту Банківського кодексу, можлива структура якого дається в дисертації і при роботі над яким необхідна імплементація в українську правову систему європейських правових стандартів з обов’язковим збереженням національних традицій;

у правозастосовній діяльності – для поліпшення порядку формування та виконання основних завдань банківських установ при кредитуванні, розрахунках, здійсненні контролю за банківською діяльністю;

у навчальному процесі – при підготовці навчальних посібників та підручників.

Матеріали дисертаційного дослідження впроваджено:

у нормотворчу діяльність: при підготовці Висновку Міністерства юстиції України за результатами правової експертизи проекту Закону „Про внесення змін до Закону України „Про банки і банківську діяльність” (зареєстровано в Міністерстві юстиції України; довідка підтвердження від 26.03.2008 р. № 20-50-150);

у правозастосовну практику: діяльності Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності (лист підтвердження від 01.04.2008 р. № 39/05-VІ); діяльності ВАТ „Державний експортно-імпортний банк України” (довідка підтвердження від 19.03.2008 р. № 001-03/1487); діяльності ВАТ „Державний ощадний банк України ” (довідка підтвердження від 19.03.2008 р. № 01-2297);

у навчальний процес: для подальшого наукового дослідження фінансових, адміністративних, конституційних, цивільних правовідносин, правового статусу учасників відносин у сфері банківської діяльності; при викладання лекційних курсів „Фінансове право", „Банківське право", „Податкове право" в Одеській національній юридичній академії (Чернівецький навчальний центр) та інших вищих навчальних закладів; при підготовці навчально-методичних матеріалів із зазначених курсів для студентів юридичного факультету; для здійснення керівництва дипломними і магістерськими роботами.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконане здобувачем особисто, всі результати цієї роботи, сформульовані в ній висновки, положення та рекомендації обґрунтовані на основі особистих досліджень автора і мають повністю самостійний характер. В індивідуальній монографії та наукових статтях викладено всі концептуальні положення дослідження.

Апробація результатів дослідження. Основні наукові результати дисертації опубліковані у монографії та наукових фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, тезисах і виступах на міжнародних та вітчизняних науково-практичних конференціях, навчально-методичних посібниках та інших виданнях. Окремі положення дисертаційного дослідження оприлюднені, зокрема, на: Міжнародній науково-практичній конференції „Развитие финансового права в условиях рынка в XXI веке” (вересень 2004 р., м. Москва); першій Міжнародній науково-практичній конференції “Науковий потенціал світу – 2004” ( листопад 2004 р., м. Дніпропетровськ); Всеукраїнській науково-практичній конференції „Сучасний соціокультурний простір – 2004” (грудень 2004 р., м. Київ); Другій Міжнародній науково-практичній конференції „Сучасні тенденції в розвитку банківської системи” (грудень 2004 р., м. Дніпропетровськ); VIII Міжнародній науково-практичній конференції „Наука і освіта – 2005” (лютий 2005 р., м. Дніпропетровськ); Міжнародній науково-практичній конференції „Запорізькі правові читання” (червень – липень 2005 р., м. Запоріжжя); ІV Міжнародній науково-практичній конференції „Динаміка наукових досліджень – 2005” (червень 2005 р., м. Дніпропетровськ); Міжнародній науково-практичній конференції „Право, держава, духовність: шляхи розвитку та взаємодії” (вересень 2006 р., м. Одеса); Міжнародній науково-практичній конференції професорсько-викладацького складу „Изменяющаяся правовая система России в условиях современного социально-экономического развития” (жовтень 2006 р., м. Ростов–на-Дону); Міжнародній науково-практичній конференції „Другі Прибузькі юридичні читання” (листопад 2006 р., м. Миколаїв); Міжнародному „круглому столі” Законодавчі дефініції в праві: логіко-гносеологічні, політико-юридичні, морально-психологічні і практичні проблеми (вересень 2006 р., м. Чернівці); Першій Міжнародній науково-практичній конференції „Научная индустрия европейского континента – 2006” (грудень 2006 р., м. Дніпропетровськ); Другій Міжнародній науково-практичній конференції „Образование и наука без границ – 2006” (грудень 2006 р., м. Дніпропетровськ); Науково-практичній конференції „Адміністративне право і процес: шляхи вдосконалення законодавства і практики” (грудень 2006 р., м. Київ); ХІІІ регіональній науково-практичній конференції „Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (лютий 2007 р., м. Львів); ІV Міжнародній науково-практичній конференції „Україна в євроінтеграційних процесах: проблеми і перспективи” (травень 2007 р., м. Київ); Міжнародній науковій конференції „Современные проблемы теории налогового права (The Modern Problems of Tax Law Theory)” (вересень 2007 р., м. Вороніж); II Міжнародній науково-практичній конференції „Правовая политика Российской Федерации в условиях современного социально-экономического развития” (жовтень 2007 р., м. Туапсе); Міжнародній науково-практичній конференції „Сучасний стан та перспективи розвитку фінансового права” (листопад 2007 р., м. Ірпінь).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження знайшли відображення у 49 наукових публікаціях, одна з яких – одноосібна монографія (загальним обсягом 16,28 ум. друк. арк.), 28 статях у наукових фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України; а також двадцяти публікаціях, серед яких статті, надруковані в наукових журналах, матеріалах і тезах науково-практичних конференцій, семінарів та засідань тематичних „круглих столів”:

