Севастопольський міський гуманітарний університет філологічний факультет Кафедра української філології «Затверджую»

Скачати
Документи
  1   2   3   4
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Філологічний факультет

Кафедра української філології


«Затверджую»

Проректор _____________Л.М.Гура

_____ _________________2009 р.


Робоча навчальна програма дисципліни

«Теорія літератури»


Севастополь

2009

І. ОПИС НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ МЕТА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Предмет: Теорія літератури


Курс: підготовка бакалаврів

Напрямок, спеціальність, освітньо-кваліфікаційний рівень

Характеристика навчальної дисципліни

Кількість кредитів (за системою ЕСТS) – 2.5

Модулів: 1

Змістових модулів: 4

Загальна кількість годин: 90

Кількість годин на тиждень: 2

Шифр і назва галузі: 0101 Педагогічна освіта

Шифр і назва напрямку: 7.010103. Педагогіка і методика середньої освіти

Назва спеціальності: Українська мова і література. Мова і література (англ.)

Освітньо-кваліфікаційний рівень: бакалавр

Нормативна

Рік підготовки: 5

Семестр: ІХ

Лекції: 26 год.

Практичні заняття: 10 год.

Самостійна робота:

54 год.

Вид контролю: іспит




Курс: підготовка бакалаврів

Напрямок, спеціальність, освітньо-кваліфікаційний рівень

Характеристика навчальної дисципліни

Кількість кредитів (за системою ЕСТS) – 2.5

Модулів: 1

Змістових модулів: 4

Загальна кількість годин: 90

Кількість годин на тиждень: 2

Шифр і назва галузі: 0101 Педагогічна освіта

Шифр і назва напрямку: 7.010103 та

7.040101

Назва спеціальності: Українська мова і література. Психологія

Освітньо-кваліфікаційний рівень: бакалавр

Нормативна

Рік підготовки: 5

Семестр: ІХ

Лекції: 26 год.

Практичні заняття: 10 год.

Самостійна робота:

54 год.

Вид контролю: іспит


ІІ. МЕТА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Навчальний курс «Теорія літератури» читається на випускних курсах філологічних спеціальностей педагогіч­них інститутів та університетів.

Мета курсу: допомогти студентам засвоїти нові й укріпити отримані раніше знання про основні положення теорії літератури; ознайомитися з базовими й допоміжними літературознавчими дисциплінами, оволодіти відповідними поняттями в їхньому системному взаємозв’язку.

Курс має своїм завданням оволодіти правильним розумінням суті літератури як одного з видів мистецтв, умінням розбиратися в літературному процесі, знати методи і прийоми аналізу літературних творів різних родів і жанрів, написаних у неоднакових суспільно-полі­тичних умовах. Не менш важливим завданням курсу є засвоєння еволюційного шляху розвитку вітчизняного і світового літературознавства, починаючи з доби античності й кінчаючи новітніми досягненнями, реалізованими в практиці діяльності сучасних напрямів і шкіл.


ІІІ. ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Програма курсу «Теорія літератури» націлена на розгляд у лекційному курсі та на практичних заняттях найвиразніших явищ літературного процесу у контексті світового літературознавства з урахуванням його новітніх досягнень, передбачає можливість аналізу обширу української літературознавчої думки, розгляду родо-жанрової системи в історичному аспекті, розкриття взаємозв’язків і взаємовпливів національної літератури та літератур світу тощо. Практичні заняття покликані також виробити у студентів навички аналізу текстів художніх творів, структури їх внутрішньої та зовнішньої форми тощо.

Питання теорії літератури розглядаються, виходячи з позицій історизму, наукової об'єктивності, критеріїв художності, у контексті суспільно-політичного та літературно-мистецького життя епохи.

У викладанні курсу предметно з'ясовується типологія найважливіших літературних явищ, розширюється європейський контекст. Акцентовано на досягненнях української літературно-теоретичної думки, відкинуто тезу про абсолютний пріоритет російського літературознавства, у той же час не відкидаються досягнення літературознавства як російського, так і світового.

Вивчення курсу теорії літератури вимагає поглиблення теоретичної підготовки студентів, зокрема ознайомлення їх із філософськими вченнями епохи, засвоєння цілого ряду нових термінів і понять, вироблення навиків практичного застосування принципу системності в аналізі літературних явищ.

Формою викладання матеріалу курсу є лекція, також навчальним планом передбачено проведення практичних занять, у процесі підготовки до яких студенти самостійно виконують й індивідуальні завдання. Лекції охоплюють увесь матеріал, виділяючи в ньому найскладніше, найсуттєвіше. Їх завдання – зорієнтувати студента в тенденціях розвитку науки про літературу на сучасному етапі, наголосивши і на спадкоємності культурних традицій. Ключові проблеми, які розглядаються під час лекцій, як правило, виносяться й на практичні заняття з метою поглибити окремі аспекти лекційного подання, актуалізувати матеріал для його самостійного опрацювання студентами.