1. Латковська Т.А. Фінансово-правові питання формування центральних та державних банків в Україні, країнах центральноєвропейського та англосаксонської систем права: Монографія. – Одеса: Юрид. л-ра, 2007. – 280 с.

2. Латковська Т.А. Юридичне поняття банку як суб’єкта права // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. пр. – Вип. 200: Правознавство. – Чернівці: Рута, 2003. – С. 59-63.

3. Латковська Т.А. Поняття та структура банківської системи // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. пр. – Вип. 253: Правознавство. – Чернівці: Рута, 2004. – С. 95-98.

4. Латковська Т.А. Проблема інституційності банківського права // Держава і право: Зб. наук. пр. Юридичні і політичні науки. – Вип. 27. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2005. – С. 419-424.

5. Латковська Т.А. Джерела банківського права: методологічні підходи до визначення // Держава і право: Зб. наук. пр. Юридичні і політичні науки. – Вип. 28. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2005. – С. 458-460.

6. Латковська Т.А. Закони в системі джерел банківського права // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 4. – С. 98-100.

7. Латковська Т.А. Національний банк України – особливий центральний орган державного управління // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 9. – С. 21-24.

8. Латковська Т.А. Рішення Конституційного Суду – джерела банківського права? // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 1. – С. 70-73.

9. Латковська Т.А. Законодавча протидія відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом // Держава і право: Зб. наук. пр. Юридичні і політичні науки. – Вип. 33. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2006. – С. 438-443.

10. Латковська Т.А. Актуальні питання розвитку банківської системи України на сучасному етапі // Науковий вісник Буковинської державної фінансової академії: Зб. наук. пр. – Вип. 7. – Чернівці, 2006. – С. 84-89.

11. Латковська Т.А. Історія виникнення та розвитку Банку Англії // Актуальні проблеми держави і права: Збірник наукових праць. Вип. 29 / Редкол.: С.В. Ківалов (голов. ред.) та ін. – Одеса: Юрид. л-ра, 2006. – С. 161-166.

12. Латковська Т.А. Місце банківської системи у фінансовій системі держави // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр. – Вип. 223: В 3т. – Т. 1. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2007. – С. 99-105.

13. Латковська Т.А. Історія виникнення та розвитку Німецького Федерального банку // Часопис Київського університету права. – 2007. – № 1. – С. 87-92.

14. Латковська Т.А. Правові підстави банківської системи США // Актуальні проблеми політики: Зб. наук. пр. – Вип. 30 / Редкол.: С.В. Ківалов (голов. ред.) та ін. – Одеса: Юрид. л-ра, 2007. – С. 304-312.

15. Латковська Т.А. Щодо визначення понять „банківська операція”, „банківська угода” та „банківська послуга” // Науковий вісник Ужгородського національного університету.Серія: Право. – Вип. 7. – Ужгород, 2007. – С.265-269.