Основне завдання при проведенні практичних занять – домогтися від студентів кваліфікованого самостійного аналізу художніх та науково-критичних текстів, не допускати спрощених, примітивних тлумачень, голого соціологізування, допомогти студентам вільно, розкуто висловлювати свої думки, обстоювати їх в полеміці, набувати навиків аналізу творів різних літературних напрямків, стилів, жанрів.

Більш глибоке опанування певних частин курсу відбуватиметься під час самостійної роботи (виконання індивідуальних завдань, укладання термінологічного словника, конспектування рекомендованої літератури). Студент повинен опрацювати статті зі спеціальних енциклопедичних видань (довідників, енциклопедій, словників тощо), дві-три монографії (за вибором), ознайомитись із зразками творів усіх жанрових різновидів, працюючи з художніми текстами.

Обов’язковою є вимога щодо опрацювання 2-х – 3-х монографій (за вибором). Це уможливить знайомство з працями крупних дослідників, з різними типами робіт: про літературознавство як науку (наприклад, книги М.Бахтіна, Б.Томашевського, Ю.Тинянова), про літературний твір як художнє ціле (приміром, праці Ю.Лотмана), про окремі сторони художньої організації літературного твору (до прикладу, праця О.Веселовського «Поэтика сюжетов»), про літературний напрямок чи течію (робота Д.Наливайка “Искусство: течения, направления, стили”).

В результаті вивчення курсу теорії літератури студенти мають

знати:

• основні концепції літературознавчої науки;

• типологію найважливіших літературних явищ;

• визначення та принципи взаємодії основних літературознавчих термінів;

• основні закономірності історико-літературного процесу;

• естетичні риси кожного літературного напряму, їх суспільно-історичні та філософсько-психологічні засади, своєрідність;

• основні наукові напрямки і школи літературознавства ХІХ-ХХ ст., новітні напрями та течії в літературознавстві.

вміти:

• поцінувати художній текст як окреме естетичне ціле й з огляду на його місце в літературному процесі;

• здійснювати літературознавчий аналіз, проявляти достатню обізнаність у науковій літературі.

опрацювати статті зі спеціальних енциклопедичних видань (довідників, енциклопедій, словників тощо), одну-дві монографії (за вибором).


ІV. ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН


ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1. Літературознавство як наука. Короткий огляд розвитку літературознавчої думки.

Тема 1. Літературознавство як наука.

Літературознавство як наука. Літературознавство й мовознавство. Літературознавство та історія. Літературознавство й мистецтвознавство. Літературознавство та інші наукові дисципліни. Основні й допоміжні літературознавчі дисципліни.

Предмет теорії літератури. Теорія літератури як складова частина літературознавства, одна з трьох основних ланок літературознавства (поряд з історією літератури і літературною критикою). Теорія літератури – галузь наукового знання про сутність, специфіку художньої літератури як мистецтва слова, про засади, методи її вивчення, критерії оцінки літературних творів.

Тема 2. Короткий огляд розвитку літературознавчої думки.

Ранні етапи розвитку теоретико-літературної думки (антична епоха). Дві тенденції в античній естетиці. Естетика Платона. «Поетика» Аристотеля та її історичне значення. «Аrs poetica» Квінта Горація Флакка.

Література в осмисленні Середньовіччя. Естетичні погляди Августина, Фоми Аквінського.

Література в естетиці Відродження. Праці Данте Аліґ’єрі «Про народну мову» та Дж. Боккаччо «Апологія поезії».

Доба Бароко та Просвітництва і теорія літератури. Література як засіб інтелектуального осягнення світу в епоху Бароко («Анатомія світу» Дж. Донна, «Світ, розглянутий по частинах» Д. Братковського, «Лабіринт світу» П. Кальдерона, «Світ зсередини» Ф. де Кеведо). Нормативна естетика класицизму. Праця «Мистецтво поетичне» Нікколо Буало. Утвердження теорії літератури як самостійної наукової дисципліни. Праці Дені Дідро («Салон 1767 року» та «Парадокс про актора») та Г. Е. Лессінга («Лаокоон, або Про межі живопису та поезії»). Об’єктивний внесок Е. Канта, Ф. Шлегеля та Г.-Ф. Гегеля («Лекції з естетики») в розвиток теорії мистецтва.

Основні напрями літературознавства ХІХ-ХХ століть. Міфологічна школа (брати Якоб та Вільгельм Грімм, М. Костомаров, О. Потебня, М. Сумцов). Біографічний метод (М. Чалий, О. Огоновський, М Петров, І. Франко, А. Моруа). Культурно-історична школа (Іпполіт Тен, Огюст Конт). Ідея двох начал у культурі (А. Шопенгауер, Ф. Ніцше). Компаративізм (Теодор Бенфей, О. Веселовський). Інтуїтивізм (Анрі Бергсон). Концепція підсвідомості – фрейдизм (З. Фрейд, К.-Г. Юнг). Структуралізм (Клод Леві-Строс). Екзистенціалізм (С. К’єркегор, М. Бердяєв, М. Гайдеггер, К. Ясперс, Ж.-П. Сартр, А. Камю).