16. Латковська Т.А. Правовий режим виникнення та розвитку Ощадних банків (на прикладі довірчо-ощадних банків Великої Британії та ощадних кас Німеччини) // Часопис Київського університету права. – 2007. – № 2. – С. 79-83.

17. Латковська Т.А. Правові основи організації ощадних установ у Франції // Держава і право: Зб. наук. пр. Юридичні і політичні науки. – Вип. 36. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2007. – С. 384-389.

18. Латковська Т.А. Правові підстави структури елементів банківської системи та їх взаємозв’язок // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. пр. – Вип. 33 / Редкол.: С.В. Ківалов (голов. ред.) та ін. – Одеса: Юрид. л-ра, 2007. – С. 304-312.

19. Латковська Т.А. Конституційно-правовий статус центрального банку України // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право. – Вип. 8. – Ужгород, 2007. – С. 351-353.

20. Латковська Т.А. Правовий статус Ощадного банку в Україні // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. пр. – Вип. 34 / Редкол.: С.В. Ківалов (голов. ред.) та ін.; Відп. за вип. Ю.М. Оборотов. – Одеса: Юрид. л-ра, 2007. – С. 220-228.

21. Латковська Т.А. Податково-правовий статус Національного банку України // Наше право. – 2007. – № 3. – С. 118-122.

22. Латковська Т.А. Мета та функції правових актів Національного банку України // Наше право. – 2007. – № 4. – С. 85-88.

23. Латковська Т.А. Постанови Верховної Ради України в системі джерел банківського права // Наукові праці Одеської національної юридичної академії. – Одеса: Юрид. л-ра, 2007. – № 6. – С. 265-273.

24. Латковська Т.А. Правовий статус Укрексімбанку як державного банку України // Економіка. Фінанси. Право. – 2007. – № 9. – С. 30-33.

25. Латковська Т.А. Міжнародні правові акти в системі джерел банківського права // Юридична Україна. – 2007. – № 11. – С. 35-38.

26. Латковська Т.А. Правотворчість у системі функцій Національного банку України // Часопис Київського університету права. – 2007. – № 4. – С. 113-118.

27. Латковська Т.А. Правові основи діяльності Центрального банку Франції // Економіка. Фінанси. Право. – 2007. – № 12. – С. 18-23.

28. Латковська Т.А. Укази Президента України в системі джерел банківського права // Актуальні проблеми політики: Зб. наук. пр. / Голов. ред. С.В. Ківалов; відп. за вип. Л.І. Кормич. – Одеса: Фенікс, 2007. – Вип. 31. – С. 189-197.

29. Латковська Т.А. Проблеми гармонізації банківського законодавства України з Європейським законодавством // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. пр. – Вип. 38 / Редкол.: С.В. Ківалов (голов. ред.) та ін.; Відп. за вип. Ю.М. Оборотов. – Одеса: Юрид. л-ра, 2008. – С. 249-254.

Структура дисертації зумовлена логікою, метою і предметом дослідження. Дисертаційна робота складається зі вступу, п’яти розділів, які поділено на двадцять підрозділів (окремі з них складаються із пунктів), висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг роботи становить 543 сторінки, основний текст – 400 сторінок, список використаних джерел – 1037 найменувань.

РОЗДІЛ 1

ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПРАВОВОГО

РЕГУЛЮВАННЯ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ


Банківська система виступає одним із найважливіших організаційних механізмів фінансової системи держави, який суттєво впливає на функціонування всіх економічних процесів у суспільстві. Безперебійне та ефективне функціонування всіх державних органів, розвиток суверенної держави, взаємозв’язок банківських установ із суб’єктами господарювання, забезпечення стабільності національної валюти значним чином залежать від стану банківської системи, постійний розвиток якої відбувається в наш час. Ефективне фінансово-правове регулювання функціонування банківської системи потребує чіткого розуміння її поняття та структури, її дослідження як складової фінансової системи держави. Усі ці питання активно обговорюються в юридичних та економічних колах науковців і дуже тісно пов’язуються з визначенням місця банківського права в правовій системі.

Портфель учня
© ruh.znaimo.com.ua
При копіюванні вкажіть посилання.
звернутися до адміністрації