Розвиток українського літературознавства. Перші відомості теоретичного й літературно-критичного характеру в «Ізборниках Святослава». Роль Івана Вишенського, Лаврентія Зизанія, Мелетія Смотрицького, Феофана Прокоповича у розвитку теоретико-естетичної думки. Праця Митрофана Довгалецького «Сад поетичний». Роль Григорія Сковороди у формування критичної думки в Україні. Українське літературознавство й естетика в ХІХ столітті (праці Івана Римського, М. Максимовича, І. Срезневського, М. Костомарова, Т.Шевченка, П. Куліша, М. Драгоманова, О. Потебні, І. Франка, С. Єфремова, М. Грушевського та ін.).

Тема 3. Методологія сучасного літературознавства

Криза методології, феноменологія, герменевтика, психоаналіз і теорія архетипів, рецептивна естетика, агональна теорія, семіотика і структуралізм, постколоніальна критика.


ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2. Літературно-художня творчість.

Тема 4. Сучасна теорія естетичної природи літератури.

Слово як основна одиниця художньої літератури. Умови й особливості художньої творчості (символізація, знання, уява, фантазія, асоціативність, натхнення, інтуїція, перевтілення). Критерії художності.

Тема 5. Література як вид художньої творчості.

Визначення поняття «література». Література як вид мистецтва. Основні етапи історичного становлення літератури та види літературно-художньої творчості: фольклорна поезія, літературна поезія, проза.

Літературно-художній образ. Визначення художнього образу: художній образ як форма відображення дійсності; образ як форма буття художнього твору. Структура літературно-художнього образу. Види літературного образу.

Літературно-художній твір. Художній твір як основна форма буття літератури.

Тема 6. Структура літературно-художнього твору.

Структура й елементи змістової організації літературно-художнього твору. (Тема. Фабула. Характер. Пафос. Ідея).

Структура й елементи внутрішньої форми художнього твору. (Система образів художнього твору: персонаж, оповідач, розповідач, ліричний герой, образ автора, образ читача, пейзаж, інтер’єр. Сюжет художнього твору: визначення сюжету, функції і типи сюжетів, внутрішня організація сюжету).

Тема 7. Поетика. Парадигма терміна «поетика». Теоретична поетика. Практична поетика. Історична поетика.

Зовнішня форма художнього твору. Загальні принципи організації художнього мовлення. Художньо-мовленнєва організація літературного твору. Засоби словотворчого увиразнення мовлення: неологізми, зарозуміла мова. Лексико-синонімічні засоби увиразнення мовлення: архаїзми, історизми, варваризми, екзотизми, старослов’янізми, діалектизми, жаргонізми, професіоналізми, арготизми, просторіччя, поетизми, термінологіями, канцеляризми. Засоби контекстуально-синонімічного увиразнення мовлення (тропи): епітет, порівняння, метафора, метонімія, синекдоха, перифраз, евфемізм. Антономазія, асоціонім, іронія, гіпербола, літота. Синтаксичні засоби увиразнення мовлення (стилістичні фігури): інверсія, анаколуф, еліпсис, асиндетон, полісиндетон, плеонаризм, тавтологія, синтаксичний паралелізм, анафора, епіфора, анепіфора, епанафора, ампліфікація, градація, парономазія, антитеза, оксюморон. Риторичні фігури.

Композиція художнього твору. Визначення композиції. Типи композиційної організації художнього твору.

Тема 8. Літературний текст. Учення про знак Ф. де Сосюра. Психолінгвістична теорія О.Потебні. Текст у світлі семіотики та структуралізму. Текст як об’єкт феноменології. Текст як об’єкт герменевтики. Загальні риси літературного тексту. Контекст, підтекст, гіпертекст. Фоніка, тропіка, стилістика тексту.

Тема 9. Автор літературного твору. Наратор у фольклорних та середньовічних текстах. Автор як індивідуальність. Образ автора, типи його вираження. Автор як мовлення. Автор як творець тексту. Автор як учасник діалогу з читачем.

Тема 10. Теорія інтерпретації. Особливості сприймання художнього тексту (теорія рецепції): проблема адекватності; художня комунікація, емоційна природа художнього сприймання; співтворчість як мета художнього сприймання. Теорія інтерпретації тексту(герменевтика): давні типи інтерпретації; рівні інтерпретації; види і правила інтерпретації.


ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 3. Генологія та морфологія літератури.

Портфель учня
© ruh.znaimo.com.ua
При копіюванні вкажіть посилання.
звернутися до адміністрації